ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року справа №200/10224/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 200/10224/19-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст судового рішення складено та підписано 09 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі – відповідач, Управління, орган соціального захисту), в якому просила:

- скасувати рішення Управління від 12.06.2019 № Л-322-5.1-6.2 про відмову в нарахуванні ОСОБА_1 одноразової компенсації як дружині особи, смерть якої пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати відповідача провести нарахування такої компенсації та стягнути її на користь ОСОБА_1 у розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, смерть якого пов`язана із Чорнобильською катастрофою, а тому у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат як дружина померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки відповідач виплатив одноразову компенсацію в розмірі 7586,00 грн ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду (а.с. 3-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції є хибними, тому підлягають спростуванню (а.с. 54-55).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується свідоцтвом, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач 06.05.2019 звернувся із заявою до Управління про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг. На підставі наданої заяви органом соціального захисту прийнято рішення про призначення позивачу до виплати компенсації як дружині втраченого годувальника, померлого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Виплату одноразової компенсації проведено 10.05.2019 в розмірі 7586,00 грн, що підтверджується протоколом, копія якого наявна в матеріалах справи.

Не погодившись із розміром виплаченої компенсації та вважаючи, що він не відповідає встановленому чинним законодавством, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, Міністерство соціальної політики, як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам за Державними кошторисними призначеннями.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регламентовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-ХІІ).

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація, передбачена цією статтею, виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 48 Закону № 796- ХІІ).

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ визначено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форм власності.

За приписами ст. 87 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать, зокрема, видатки на програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу» України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомоги, зокрема, у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.05.2015 № 285 обчислюється одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до положень вищевказаної постанови, розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи становить:

- інвалідам I групи - 379,3 гривні;

- інвалідам II групи - 284,4 гривні;

- інвалідам III групи - 189,6 гривні;

- сім`ям, які втратили годувальника, - 7586 гривень;

- батькам померлого - 3792 гривні;

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі – Порядок).

Цей Порядок регулює питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону № 796-ХІІ одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі – одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі – щорічна допомога) деяким категоріям громадян.

Одноразова компенсація виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Одноразова компенсація виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Пунктом 7 Порядку регламентовано, що одноразова компенсація у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім`ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.

Належність до непрацездатних осіб та членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виплата одноразової компенсації здійснюється на підставі:

свідоцтва про смерть;

документа, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, складення ядерних зарядів та здійснення на них регламентних робіт, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

свідоцтва про шлюб;

експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони.

Дослідивши обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 вважає, що рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що строк його дії скінчився в січні 2013 року, проте чинне законодавство не містить визначення строку дії рішень Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» Рішення Суду ухвалює Велика палата - за результатами розгляду справ за конституційними поданнями щодо конституційності законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції України, а також за результатами розгляду справ за конституційними скаргами у разі відмови Сенату в розгляді справи за конституційною скаргою на розсуд Великої палати.

Конструкція вказаної норми передбачає, що функція Рішень Конституційного Суду України полягає в тлумаченні нормативно-правових актів у відповідності до Конституції України та наданні висновку щодо відповідності цих актів Основному Закону. Тобто доводи апелянта щодо строку дії рішення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З приводу доводів ОСОБА_1 про необхідність застосування судом Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10рп/2008 та від 08.09.2009 № 19-рп/2009 як таких, що нівелюють право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат та пенсій, суд зазначає, що вказані Рішення стосувались питання конституційності конкретних положень окремих нормативно-правових актів, а не повноважень Кабінету Міністрів України в цілому. Отже ці Рішення не скасовують визначеного ст. 48 Закону № 796-ХІІ повноваження Уряду встановлювати порядок та розміри, в яких сплачуються передбачена цією статтею компенсація.

Щодо рекомендацій, наданих Вищім адміністративним судом України в листах від 18.09.2008 № 1547/100-13.08 та від 07.06.2009 № 910/13/13-09.17, суд зазначає, що ці рекомендації не є нормативно-правовими актами, у той час як за приписами статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Матеріалами справи підтверджено, що на час смерті чоловіка ОСОБА_1 та на час звернення до органу соціального захисту із заявою про виплату одноразової грошової компенсації розмір одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону № 796-ХІІ, визначався постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 та становив 7586,00 грн, а не 60 мінімальних заробітних плат.

Отже, розмір виплаченої позивачу одноразової компенсації відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві та в апеляційній скарзі, стосовно виплати одноразової компенсації в меншому, ніж належить, розмірі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 200/10224/19-а – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 200/10224/19-а – залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук