ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

05 лютого 2020 року м. Київ № 640/2521/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі:

за позовом Вищої Школи Адвокатури Національної асоціації адвокатів України до треті особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни ОСОБА_1, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людинипро визнання протиправним та скасування припису ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Вища Школа Адвокатури Національної асоціації адвокатів України із позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни, треті особи: ОСОБА_1 , Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним та скасування припису №20-20 від 04.11.2019.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії припису №20-20 від 04.11.2019 до набрання законної сили судовим рішення.

Заява про забезпечення адміністративного позову обґрунтована тим, що за результатами перевірки позивача Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було складено акт перевірки додержання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних від 04.11.2019. Так, на підставі вказаного акту було складено оскаржуваний припис № 20-20 від 04.11.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, виявленого під час перевірки.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник зазначає, що викладені в акті перевірки висновки не відповідають обставинам справи, оскільки заявник у своїй діяльності повністю дотримується вимог Закону України "Про захист персональних даних", крім того, працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час проведення перевірки було допущено порушення вимог п. 5.2-5.3 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що, у свою чергу, свідчить про протиправність прийнятного на його підставі припису. Крім того, позивач є суб`єктом господарських відносин, тому, видання такого припису є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання, у зв`язку з чим, позивач просить суд застосувати заходи реагування та зупинити його, оскільки подання позову, а також відкриття провадження в даній адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, що фактично може призвести до неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, виходячи зі змісту заяви та системного аналізу положень чинного законодавства України, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є правомірність припису №20-20 від 04.11.2019, яким зобов`язано забезпечити повідомлення суб`єктів персональних даних - осіб, що (вже) отримали освітні послуги ВША НААУ, організовані за допомогою онлайн-платформи «antitreningi.ru» та/або інших інформаційних ресурсів та реєстраційних форм, хостинг яких фізично відбувається за межами національних кордонів України, про передачу їх персональних даних іноземним суб`єктам відносин, з абезпечити повідомлення суб`єктів персональних даних - осіб, що отримуватимуть у майбутньому освітні послуги ВША НААУ, організовані за допомогою онлайн-платформи «antitreningi.ru» та/або інших інформаційних ресурсів та реєстраційних форм, хостинг яких фізично відбувається за межами національних кордонів України, про передачу їх персональних даних іноземним суб`єктам відносин, забезпечити отримання однозначної добровільної, поінформованої згоди від користувачів на транскордонну передачу та обробку їх персональних даних, що здійснюється/здійснюватиметься за допомогою онлайн-платформи «antitreningi.ru» та/або інших інформаційних ресурсів та реєстраційних форм, хостинг яких фізично відбувається за межами національних кордонів України; припинити обробку персональних даних користувачів, що здійснюється/здійснюватиметься за допомогою онлайн-платформи «antitreningi.ru» та/або інших інформаційних ресурсів та реєстраційних форм, хостинг яких фізично відбувається за межами національних кордонів України, до здійснення повідомлень та отримання згоди, зазначених у пунктах 1, 2 цього Припису відповідно; відібрати у працівників, що мають доступ до персональних даних, письмові зобов`язання про нерозголошення персональних даних, які їм було довірено або які стали їм відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків; забезпечувати, з урахуванням вимог чинного законодавства України, належний рівень захисту персональних даних користувачів в процесі організації та здійснення діяльності з надання освітніх послуг; розробити та затвердити документи у сфері захисту персональних даних яким має бути врегульовано порядок обробки і захисту персональних даних користувачів.

Крім того, зазначено, що припис підлягає обов`язковому виконанню у строк до 04 лютого 2020 року, строк інформування про усунення виявленого порушення встановлено до 10 лютого 2020 року.

У своїй заяві про забезпечення адміністративного позову, заявник посилався на те, що у випадку фактичного виконання оскаржуваного припису до розгляду справи по суті, оскарження припису буде неможливим, оскільки акт індивідуальної дії (припис) втрачає свою юридичну силу та не підлягатиме оскарженню. Крім того, після перевірки факту виконання зазначеного припису, посадову особу ВША НААУ може бути протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, передбаченої ст. 188-40 КУпАП.

Статтею 55 Конституції України одночасно гарантовано право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та захист будь-якими не забороненими законом засобами своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень було порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист через: визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від учинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; установлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. п. 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених у публічно-правових відносинах прав особи, що звернулася до суду з позовом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строк інформування про усунення виявленого порушення спливає 10.02.2020, а правомірність оскаржуваного припису буде встановлена лише під час розгляду справи по суті, а тому, суд погоджується із доводами позивача, що невжиття судом заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України істотно ускладнить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, з метою недопуску порушення прав та інтересів позивача до ухвалення рішення по суті, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії акту суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07. 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07. 2008 ), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Враховуючи викладене та виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову, підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Вищої Школи Адвокатури Національної асоціації адвокатів України про застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі - задовольнити.

Зупинити дію припису №20-20 від 04.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, виявлених під час перевірки до набрання рішенням законної сили.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур