ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2020 року

Київ

справа №640/20866/18

адміністративне провадження №К/9901/22266/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С.Г.,

суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Державна регуляторна служба України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2018 №1488, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 (головуючий суддя Літвінова А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (головуючий суддя Літвіна Н. М., судді: Сорочко Є. О., Федотов І. В.),

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -Комісія, НКРЕКП, відповідач), треті особи: Державна регуляторна служба України (далі - ДРС України), Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненергетики, Міністерство), у якому просило: визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 23.11.2018 №1488 «Щодо заборони ПАТ «Волиньгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» (далі - спірна постанова, постанова НКРЕКП від 23.11.2018 №1488).

2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" цілком правомірно та обґрунтовано при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводило об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Також, позивач наголошував на порушенні відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, оскільки останній є регуляторним актом, для якого існує особлива процедура оприлюднення.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 23.11.2018 №1488.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, а відтак і для прийняття спірної постанови.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягає на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи цей спір, належним чином не дослідили обставини цієї справи і не надали їм відповідної оцінки, а також неправильно застосували норми Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС). Зокрема, згідно з позицією скаржника, суди необґрунтовано відхилили його доводи, що Кодекс ГРС, стосовно приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці.

7. Крім того, на думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено, що нормами Кодексу ГРС не передбачено застосування позивачем об`ємів природного газу, приведених до стандартних умов, при проведенні комерційних розрахунків (тобто нібито не передбачають застосування таких об`ємів при оплаті споживачами послуг за газопостачання).

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вважає, що такі є законними та обґрунтованими, в той час як наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність підстав для їх скасування.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. У серпні 2019 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована зазначена касаційна скарга.

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді - доповідача) Стеценка С. Г., суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. У грудні 2019 року до Верховного Суду неодноразово надходили клопотання позивача, у яких останній просив прискорити розгляд цієї справи.

13. Колегія суддів звертає увагу, що, як зазначено у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості вищезгаданого принципу і його роль для дотримання процесуальних прав та інтересів учасників справ. При цьому, у справі «Циммерман і Штайнер проти Швейцарії» (п. 29 рішення ЄСПЛ від 13 липня 1981 року) ЄСПЛ зазначив, що тимчасове нагромадження невирішених справ не призводить до відповідальності Договірної держави, якщо вона оперативно вживає заходів для подолання такої надзвичайної ситуації. До методів, які визнані як тимчасово доцільні, ЄСПЛ відніс встановлення певної черговості розгляду справ, яка залежить не тільки від дати порушення справи в суді, а й ступеня її терміновості, важливості та, зокрема, з`ясування, яке значення для даної особи(осіб)має вирішення справи.

15. Ураховуючи клопотання учасника справи про прискорення розгляду цієї справи в касаційному порядку, та з метою дотримання основоположних принципів КАС України і правових висновків ЄСПЛ, Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2020 постановив провести попередній касаційний розгляд цієї справи 29.01.2020.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до приписів статті 4 Закону України від 09.04.2015 №329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII) та статті 17 Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII), у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав, прийняла постанову від 23.11.2018 №1488, якою: заборонено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами; у разі приведення у жовтні 2018 року Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

17. Вважаючи протиправною названу вище постанову НКРЕКП, ПАТ «Волиньгаз» звернулось до суду з даним позовом.

VI. Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону №1540-VIII НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (НКРЕКП) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

19. Згідно зі статтею 3 Закону №1540-VIII Комісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

20. Основними завданнями Комісії (Регулятора) є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

21. Частинами першою, другою статті 14 Закону №1540-VIII визначено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

22. Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1540-VIII підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

23. При цьому, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №1160-IV), регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

24. З аналізу зазначених вище законодавчих положень убачається, що оскаржувана постанова НКРЕКП від 23.11.2018 №1488 не є регуляторним актом, оскільки положення даної постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

25. Крім того, вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, стосовно конкретно визначеної особи - ПАТ «Волиньгаз».

26. Таким чином, спірна постанова Комісії є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

27. Відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Комісії.

28. Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.

29. Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття НКРЕКП оскаржуваної постанови слугував її висновок, що позивач з жовтня 2018 року здійснював нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, та в середньому склали 1-1,5 відсотки від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку. Тобто, за позицією відповідача, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки такі витрати вже включені у тариф позивача та сплачуються побутовими споживачами.

30. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

31. Відповідно до пунктів 1.1- 1.5 наказу Міненергетики від 23.11.2011 №737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", річні обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методик №264 та №595.

32. При цьому, згідно з вказаними методиками газорозподільні підприємства самостійно розраховують річні обсяги НВ і ВТВ природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

33. На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів НВ і ВТВ природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

34. Затверджені розміри НВ і ВТВ природного газу є максимально допустимими для певного року.

35. У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів НВ і ВТВ природного газу Міненергетики надає йому вмотивовану відмову.

36. Отже, НВ і ВТВ природного газу визначаються із застосуванням Методик №264 та №595, а визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, здійснюється із урахуванням Методики №595.

37. Разом з цим, судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Волиньгаз» подавало до Міненергетики обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік у загальному розмірі 26899 тис. куб. м, у тому числі згідно Методики №595 - 10161,5 тис. куб. м.

38. Згідно з додатком до наказу Міністерства від 25.12.2015 №847, яким були затверджені розміри НВ і ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, обсяг НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік для ПАТ «Волиньгаз» становив 26899 тис. куб. м.

39. З матеріалів справи вбачається, що як на підтвердження інформації про включення позивачем до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, у той час як у складі тарифу такі витрати позивача вже закладені, НКРЕКП посилалося на лист Міненергетики від 28.12.2018 №03/31-11587.

40. Однак, дослідивши вказані вище листи Міністерства, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної, що наведені листи не містять інформації про включення до розміру НВ і ВТВ різниці у приведенні газу до стандартних умов, а лише вказують про здійснення операторами ГРС розрахунку показників НВ і ВТВ природного газу на 2016 рік із застосуванням Методик №264 та №595.

41. Тобто, обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, не були затверджені наказом Міненергетики від 25.12.2015 №847 та в подальшому не входили у встановлений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу.

42. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ «Волиньгаз» не здійснював включення різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ. Жодних доказів, які б доводили протилежне, у матеріалах справи немає. Такі докази не наведені Комісією і в касаційній скарзі.

43. При цьому, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

44. За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови з посиланням на подвійне включення ПАТ «Волиньгаз» різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ, є незаконним і протиправним.

45. Стосовно доводів відповідача, що норми Кодексу ГРС щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає таке.

46. Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.

47. Так, відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

48. Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

49. При цьому, як зазначалося вище, ПАТ «Волиньгаз», як оператор ГРС відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

50. Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

51. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

52. З аналізу зазначених законодавчих положень убачається, що Комісією помилково вказано, що такі норми стосовно приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії.

53. Крім того, за приписами пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС оператор ГРС зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз. 3 п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).

54. Таким чином на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

55. Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до абзацу першого пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

56. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 17 Закону №1504-VIIІ для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.

57. На виконання зазначених вище законодавчих вимог 30.09.2015 НКРЕКП прийняло постанову № 2498 "Про затвердження типового договору розподілу природного газу".

58. Так, за змістом пунктом 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону №329-VIII і Кодексу ГРС.

59. За визначенням пункту 37 частини першої статті 1 Закону №329-VIII споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

60. Відповідно до пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

61. В той же час, за приписами пункту 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

62. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (пункт 5.2 Типового договору).

63. Також, у пункті 5.3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

64. Таким чином, аналізуючи наведені положення, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів Комісії стосовно відсутності в нормах Кодексу ГРС положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (м куб.).

65. У свою чергу, за змістом абзацу другого пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.

66. Разом з тим, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міненергетики від 26.02.2004 №116 (далі - Методика №116), яка призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

67. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що Кодекс ГРС не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, адже Методика №116 поширюється виключно на суб`єктів господарювання. За позицією НКРЕКП, жодним нормативно-правовим актом не визначено коефіцієнтів приведення до стандартних умов обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами.

68. Дійсно, відповідно до пункту 2 Методики №116, її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

69. Однак, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС передбачено необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики №116.

70. Тобто, судами попередніх інстанцій правильно вказано, що дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.

71. Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116, а тому є безпідставними посилання відповідача, що величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами відсутні.

72. За таких обставин, обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу визначений саме нормами Кодексу ГРС та Типового договору, у зв`язку з чим проведення позивачем таких дій в жовтні 2018 року є правомірним.

73. Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що приймаючи спірну постанову, Комісія діяла усупереч та не у спосіб, визначеними в положеннях чинного законодавства України.

74. Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №640/21017/18.

75. Крім того, колегія суддів враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 13.06.2019 №5-р/2019, яким визнано неконституційним надання НКРЕКП статусу постійно діючого незалежного державного колегіального органу, членів якого призначає на посади та звільняє з посад Президент України, тобто органу з колом відповідних повноважень, яким було прийнято оскаржувану у даній справі постанову. У вказаному рішенні зазначено, що Комісія за своїм статусом і повноваженнями не належить ні до органів законодавчої, ні до органів судової влади.

76. Зі змісту Закону №1540-VIII випливає, що Комісія також не є міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, які згідно з пунктом 9- 1статті 116 Конституції України можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України. Комісія не належить до системи органів виконавчої влади, її роботу не спрямовує і не координує Кабінет Міністрів України, як це встановлено щодо центральних органів виконавчої влади (частина перша статті 113, пункт 9 статті 116 Основного Закону України). Комісія також не є консультативним, дорадчим або іншим допоміжним органом чи службою при Президентові України, які згідно з пунктом 28 с=частин першої статті 106 Конституції України він може створити для здійснення своїх повноважень.

77. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови, а тому аргументи скаржника про законність спірної постанови не можуть слугувати мотивом для скасування оскаржуваних судових рішень.

78. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

79. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду