ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року

Київ

справа № 805/1568/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1568/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

про зобов`язання надати достовірну, точну та повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Чебанова О.О., суддів - Сіваченка І.В., Шишова О.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про зобов`язання надати достовірну, точну та повну інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року від запитувача ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 09 березня 2016 року він направив відповідачу електронний запит на отримання публічної інформації щодо виконання Міністерством юстиції України вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", однак відповідь на цей запит не отримав.

21 березня 2016 року позивач надіслав аналогічний письмовий запит на адресу відповідача поштовим відправленням. Листом від 25 квітня 2016 року № 14207/ПІ-Т-547/9 відповідач відмовив позивачеві у наданні інформації, пославшись на те, що Міністерством юстиції України витребовувана інформація не задокументована та не створена в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

На думку позивача, запитувана ним інформація акумулюється у відповідача відповідно до вимог чинного законодавства та необхідна останньому для виконання покладених на нього повноважень. Крім того, аналогічна інформація щодо виконання вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" була надана відповідачем на запит іншої особи - ОСОБА_2 у 2013 році. Позивач вважає відмову у наданні йому інформації протиправною.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

20 липня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив:

- позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково;

- зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року;

- в решті позовних вимог - відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями та обов`язками щодо збору та систематизації інформації, яка стосується виконання рішень Європейського суду з прав людини, і є розпорядником цієї інформації, яка акумулюється у структурних підрозділах відповідача.

Також, суд зазначив, що інформація, яка була запитана позивачем за своєю правовою природою відноситься саме до публічної інформації, яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях. Проте, відповідач у останньому абзаці відповіді на запит позивача помилково класифікував зміст звернення та безпідставно зазначив, що розгляд звернень ОСОБА_1 здійснений в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України, як розпорядник публічної інформації, повинен надати її на запит позивача.

Суд також прийняв до уваги посилання позивача на те, що аналогічна інформація щодо виконання вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" була надана відповідачем на запит іншої особи - ОСОБА_2 у 2013 році у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації"

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

21 вересня 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що діє в інтересах Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 805/1568/16-а - задовольнити;

- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 805/1568/16-а - скасувати;

- прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався відомчими наказами відповідача, а саме: наказ Міністерства Юстиції України від 04.10.2011 №3116/5 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» та наказ відповідача від 08.06.2011 №1522/5 Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Міністерстві юстиції України».

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 21 березня 2016 року, оскільки, за визначенням суду апеляційної інстанції, інформація, що зазначена у запиті не є публічною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (ділі - Закон № 2939-VI).

Крім того, позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дійшов до помилкового висновку, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону № 2939-VI, оскільки ознаки публічної інформації визначені статтею 1 Закону № 2939-VI і не передбачено, що розпорядники публічної інформації мають повноваження затверджувати якісь переліки публічної інформації.

Позивач наголошує, що він звернувся з запитом на отримання саме публічної інформації, оскільки ця інформація створена в процесі виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання до суду заперечень на касаційну скаргу не скористався.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 09 березня 2016 року звернувся з електронним запитом на отримання публічної інформації до Міністерства юстиції України в якому просив повідомити наступні відомості з розбивкою окремо по роках:

- кількість позовів та загальна сума позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які пред`явлені Мін`юстом протягом 2006 -2015 років відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

- кількість судових рішень та загальна сума грошових коштів відповідно до судових рішень, якими задоволені вищезазначені позови Мін`юсту протягом 2006-2015 років;

- сума грошових коштів фактично стягнутих з відповідачів до Державного бюджету України (тобто сума коштів, що надійшла до Державного бюджету України ) за позовами Мін`юсту про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування відповідно до рішень Європейського суду з прав людини протягом 2006-2015 років;

- кількість звернень Мін`юсту до Генеральної прокуратури України із заявою про кримінальне правопорушення стосовно осіб, з вини яких Європейським судом було прийнято рішення проти України протягом 2006-2015 років.

Оскільки на цей запит Мін`юстом не була надана відповідь, позивач повторно 21 березня 2016 року звернувся з письмовим запитом про надання вищезазначеної інформації.

На повторний запит позивача відповідачем була надана відповідь від 25 квітня 2016 року № 14207/ПІ-Т-547/9 в якій зазначено, що запровадженою у Мін`юсті звітністю не передбачено ведення обліку кількості та загальної суми поданих позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачам за рішеннями Європейського суду з прав людини, а також поданих до Генеральної прокуратури України заяв про проведення перевірок і встановлення осіб, винних у заподіянні збитків Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, та притягнення їх до відповідальності. Крім того, зазначено, що узагальнення відомостей щодо стягнутих коштів у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, зазначеною формою звітності не передбачено. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що запитувана позивачем інформація Мін`юстом не задокументована та не створена в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідач розглянув звернення позивача в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" та, по суті, не надав запитувану інформацію.

Незгода позивача з зазначеною відповіддю на запит про надання інформації, а також відсутність будь-якої відповіді на електронний запит, стали підставами звернення ОСОБА_1 з заявами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в яких він просив вжити заходи реагування у зв`язку з протиправними діями відповідача щодо ненадання доступу до публічної інформації.

За результатами попереднього розгляду заяв позивача Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини його було повідомлено листом від 04 липня 2016 року № 11-15-ПІ 263990, 265681 16-1/26-168 про те, що за поданими заявами відкрито провадження та викликані на 18 липня 2016 року до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини представники Мін`юсту для надання відповідних пояснень.

Крім того, у відповідному листі від 04 липня 2016 року № 11/15-ПІ 263990, 265681, 267978, 268410 16/26-168 позивача також повідомлено, що провадження за його заявами було зупинено у зв`язку зі зверненням останнього до суду з даним адміністративним позовом.

Вважаючи ненадання доступу до публічної інформації протиправним позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду з відповідним позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач звертався до Міністерства юстиції України з питаннями: щодо кількості позовів та загальної суми позовів про відшкодування шкоди, завданої Державному бюджету України в результаті здійснення виплат відшкодування згідно до рішень Європейського суду з прав людини, які подані Міністерством юстиції України до винних осіб протягом 2006-2015 років відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; інформації щодо задоволення даних позовів; кількості звернень Міністерства юстиції України до Генеральної прокуратур України із заявою про кримінальне правопорушення стосовно осіб, з вини яких Європейським судом з прав людини було прийнято рішення проти України протягом 2006-2015 років.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI (з відповідними змінами та доповненнями), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (з відповідними змінами та доповненнями) позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Нормами п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року № 784 (далі - Постанова № 784) встановлено, що Органом представництва є саме Міністерство юстиції України.

Крім того, підпунктом 60 пункту 4 Положення "Про Міністерство юстиції України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228) визначено, що Мін`юст звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду з прав людини.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 листопада 2011 року № 3280 затверджено Порядок організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Порядок № 3280), який регламентує діяльність Мін`юсту під час здійснення функціональних обов`язків щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Так, пунктами 2.1., 2.2. Порядку № 3280 встановлено, що Державна виконавча служба України протягом 3 днів після повного фактичного виконання рішення Європейського суду в частині здійснення грошових стягнень, підтвердженого платіжними дорученнями, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Протягом 3 днів з моменту винесення цієї постанови Державна виконавча служба України надсилає до Департаменту міжнародного права та співробітництва засвідчені копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження, платіжних доручень. Державна виконавча служба України щомісячно у строк до 25 числа звітує перед Департаментом взаємодії з органами влади про результати виконання рішень Європейського суду.

За умов пункту 3 Порядку № 3280, Департамент міжнародного права та співробітництва протягом 60 днів з моменту отримання від Державної виконавчої служби України документів, зазначених у пункті 2.1 цього Порядку, передає їх до Департаменту судової роботи разом із автентичним перекладом рішення українською мовою та матеріалами справи Європейського суду.

Пунктом 4 та підпунктами 4.1., 4.2 Порядку № 3280 визначено, що Департамент судової роботи протягом 15 днів з дня отримання матеріалів, визначених пунктом 3 цього Порядку, опрацьовує їх на предмет необхідності збору додаткової інформації, складу осіб, з вини яких Європейським судом було прийнято рішення проти України, готує та подає позови в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду (надалі - позови). У випадку якщо для подання позову Департаменту судової роботи необхідна додаткова інформація, він звертається з відповідними запитами до органів влади, підприємств, установ та організацій. При цьому позов повинен бути поданий протягом 15 днів з моменту отримання запитуваної інформації. Про звернення до суду з відповідним позовом Департамент судової роботи інформує Департамент міжнародного права та співробітництва.

Положеннями пункту 5, підпункту 5.1. Порядку № 3280 передбачено, що у тому випадку, коли додаткова інформація засвідчила про ліквідацію юридичної особи, з вини якої Європейським судом було прийнято рішення проти України, без правонаступництва, Департамент судової роботи протягом 15 днів з дня отримання документів, визначених пунктом 3 цього Порядку, готує та подає на підпис керівництву Міністерства юстиції заяву до Генеральної прокуратури України про здійснення перевірки діяльності осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких на час існування підприємств були ухвалені рішення Європейського суду проти України. Якщо особами, з вини яких Європейським судом було прийнято рішення проти України, є органи державної влади, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, Департамент судової роботи протягом 15 днів з дня отримання документів, визначених пунктом 3 цього Порядку, готує та подає на підпис керівництва Міністерства юстиції України заяву до Генеральної прокуратури України про проведення перевірки та встановлення осіб, винних у заподіянні збитків Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду, та притягнення їх до відповідальності.

У відповідності до підпункту 7.1, пункту 8. Порядку № 3280, Департамент взаємодії з органами влади у строк до 25 числа останнього місяця кожного кварталу надає Департаменту судової роботи інформацію про стан виконання рішень, прийнятих на користь держави в особі Міністерства юстиції України. Департамент судової роботи у строк до 30 числа останнього місяця кожного кварталу надає інформацію керівництву Міністерства юстиції України про вжиті заходи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства України доводить те, що підпорядкованими Міністерству юстиції департаментами (структурними підрозділами) в межах їх повноважень повинні систематично вживатись заходи по відшкодуванню збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, а також проводитись робота з опрацювання інформації щодо стану виконання зазначених рішень.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями та обов`язками щодо збору та систематизації інформації, яка стосується виконання рішень Європейського суду з прав людини, і є розпорядником цієї інформації, яка акумулюється у структурних підрозділах відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що інформація, яка зазначена у запиті, не є публічною.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на те, що інформація, яка була запитана позивачем за своєю правовою природою відноситься саме до публічної інформації, яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Право фізичних та юридичних осіб на правовий порядок гарантоване ст. 19 Конституції України, відповідно до норм якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на захист у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, вказане право гарантоване Конституцією України.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому були відсутні підстави для скасування прийнятого ним рішення.

З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року має бути скасованою, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - залишена в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - скасувати.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року в цій справі - залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова