РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа №9901/130/19

адміністративне провадження №П/9901/130/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.

за участю секретаря судового засідання Шоробури С.В.,

представника відповідача Нарольської Т.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення,

І. РУХ СПРАВИ

1. 11.03.2019 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.

2. Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05.02.2019 № 329/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України".

3. Ухвалою від 13.03.2019 Верховний Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

4. 12.04.2019 надійшов відзив від Відповідача, 27.09.2019 - додаткові пояснення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з серпня 1980 року по червень 1987 року працював народним суддею Луцького міського народного суду Волинської області.

6. Постановою Верховної Ради України від 29.11.2001 №2869-ІІІ позивач обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково. Відповідно до Указу Президента України від 01.06.2004 №597/2004 позивача призначено на посаду заступника голови цього ж суду. 27.12.2001 позивач склав присягу судді.

7. 11.02.2014 Вищою радою юстиції розглянуто рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.05.2013 щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги, висновок секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 17.12.2013, матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції ОСОБА_2 за вказаною рекомендацією і прийнято рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси.

8. 24.02.2014 Вищою радою юстиції було внесено до Верховної Ради України подання від 17.02.2014 №12/0/12-14 про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв`язку із порушенням присяги судді, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції апарату Верховної Ради України на такому поданні.

9. Підставою для рішення про внесення такого подання стали висновки Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновків Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, викладених у рішенні від 30.05.2013 №1590/дп-30 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси, відповідно до якого позивач при розгляді судових справ не виконав обов`язки судді щодо справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства, порушення при вирішенні судових справ норм процесуального і матеріального права, а також вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.

10. Подання Вищої ради юстиції позивачем було оскаржено до суду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 в задоволенні позову відмовлено.

11. Наказом в.о. голови Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2016 №82-в позивачу надано щорічну основну та додаткову відпустку тривалістю всього 58 календарних днів з 05.09.2016 по 02.11.2016 включно.

12. 29.09.2016 Верховною Радою України прийнято постанову №1603-VIII про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді.

13. За результатами голосування за рішення про звільнення позивача з посади судді проголосувало 230 народних депутатів.

14. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 про звільнення його з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги та закриття дисциплінарного провадження щодо нього.

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 було відкрито провадження в адміністративній справі №800/532/16 за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та скасування постанови. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України ухвалою від 11.01.2018 Верховний Суд прийняв справу№800/532/16 до провадження. За результатом розгляду справи рішення від 11.05.2018 Верховний Суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 :

- визнав протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016;

- визнав незаконною та скасував постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1603-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв?язку з порушенням присяги судді;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

16. Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд як суд першої інстанції керувався тим, що відбулося порушення права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту ВРУ про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Судом також вказано на порушення порядку адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивача у зв`язку з неоголошенням головуючим на пленарному засіданні ВРУ подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, що передувало б обговоренню питання про звільнення позивача, яке також не відбулося.

17. Постановою від 13.11.2018 Велика Палата Верховного Суду апеляційні скарги Верховної Ради України, ОСОБА_3 ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 - без змін.

18. 05.02.2019 Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 329/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України" за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

19. Не погоджуючись з рішення Відповідача від 05.02.2019, Позивач звернувся із позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

20. Позов ґрунтується на таких підставах:

А) Рішення ухвалено неповноважним складом. Зокрема, ОСОБА_6, який є головою ВРП, не здійснив вихід із громадянства Російської Федерації, тому він не міг бути громадянином України і відповідно займати посаду у ВРП, яка розглядала питання про звільнення ОСОБА_1 із посади судді.

Б) Вища рада правосуддя не мала права розглядати подання Вищої ради юстиції України про звільнення ОСОБА_1 із посади судді за порушення присяги, оскільки це подання було адресовано Верховній раді України та було розглянуто Верховною Радою України 29.09.2016.

В) ВРП не мала права звільняти ОСОБА_1 із посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Такий вид дисциплінарного порушення судді як "вчинення істотного дисциплінарного проступку" було закріплено у Конституції України та Законі України "Про судоустрій і статус суддів" лише 30.09.2016. В той же час, інкриміновані ОСОБА_1 порушення мали місце у 2012 році та раніше, коли навіть не існувало поняття «вчинення істотного дисциплінарного проступку». Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В даному випадку, ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке була встановлена вже після інкримінованих ОСОБА_1 порушень.

Г) Всупереч вимог ст. 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не було подання дисциплінарної палати.

Д) Позивача не було повідомлено про засідання ВРП 05.02.2019. Внаслідок цього він був позбавлений права виступити на свій захист, надати аргументи про неможливість притягнення його до відповідальності.

Е) Всупереч вимог ч.4 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВРП не застосувала строків для притягнення до відповідальності. На момент розгляду питання Вищою радою юстиції усі строки для притягнення ОСОБА_1 минули, ВРП в свою чергу не встановила, що всі інкриміновані ОСОБА_1 порушення мали місце від семи до п`ятнадцяти років тому.

Є) позивача притягнуто до відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення, що прямо заборонено ст. 61 Конституції України. Його було звільнено двічі на підставі одного і того ж подання Вищої ради юстиції України на засіданні Верховної Ради України - 29.09.2016 та на засідання Вищої ради правосуддя України - 05.02.2019. ОСОБА_1 було звільнено із посади судді Київського районного суду м. Одеси, хоча фізично він не був поновлений у списках суддів цього суду. Відтак, фактично мало місце звільнення ОСОБА_1 із посади, яку він навіть не обіймає.

Ж) «земельний мораторій», порушення якого стало підставою притягнення Позивача до відповідальності, суперечив нормам Конституції України щодо права власності та вільного розпорядження ним, що підтверджується позицією Європейського суду із прав людини, який у своєму рішенні у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" дійшов висновку, що абсолютна заборона купівлі та продажу сільськогосподарської землі в Україні є порушенням права людини на приватну власність, закріпленого в статті 1 Європейської конвенції з прав людини.

ВРП дійшла хибного висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства.

Аргументи відповідача

21. Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування навів такі аргументи:

А) Щодо ухвалення ВРП рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді неповноважним складом, то відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП №8 від 05.02.2019 «за» звільнення Позивача проголосувало 19 членів Ради, «проти» - 0, «не брали участі в голосуванні» - 0. Оскаржуване рішення ВРП від 05.02.2019 № 329/0/15-19 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені. Відповідачем при ухвалені рішення ВРП від 05.02.2019 №329/0/15-19 дотримано вимог законодавства, зокрема, положень Конституції України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Б) Щодо незаконності розгляду ВРП подання Вищої ради юстиції України про звільнення ОСОБА_1 із посади судді. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №800/532/16, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016. Визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1603-УІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно із частиною другою статті 112 Закону України від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Статтею 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-УІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-УІІІ) до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

З урахуванням вказаних законодавчих змін подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги має розглядатися Вищою радою правосуддя.

При цьому, рішення Вищої ради юстиції від 11.02.2014 № 92/0/15-14 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги», в якому розглянуті та вирішенні питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді ОСОБА_1 , є чинним, а його перегляд виходить за межі компетенції Вищої ради правосуддя у цьому провадженні.

12.12.2018 за вхідним № 10728/0/8-18 до Вищої ради правосуддя з Апарату Верховної Ради України надійшла копія подання Вищої ради юстиції від 17.02.2014 № 12/0/12-14 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси.

Автоматизованою системою розподілу справ доповідачем щодо подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги визначено члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_5

Суддю ОСОБА_1 повідомлено про дату, час і місце розгляду подання. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

05.02.2019 Вища рада правосуддя, розглянувши подання та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача - члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_5, дійшла висновку про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України, про що ухвалила оскаржуване рішення.

Таким чином, ухвалюючи рішення від 05.02.2019 № 329/0/15-19, Вища рада правосуддя діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України.

В) Щодо підстав звільнення ОСОБА_1 з і посади судді Київського районного суду міста Одеси. Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» було визначено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

При цьому, дії, які раніше охоплювалися поняттям «порушення суддею присяги», відповідно до чинного законодавства охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, оскільки за змістом пунктів 1, 7 ч. 9 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус судді» у редакції від 02.06.2016 істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Отже, редакційні зміни в описі неправомірних дій судді, що слугували підставою дня звільнення судці ОСОБА_1 з посади, не привели до скасування чи пом`якшення відповідальності.

Г) Щодо тверджень про неповідомлення про проведення засідання ВРП та розгляд 05.02.2019 питання про звільнення із посади судді. 24.01.2019 Вища рада правосуддя у відповідності до ч. 6 ст. 30 Закону України №1798-VІІІ повідомила ОСОБА_1 про засідання Вищої ради правосуддя 05.02.2019, до порядку денного якого включено питання щодо звільнення його з посади судді Київського районного суду міста Одеси.

Дане повідомлення було здійснено шляхом направлення листів на адресу Київського районного суду міста Одеси (вул. Варненська, 3-Б, м. Одеса, 65080). Крім того, повідомлення про розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді також було розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Таким чином, про засідання Вищої ради правосуддя 05.02.2019 ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та у встановленому законодавством порядку. Проте на засідання Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 не з`явився.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 56 Закону України № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

З огляду на вказану норму цього Закону Вища рада правосуддя розглянула питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за його відсутності.

Д) Щодо строків притягнення до відповідальності. Рішенням ВРЮ від 11.02.2014 № 92/0/15-14 було встановлено факт порушення суддею Ревою С.В. присяги. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №800/532/16, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016. Визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної від 29.09.2016 №. 1603-VІП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 3 Закону України від 21.12.2016 «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статті 115 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VПІ «Про судоустрій і статус суддів» підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді,

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя в порядку статті 56 Закону України «Про Вищу Раду правосуддя».

Строк для прийняття рішень Вищою радою правосуддя в порядку статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чинним законодавством не визначено.

Крім того, Вищий адміністративний суд України вже висловлював позицію стосовно застосування строків внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 (постанова Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 у справі №800/148/14) та зазначив: «Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани. Частиною четвертою статті 87 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Порядок звільнення судді з посади за порушення присяги встановлений статтями 105, 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ. Аналіз приписів діючого законодавства України дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує поняття «дисциплінарне стягнення» та «звільнення з посади у разі порушення присяги». Звільнення з останніх підстав не є дисциплінарною відповідальністю, та відповідно встановлений шестимісячний строк не підлягає застосуванню при вирішенні питання про звільнення з посади за порушення присяги».

Е) Щодо порушень, які стали підставами притягнення Позивача до відповідальності. Вчинення Позивачем дисциплінарного проступку підтверджено постановами Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі № 800/436/13 та від 19.06.2014 у справі № 800/148/14. Цей факт не потребує доказування.

Постановою Верховної Ради України від 29.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №800/532/16 (провадження№ П/9901/56/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016. Визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1603-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині закриття дисциплінарного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що доводи позивача щодо відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку та закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності вже були предметом розгляду Вищим адміністративним судом України, який постановою від 19 червня 2014 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про його звільнення.

Отже, рішення Вищої ради юстиції від 11.02.2014 № 92/0/15-14 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги» не визнано судом протиправним і не скасовано. При цьому, в судовому порядку визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України стосовно цього подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

22. Суд оцінив обставини справи, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень та дійшов таких висновків.

(а) щодо ухвалення рішення неповноважним складом

23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII (далі - Закон України №1798-VIII ) (в редакції від 11.01.2019, що діяла на часу ухвалення рішення, що оскаржується) визначено, що засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. Член Ради чи її органу під час ухвалення рішення голосує «за» або «проти».

25. Як вбачається із витягу з протоколу засідання ВРП №8 від 05.02.2019 «за» звільнення Позивача проголосувало 19 членів Ради, «проти» - 0, «не брали участі в голосуванні» - 0.

26. Отже, оскаржуване рішення ВРП від 05.02.2019 № 329/0/15-19 ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені.

27. Покликання позивача на те, що ОСОБА_6 не здійснив вихід із громадянства Російської Федерації та не може бути громадянином України та відповідно займати посаду у ВРП, відповідач у відзиві залишив поза увагою.

28. Оцінюючи ці доводи, Суд виходить з того, що безвідносно до того як ОСОБА_6 набув громадянство України, рішення, яке оскаржується, ухвалено такою кількістю голосів (19), якої достатньо навіть без урахування голосу ОСОБА_6 З цих підстав Суд ці доводи позивача відхиляє.

(б) щодо підстав розгляду ВРП подання Вищої ради юстиції України про звільнення ОСОБА_1 із посади судді та притягнення Позивача до відповідальності повторно

29. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №800/532/16 (провадження№ П/9901/56/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016. Визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1603-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що мало місце порушення права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог ч. 5 ст. 216-1 Регламенту Верховної Ради України про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Судом також вказано на порушення порядку адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивача у зв`язку з не оголошенням головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, що передувало б обговоренню питання про звільнення позивача, яке також не відбулося.

31. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що наведені порушення Верховною Радою України порядку адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивача з посади судді свідчать про незаконність прийнятої за наслідками такого розгляду постанови та є підставою для її скасування. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині закриття дисциплінарного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що доводи позивача щодо відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку та закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності вже були предметом розгляду Вищим адміністративним судом України, який постановою від 19.06.2014 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про його звільнення.

32. Отже, рішення Вищої ради юстиції від 11.02.2014 №92/0/15-14 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги» не визнано судом протиправним і не скасовано. При цьому, в судовому порядку визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України стосовно цього подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

33. Відповідно до ст. 100 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суддя суду загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених ч. 5 ст. 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

34. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» внесено зміни до ст. 131 Конституції України, зокрема до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

35. Згідно із ч. 2 ст. 112 Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про судоустрій і статус суддів» рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя». У п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", який набрав чинності 05.01.2017 передбачено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

36. Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

37. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Вищою радою юстиції внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

38. Тобто, наразі Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, до повноважень якого відноситься звільнення суддів з посад, з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

39. Ситуація, яка склалася у зв`язку зі скасуванням постанови ВРУ від 29.09.2016 №1603-VIII, зумовила те, що станом на дату набрання чинності Закону № 1401-VIII за поданням ВРЮ 11.02.2014 №92/0/15-14 рішення ВРУ не прийнято. Вказане подання ВРЮ по суті залишилося без реалізації, адже за процедурою, чинною до 30.09.2016, суддю, обраного безстроково, могла звільнити ВРУ, що з огляду на те, як було прийнято це рішення (постанова від 29.09.2016 № 1603-VIII) і результат його судового оскарження (вказану постанову суд визнав незаконною і скасував), зроблено не було. Оскільки після 30.09.2016 цим правом наділено ВРП, остання правомірно розглянула згадане подання ВРЮ (на підставі пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII), відтак ухвалила за ним спірне Рішення (про звільнення ОСОБА_1 з посади судді).

40. ВРП не притягала позивача до відповідальності повторно (за одне і те ж порушення). Вид відповідальності щодо позивача уже обрала/застосувала Вища рада юстиції своїм рішенням від 11.02.2014. Відповідач по суті реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).

41. З цих підстав, Суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

(в) щодо притягнення до відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке було встановлена пізніше

42. У рішенні від 11.02.2014 №92/0/15-14 ВРЮ дійшла висновку, що встановлені факти свідчать про порушення суддею Ревою С.В. присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади судді.

43. Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, оскільки законом не було пом`якшено або скасовано відповідальність за вчинений Позивачем проступок.

44. Відповідно до підпункту а) пункту 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

45. Згідно з п. 3 вищезазначеної статті суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

46. За змістом пунктів 1, 7 ч. 9 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

47. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України, ст. 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

48. Зважаючи на вищенаведене, зміна формулювання підстави звільнення з посади судді з «порушення присяги» на «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді» не є уведенням нового складу правопорушення, а є лише уточненням його формальних ознак. При цьому «порушення присяги» повністю охоплює «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді».

49. З цих підстав Суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

(г) щодо розгляду питання про звільнення судді без подання дисциплінарної палати

50. З приводу доводів позивача про те, що звільнення з посади судді на підставі пункту 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України передбачає наявність подання Дисциплінарної палати ВРП, то в контексті спірних правовідносин ці аргументи ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень законодавства.

51. Підставою для передання подання Вищої ради юстиції 11.02.2014 №92/0/15-14 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги» на розгляд ВРП слугували положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII, які встановлюють особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено подання Дисциплінарної палати про звільнення з посади.

(д) щодо повідомлення позивача про проведення засідання

52. Згідно з ч.ч. 3-6 ст. 30 Закону України № 1798-VІІІ Голова Вищої ради правосуддя визначає дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, пропонує порядок денний засідання, який затверджується Вищою радою правосуддя. Інформація про дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом Вищої ради правосуддя, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

53. Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України № 1798-VІІІ особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

54. 24.01.2019 Вища рада правосуддя у відповідності до вищезазначеної норми повідомила ОСОБА_1 про засідання Вищої ради правосуддя 05.02.2019, до порядку денного якого включено питання щодо звільнення його з посади судді Київського районного суду міста Одеси.

55. Повідомлення було шляхом направлення листів на адресу Київського районного суду міста Одеси (вул. Варненська, 3-Б, м. Одеса, 65080).

56. Крім того, повідомлення було розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

57. Таким чином, про засідання Вищої ради правосуддя 05.02.2019 ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та у передбаченому законодавством порядку. Проте на засідання Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 не з`явився.

58. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про те, що Позивача було належним чином повідомлено про засідання ВРП 05.02.2019.

59. При цьому Суд не бере до уваги покликання Позивача про відсутність у нього комп`ютерної техніки, оскільки це не змінює встановленого законом порядку повідомлення.

(е) щодо підстав відповідальності

60. Підставою прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 05.02.2019 № 329/0/15-19 стали встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції обставини, які свідчили про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги.

61. В рішенні ВРП від 05.02.2019 № 329/0/15-19 зазначено, що 07.06.2013 до ВРЮ надійшла рекомендація ВККСУ від 30.05.2013 щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси (далі - рішення ВККСУ від 30.05.2013 № 1590/дп-13).

62. Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на засіданні 17.12.2013 дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги.

63. 11.02.2014 на засіданні Вищої ради юстиції, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача - члена Вищої ради юстиції, врахувавши пояснення судді, висновок секції, Вища рада юстиції дійшла висновку, що рекомендація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 травня 2013 року підлягає задоволенню та вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги, про що ухвалила рішення № 92/0/15-14 (далі - рішення ВРЮ від 11.02.2014 № 92/0/15-14).

64. Рішення ВРЮ від 11.02.2014 №92/0/15-14 було предметом судового розгляду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 (справа № 800/148/14) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання рішення незаконним, вказавши на законність оскаржуваного рішення.

65. Постановою Верховного Суду України від 09.12.2014 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014.

66. При цьому, і рішення ВККСУ від 30.05.2013 № 1590/дп-13 також було предметом судового розгляду, та постановою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі № 800/436/13 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення ВККСУ від 30.05.2013 № 1590/дп-13 незаконним.

67. Отже, суди вже надали оцінку рішенню ВККСУ від 30.05.2013 №1590/дп-13 та рішенню ВРЮ від 11.02.2014 №92/0/15-14, якими були встановлені факти, що свідчать про систематичне і умисне порушення суддею Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. присяги судді.

68. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

69. Враховуючи приписи вказаної норми, вчинення позивачем певних діянь та їх правова кваліфікація як дисциплінарного проступку підтверджено постановами Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі №800/436/13 та від 19.06.2014 у справі №800/148/14 і не потребує повторного доказування.

70. З огляду на це, Суд відхиляє аргументи Позивача щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності.

(є) щодо строків притягнення до відповідальності

71. Притягнення судді до дисциплінарної відповідальності має два аспекти: 1) змістовний та 2) процедурний.

72. Змістовний аспект характеризується наявністю в діях судді певного порушення. Як вже зазначалося вище, в даній справі рішення Вищої ради юстиції 11.02.2014 №92/0/15-14 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги» вже було предметом судового розгляду та за його результатами є чинним. Відповідно обставини, які слугували підставою для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його з цієї посади є встановленими (компетентним органом - ВРЮ). Враховуючи наведене, вчинення ОСОБА_1 порушення є встановленим фактом. Отже, змістовний аспект відповідальності доведено.

73. Процедурний аспект відповідальності характеризується дотриманням законної процедури притягнення судді до відповідальності з боку уповноваженого органу (ВРП).

74. Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції на момент ухвалення Відповідачем оскаржуваного рішення) дисциплінарне провадження включає:

- попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги (ст. 43);

- відкриття дисциплінарної справи (ст. 46);

- розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (ст. ст. 47-50).

75. З огляду на це, дисциплінарне провадження не може вважатися таким, що завершено до прийняття ВРП остаточного рішення.

76. Згідно з ч. 4 вищевказаної статті дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом Вищої ради правосуддя.

77. Отже, всі три етапи дисциплінарного повинні бути здійснені протягом розумного строку. Завершальним етапом дисциплінарного провадження є притягнення або відмова у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

78. За змістом статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 подання про звільнення судді з посади є одним із видів дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до суддів.

79. За правилами ч. 11 ст. 109 цього ж Закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

80. Тобто, застосовуючи до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади судді, відповідачу необхідно було також звернути увагу на дотримання передбаченого законом строку застосування стягнення і мотивувати в цій частині прийняте рішення.

81. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення та прийняття рішення про його звільнення з посади судді стали дії, вчинені ним протягом 2004 - 2012 років.

82. Станом на серпень 2012 року (останнє інкриміноване порушення датується 01.08.2012) діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, яким не було передбачено строків для прийняття уповноваженим суб`єктом рішення про звільнення з посади судді за порушення присяги.

83. Питання необхідності застосування строку, протягом якого може бути прийняте рішення про звільнення з посади судді, та порядок визначення такого строку неодноразово було предметом дослідження у національній судовій практиці та практиці ЄСПЛ.

84. Розглядаючи справу "Олександр Волков проти України" (№. 21722/11, від 9 січня 2013), ЄСПЛ у своєму рішенні дійшов таких висновків:

"…138. Що стосується справи заявника, факти, що розглядалися ВРЮ у 2010 році, відносилися до 2003 та до 2006 років. Отже, заявник був поставлений у скрутне становище, оскільки він мав будувати свій захист щодо подій, деякі з яких відбулися у віддаленому минулому.

139. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за "порушення присяги". Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності."

85. У справах №800/17/17 (800/268/16), №800/86/17, №800/553/17, №800/571/17, з посиланням на ст. 58 Конституції України Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи схожі правові питання, дійшли висновку, що строком для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді є три роки з дня порушення присяги без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

86. Судом встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, вчинялися ним протягом 2004 - 2012 років, а рішення про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ухвалене ВРП 05.02.2019.

87. Враховуючи, що чинним на час прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді законом передбачено трирічний строк застосування щодо судді дисциплінарного стягнення, і такий закон покращує становище позивача порівняно із законом, який діяв на час вчинення ним дій, з якими пов`язане таке звільнення, то відповідачу необхідно було під час вирішення питання про звільнення позивача з посади судді звернути увагу на строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

88. Відповідно до ч. 11 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 час тимчасової непрацездатності судді, перебування його у відпустці та час здійснення дисциплінарного провадження не враховуються до строку, протягом якого щодо судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

89. За змістом наведеної норми такі періоди є вичерпними. Інші обставини не можуть бути підставою для переривання зазначеного строку.

90. Відлік трирічного строку починається з дати вчинення суддею порушення, а закінчується рішенням про притягнення до відповідальності (зокрема, звільнення з посади).

91. Посилання представника відповідача в цій частині на те, що рішення про звільнення позивача прийняте ВРП в порядку статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", якою не передбачено строки прийняття такого рішення, Суд вважає безпідставними, оскільки цією статтею передбачено процедуру розгляду питання звільнення судді за особливими обставинами і прийняття відповідного рішення. Вона не поширюється на спірні правовідносини.

92. Суд звертає увагу, що питання дотримання процедурного аспекту притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (дотримання строку, вмотивованість рішення) є однією з основоположних гарантій суддівської незалежності.

93. Незалежність суддів - не їх особистий привілей, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

94. Неприйняття протягом тривалого часу остаточного рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності чи відмови у цьому, зокрема через не застосування строку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, створює передумови для впливу на них. У такій ситуації суддя протягом тривалого часу перебуває у невизначеності щодо наслідків своїх діянь і фактично стає залежним від органу, який може застосувати заходи відповідальності у будь-який час.

95. З огляду на це, строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності повинні бути і вони є важливою гарантією забезпечення незалежності суддів, зокрема, від Вищої ради правосуддя.

96. З цих підстав застосування закону, запропоноване представником відповідача, не узгоджується з принципом незалежності суддів, а тому Судом відхиляється.

97. Строк, протягом якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення, передбачений Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Такий строк стосується усієї процедури притягнення судді до відповідальності - від дня вчинення порушення до прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення (відмови у цьому).

V. ВИСНОВКИ СУДУ

98. Оцінивши доводи і заперечення сторін, Суд дійшов загального висновку, що оскаржуване рішення ВРП щодо ОСОБА_1 не відповідає критерію, визначеному у пункті 2 ч. 2 ст. 2 КАС України, який вимагає, щоб рішення суб`єкта владних повноважень було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

99. Згідно пункту 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

100. З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 слід задовольнити, а оскаржуване рішення ВРП - визнати протиправним і скасувати.

101. Позивач звільнений від сплати судового збору. Судові витрати у справі відсутні, тому питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись статтями 22, 241 - 246, 250, 266 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2019 року № 329/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03.02.2020.

Суддя - доповідач Кравчук В.М.

Суддя Єзеров А.А.

Суддя Коваленко Н.В.

Суддя Стародуб О.П.

Суддя Чиркін С.М.