open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
6 Справа № 280/3088/19
Моніторити
Рішення /07.04.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.03.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.03.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /06.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /20.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Постанова /20.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Рішення /31.07.2019/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2019/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 280/3088/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /07.04.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.03.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.03.2020/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Постанова /06.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /20.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Постанова /20.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.11.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Рішення /31.07.2019/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2019/ Запорізький окружний адміністративний суд Запорізький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №280/3088/19

адміністративне провадження №К/9901/36024/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Калашнікова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (суддя: Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Заводський районний відділ у м. Запоріжжі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Заводський районний відділ у м. Запоріжжі (далі - відповідач) в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Заводський районний відділ у м. Запоріжжі в оформлення та видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Заводський районний відділ у м. Запоріжжі оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що у зв`язку з реєстрацією шлюбу та зміною прізвища, у травні 2019 року звернулась до Заводського районного відділу у м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про оформлення і видачу паспорту громадянина України у формі книжечки, однак в його оформленні та видачі органами міграційної служби було відмовлено. Вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року за №302 «Про затвердження зразка бланка технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» безконтактний електронний носій паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані, проте позивачка не надавала та не надає згоду на обробку персональних даних, що є обов`язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки шляхом заяви-анкети. Позивачка вважає, що обробка персональних даних є незаконною та порушує її особисті права, права на повагу приватного та сімейного життя, релігійного переконання.

Листом від 30 травня 2019 року за результатом розгляду заяви щодо видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, зразка, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року за №2503-ХІІ, Заводським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області позивачці надано відповідь вих. №2311-15, в якій посилаючись на те, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачці паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 31 липня 2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на момент розгляду справи судом існують чинні нормативно-правові акти, які надають можливість відповідачу видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи (за фотознімком у паспорті).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Оскільки Заводським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області (яким надано відповіді від 30 травня 2019 року за вих.№2311-15) є структурним підрозділом УДМС України в Запорізькій області та оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому і такі дії порушують основоположні права, свободи громадян, то вони визнаються протиправними.

Суди попередніх інстанції вважають, що права позивачки повинні бути поновленими, а інтереси захищеними якщо відповідача буде зобов`язано оформити та видати ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26 червня 1992 року Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ.

Суди першої та апеляційної інстанції, при вирішенні даного позову застосовували правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду 19 вересня 2018 року у постанові по зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року і постановити нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суб`єктом владних повноважень в цьому спорі є Заводський районний відділ Управління ДМС України в Запорізькій області, яким було надано відповідь на заяву позивачки, однак суди зазначаючи відповідачем Головне Управління ДМС України в Запорізькій області, порушують норми статті 2 КАС України.

Тому, Управління ДМС України в Запорізькій області відповідно до підпункту 7 пункту 6 положенні про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, не може перебирати на себе функції та повноваження Заводського районного відділення УДМС в Запорізькій області Управління ДМС у Запорізькій області, як вищестоящий орган.

Щодо обміну паспорта у вигляді книжечки існує інша процедура, здійснення якої регулюється пунктом 16 та 17 Положенням про паспорт громадянина України №2503-XII, де чітко передбачений перелік документів, які позивачкою надані не були.

Позиція інших учасників справи:

У відзиві на касаційну скаргу позивачка заперечувала проти задоволення касаційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Рух касаційної скарги:

23 грудня 2019 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла скарга Управління ДМС в Запорізькій області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (судді: Загороднюк А.Г, Білак М.В., Калашнікова О.В.), відкрито касаційне провадження за скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивачка звернулась до Заводського районного відділу у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою щодо обміну паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із зміною прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » після реєстрації шлюбу.

30 травня 2019 року за результатом розгляду заяви щодо видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, зразка, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року за №2503-ХІІ, Заводським РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області надано відповідь вих. №2311-15, в якій посилаючись на приписи ст. ст. 19, 24, 35, 68 Конституції України, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25 березня 2015 року, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VІ, зокрема, зазначено: «… видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його виду - книжечка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Паспорт громадянина України є необхідним документом для укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та інше.

Враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачці паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ».

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки позивачка звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI, в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України") суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.

За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.

Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв постанову №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302, тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 "Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм" до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту НОМЕР_1 щодо запису і зчитування даних.

До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ (на яке позивач і його представники посилаються як на одну з правових підстав для задоволення позовних вимог) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України").

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.

Однак постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, заодно відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. 62. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна" , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Стаття 52 КАС України (чинного на час звернення до суду) регулює заміну неналежної сторони.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з частиною другою статті 52 КАС України якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Приписами частини третьої статті 52 цього Кодексу якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Правилами частини четвертої статті 52 КАС України встановлено, що після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи:

Верховний Суд ураховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом ОСОБА_4 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі не взято до уваги той факт, що позивачка не зверталася до відповідача із сформованою в установленому порядку заявою та з доданим до неї обов`язковим переліком документів для обміну паспорта у формі книжечки.

Тому посилання на застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), є необґрунтованим.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі установлено, що позивачка звернулася до Заводського районного відділу м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області із заявою про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, проте, відповідачем у цій справі є Головне управління ДМС в Запорізькій області, а не Заводський районний відділ м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, до якого позивачка звертався із заявою про отримання паспорта громадянина України.

Пунктом 9 частини першої статті 3 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Тобто, судами не враховано, що позивачка зверталась із заявою саме до Заводського районного відділу м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, яке і надало лист відповідь від 30 травня 2019 року №2311-15.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте, суди першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії Головного управління ДМС України в Запорізькій області, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Суд апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апелянта щодо неналежного відповідача, у рішенні помилково вказав на правомірність пред`явлення позову до Головного управління ДМС України в Запорізькій області, посилаючись на те, що Заводський районний відділ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області є структурним підрозділом УДМС України в Запорізькій області, та оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому і такі дії порушують основоположні права, свободи громадян, то вони визначаються протиправними.

Тому слід враховувати, що особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обв`язки, визначені КАС України.

Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Також Верховний Суд зазначає, що всупереч пункту 17 Положення №2503 - ХІІ, для обміну паспорта громадянин подає заяву відповідного зразка та перелік відповідних документів, однак судами попередніх інстанцій, не встановлено наявність відповідної заяви із визначеним переліком документів.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Приписами частини третьої статті 353 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу; 8) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно визначити належного відповідача та з`ясувати дотримання позивачкою вимог Положення про паспорт громадянина України №2503-XII щодо надання відповідачу на розгляд необхідного переліку документів для заміни паспорта.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції (Запорізького окружного адміністративного суду) на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Білак М. В.

О.В. Калашнікова

Джерело: ЄДРСР 87421917
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку