г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2321/17

Номер провадження 2/213/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нестеренка О.М.

секретарі судового засідання - Ладухіна І.С., Шрам В.А.,

за участю представників позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Щербачова А. ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ПАТ «Дніпропетровськгаз», треті особи: Виконком Криворізької міської ради, Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради, Широківська дільниця Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз», Нікопольське управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз», про визнання незаконними дій Широківської дільниці НУЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо припинення газопостачання та встановлення загальнобудинкового приладу обліку, складання Акта про правопорушення та стягнення збитків (обсяг недовідпущеного газу) та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2017 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Дніпропетровськгаз» та просить: визнати незаконними дії працівників Широківської дільниці Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо припинення розподілу природного газу на квартиру АДРЕСА_1 та на зазначений будинок; визнати незаконними дії Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ щодо встановлення загально-будинкового приладу обліку природного газу на ввідному газопроводі будинку; заборонити представникам Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ встановлювати загально-будинковий вузол обліку природного газу; зобов`язати відповідача обладнати квартиру АДРЕСА_2 споживача ОСОБА_10 в будинку АДРЕСА_3 та квартири інших побутових споживачів цього будинку індивідуальними лічильниками газу; визнати недійсним Акт про порушення від 22.09.2016, складений працівником Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз»; стягнути з відповідача збитки в розмірі недовідпущеного об`єму газу на суму 2005,73 грн. з урахуванням недовідпущеного об`єму газу на момент винесення рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

30 серпня 2017 року ОСОБА_1 на підставі довіреності звернулася до суду також в інтересах ОСОБА_4 – мешканки квартири АДРЕСА_4 до ПАТ «Дніпропетровськгаз» з аналогічними вимогами немайнового характеру про визнання незаконними дій відповідача, але просить стягнути на свою користь збитки в розмірі недовідпущеного об`єму газу на суму 501,43 грн. з урахуванням недовідпущеного об`єму газу на момент винесення рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

17 листопада 2017 року ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою в інтересах мешканців будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ПАТ «Дніпропетровськгаз», треті особи Виконком Криворізької міської ради, Широківська дільниця Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз», в якій просив визнати незаконними дії працівників Широківської дільниці Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на квартири зазначених позивачів № 103, 3, 73, 78, 59, АДРЕСА_5 в будинку АДРЕСА_3 ; щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на ввідному (фасадному) газопроводі цього будинку; заборонити працівникам Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ встановлювати загальнобудинковий вузол обліку (лічильник) газу; зобов`язати відповідача обладнати квартири позивачів АДРЕСА_6 103, 3, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 індивідуальними лічильниками газу; стягнути з відповідача кожному позивачу збитки в розмірі недовідпущеного об`єму газу: ОСОБА_5 – на суму 1504,29 грн., ОСОБА_6 - на суму 501,43 грн., ОСОБА_12 - на суму 1002,86 грн., ОСОБА_7 - на суму 501,43 грн., ОСОБА_8 - на суму 1504,29 грн., ОСОБА_9 - на суму 1002,86 грн., а також стягнути з відповідача на користь кожного позивача моральну шкоду у розмірі по 15 000 грн.

10 січня 2018 року ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з аналогічними позовними вимогами в інтересах ОСОБА_11 – мешканки квартири АДРЕСА_10 ; та крім вимог про визнання дій відповідача незаконними, просив стягнути на користь позивача ОСОБА_11 збитки в розмірі недовідпущеного об`єму газу на суму 1002,86 грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони є побутовими споживачами природного газу, який споживають для приготування їжі в квартирах, які розташовані в будинку АДРЕСА_3 , та які належать їм на праві приватної власності. Розподіл природного газу споживачам здійснюється відповідачем відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 був сплачений рахунок оператора ГРМ та підписана заява - приєднання. Споживачі справно сплачують за спожитий газ, не мають заборгованостей, але, незважаючи на це, 22 вересня 2016 року працівники Широківської дільниці Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» від`єднали будинок від газопостачання шляхом встановлення на ввідному газопроводі на будинок технологічної заглушки з метою проведення монтажу загально-будинкового приладу обліку природного газу відповідно до інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Дніпропетровськгаз». Оскільки мешканці будинку не надали згоди на встановлення загально-будинкового приладу обліку газу, працівники підприємства поїхали, залишивши вказаний будинок без газопостачання. Присутній при цьому мешканці із квартири АДРЕСА_11 ОСОБА_13 . представники газопостачання вручили акт про порушення від 22.09.2016, який згодом Протоколом № 58-1 засідання комісії по розгляду актів від 29.09.2016 було визнано недійсним. На звернення мешканців до керівництва Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ та ПАТ «Дніпропетровськгаз» з проханням відновити газопостачання, вони отримали листа про те, що припинення газопостачання стало наслідком перешкоджання мешканцями будинку проведенню робіт з монтажу загально-будинкового приладу обліку природного газу. Цим листом мешканців повідомлено проте, що їх будинок включено до переліку будинків, в яких заплановано встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу, а можливості встановити в кожній квартирі індивідуальних лічильників підприємство не має.

Вважають, що відключення будинку від газопостачання відбувалося незаконно, жодних письмових повідомлень про припинення постачання газу завчасно (за сім днів) мешканці будинку не отримували, як і не отримували Акта про відключення від 22.09.2016.

Акт про порушення від 22.06.2019 за не допуск працівників ПАТ «Дніпропетровськгаз» для проведення робіт з встановлення загально-будинкового вузла обліку газу позивачі вважають недійсним, оскільки всупереч вимогам п.4 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС він складений одним представником оператора ГРМ та підписаний однім мешканцем будинку – ОСОБА_13 , яка не має повноважень на підписання документів, що стосуються всіх мешканців будинку.

Також представник позивачів зазначив, що 26 липня 2017 року на підставі ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року про забезпечення позову шляхом зобов`язання ПАТ «Дніпропетровськгаз» здійснити термінові дії щодо відновлення розподілу природного газу було відновлено газопостачання на даний будинок.

Оскільки законних підстав у Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ для припинення газопостачання в період з 22.09.2016 (дата припинення) по 26.07.2017 (дата відновлення) не було, позивачі просять компенсувати їм завдані збитки в розмірі вартості недовідпущеного об`єму газу, розрахунок яких здійснили, виходячи з норми споживання природного газу для плити газової за відсутності лічильника - 7,1 куб.м. на людину, вартості 1 куб.м природного газу – 6,879 грн., кількості зареєстрованих в квартирі кожного позивача осіб та періоду безпідставного припинення газопостачання – 308 днів.

Щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, позивачі вважають, що вони кожен окремо є власниками квартир в будинку АДРЕСА_3 , то будинок не має єдиного власника, у зв`язку з чим до цього будинку не можливо застосувати положення п.1 глави 5 розділу IX Кодексу ГРС, оскільки співвласниками цього будинку є фізичні особи – споживачі (населення), то в їх квартирах відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та відповідно глави 4 розділу IX Кодексу ГРС мають бути встановлені квартирні лічильники газу.

Також позивачі вважають, що протиправними діями відповідача по припиненню газопостачання їм було заподіяно моральну шкоду, оскільки тривалий час, включаючи зимовий період, квартири позивачів не забезпечувались газом, через що було порушено їх звичайний спосіб життя, зокрема неможливо було навіть приготувати їжу. При цьому, позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є інвалідами 3 групи, ОСОБА_6 має статус «дитини війни», ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є інвалідами 2 групи, і за умов тривалої відсутності газу вони отримували додаткові душевні, моральні страждання.

13 грудня 2017 року на адресу суду від представника відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву ОСОБА_10 , у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними. Відповідач зазначає, що згідно роз`яснень НКРЕКП від 09.12.2016 під визначення поняття лічильника газу, передбаченого Кодексом ГРМ, підпадає будь-який засіб вимірювальної техніки, незалежно від місця його встановлення (в квартирі, перед житловим будинком тощо). Інвестиційною програмою ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016 рік, яка включена до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016 – 2025 роки, передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу та індивідуальних лічильників газу споживачам, у яких не передбачено встановлення загальнобудинкового ВОГ. Будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 – АДРЕСА_12 , включено до переліку будинків, в яких заплановано встановлення загальнобудинкового ВОГ. На виконання вказаної Програми, 15.09.2016 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» було видано технічні умови на проектування загальнобудинкового вузла обліку газу за адресою АДРЕСА_3 та ТОВ «Дніпрогаз проект» на замовлення ПАТ «Дніпропетровськгаз» було розроблено проект встановлення ВОГ (далі – Проект), який 20.09.2016 погоджений ПАТ «Дніпропетровськгаз». 22 вересня 2016 року були розпочаті роботи по встановленню загальнобудинкового вузла обліку газу за адресою АДРЕСА_3 згідно з проектом. Оскільки відповідно до правил безпеки систем газопостачання зварювальні роботи, пов`язані з розгерметизацією зовнішніх і внутрішніх газопроводів, необхідно проводити на відключеній ділянці газопроводу, газопостачання вищезазначеного будинку було припинене. Після припинення газопостачання та роз`єднання ввідного газопроводу мешканці будинку почали перешкоджати проведенню розпочатих монтажних робіт. У результаті цих протидій робота зі встановлення ВОГ не була виконана. Газопостачання вищезазначеного будинку не було відновлене з причини неможливості закінчити вже розпочаті роботи зі встановлення ВОГ та проведення після цього обов`язкових робіт з опресування повітрям. Оскільки мешканці будинку не надали доступу для проведення опресування, 22.09.2016 пуск газу до будинку проведений не був. Представник відповідача зазначає, що працівники ПАТ «Дніпропетровськгаз» неодноразово з`являлися до будинку з метою відновити газопостачання, але мешканці будинку перешкоджали доступ для проведення робіт з пуску газу. Також зазначає, що згідно з положеннями п.1 глави 5 розділу IX Кодексу ГРМ балансоутримувач (управитель) будинку не може відмовити оператору ГРМ в організації встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ, і законодавством не передбачено погодження зі споживачами встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу.

Вважає безпідставними посилання позивачів на відсутність письмово повідомлення про припинення газопостачання, оскільки відповідними Правилам и постачання природного газу письмове повідомлення надсилається споживачу лише у випадку відключення від системи в разі несвоєчасної оплати за спожиті послуги, а не при проведенні робіт із встановлення ВОГ.

Відповідач просить суд врахувати, що рішення про встановлення на будинку позивачів загальнобудинкового вузла обліку природного газу прийнято на державному рівні, тому не підлягає перегляду, відміні органами місцевого самоврядування або газорозподільними підприємствами.

Щодо вимоги про зобов`язання встановлення в квартирах позивачів індивідуальних приладів обліку газу, відповідач посилається на те, що Інвестиційною програмою не передбачено встановлення індивідуальних лічильників за кошти оператора ГРМ, тому ПАТ «Дніпропетровськгаз» зобов`язане в термін до 01.01.2018 встановити загальнобудинковий вузол обліку газу відповідно до Програми. Враховуючи джерела фінансування, обов`язок в частині встановлення індивідуальних лічильників перед населенням мають бюджети всіх рівнів, а також населення. До того ж така вимога є передчасною – кінцевий термін – 01.01.2018 (станом на день подання заперечень) не настав.

Стосовно вимоги про визнання Акту від 22.09.2016 недійсним, відповідач вважає, що комісія, розглядаючи 29.09.2016 цей акт, встановила, що при його складанні не було дотримано вимог Кодексу ГРМ і тому було прийнято рішення не здійснювати зміни режиму нарахування вартості спожитих послуг споживачу ОСОБА_13 , яка підписала цей акт, та яка не є стороною по справі.

Відповідач вважає необґрунтованою також вимогу про стягнення збитків, оскільки збитки може бути стягнуто тільки у разі безпідставного припинення газопостачання, а в даній справі припинення постачання газу мешканцям відбулося з метою дотримання правил безпеки при проведенні робіт пов`язаних з розгерметизацією газопроводу, що не є безпідставним.

Не погоджується відповідач і з вимогами про відшкодування моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди позивачами не доведено.

Надалі , а саме 22.01.2018 відповідач надав пояснення про справі, в яких, посилаючись на Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2017, якою було скасовано рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу у аналогічний справі № 213/2961/16-ц за позовом мешканки цього ж будинку ОСОБА_14 про задоволення її позовних вимог, та встановлено правомірність дій ПАТ «Дніпропетровськгаз» при відключенні газопостачання до будинку АДРЕСА_3 , вважає, що вимоги про неправомірність дій відповідача у цій справі не потребують доказування в силу ч.4 ст.82 ЦПК України, а отже не підлягають задоволенню.

Також представник відповідача доповнила пояснення в частині вимог про визнання Акту від 22.09.2016 недійсним, вказавши, що складання акту є лише фіксуванням порушення, та має рекомендаційний характер щодо усунення виявлених порушень. Оскільки цей Акт не встановлює для споживачів будь-яких обов`язків, позовна вимога про визнання його не дійсним не є належним способом захисту прав та інтересів позивачів.

У відзиві на позов ОСОБА_4 , наданому представником відповідача 17.01.2018, тобто після набрання чинності нової редакції ЦПК України, відповідач також просив в задоволенні позовних вимог відмовити з вищезазначених підстав, з врахуванням Постанови апеляційного суду від 19.12.2017 у справі № 213/2961/16-ц, яка має преюдиційне значення для даної справи.

З аналогічних підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог інших мешканців будинку АДРЕСА_3 , про що зазначив у відзиві на позов, що надійшов до суду 22.01.2018.

Ухвалою судді Попова В.В. від 23 січня 2018 року за клопотанням представника третьої особи Виконкому Криворізької міської ради в якості третьої особи залучено Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради.

Ухвалою судді Мазуренка В.В. від 17 квітня 2018 року справи за позовами ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» були об`єднано в одну справу за номером 213/2321/17, оскільки є справами однієї категорії, стосуються одних і тих же подій в одному і тому ж будинку, позовні вимоги пред`явлено до того ж самого відповідача.

04 червня 2018 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Мазуренка В.В. об`єднана справа передана в провадження судді Нестеренка О.М. та прийнята ним до свого провадження.

05 листопада 2018 року провадження у об`єднаній справі було зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №214/2435/17.

Ухвалою від 14 лютого 2019 року провадження у справі поновлено, призначено до судового розгляду.

Ухвало суду від 04 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_12 на підставі п.7 ч.2 ст.255 ЦПК України в зв`язку із смертю позивача.

Належним чином повідомлені позивачі в судове засідання не з`явилися, в суді інтереси ОСОБА_4 представляє ОСОБА_1 , інтереси інших позивачів (крім ОСОБА_10 ) представляє ОСОБА_2 , які діють на підставі укладених договорів.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися. Від Виконкому Криворізької міської ради та Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, будь-яких пояснень стосовно позовних вимог від них не надходило /а.с.43,84,88, т.7/.

В судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовних заявах.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на підстави, що були викладенні Відповідачем у відзиві, поясненнях, запереченнях.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача просив врахувати, що позовні вимоги заявлено завчасно, оскільки після внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», позивачі не зверталися до ПАТ «Дніпропетровськгаз» із заявами про встановлення індивідуальних лічильників газу і підприємство не заперечує проти обов`язку встановити їм такі лічильники за власний рахунок, однак в строк до 01.01.2021 року, який ще не настав.

Посилаючись на зміни, внесені до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», представник Відповідача зазначив, що підприємство відповідача діяло в межах наявних у нього повноважень та відповідно до закону, а тому, оскільки строк забезпечення населення індивідуальними лічильниками газу встановлено до 21.01.2021, вважає, що на даний час предмет спору відсутній, як і відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Спір у справі виник з приводу правомірності дій відповідача щодо встановлення у будинку позивачів загальнобудинкового приладу обліку природного газу, складання акту про порушення та припинення газопостачання до будинку, а також обов`язку відповідача встановити індивідуальний лічильник у кожній квартирі, де мешкають позивачі, за рахунок відповідача. Крім того, позивачі заявили інші, пов`язані з діями відповідача вимоги - про стягнення збитків (обсягу недовідпущеного газу) та моральної шкоди.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею ст.82 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачі обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України звернулися до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується її учасниками, Позивачі по справі проживають в будинку АДРЕСА_3 , та є побутовими споживачами послуг Відповідача з надання природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживають газ з метою приготування їжі.

Розподіл природного газу побутовим споживачам буд. АДРЕСА_3 здійснювався на час виникнення спірних правовідносин Широківською дільницею Нікопольського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» на підставі та відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.

Пунктом п.2.1.Типового договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.3.2, п.7.3. Типового договору, споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та на забезпечення передачі належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску до межі балансової належності його об`єкта за умови дотримання ним вимог цього Договору.

Наданими суду стороною позивача доказами підтверджено, що позивачі регулярно оплачували послуги за договором в терміни, визначені в рахунках, заборгованості на час звернення з позовами до суду не мали, навіть окремі з них мали переплату /а.с.47-52, 64-68, т.3/.

Таким чином, жодних законних підстав у Широківської дільниці для припинення розподілу природного газу побутовим споживачам – позивачам у справі у зв`язку з порушенням ними своїх зобов`язань, не було, і безпідставним відключенням працівниками Широківської дільниці було фактично порушено умови Типового договору, зокрема п.3.2, п.7.3.

Крім того, як зазначено в п.п.5 п.1 гл.7 р.VI Кодексу ГРС, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) у випадку відмови споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ.

Суду не надано доказів того, що позивачі відмовлялась від встановлення квартирних лічильників газу, що підтверджується відсутністю Акта про порушення.

Таким чином, відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, побутовим споживачам буд АДРЕСА_3 , які не забезпечені приладами обліку газу, для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по їх квартирах, на межі балансової належності, якою є територіально відокремлюючі стіни даних квартир, Оператором ГРМ, яким є ПАТ «Дніпропетровськгаз», повинно бути встановлено квартирні лічильники газу, а в разі відмови від встановлення - припинено газопостачання лише з 01.01.2018.

При цьому суд не може погодитись з запереченнями відповідача в тій частині, що постачання газу на будинок було припинено 22 вересня 2016 року з метою дотримання правил безпеки при виконанні робіт, пов`язаних з розгерметизацією зовнішніх і внутрішніх газопроводів, тобто при роз`єднанні газопроводу та проведенні підготовчих робіт для встановлення ВОГ (п.7.41 розділу VII Правил безпеки систем газопостачання). Посилання відповідача на те, що розпочаті монтажні роботи не було закінчено, оскільки цьому перешкоджали мешканці будинку, і саме через такі перешкоджання, начебто, не відновлювалося постачання газу, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки при перегляді судом відеозаписів, що були здійснені під час виконання представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» робіт біля будинку АДРЕСА_3 , встановлено, що працівники Широківського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» прибули до будинку саме з торцевої його сторони, де планувалося встановлення будинкового ВОГ), тоді як роз`єднання газопроводу та відключення будинку від газопостачання відбувалося з фасадної сторони будинку, а саме біля першого під`їзду.

Суд не вважає також належними доказами правомірності дій відповідача надані суду Акти про відсутність доступу до об`єкта /а.с.96-101, 105-106, т.5/, оскільки вони не відповідають вимогам додатку 11 до Кодексу ГРС, тому є недійсними.

При цьому суд враховує, що Голова НКРЕКП в своєму листі від 09.12.2016, наданому на запит представника позивачів, повідомив, що підприємством «Дніпропетровськгаз» не було надано до НКРЕКП відповідних підтверджуючих документів щодо відсутності вільного доступу до помешкань мешканців будинку АДРЕСА_3 для виконання представником газорозподільного підприємства робіт з відновлення газопостачання відповідно до вимог Правил безпеки. Відсутність актів про порушення може свідчити про можливе порушення ПАТ «Дніпропетровськгаз» вимог нормативно-правових актів у частині своєчасного відновлення газопостачання споживачам /а.с.132-138, т.3/.

Отже , суд вважає, що відповідачем не доведено, що припинення постачання газу на будинок відбулося саме через відмову споживачів від встановлення ВОГ на будинок.

За таких обставин суд вважає, що відповідач неправомірно припинив газопостачання на будинок позивачів, а тому вирішує, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача по припиненню розподілу природного газу незаконними підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в частині визнання незаконним Акту ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 22.09.2016, суд враховує, що на засіданні діючої комісії ПАТ «Дніпропетровськгаз» по розгляду Акту про порушення Кодексу газорозподільних систем від 29.09.2016 розглядалось питання про зміну режиму нарахування об`ємів природного газу за наявності акта про порушення вимог КГС по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_13 , у відношенні споживача ОСОБА_13 за недопуск споживачем працівників ПАТ «Дніпропетровськгаз» для проведення робіт по встановленню загальнобудинкового вузла обліку природного газу за рахунок оператора ГРМ. Згідно протоколу № 58-1 від 29.09.2016 Комісія постановила не здійснювати зміну режиму нарахування споживачу ОСОБА_13 з наступних причин: споживачем не надані документи, що засвідчують особу; відсутній підпис споживача ОСОБА_13 в акті про порушення; факт відмови споживача від підпису не підтверджено відео фіксацією; оператором ГРМ не дотримано вимог щодо оформлення акта у різі відмови споживача від підпису /а.с.23-24, т.3/.

Отже, оскільки Комісією ПАТ «Дніпропетровськгаз» визнано, що при складанні Акту не було дотримано вимог Кодексу ГРМ, тобто його фактично визнано недійсним, і з протоколу вбачається, що цей акт стосується лише споживача із кв. № АДРЕСА_11 , яка не є позивачем у справі, суд вважає, що предмет спору в частині визнання цього акту недійсним відсутній, у зв`язку з чим є всі підстави для відмови у задоволенні цих вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . При цьому суд вважає, що Акт сам по собі не породжує будь-які правові наслідки, а також враховує, що позивачі в своїй позовній заяві теж зазначають про те, що Акт про порушення від 22.09.2016 Протоколом № 58-1 засідання комісії по розгляду актів від 29.09.2016 було визнано недійсним.

У вищезазначеному листі НКРЕКП від 09.12.2016 також йдеться про те, що згідно з положеннями глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ у разі виявлення у споживача порушень, зокрема відмови в доступі до об`єкта побутового споживача, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ після пред`явлення службового посвідчення складається акт про порушення за встановленою формою, в двох примірниках, в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Один примирник акту залишається у споживача, який має право внести до нього свої зауваження та заперечення. У разі відмови споживача від підписання акта він вважається дійсним, якщо його підписали: - або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; - або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

В цьому ж листі зазначено про те, що акт від 22.09.2016, складений в присутності мешканки будинку АДРЕСА_3 , було засвідчено одним підписом представника ПАТ «Дніпропетровськгаз» з відміткою про відмові від його підпису споживачем, у зв`язку з чим цей акт є недійсним /а.с.132-138, т.3/.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії працівників Широківської дільниці Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинку АДРЕСА_3 , суд керується наступним.

Відповідно до п.5.2. Типового договору та п.1 гл.4 р ІХ Кодексу ГРС, які регулюють порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та Типовим Договором.

Згідно положень Типового договору, об`єкт побутового споживача – територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Позивачі у справі є власниками квартир, розташованих у АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.4 гл.1 р.ІХ Кодексу ГРС комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж, на якій відбувається приймання-передача природного газу.

Відповідно до п.3.2 Типового договору, приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Таким чином, фактичний об`єм розподіленого природного газу по об`єкту побутового споживача визначається за допомогою лічильника газу, який встановлюється на межі балансової належності об`єкта споживача, тобто на межі кожної окремої квартири, а не на межі будинку.

Відповідно до п.1 гл.5 розділу ІІІ Кодексу ГРС, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

Однак, оскільки акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності відносно будинку АДРЕСА_3 не складався, то точка обліку була не визначена. За таких обставин суд вважає, що відповідач не мав права здійснювати монтаж загальнобудинкового приладу обліку, у зв`язку з чим дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідача по встановленню загальнобудинкового приладу обліку газу замість індивідуальних лічильників.

Оскільки суд задовольнив вимогу про визнання незаконними дій відповідача по встановленню загальнобудинкового приладу обліку газу, то вважає, що підлягає задоволенню вимога про заборону представникам відповідача встановлювати загально-будинковий вузол обліку природного газу.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачам індивідуальні лічильники газу за рахунок ПАТ «Дніпропетровськгаз» суд зазначає наступне.

Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Статтею 2 вищезазначеного Закону (в редакції № 329-VIII від 09.04.2015) визначено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 вищезазначеної редакції Закону, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Відповідно до п.3 гл.4 р.ІХ Кодексу ГРС, визначення фактичного об`єму спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку АДРЕСА_3 , які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживання. Відповідно до п.10 гл.2 р.Х Кодексу ГРС, установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з ч.1 ст.2 якого постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 цього Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Судом встановлено, що протягом вересня 2016 року кожний з позивачів окремо, звертався до Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» із заявами про встановлення в квартирі безоплатно індивідуального лічильнику обліку газу, але отримали відповіді про те, що Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» чітко не визначає, що населення в строк до 01.01.2018 повинно бути оснащено лише індивідуальними лічильниками газу. Згідно з Планом розвитку ГРС на 2016-2025 роки будинок за адресою: АДРЕСА_3 включено до інвестиційної програми для встановлення загально будинкового вузла обліку природного газу. Також позивачам роз`яснено, що діюче законодавство не збороняє встановлювати громадянам лічильники за власний рахунок /а.с.28-31, т.3/.

За приписами ч.1 ст.3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», що були затверджені в період з 2011 року по 31.05.2017 року, регулятором до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м. природного газу. Так, згідно з Додатком №1 до Постанови НКРЕКП № 150 від 28.12.2011, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м.куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно з Додатком №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м.куб. становлять 25,20 грн.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі проводили оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних.

Таким чином, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції № 329-VIII від 09.04.2015), зобов`язаний був забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

При цьому, суд виходить з того, що тарифи формуються не позивачами, а належним органом, який при їх формуванні повинен був врахувати необхідні витрати, а позивачі сумлінно виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг.

Посилання представника відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно Розділу I Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, у якому визнано доцільним встановлення будинкового ВОГ за адресою: АДРЕСА_3 , суд вважає таким, що не звільняв його від обов`язку встановити індивідуальні лічильники позивачам у встановлений Законом строк. При цьому, суд бере до уваги, що Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, чим рішення НКРЕКП, зобов`язував відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року (в редакції, чинній на час подання позовів до суду).

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 ч.1 ст.21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі висловили волевиявлення на встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому це їх волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду, задоволення волевиявлення позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.

Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами, позивачі у справі не відмовлялися від встановлення індивідуального лічильнику газу в квартирах за місцем їх мешкання, а навпаки восені 2016 року зверталися до керівника Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ (на той час – структурний підрозділ ПАТ «Дніпропетровськгаз») з заявами про його встановлення, що свідчить про відсутність порушень з боку позивачів, як споживачів послуг.

Таким чином, суд вважає, що встановлення відповідачем загальнобудинкового лічильнику на буд. АДРЕСА_3 поставить у нерівне становище побутових споживачів цього будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків у Дніпропетровській області, в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу буде визначатись не по об`єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком в цілому, чим порушуються умови Типового договору та Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, суд враховує, що відповідно до п.1 Тимчасового положення про порядок розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку встановлюються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 № 618, які поширюються на суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, споживачів газу, крім населення, суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з проектування, налагоджування вузлів обліку газу, а також з розроблення та виготовлення засобів вимірювальної техніки, які призначені для використання на вузлах обліку газу.

Тому, з огляду на вищевказане, суд вважає, що вимоги законодавства по облаштуванню та експлуатації будинкового вузла обліку не поширюються на населення, що також підтверджується відсутністю в Тимчасовому положенні такого суб`єкта, як побутові споживачі (населення).

Суд вважає слушною викладену в позовних заявах позицію позивачів стосовно того, що до будинку, мешканцями якого вони є, неможливо застосувати положення п.1 гл.5 р.ІХ Кодексу ГРС, яким визначено встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а підлягає застосуванню положення гл.4 р.ІХ Кодексу ГРС та Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якими співвласникам даного багатоквартирного будинку, як побутовим споживачам (населенню) встановлюються індивідуальні (квартирні) лічильники, оскільки з огляду на положення ч.2 ст.382 ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 не має єдиного одноосібного власника (балансоутримувача), є спільною власністю власників квартир та приміщень цього будинку, тобто управління здійснюється співвласниками відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». За відсутності одноособового балансоутримувача (власника) співвласникам даного багатоквартирного будинку, які є побутовими споживачами (населенням), по їх об`єктах встановлюються індивідуальні (квартирні) лічильники газу відповідно до вищевказаних нормативних актів.

Водночас, суд критично ставиться до зауважень представника відповідача стосовно того, що мешканці будинку у листопаді 2016 року зверталися до начальника Широківської дільниці ПАТ «Дніпропетровськгаз» з колективною заявою про встановлення їм загальнобудинкового ВОГ, оскільки з наданої відповідачем копії заяви вбачається, що цю заяву підписали всього дві особи з числа позивачів у справі, які в наступному звернулися з позовом до суду /а.с.107-109, т.5/.

Отже, Тимчасове положення та Кодекс ГРС не може суперечити Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який регулює забезпечення комерційного обліку для населення та не передбачає встановлення зазначеній категорії загальнобудинкових приладів обліку.

Таким чином, відмова відповідача встановити позивачам індивідуальні лічильники газу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів, має дискримінаційний характер, оскільки встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовується споживачем, тому встановлення позивачам індивідуальних лічильників буде забезпечувати оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

При вирішенні спору суд також керується положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 908/1312/17, в якій суд зробив висновок про те, що із змісту Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідним суб`єктом господарювання – газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників газу для такої категорії споживачів природного газу як населення, саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремими позивачем, та що стаття 6 цього Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку в багатоквартирному будинку.

Вищевикладений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/2435/17 від 07.11.2018, згідно з якою, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, в термін до 01 січня 2018 року.

Разом з тим, суд враховує, що Законом України від 21 грудня 2017 року № 2260-VІІІ було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які набрали чинності 20.01.2018.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно з ч.1 ст.3 Закону в редакції, що набрала законної сили 20.01.2018, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел не заборонених законодавством.

Однак статтею 3 передбачено також, що побутові фізичні особи можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних лічильників з подальшою компенсацією понесених витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.6 цього Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у строк до 1 січня 2021 року лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо співвласниками багатоквартирного будинку не надано згоди на встановлення загально будинкового лічильника газу, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Таким чином, суд вважає, що після набрання чинності Законом № 2260-VIII від 21.12.2017, яким внесено зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», позивачі також мають право на забезпечення їх індивідуальними лічильниками газу, не зважаючи не те, що представник відповідача у судовому засіданні цей обов`язок заперечує.

Оскільки законодавством обов`язок встановлення лічильників газу був покладений на відповідача, то саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Враховуючи, що відповідач отримав від позивачів оплату робіт з встановлення лічильників, то за свій рахунок повинен здійснити їх встановлення. У судовому засіданні представник відповідача не довів, що ПАТ «Дніпропетровськгаз» вживав будь яких заходів для фінансування вказаних робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями, рішення НКРЕКП, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Також посилається на те, що згідно з п.1 ч.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор приймає обов`язкові для виконання рішення з питань, що належать до його компетенції. Згідно з п.1 ч.2 ст.17 Закону «Про НКРЕКП», регулятор має право приймати рішення з питань, що належить до його компетенції, які є обов`язковими до виконання, а тому, ПАТ «Дніпропетровськгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП № 391 від 24.03.2016.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо правомірності його дій, як оператора ГРМ, зокрема по виконанню Інвестиційної програми ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016 рік, якою було визначено обсяг фінансування саме на встановлення загальнобудинкового приладу обліку у будинку позивачів, оскільки Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, а отже позивачі мають право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача у строк, передбачений цим законом.

Також суд вважає, що наявність вказаного Плану не звільняло відповідача від обов`язку встановити позивачам індивідуальні лічильники, так як відповідачем не надано доказів вжиття ним заходів, спрямованих на внесення змін до вказаного Плану, на залучення інших джерел фінансування цих робіт, які б забезпечували виконання ПАТ «Дніпропетровськгаз» вимог ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», (як в редакції, що діяла до 20 січня 2018 року, так і в редакції, яка діє з 20 січня 2018 року), і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. При цьому суд враховує, що такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду 07.11.2018 у справі № 214/2435/17.

Тому ці заперечення відповідача суд відхиляє.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача встановити позивачам індивідуальні лічильники обліку газу суперечить вимогам законодавства та порушує їх права, і вважає, що обраний позивачами спосіб захисту відповідає вимогам статті 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання ПАТ «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити позивачам комерційні вузли обліку по об`єктах побутових споживачі – позивачів у справі.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення з відповідача понесених збитків та моральної шкоди, суд керується наступним.

Відповідно до п.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРС, перерахунок наданих послуг Оператора ГРМ та компенсація завданих споживачу збитків здійснюється у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ. У такому випадку Оператор ГРМ відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу (яка у разі відсутності газових лічильників та газового водонагрівача становить 7,1 куб. метрів людино-місяць), з урахуванням граничної роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів (6,879 грн. за 1 куб. метр), кількості зареєстрованих осіб та періоду безпідставного припинення газопостачання (308 днів).

Виходячи з того, що суд визнає дії відповідача про припинення розподілу природного газу незаконними, і вважає, що саме ці неправомірні дії призвели до тривалого відключення будинку позивачів від системи газопостачання, то є всі підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі недовідпущеного об`єму газу кожному позивачу. Отже, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

При цьому суд погодився з наданими позивачами розрахунками заподіяних відповідачем збитків, і вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме в зазначеному позивачами розмірі.

Оскільки вимоги позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідними від попередніх вимог, які суд задовольняє, то вони також підлягають задоволенню. При цьому суд керується нормою п.п.1 п.2 гл.6 р.ХІ Кодексу ГРС, якою передбачено, що у разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що згідно зі ст.ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її завдання внаслідок недоліків (дефектів) продукції у випадках, передбачених законом, з огляду на те, що компенсація завданих споживачу збитків передбачена спеціальною нормою – пунктом 2 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Вирішуючи питання про розмір заподіяної кожному з позивачів моральної шкоди, суд керується наступним.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Приписами ст.1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд враховує, що позивачами доведено заподіяння їм відповідачем моральної шкоди, та, враховуючи те, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є інвалідами 3 групи, ОСОБА_6 має статус «дитини війни», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є інвалідами 2 групи, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 є малозабезпеченими особами пенсійного віку, квартири побутових споживачів тривалий час (з 22.09.2016 по 26.07.2017) не забезпечувались природним газом. Безпідставними діями працівників Широківської дільниці Нікопольського УЕГГ, тобто відповідачем, порушувався звичайний спосіб життя побутових споживачів, які внаслідок відключення газопостачання були позбавлені можливості приготувати їжу, в зв`язку з чим отримували додаткові моральні страждання. При цьому, на думку суду, розмір моральної шкоди, заявленої позивачами ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у сумі 200 000 грн. є завищеним і недоведеним, а тому суд вважає, що необхідно стягнути з ПАТ «Дніпропетровськгаз» моральну шкоду у розмірі по 10 000 грн. кожному позивачу.

Отже, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, і на підставі доказів, поданих учасниками справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивачів, які звільнені від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у загальному розмірі 25924,00 грн., виходячи з кількості позивачів, розміру прожиткового мінімуму на час звернення з позовом до суду, та кількості задоволених позовних вимог.

Керуючись Законами України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 12, 13, 80-81, 141, 228-229, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконними дій ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо припинення газопостачання та встановлення загальнобудинкового приладу обліку, складання Акта про правопорушення та стягнення збитків (обсяг недовідпущеного газу) та моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконними дії працівників Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» щодо припинення газопостачання/розподілу природного газу на будинок АДРЕСА_3 .

Визнати незаконними дії працівників Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на ввідному газопроводі та заборонити встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на будинок АДРЕСА_3 .

Заборонити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановлювати загально-будинковий вузол обліку природного газу на будинок АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обладнати квартири позивачів – мешканців будинку АДРЕСА_3 : ОСОБА_10 – кв.№ АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 – АДРЕСА_14 , ОСОБА_5 – кв.№ АДРЕСА_15 , ОСОБА_6 – кв.№ АДРЕСА_16 , ОСОБА_7 – кв. АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 – кв.№ АДРЕСА_17 , ОСОБА_9 – кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 – кв.№ АДРЕСА_7 , індивідуальними лічильниками природного газу в термін до 01 січня 2021 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» збитки в розмірі недовідпущеного об`єму газу на користь: ОСОБА_10 – на суму 2005,73 грн., ОСОБА_4 – на суму 501,43 грн., ОСОБА_5 – на суму 1504,29 грн., ОСОБА_6 - на суму 501,43 грн., ОСОБА_7 - на суму 501,43 грн., ОСОБА_8 - на суму 1504,29 грн., ОСОБА_9 - на суму 1002,86 грн., ОСОБА_11 - на суму 1002,86 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі по 10 000 грн. кожному.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» в частині визнання Акту від 22.09.2016 недійсним, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» судовий збір в дохід держави у розмірі 25924 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Інформація щодо учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_10 – АДРЕСА_18 ;

ОСОБА_4 – АДРЕСА_19 ,

ОСОБА_5 – АДРЕСА_20 ,

ОСОБА_6 – АДРЕСА_21 ,

ОСОБА_7 – АДРЕСА_22 ,

ОСОБА_8 – АДРЕСА_23 ,

ОСОБА_9 – АДРЕСА_24 ,

ОСОБА_11 – АДРЕСА_25 .

Відповідач : Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - код ЄДРПОУ 03340920, місце знаходження – 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2;

Треті особи: Виконком Криворізької міської ради - код ЄДРПОУ 04052169, місцезнаходження - 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1.

Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради, місцезнаходження - 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1;

Широківська дільниця Нікопольського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» - 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 15,;

Нікопольське управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» - 53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Сєрова, 51.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 30.01.2020.

Повне рішення складено 05.02.2020.

Суддя О.М. Нестеренко