ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа№ 911/2574/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кириленко О.П.,

від відповідача - Бутович С.О.,

ОСОБА_6,

від третьої особи 1 - Піун С.П.,

від третьої особи 2 - не з`явились,

вільні слухачі - ОСОБА_1 ,

від преси - ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

розглянувши апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року (повний текст рішення складено 12.07.2019 року)

у справі №911/2574/18 (головуючий суддя Христенко О.О.)

За позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінгова Група Кондишнд Респонс"

про визнання недійсним договору про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" про визнання недійсним договору про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачем здійснено незаконне заволодіння первинними документами бухгалтерського обліку позивача, які є предметом злочину, відсутністю у відповідача необхідних можливостей для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також позивач зазначає, що службовими особами відповідача вчинене службове підроблення окремих частин Договору № 1002 від 08.11.2013 року та документів про його виконання. Враховуючи викладене, позивач вважає, що договір про надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Штормового ГКР № 1002 від 08.11.2013 року, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача та держави, внаслідок чого порушує публічний порядок, а отже є нікчемний відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів порушення публічного порядку, у зв`язку з укладенням спірного договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що спірний правочин вчинено з порушенням публічного порядку, який визначений в Законі України «Про здійснення державних закупівель». Крім того скаржник просить не брати до уваги лист №01/1-41 від 29.11.2013 року оскільки відсутній оригінал такого листа. Також позивач звертає увагу, що ТОВ «Консалтингова група «Кондишнд Респонс» та ТОВ «Укратоменерго» не мали відповідних дозволів на виконання робіт передбачених спірним договором. Скаржник окрім цього звертає увагу, що документи з назвами «Довідки» на які посилається відповідач, як на підтвердження обліку витрат давальницької сировини є неналежними, недостатніми і недостовірними доказами. Позивач також наголошує на тому, що спірний правочин укладено без погодження НАК «Нафтогаз України», а також матеріали справи не містять доказів прийняття рішення акціонера ДАТ «Чорноморнафтогаз» на вчинення спірного договору. Також на думку позивача висновки встановлені у справі №910/23142/14 в рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неналежних письмових доказах.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі №911/2574/18 та призначено розгляд справи на 19.09.2019 року.

07.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

16.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заяви про зобов`язання відповідача надати оригінал письмового доказу для огляду в судовому засіданні, докази наявності певної події або вчинення дії, відповідь на відзив в якому позивач підтримав подану апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.09.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/2574/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі №911/2574/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 07.11.2019 року.

24.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли заперечення проти заяв позивача про зобов`язання відповідача надати оригінал письмового доказу для огляду в судовому засіданні, докази наявності певної події або вчинення дії.

02.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заяви про визнання заперечень відповідача необґрунтованими, про визнання у представника відповідача відсутності повноважень на представництво інтересів товариства та зобов`язати відповідача надати докази наявності певної події або вчинення дій, а також оригінал письмового доказу для огляду в судовому засіданні.

18.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відвід суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В. та судді Чорногуза М.Г. від розгляду справи №911/2574/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 року в судовому засіданні визнано заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., судді Чорногуза М.Г. у справі №911/2574/18 необґрунтованою. Провадження у справі №911/2574/18 зупинено.

Матеріали справи №911/2574/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Згідно Витягу з протоку автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 року заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., судді Чорногуза М.Г. у справі №911/2574/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Пантелієнко В.О., суддів Верховець А.А., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відвід суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., судді Чорногуза М.Г. у справі №911/2574/18 відмовлено.

Матеріали справи №911/2574/18 повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 року поновлено провадження у справі №911/2574/18 та призначено її розгляд на 05.12.2019 року.

03.12.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про відмову позивачу у задоволенні клопотання про долучення доказу від 26.11.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В., сформовано для розгляду справи №911/2574/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі №911/2574/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

05.12.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року у задоволенні заяв Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгова Група Кондишнд Респонс" про надання додаткових доказів відмовлено, розгляд справи відкладено на 19.12.2019 року.

19.12.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заяв про забезпечення врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду та Вищого господарського суду України у справах №924/491/17, 910/8794/16, 3-84гс16, 914/3095/16, 904/12079/16, 904/8943/16, 917/1739/17 та 927/1364/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 року відкладено розгляд справи на 04.02.2020 року.

03.02.2020 року о 17:42 год. через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли пояснення, однак колегія суддів на підставі ч. 2, ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишає зазначені пояснення без розгляду оскільки останні подані на стадії дослідження доказів.

В судове засідання 04.02.2020 року з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи 1. Третя особа 2 в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи 2.

Судове засідання 04.02.2020 року було розпочато на стадії дослідження доказів, представник позивача, відповідача та третьої особи 1 надали свої пояснення щодо дослідження доказів. Досліджувались оригінали доказів, копії яких знаходяться в матеріалах справи. (т.1, а.с. 26-72, 166-198).

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в подальшому було змінено назву на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» («замовник», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» («виконавець», відповідач) було укладено Договір № 1002 про надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Штормового ГКР, відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати за завданням замовника послуги з обробки пластів колекторів свердловин Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги. (т.1, а.с. 18-23).

Матеріали справи містять лист погодження договору №1002 від 08.11.2013 року відповідальними працівниками АТ «ДАТ «Чономорнафтогаз». (т.1, а.с. 24).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору складає 28 775 000,00 грн., включаючи ПДВ.

За умовами п. 4.1 укладеного між сторонами правочину оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за рахунком-фактурою, складеним на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання та виставлення рахунку-фактури.

Здавання виконавцем наданих послуг та приймання їх замовником здійснюється на території замовника. Після завершення надання послуг на кожній свердловині окремо, виконавець протягом 10 робочих днів, за кожною свердловиною окремо, готує 2 екземпляри акту здачі-приймання, інформаційний звіт по техніці та технології обробки свердловини і передає їх замовнику (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.7 Договору № 1002 від 08.11.2013 визначено, що після отримання замовником від виконавця актів здачі-приймання наданих послуг та за відсутності заперечень, замовник підписує такі акти й зі своєї сторони.

Згідно з п. 6.1.1.замовник зобов`язаний в письмовій формі (факс), за 35 робочих днів до передбачуваного строку початку надання послуг, повідомити виконавця про готовність прийняти його персонал для надання послуг по договору. Заява оформлюється за підписом першого заступника голови правління товариства.

Відповідно до п.п. 6.1.4 та 6.1.5 договору позивач зобов`язаний надати відповідачу територію на промисловій базі позивача для складування технологічного обладнання, матеріалів відповідача перед завантаженням та направленням їх на об`єкти виконя робіт; позивач зобов`язаний здійснити навантажувальні роботи, транспортування техніки, технологічного обладнання, матеріалів, необхідних для надання послуг від промислової бази позивача на об`єкти (з об`єктів) надання послуг.

При підписані актів здачі-приймання замовником до актів в обов`язковому порядку мають бути додані завірені копії договорів виконавця с третіми особами, актів здачі-приймання з третіми особами, пакет правовстановлюючих та дозвільних документів третіх осіб на надання виду послуг (п.п. 6.4.2.1, 6.4.2.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.4.2.3, 6.4.2.4 Договору № 1002 від 08.11.2013 на момент укладення договору, третьою особою, на підставі Договору № 11АН/2013 від 11.10.2013 залучається ТОВ «Консалтингова група Кондишнд Респонс» (співвиконавець). Надані співвиконавцем послуги оформлюються актами здачі-приймання наданих послуг (окремо по кожній свердловині) та підписуються виконавцем та співвиконавцем.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набирає сили і вважається укладеним з моменту (дати) його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014.

Матеріали справи містять Протокол №30 засідання правління ДП «Черноморнафтогаз» від 04.10.2013 року, у пункті 3, якого зазначено «Заслушав главного инженера Общества Горобца Г.В. о проведении процедуры конкурсных торгов и возможности заключения договора услуг на обработку 10-ти скважин Штормового ГКМ конденсованными дегидратационными системами решили: На основании протокола оценки предложений конкурсных торгов от 10.10.13 №646-т заключить с победителем конкурсных торгов ООО «Укратомэнерго» договор на услуги по обработке пластов коллекторов скважин Государственного акционерного общества «Черноморнефтегаз» (обработки 10-ти скважин Штормового ГКМ конденсованными дегидратационными системами) на сумму 28 775 000, 00 грн., после согласования с акционером Общества - Национальной акционерной компанией «Нафтогаз Украины» (мова оригінала). (т.1, а.с. 202-205). Зазначений протокол містить підписи голови правління С .Н. Головин та членів правління Г.В. Горобець , С.Г. Лузянина , Л.Ф. Тарленко та печатку підприємства.

Відповідно до п.п. 14, п. 9.5.5. Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» до компетенції правління зокрема належить прийняття рішення щодо вчинення товариством правочинів на суму від 10 (десяти) мільйонів гривень до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності (крім угод щодо продажу природного газу, нафти, газового конденсату, в тому числі суміші нафти та газового конденсату та договорів на виконання геологорозвідувальних робіт за рахунок державних коштів) за погодженням з акціонером товариства - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в особі її голови правління або особи, що виконує його обов`язки.

За твердженням відповідача, укладення договору №1002 було погоджено Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" листом №6281/110-13 від 27.11.2013р. (т. 1, а.с. 25). Позивач даний факт заперечує.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору сторонами було погоджено технічне завдання на надання послуг з обробок колекторів свердловин, затверджено кошторис вартості наведених послуг та типовий план проведення робіт з обробки свердловин Штормового ГКР конденсованими дегідратаційними системами. (т.1, а.с. 26-27).

Листом (вх. № 07/1-41 від 29.11.2013) Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» про готовність прийняти персонал виконавця для надання послуг. (т.1, а.с. 206), який підписаний головним інженером Горобець Г.В.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять протокол №19 засідання правління ДАТ «Черноморнафтогаз» від 30.07.2013 року (т.1, а.с. 199-201) зі змісту якого вбачається, що головний інженер Горобець Г.В. був і першим заступником голови правління. Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувався факт того, що Горобець Г.В. під час дії спірного договору займав посаду, як головного інженера так і посаду першого заступника голови правління. Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку щодо відповідності листа №07/1-41 від 29.11.2013 року вимогам п. 6.1.1. договору.

Між ТОВ «Укратоменерго» («замовник», відповідач) та ТОВ «Консалтінгова Група Кондишнд Респонс» («виконавець», третя особа 2) укладено договір про надання послуг з проведення обробки пластів колекторів свердловин ДАТ «Чорноморнафтогаз» № 11АН/2013 від 11.10.2013, відповідно до умов якого третя особа 2 зобов`язується надати послуги з матеріалів відповідача (хімреагенти для приготування рідини) з проведення обробки пластів колекторів свердловин ДАТ «Чорноморнафтогаз», а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги. Метою виконання послуг з проведення обробки пластів колекторів свердловин ДАТ «Чорноморнафтогаз» є покращення газогідродинамічних характеристик та стабілізація видобутку вуглеводнів на 10 свердловинах Штормового ГКР шляхом обробки їх конденсованими дегідратаційними системами. (т.1, а.с. 144-147).

Додатком № 1 до договору № 11АН/2013 від 11.10.2013 є кошторис вартості проведення послуг. (т.1, а.с. 148-149).

Факт належного виконання ТОВ «Консалтингова група Кондишнд Респонс» послуг з обробки пластів колекторів Штормового ГКР за Договором № 11АН/2013 від 11.10.2013 та їх прийняття відповідачем підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі наданих послуг від 06.02.2014. Загальна вартість наданих послуг ТОВ «Консалтингова група Кондишнд Респонс» становить 381 155,00 грн., яка була повністю оплачена відповідачем. (т.1, а.с. 166-187).

Оплата наданих третьою особою 2 послуг за договором № 11АН/2013 від 11.10.2013 здійснена відповідачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку, наявною в матеріалах справи. (т.1, а.с. 154-156).

На підставі договору № 1002 від 08.11.2013 відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги з обробки пластів колекторів конденсованими дегідратаційними системами Штормового ГКР на загальну суму 28 774 667,95 грн. Вказана обставина підтверджується актами № 1 від 10.02.2014 року на суму 71 145,05 грн. (т.1, а.с. 32), № 2 від 10.02.2014 року на суму 3 092 015,60 грн. (т.1, а.с. 33), № 3 від 10.02.2014 року на суму 2 679 547,85 грн. (т.1, а.с. 34), № 4 від 10.02.2014 року на суму 2 462 987,90 грн. (т.1, а.с. 35), № 5 від 10.02.2014 року на суму 2 192 525,15 грн. (т.1, а.с. 35), № 6 від 10.02.2014 року на суму 3 494 893,25 грн. (т.1, а.с. 37), № 7 від 10.02.2014 року на суму 2 002 916,60 грн. (т.1, а.с. 38), № 8 від 10.02.2014 року на суму 2 815 253,60 грн. (т.1, а.с. 39), № 9 від 10.02.2014 року на суму 2 869 156,40 грн. (т.1, а.с. 40), № 10 від 10.02.2014 року на суму 1 624 648,25 грн. (т.1, а.с. 41) та № 11 від 10.02.2014 року на суму 5 469 578,30 грн. (т.1, а.с. 42). Вказані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками товариств.

Матеріали справи містять акт звірки розрахунків між сторонами від 14.02.2014 року відповідно до якого заборгованість АТ «Чорноморнафотагз» перед ТОВ «Укратоменерго» становить 28 774 667, 95 грн. Даний акт з боку позивача підписаний головою правління Головін С.М. та головним інженером Горобець Г.В., а також містить печатку підприємства. (т.1, а.с. 234-235).

Позивач просить визнати недійсним договір № 1002 від 08.11.2013 року на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, як такий, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем здійснено незаконне заволодіння первинними документами бухгалтерського обліку позивача, які є предметом злочину; відсутність у відповідача необхідних можливостей для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; службовими особами відповідача вчинене службове підроблення окремих частин Договору № 1002 від 08.11.2013 та документів про його виконання. З врахуванням зазначеного вище позивач вважає, що договір про надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Штормового ГКР № 1002 від 08.11.2013, спрямований на незаконне заволодіння майном позивача та держави, внаслідок чого порушує публічний порядок, а отже є нікчемний відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту незаконного заволодіння відповідачем первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Всі обґрунтування позивача зводяться до намагання довести, що спірний договір не міг бути виконаний відповідачем та третьою особою.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача, як замовника за договором, про визнання недійсним укладеного сторонами договору, з підстав, що вказаний правочин спрямований на незаконне заволодіння майном АТ «ДАТ "Чорноморнафтогаз", у зв`язку із чим порушують публічний порядок.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про визнання недійсним правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У той же час, частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Колегія суддів також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину є невірним застосуванням такого способу захисту прав та інтересів. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. (постанова Великої Палати Верховного суду від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17).

Відтак колегія суддів зазначає, що позовна вимога Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.

Одночасно колегія суддів зазначає, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №911/2788/18, від 01.10.2019 у справі №34/5005/15644/2011, від 16.08.2019 у справі №910/18618/17.

Колегія суддів підкреслює, що позивачем не надано жодного доказу притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», які підписували документи на виконання за договором №1002 від 08.11.2013 року без зауважень та заперечень щодо самого факту виконання робіт та діяли з перевищенням повноважень. Матеріали справи також не містять вироку суду, постановленого у кримінальній справі щодо незаконного заволодіння відповідачем майном позивача та держави.

За змістом ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

До матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, які б підтвердили наявність у відповідача умислу на заволодіння майном позивача.

Відсутність такого умислу підтверджується опосередковано тим фактом, що внаслідок укладання спірного правочину позивач отримав результати виконаних відповідачем робіт, проте, не здійснив їх оплату, що встановлено судовим рішенням, в той час як метою договору було отримання прибутку відповідачем та використання в господарській діяльності виконаної роботи за спірним договором позивачем.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/23142/14 за позовом ТОВ «Укратоменерго» до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чороморнафтогаз», за участю третьої особи без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, за участю прокуратури міста Києва про стягнення 28 774 667,95 грн. заборгованості за договором № 1002 від 08.11.2013 року про надання послуг на обробку пластів колекторів свердловин Штормового ГКР (спірний договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року у справі № 910/23142/14 позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь ТОВ «Укратоменерго» 28 774 667,95 грн. основної заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року по справі № 910/23142/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року у справі № 910/23142/14 залишено без змін.

При розгляді вказаної справи в господарському суді міста Києва було встановлено наступні обставини:

«Укладення договору №1002 було погоджено Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" листом №6281/110-13 від 27.11.2013р. (т. І, а.с. 15).

Листом (вх.№07/1-41 від 29.11.2013р.) Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" про готовність прийняти персонал виконавця для надання послуг.

Факт надання ТОВ «Укратоменерго» послуг з обробки пластів колекторів свердловин Штормового ГКМ ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на підставі договору №1002 підтверджується актами прийому - здачі наданих послуг на загальну суму 28 774 667,95 грн.(т. І, а.с. 23, 32, 43, 54, 65, 76, 87, 98, 109, 120, 131). Відповідні акти підписані уповноваженими сторонами та скріплені їх печатками. Крім того, до кожного з актів, на виконання умов спірного правочину ТОВ «Укратоменерго» було складено, а ПАТ «ДАК "Чорноморнафтогаз" затверджено інформаційні звіти про техніку і технологію проведення робіт з обробки свердловин.

14 лютого 2014 року сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків до договору №1002 від 08.11.2013р., відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" в сумі 28 774 667,95 грн.

Зобов`язання ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз» оплатити вартість наданих послуг виникло відповідно до умов договору з моменту підписання акту прийому здачі наданих послуг і строк виконання був встановлений у п.4.1 договору - протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту прийому здачі наданих послуг, тобто до настання подій, які визнанні ТПП України, як форс-мажорні, а отже і відсутні підстави для звільнення ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз» від виконання ним свого обов`язку щодо оплати вартості товару.»

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» під час розгляду справи №910/23142/14 не заперечувало факт погодження ПАТ «НАК «Нафтогаз України» спірного договору, та не зазначало про нікчемність спірного договору в силу закону з моменту його укладення або про його недійсність.

Також під час розгляду справи №910/23142/14 АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не заперечувало факт виконання спірного договору взагалі. Крім того АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зверталось до Господарського суду міста Києва із заявами від 30.06.2015 року, 26.01.2016 року, 15.02.2017 року та 02.03.2017 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/23142/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують повторному доказуванню обставини щодо виконання відповідачем робіт за спірним договором та прийняття цих робіт позивачем без зауважень.

Щодо Заперечення позивача стосовно дійсності листа погодження ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 27.11.2013 року №6281/1.10-13 (т.1, а.с. 25) завіреного відповідачем колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач в позовній заяві вказував на те, що вищезазначений лист від 27.11.2013 року №6281/1.10-13 підписаний заступником голови правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Кацуба О.В., як одним із колишніх членів виконавчого органу господарського товариства, не уповноважений вчиняти жодні юридично значимі дії, як представник акціонера АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (т.1, а.с. 13).

Проте вже у відповіді на відзив (т.2, а.с. 7-8) позивач вказує на те, що лист ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 27.11.2013 року №6281/1.10-13, копія якого надано відповідачем є недостовірним, адже його текст не відповідає тексту листа з тією ж датою та назвою, що надає позивач до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив від 21.01.2019 року. (т.2, а.с. 25).

Отже, спочатку правова позиція позивача про укладення договору від 08.11.2013 року №1002 з перевищенням повноважень керівника ДАТ «Чорноморнафтогаз» ґрунтувалась на тому, що лист НАК «Нафтогаз України» №6281/1.10-13 від 27.11.2013 року «Щодо погодження укладення договорів» було підписано заступником голови правління Кацубою О.В., який не мав права приймати рішення від імені акціонера стосовно погодження рішення правління АТ «ДАТ «Чорноморнавтогаз» на укладення договору, а отже і підписувати такий лист, а у відповіді на відзив позивач вже стверджував про те, що це лист є підробленим, на доказ чого він надає копію листа НАК «Нафтогаз України» №28-6281/1.10-13 від 27.11.2013 року, який також підписано заступником голови правління Кацубою О.В., який, виходячи з доводів позивача, не виконував обов`язки голови правління НАК «Нафтогаз України» і не мав повноважень приймати рішення стосовно погодження або непогодження рішення правління АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на укладення договору.

При цьому матеріали справи містять заяву свідка (т.1, а.с. 125-127) генерального директора ТОВ «Укратоменерго» ОСОБА_6, в якій останній зазначив: «що відповідно до листа ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 27.11.2013 року №6281/1.10-13, цей акціонер погодив для АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» укладення договору з ТОВ «Укратоменерго» на надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин на суму 28 775 000 гривень. У мене немає жодних підстав не довіряти інформації, яка наведена у цьому лист, адже в листуванні ТОВ «Укратоменерго» з НАК «Нафтогаз України» стосовно погашення заборгованості його дочірнього підприємства - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за договором від 08.11.2013 року №1002, цей акціонер ніколи не ставив під сумнів наявність його погодження на укладення цього договору».

Одночасно, матеріали справи містять дві заяви свідка (т.3, а.с. 102, 125) ОСОБА_7 , який з 20.06.2013 року по 30.12.2013 року працював в АТ «ДАТ «Чономорнафтогаз» (що підтверджується копією трудової книжки, т.3, а.с. 128), зі змісту яких вбачається, що договір №1002 від 08.11.2013 року був погоджений у листопаді 2013 року про, що отримано лист НАК «Натогаз України» та, що ТОВ «Укратоменерго» виконало договір і ніяких претензій до нього стосовно виконаних робіт не було.

При цьому матеріали справи містять листи відповідача до НАК «Нафтогаз України» (т.1, а.с. 228-232) до яких додавався лист погодження №6281/1.10-13 від 27.11.2013 року жодних сумнівів щодо дійсності його змісту або підписання неналежною особою НАК «Нафтогаз України» не висловив.

Так у листі НАК «Нафтогаз України» від 18.06.2014 року, який міститься у матеріалах справи (т.1, а.с. 227) зі змісту якого вбачається, що НАК «Нафтогаз України» розглянула лист ТОВ «Укратоменерго» від 19.05.2014 року №123 щодо оплати за виконані роботи по договору №1002 від 08.11.2013 року «Про надання послуг по обробці пластів колекторів свердловин Штормового ГКР АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та повідомляє, що порядок вирішення питань, які виникають в процесі реалізації зобов`язань за укладеними договорами, у тому числі питання проведення розрахунків між ТОВ «Укратоменерго» та АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», передбачається умовами укладеного між ними договору та чинним законодавством України.

Тобто у даному листі НАК «Нафтогаз України» не висловлював ніяких заперечень щодо погодження договору №1002 від 08.11.2013 року.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази підробки листа №6281/110-13 від 27.11.2013 року (висновок судової експертизи) та докази притягнення відповідальної особи за підробку (в разі підтвердження підробки) до відповідальності.

Однак, як вбачається із письмових пояснень представника НАК «Нафтогаз України» від 22.02.2019 року (т.3, а.с. 8-11) наданих до суду першої інстанції, що на зберіганні в Компанії перебуває візувальний примірник листа №28-6281/1.10-13 від 27.11.2013 року. Абзац третій вказаного примірника містить інформацію наступного змісту:

«Враховуючи зазначене, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджує укладення договору з ТОВ «Укратоменерго» на надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на суму 28 775 000, 00 з урахуванням ПДВ».

Таким чином матеріали справи містять дві копії листа №28-6281/1.10-13 від 27.11.2013 року та №6281/1.10-13 від 27.11.2013 року різного змісту.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, колегія суддів критично ставиться до оцінки листів, як №28-6281/1.10-13 від 27.11.2013 року (т.3, а.с.13), так і №6281/110-13 від 27.11.2013 року (т.1, а.с. 25) оскільки, як відповідач так і позивач не підтвердили оригінальність жодного з зазначених листів.

Позивач у своїх письмових поясненнях просить визнати спірний договорі недійсним у зв`язку з тим, що останній укладеного з перевищенням повноважень за відсутності погодження укладання договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у відповідності з п.п. 14, п. 9.5. Статуту АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Однак, відсутність погодження НАК «Нафтогаз України» договору №1002 від 08.11.2013 року не може бути підставою для визнання його недійсним через те, що він був укладений представником з перевищенням своїх повноважень, оскільки за приписами ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила певні дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

Крім цього, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок в даному випадку довести, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження. Однак позивачем не надано суду беззаперечних доказів обізнаності відповідача про відсутність належного погодження з боку НАК «Нафтогаз України» договору № 1002 від 08.11.2013 року. Як вбачається із матеріалів справи та письмових пояснень відповідача, останній сприймав лист НАК «Нафтогаз України» №6281/1.10-13 від 27.11.2013 року в редакції ним засвідченої ( т.1, а.с. 25), як належний доказ схвалення договору №1002 від 08.11.2013року. Так в своїх листах, адресованих до НАК «Нафтогаз України» щодо неналежного виконання договору №1002 від 08.11.2013 року з боку позивача, відповідач посилався на лист погодження №6281/1.10-13 від 27.11.2013 року та додавав його в якості додатків до листів. (т.1, а.с. 227).

До речі і сам позивач до подання позову по даній справі та письмових пояснень не ставив під сумнів дійсність або не стверджував про невідповідність листа НАК «Нафтогаз України» № 6281/1.10-13 від 27.11.2013 року (що підтверджується зокрема рішенням суду по справі №910/23142/14).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність погодження з боку НАК «Нафтогаз України» укладення спірного договору.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту листа №28-6281/1.10-13 від 27.11.2013 року (наданого НАК «Нафтогаз України») вбачається, що заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» надав завдання щодо термінового вжиття вичерпних заходів з метою недопущення порушення законодавства з питань державних закупівель та запобігання можливому нанесенню збитків товариству внаслідок закупівлі послуг. (т.3, а.с.13).

Однак, як вже вище зазначалось, третьою особою 1 (НАК «Нафтогаз України») не надано суду жодного доказу щодо вжиття відповідних заходів з 2013 року по 2019 рік. Натомість матеріали справи містять лист НАК «Нафтогаз України» №4-2646/1.7-14 від 18.06.2014 року зі змісту якого вбачається, що останній був обізнаний про існування договору №1002 від 08.11.2013 року та не висловлював жодних зауважень щодо відсутності відповідного погодження цього договору з боку НАК «Нафтогаз України». (т.1, а.с. 227).

Окрім вказаного вище, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що у даному випадку колегія суддів звертається до принципу більшої вірогідності, до якого вже звертався Верховний суд, зокрема, у Постанові Верховного Суду у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до ВАТ "Бучацький цукровий завод" про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В даному випадку колегія суддів зазначає, що цілком вірогідним є факт того, що відповідач (ТОВ «Укратоменерго») не міг знати про відсутність погодження (при наявності такого) укладення спірного договору з ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту частини першої 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14.

Крім того, аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Матеріали справи містять докази того, що договір не тільки прийнято до виконання, але й виконано, а саме:

- лист позивача №07/1-41 від 29.11.2013 року (т.1, а.с. 206) про готовність прийняти персонал;

- акти виконаних робіт (т.1, а.с. 32-42), які підписані без зауважень з боку позивача;

- акт звірки розрахунків (т.1, а.с. 234);

- рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14, яким встановлено факт виконання робіт по договору №1002 від 08.11.2013 року та його погодження з боку ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а позивач - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не заперечував цього.

Таким чином, доводи позивача щодо недійсності угоди на підставі перевищення повноважень є необґрунтованими.

З огляду на встановлене вище, доводи скаржника стосовно врахування практики Верховного Суду (яка долучена позивачем 19.12.2019 року) колегією суддів не приймаються, оскільки матеріалам справи не доведено, що особа від імені позивача, яка уклала спірний правочин (С. Н. Головин ) не мала достатніх правових підстав для укладання правочину, а відповідач в свою чергу знав, або повинен був знати про будь-які наявні обмеження повноважень представника позивача.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на те, що висновки Господарського суду міста Києва, що викладені у мотивувальній частині рішення від 13.02.2015 року у справі №910/23142/14, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неналежних письмових доказах з огляду на наступне.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Наприклад, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 09.01.2013, заява №21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Отже колегія суддів звертає увагу скаржника, що доводи щодо відповідності або не відповідності висновків викладених в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року у справі №910/23142/14, свідчать про вчинення Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" дій спрямованих на переоцінку доказів та обставин, встановлених судовим рішенням в межах іншої справи.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами оспорювання договору не встановлений обов`язок підписання актів здачі-приймання наданих відповідачем послуг та отримання їх позивачем з боку третьої особи, оскільки ТОВ «Консалтингова група Кондишнд Респонс» не є стороною за Договором № 1002 від 08.11.2013 року, а лише залучається для виконання певного обсягу робіт, про що узгоджено між позивачем та відповідачем при підписанні спірного договору.

Пунктом 6.4.2. договору передбачено, що виконавець має право надавати послуги самостійно або за погодженням замовника долучати до надання послуг по договору третіх осіб, на умовах укладення з ними договорів, залишаючись відповідальним перед замовником за результат та якість виконаних ними робіт.

Відповідно до п. 6.4.2.4. договору надані співвиконавцем послуги оформлюються актами здачі-приймання наданих послуг (окремо по кожній свердловині) та підписуються виконавцем, співвиконавцем у відповідності до вимог п. 5.5. договору.

Як вже було встановлено, матеріали справи містять акти виконаних робіт, які підписані відповідачем та третіми особами.

З матеріалів справи також вбачається, що 26.07.2013 року в державному офіційному друкованому видані з питань державних закупівель та на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгів України за № 156632 (№ 58/3 (801/3)) оприлюднене оголошення про проведення ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» процедури закупівлі. (т.2, а.с. 79).

14.10.2013 року в державному офіційному друкованому видані з питань державних закупівель та на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгів України за № 183533 (81(824)) оприлюднене повідомлення про акцепт пропозиції ТОВ «Укратоменерго» конкурсних торгів. (т.2, а.с. 80).

15.11.2013 року в державному офіційному друкованому видані з питань державних закупівель та на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгів України за № 200084 оприлюднене оголошення про результати проведення торгів. (т.1, а.с. 81).

Матеріали справи також містять звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації №346 від 05.12.2013 року. (т.2, а.с. 82-85).

З огляду на встановлене вище, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази проведення процедури конкурсних торгів по закупівлі послуг допоміжних щодо добування нафти та природного газу, 09.10.1 (послуг з обробки пластів колекторів свердловин ДАТ «Чорноморнафтогаз»).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в чинній на момент спірних правовідносин редакції) Антимонопольний комітет України був органом оскарження процедур закупівлі.

Втім, позивачем не надано доказів звернення до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі послуг допоміжних щодо добування нафти та природного газу, 09.10.1 (послуг з обробки пластів колекторів свердловин ДАТ «Чорноморнафтогаз»).

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що фіктивність ТОВ «ХОЗБУДПОСТАЧ» встановлена вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.11.2015 року у справі №910/310/8154/15-к ніяким чином не спростовують належного проведення процедури конкурсних торгів, а лише стосується наслідків для самого ТОВ «ХОЗБУДПОСТАЧ» та ніяким чином не впливають на встановлення обставин у даній справі.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять ліцензію серія АД № 037891 видану Державною інспекцією техногенної безпеки України за якою відповідач має право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення (т.1, а.с. 213), ліцензію, серії АВ № 590379 видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київської області Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення відповідачем діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (т.1, а.с. 214), дозволи № 54.12.32 щодо виконання відповідачем робіт підвищеної небезпеки при будівництві, № 78.12.32 щодо робіт верхолазів, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхньою ґрунту, з перекриття або робочого настилу та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів, №681.13.32 щодо виконання газонебезпечних робіт у вибухопожеженебезпечних зонах, №454.13.30 щодо виконання відповідачем робіт підвищеної небезпеки, які видані територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві. (т.1, а.с. 215-218).

Крім того наявні сертифікати якості та результати щорічних наглядових аудитів Центру незалежних сертифікацій «Євросерт», які підтверджують відповідність здійснюваних ТОВ «Укратоменерго» видів діяльності вимогам міжнародних стандартів ISO 14001:2004, ISO 9001:2008, ISO 18001:2007. (т.1, а.с. 219-223).

З огляду на вказані вище документи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача про відсутність у відповідача належних ліцензій та дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин та механізмів підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в яких наведений перелік необхідних реквізитів для первинних та облікових зведених документів визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складення документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Акт про витрати давальницьких матеріалів за формою № М-23 застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, які належать замовнику, але витрачаються будівельною або монтажною організацією, яка виконує роботи.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що предметом Договору №11АН/2013 від 11.10.2013 року є надання саме послуг з проведення обробки пластів колекторів свердловин, а не проведення будівельних або монтажних робіт, а тому доводи скаржника щодо невідповідності приймального акту від 02.12.2013 року та довідок про використання хімічних реагентів затвердженим типовим формам, у контексті наданих доказів, не є підставою для визнання господарської операції недійсною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

При цьому, колегія суддів звертає увагу про необхідність застосувати до даних правовідносин доктрину римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина "venire contra factum proprium" базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Із принципом добросовісності у цивільному судочинстві також пов`язана вимога заборони суперечливої поведінки в процесі, що у всьому світі відома під назвою процесуального естопелю. Процесуальний естопель становить собою принцип, відповідно до якого сторона не повинна мати можливість отримати переваги від своєї непослідовної поведінки в процесі на шкоду іншій стороні. По суті йдеться про заборону відмови від попередніх процесуальних дій, вчинених стороною під час провадження, та зміни процесуальної поведінки сторони на шкоду іншій стороні.

Так, за загальним правилом обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. (ст. 75 ГПК України). Зазначене положення, безперечно, спрямоване на забезпечення передбачуваності процесуальної поведінки сторін спору та унеможливлення отримання процесуальних переваг недобросовісної сторони спору.

Сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина 3 статті 509 ЦК України). (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №910/19179/17).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Очевидно, що дії позивача, який уклав спірний договір у 2013 році, без зауважень прийняв виконанні відповідачем роботи, не заперечував факт виконання робіт у спорі щодо стягнення заборгованості (справа №910/23142/14) (посилаючись лише на форс мажорні обставини), чотири рази звертався про відстрочку виконання рішення, однак, у 2019 році звернувся з позовом про визнання договору недійсним, з підстав його не виконання та укладання з перевищенням повноважень, суперечать його попередній поведінці, тому їх не можна визнати добросовісними з огляду на наведені принципи римського права.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставин, які були б підставою для визнання спірного договору недійсним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі №911/2574/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі № 911/2574/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2574/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.02.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Євсіков