ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-а/463/137/14

адміністративне провадження № К/9901/7495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Світлофор» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. (судді - Обрізко І.М., Левицька Н.Г., Сапіга В.П.) у справі за позовом прокурора Личаківського району м. Львова до Винниківської міської ради м. Львова, Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова, треті особи - Приватне підприємство «Світлофор», Державний комунальний дитячий ясла садок 156 про скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У квітні 2010 року прокурор Личаківського району м. Львова звернувся до суду із позовом, в якому просив:

скасувати рішення Винниківської міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713 «Про прийняття на баланс Винниківської міської ради нежитлових приміщень (частина котельні та службове приміщення ДДУ-156) в м. Винники, по вул. Горького, 2-А, що перебуває у комунальній власності»;

скасувати рішення Винниківської міської ради м. Львова від 28.01.2010р. №2038 «Про надання дозволу на виготовлення документів на викуп нежитлових приміщень по вул. Горького, 2-А у м. Винники»;

скасувати рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 20.10.2009р. №377 «Про надання в оренду ПП «Світлофор» нежитлових приміщень по вул. Горького, 2-А в м. Винники».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за результатами проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства України у діяльності Винниківської міської ради та її виконавчого комітету прокуратурою Личаківського району м. Львова встановлено незаконність рішень відповідачів про зняття з балансу комунального майна частини приміщення Державного комунального дитячого ясла-садка №156 та передачі його в оренду з можливістю подальшої приватизації Приватному підприємству «Світлофор».

Посилається на те, що відповідачами порушено норми Законів України «По освіту», «Про дошкільну освіту», «Про оренду державного та комунального майна», «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо заборони вилучення, передачі в оренду, продажу чи іншого розпорядження приміщеннями державного дошкільного закладу, а також порушено встановлену процедуру для приватизації комунального майна.

Своє право звернення до суду обґрунтовував тим, що у разі відхилення протесту, прокурор має право на звернення до суду в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11.06.2014р. позов задоволено.

Скасовано рішення Винницької міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713 «Про прийняття на баланс Винниківської міської ради нежитлових приміщень (частина котельні та службове приміщення ДДУ-156) в м. Винники, по вул. Горького, 2-А, що перебуває в комунальній власності».

Скасовано рішення Винниківської міської ради м. Львова від 28.01.2010р. №2038 «Про надання дозволу на виготовлення документів на викуп нежитлових приміщень по вул. Горького, 2-А у м. Винники».

Скасовано рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 20.10.2009р. №377 «Про надання в оренду ПП «Світлофор» нежитлових приміщень по вул. Горького, 2-А в м. Винники».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення Винниківської міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713 «Про прийняття на баланс Винниківської міської ради нежитлових приміщень (частина котельні та службове приміщення ДДУ-156) в м. Винники, по вул. Горького, 2-А, що перебуває в комунальній власності».

Провадження у справі в частині скасування рішень Винниківської міської ради м. Львова від 28.01.2010р. №2038 та Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 20.10.2009р. №377 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

З ухваленими у справі рішеннями не погодилась третя особа, яка звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування рішення Винниківської міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713 «Про прийняття на баланс Винниківської міської ради нежитлових приміщень (частина котельні та службове приміщення ДДУ-156) в м. Винники, по вул. Горького, 2-А, що перебуває в комунальній власності» та залишити позовну заяву в цій частині без розгляду, а в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в частині оскарження рішення Винниківської міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713, пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України та ст. 21 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази віднесення наданого в оренду приміщення в цілому до приміщень державного навчального закладу, відсутні докази, що на спірне приміщення оформлене право власності за ДДУ-156 та що таке приміщення в цілому було котельнею. Натомість, до матеріалів справи долучено поверховий план приміщень, з якого вбачається, що на час передачі нежитлових приміщень на баланс відповідача котельня дитячого садка №156 з цілої нежитлової будівлі займала 22 кв.м., мала окремий вхід та не пов`язана з приміщеннями, які передано на баланс.

Також третя особа посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлові приміщення вже належать їм на праві приватної власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності, наявним в матеріалах справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що Державний комунальний дитячий ясла-садок №156 є закладом системи освіти, заснований на комунальній формі власності, органом управління закладу є Міністерство освіти і науки України. (а.с. 21)

14.07.2009р. Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №156 звернувся до міського голови м. Винник із вимогою про прийняття на баланс виконавчого комітету Винниківської міської ради частини незадіяної котельні по вулиці Горького, 2-А в м. Винники по причині відсутності коштів на їх ремонт і утримання в належному стані. (а.с. 20)

Рішенням Винниківської міської ради м. Львова від 23.07.2009р. №1713 надано згоду на зняття з балансу дитячої дошкільної установи №156 нежитлові приміщення (службове приміщення площею 56,5 кв.м. та частину приміщення котельні площею 78,9 кв.м., яка не використовується за призначенням) за адресою: м. Винники, вул. Горького, 2-А; надано згоду на прийняття зазначених нежитлових приміщень на баланс Винниківської міської ради. (а.с. 6)

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 20.10.2009р. №377 надано в оренду Приватному підприємству «Світлофор» нежитлові приміщення площею 54,7 кв.м. та нежитлові приміщення площею 56,5 кв.м. по вул . Горького, 2-А в м. Винники терміном на 5 років для використання приміщення для здійснення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв (а.с. 7)

Рішенням Винниківської міської ради м. Львова від 28.01.2010р. №2038 надано згоду на виготовлення документації на приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 152 кв.м., розташованих по вул . Горького , 2-А в м. Винники шляхом викупу Приватному підприємству «Світлофор», а також доручено виконавчому комітету Винниківської міської ради здійснити приватизацію зазначених приміщень. (а.с. 8)

Під час проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства України у діяльності Винниківської міської ради м. Львова прокуратурою Личаківського району м. Львова встановлено незаконність вищевказаних рішень, а тому в порядку статті 21 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII 2 та 3 березня 2010 року прокурором Личаківського району м. Львова внесено протести про їх скасування. (а.с. 9 - 16)

За результатами розгляду протестів прокурора, відповідачами прийнято рішення від 25.03.2010р. №2055, №2056, №2058 про їх відхилення. (а.с. 17 - 19)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 4, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, а об`єкти освіти і науки не підлягають приватизації чи використанню не за призначенням. Згідно ч. 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» засновник (власник) державного чи комунального дошкільного закладу, не має права безпідставно відчужувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати майно в оренду. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Отже, зняття з балансу нежитлових приміщень об`єкта освіти - Державного комунального дитячого ясла-садка №156 з подальшим наданням вказаних приміщень в оренду є незаконним.

Суд виходив з того, що зазначені завідувачем ДНЗ №156 причини про прийняття на баланс міської ради частини приміщень об`єкту освіти, а саме - відсутність коштів на їх ремонт і утримання в належному стані, не можуть бути підставою для зняття з балансу дитячого садка цих приміщень та передачі до відання відповідачів, оскільки обов`язок забезпечення в належному стані вказаних будівель належить Винниківській міській раді та її виконавчим органам.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 18, ст. 28, ч. 4, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», ч. 1 ст. 11, ч. 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» рішення відповідача від 23.07.2009р. №1713 є протиправним та підлягає скасуванню.

Закриваючи провадження у справі щодо решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення відповідачів від 28.01.2010р. №2038 та від 20.10.2009р. №377 є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації з моменту одержання власниками чи користувачами правовстановлюючого документа на нерухоме майно, а тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як приватноправовий.

При цьому апеляційним судом вирішено питання строку звернення до суду.

З висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991р. №1060-XII, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах. Визначених чинним законодавством.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» державні дошкільні навчальні заклади створюються центральними органами виконавчої влади, комунальні дошкільні навчальні заклади - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

Рішення про створення, реорганізацію приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів за погодженням із відповідним органом виконавчої влади з питань освіти та відповідним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Рішення про ліквідацію приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за погодженням із відповідним органом виконавчої влади з питань освіти.

Рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми.

Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території. кількість груп. А також здавати в оренду приміщення (будівлі).

В ході розгляду справи судами встановлено, що оскаржуваним рішенням надано згоду на зняття з балансу дошкільного навчального закладу частину нежитлових приміщень та прийняття на баланс міської ради з метою подальшої передачі в оренду частини приміщень дошкільного навчального закладу.

Враховуючи, що передбачені законом підстави для вилучення майна дошкільного навчального закладу були відсутні і відповідачем такі не наведені, законом передбачено заборону здавати в оренду відповідні приміщення, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення в цій частині позовних вимог.

Посилання третьої особи в обґрунтування касаційної скарги на пропуск позивачем строку звернення до суду також є безпідставним і не може бути підставою для скасування судових рішень у цій справі, оскільки питання дотримання строку звернення до суду було предметом дослідження судами попередніх інстанцій і колегія суддів не вбачає можливості переоцінки доказів у цій частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 342 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що третя особа у касаційній скарзі оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, а в частині закриття провадження у справі не оскаржує, постанова апеляційного суду підлягає перегляду касаційним судом в порядку ч. 1 ст. 341 КАС України в частині її оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Світлофор» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук