ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2020Справа № 910/9095/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн, за участю представників позивача - Різник О.О., ордер серія КВ №429329 від 09.07.18, Коломойця М.І., ордер серія КС №472710 від 18.09.18, відповідача - Тарана Є.О., довіреність № 18-0014/16224 від 22.03.18, Крайдуби В.І., довіреність № 18-0014/68070 від 27.12.19 року, третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої відповідачем в результаті прийняття неправомірного рішення - Постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних».

Позов обґрунтований тим, що позивачу, як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк"), була завдана майнова шкода шляхом незаконного позбавлення його корпоративних прав, що стало наслідком прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2915 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних". Протиправність указаної постанови була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи № 826/24203/15 за позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія", ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позов ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532, 00 грн було задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/9095/18 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

08.10.2019 року справа надійшла до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019 року справу передано на розгляд судді Чебикіній С.О. 09.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.2019 року.

30.10.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не доведено наявності шкоди та її розміру, не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

30.10.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю.

31.10.2019 року позивачем через канцелярію суду було надано відповідь на відзив

06.11.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 20.11.2019 року.

20.11.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано письмові пояснення у справі.

20.11.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 11.12.2019 року.

11.12.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано клопотання про відхилення доказів наданих позивачем.

11.12.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано клопотання про призначення експертизи у справі, на вирішення якої поставити питання з визначення вартості чистих активів ПАТ «Радикал Банк» станом на 10.07.2015 року.

17.12.2019 року позивачем через канцелярію суду було надано письмові заперечення проти клопотання про призначення експертизи у справі.

18.12.2019 року відповідачем в судовому засіданні було надано клопотання про витребування доказів у третьої особи, а саме: оборотно-сальдовий баланс в розрізі аналітичних рахунків з зазначенням власника рахунку по операціях, які проводились 03.07.2015 року та 09.07.2015 року та дані з облікових систем банку за групами рахунків 1001, 1007, 2062, 2202, 2203, 2620, 1002 в розрізі контрагентів з зазначенням: платника платежу, отримувача платежу, призначення платежу, суми платежу, номеру рахунку (платника та отримувача) і валюту операції, які він просив витребувати для проведення відповідної експертизи.

18.12.2019 року в судовому засіданні було розглянуто клопотання відповідача від 11.12.2019 року про призначення у справі експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За приписом ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Позивачем 20.11.2019 року надано висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 року з визначення суми матеріальної шкоди (збитків) станом на 09.07.2015 року, яку було нанесено акціонеру ТОВ «Промислова Інноваційна Компанія» протиправними діями Національного Банку України, які полягали у винесенні Постанови НБУ від 09.07.2015 р. №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» до неплатоспроможних».

Судом також враховано, що постановою Верховного Суду у даній справі від 27.08.2019 року було вказано, що розмір шкоди, завданої позивачу рішенням НБУ мав би підраховуватись на основі вартості чистих активів компанії, з урахуванням її фінансових зобов`язань саме на дату прийняття відповідного рішення НБУ (тобто станом на 09.07.2015 року).

Оскільки порушення прав позивача відбулось шляхом прийняття відповідачем постанови від 09.07.2015 року, яка набрала законної сили саме у цей день, то питання з визначення вартості чистих активів ПАТ «Радикал Банк» станом на 10.07.2015 року (наступний день після прийняття протиправної постанови) не входить до предмету доказування у даній справі у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи і як наслідок також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 18.12.2019 року про витребування доказів необхідних для її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020 року.

15.01.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

15.01.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 21.01.2020 року.

21.01.2020 року третя особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи судом була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленя.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на 09.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія» (позивач) володіло акціями ПАТ «Радикал банк» у кількості 85200 шт., що становило 71 % статутного капіталу товариства.

Постановою правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 р. № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) було прийняте рішення № 130 від 09.07.2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з 10.07.2015 р. в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк" запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 р. до 09.10.2015 р. включно.

12.10.2015 року Фондом гарантування був продовжений строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" до 9 листопада 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 769 від 9 листопада 2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 203 від 9 листопада 2015 р. "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

25.10.2017 року Фондом гарантування було прийнято рішення про продовження процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" строком на один рік до 9 листопада 2018 року включно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 826/24203/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року та постановою Верховного суду від 04.07.2018 року, визнана протиправною та скасована постанова Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до неплатоспроможних».

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підпункт "а" п. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» відносить акції до окремої групи цінних паперів, які можуть бути в цивільному обороті - до пайових цінних паперів, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів. Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, майнові права є неспоживною річчю.

Таким чином, акції як цінні папери, є окремим об`єктом цивільного обороту, які, у свою чергу, засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством.

Майнові права, володіння якими засвідчується акціями, є окремим об`єктом і складаються, відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства», з наступної сукупності прав, перелік яких не є вичерпним:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній станом на 09.07.2015) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а відтак Фонд гарантування, офіційно отримавши постанову Правління Національного банку України від 09.07.2015 р. № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних», зобов`язаний був розпочати процедуру виведення ПАТ «Радикал банк» з ринку.

Одночасно із цим, настають наслідки, що передбачені у частині першій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.07.2015), а саме, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, як передбачено нормою частинами першою та другою статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.07.2015) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов`язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;

2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку;

3) відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов`язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Наведені норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній станом на 09.07.2015) не передбачають можливості поновлення у майбутньому корпоративних прав позивача та свідчать про їх примусове припинення, а не обмеження.

Прийняття відповідачем постанови № 452/БТ від 09.07.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» мало своїм наслідком запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Радикал Банк» і призвело до позбавлення позивача його корпоративних прав, посвідчених акціями ПАТ «Радикал Банк».

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до загального правила, що закріплено у частині першій статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, згідно с спеціальною нормою, що закріплена у статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з статтею 64-1 Закону України «Про Національний банк України» шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки працівників Національного банку та/або залучених експертів, відшкодовується Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Також статус Національного банку України визначений в Рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України «Про Національний банк України»).

У той же час, слід зазначити, що у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, Національний банк України виступив як державний орган, оскільки відповідач здійснював банківське регулювання та нагляд з використанням адміністративних методів та санкцій такого регулювання до комерційних банків, віднесених до компетенції Національного банку України згідно зі статтями 7, 66, Закону України «Про Національний банк України».

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних з подальшою його ліквідацією є процедурою, визначеною законом, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому Національний банк України при прийнятті відповідних рішень щодо віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку також діяв у відповідності до своїх повноважень, визначених законом України «Про Національний банк України», тобто як державний орган, а не як сторона цивільно-правової угоди.

Аналогічна правова позиція щодо належності Національного банку України до державних органів була закріплена в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16, від 03.07.2018 у справі № 910/3057/16, від 24.12.2019 у справі № 344/1754/15-ц.

Враховуючи, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Національний банк України є суб`єктом відповідальності в розумінні статей 1173, 1174 ЦК України незалежно від вини державного органу.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З урахуванням наведених норм слід зазначити, що необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У даному спорі неправомірність дій відповідача - Національного банку України підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року по справі № 826/24203/15.

Суд враховує те, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Отже, у даному випадку положення статті 1173 ЦК України в частині відшкодування шкоди державою реалізуються через положення статі 6 Конституції України і ст. 170 ЦК України та ст. ст. 4, 64-1 Закону України «Про Національний банк України». І шкода завдана Національним банком відшкодовується не Державною казначейською службою за рахунок державного бюджету України, а прямо - Національним банком України.

Наявність корпоративних прав (згідно з положеннями Закону України "Про акціонерні товариства") доводиться фактом володіння акціями і такі права є окремим об`єктом (в силу ч. 2 ст.190 ЦК України). У спірних правовідносинах позивача було позбавлено саме майнових (корпоративних) прав, які включають в себе, в тому числі правомочності на участь в управлінні господарюючим суб`єктом, отримання певної частки прибутку (дивідендів) ПАТ "Радикал Банк" та активів у разі ліквідації банку відповідно до закону, а також інших правомочностей, передбачених законом та статутними документами ПАТ "Радикал Банк", володіння якими посвідчується акціями, що перебували у володінні позивача на дату прийняття відповідачем незаконної постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".

Позивачем 20.11.2019 року надано висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 року з визначення суми матеріальної шкоди (збитків) станом на 09.07.2015 року, яку було нанесено акціонеру ТОВ «Промислова Інноваційна Компанія» протиправними діями Національного Банку України, які полягали у винесенні Постанови НБУ від 09.07.2015 р. №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» до неплатоспроможних».

Суд приймає наданий позивачем висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 року у якості належного доказу для визначення розміру заподіяної ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди неправомірним рішенням відповідача.

Згідно висновку судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 року сума матеріальної шкоди (збитків), яку було нанесено акціонеру ТОВ «Промислова Інноваційна Компанія» протиправними діями Національного Банку України, які полягали у винесенні Постанови НБУ від 09.07.2015 р. №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» до неплатоспроможних», яку у подальшому було скасовано, та які призвели до зменшення майна акціонера у вигляді позбавлення його корпоративних прав, які в свою чергу витікають з права власності акціонера на акції ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», погіршення і втрата їх певних характеристик, складає (181 609 200 грн. * 71%) 128 942 532, 00 грн. Тобто, ринкова вартість об`єкту оцінки складає 181 609 200,00 грн. відповідно вартість майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інноваційна компанія", володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства, становить 128 942 532,00 грн.

Також, в результаті проведення комісійної судово-економічної експертизи, експертами з`ясовано, що будь-яка інформація (документальне підтвердження) щодо компенсації акціонерам вартості придбаних акцій, повернення залишених від задоволення вимог кредиторів активів засновникам відсутня.

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте посилання відповідача на факт чинності постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09.11.2015 № 203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» і делегування повноважень ліквідатора банку» не виключає та не заперечує факту протиправності дій відповідача по відношенню до позивача саме винесенням протиправної постанови, якою позивача було позбавлено корпоративних прав як акціонера ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» саме з почату введення тимчасової адміністрації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», а не з початком ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

Твердження відповідача, що розмір шкоди мав розраховуватись станом на 10.07.2015 року спростовується вимогами частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою визначено, що саме з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), в даному випадку 09.07.2015 року.

Також, слід зазначити, що позивач не є особою, яка вчиняла будь-які дії стосовно майна ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» протягом дня 09.07.2015 року, оскільки є лише акціонером цього банку, а не органом його управління (правління).

Отже, обставини, що виникли після прийняття відповідачем незаконного рішення (станом на 10.07.205 року) не є предметом дослідження даної справи.

Згідно частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач своїм протиправним рішенням шляхом ініціювання відносно позивача процедури виведення банку з ринку, незаконно позбавив позивача - власника акцій його корпоративних прав. При цьому таке позбавлення відбулося саме як наслідок прийняття протиправної постанови відповідача. Подальші процедури, які були застосовані до банку, та рішення відповідача (введення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії і т.д.) не призвели до відновлення майнових (корпоративних) прав позивача, незважаючи на визнання в судовому порядку протиправною та скасування постанови Правління Національного Банку України № 452/БТ від 09.07.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, внаслідок чого позивачу завдана шкода у розмірі вартості корпоративних прав, які посвідчуються акціями, визначена на день прийняття зазначеної постанови (09.07.2015 року), а тому позов про відшкодування 128 942 532, 00 грн. матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія" (08130, Київська обл.. Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 2-В, ідентифікаційний код 37768837) 128 942 532 (сто двадцять вісім мільйонів дев`ятсот сорок дві тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 00 копійок майнової шкоди та 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 31.01.2020р.

Суддя С.О. Чебикіна