ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1453/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 січня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 03 лютого 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) про зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року зарахувати до страхового стажу роботи при призначенні пенсії за віком з часу звернення з заявою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами неодноразових звернень до місцевого підрозділу ПФУ щодо розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 листом від 09.09.2019 року № 24580/02.04 отримав відповідь про не зарахування до страхового стажу при обрахунку пенсії періодів його роботи в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року. Виноградівський відділ обслуговування громадян ГУ ПФУ в Закарпатській області вказує, що причиною такої ситуації є розбіжності в індивідуальних відомостях про застраховану особу, де хибно зазначено дві цифри реєстраційного номеру облікової картки платника податків, а саме замість вірного РНОКПП НОМЕР_1 вказується 1986600293. Разом з тим, відомості, що відображені в трудовій книжці та підтверджують безперервну роботу позивача у згаданий період, повністю підтверджуються довідкою архівного відділу Виноградівської райдержадміністрації від 24.09.2019 року № 01-27/714. Крім того, аналогічна інформація повністю підтверджується формою ОК-5, за винятком правильного ідентифікаційного номеру позивача. Діяльність юридичної особи "Загін місцевої пожежної охорони Виноградівського району" припинено 29.07.2011 року, та з а відсутності роботодавця, відповідач, в односторонньому порядку відмовляється провести необхідне коригування облікових даних застрахованої особи. З огляду на викладене, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх законних прав.

В судове засідання позивач чи його представник не з`явилися, проте, заявою адвоката Бори Ю.В. від 07.11.2019 року просить розгляд справи провести за відсутності позивача та його представника, при цьому, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ГУ ПФУ в Закарпатській області надано відзив на позовну заяву, згідно якого, не погоджується з позовними вимогами позивача з огляду на те, що у трудовій книжці позивача містяться записи по спірні періоди, але згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 виданого на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні будь-які відомості за 2002-2010 роки про періоди роботи в Сільській пожежній охороні, Підвиноградівській сільській раді та в Загоні місцевої пожежної охорони, тому, відповідно, підстав зарахувати дані періоди до страхового стажу відсутні.

Заявою представника відповідача від 28.01.2020 року останній просить провести розгляд справи за його відсутності, при цьому заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 30.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі із заявою про призначення пенсії за віком.

Протоколом призначення пенсій від 03.06.2014 року № 956 позивачу призначено пенсію за віком.

Листом від 06.06.2014 року за № 3545/03 ОСОБА_1 повідомлено, що в ході прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком не взято в розрахунок стажу наступні періоди роботи: з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району.

На усне звернення позивача було надано письмову відповідь листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 09.09.2019 року № 24580/02.04 та повідомлено про те, що до страхового стажу не включено період роботи з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 за 2002-2010 роки виданого на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що дійсно належить позивачу, відсутні будь-які відомості про те що ОСОБА_1 працював на підприємствах зазначених вище. Натомість, в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 виданого також на ОСОБА_1 , але РНОКПП зазначено 1986600293 наявні відомості про періоди роботи за 2002-2010 роки на вказаних підприємствах. Враховуючи викладене, позивача повідомлено що підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи не має.

Не погодившись із відмовою відповідача у зарахуванні страхового стажу для призначення пенсії, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд виходить з того, що соціальний захист гарантований кожному громадянину України Конституцією України (ст. 46) і не може бути ніким обмежений. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року№ 1058-ІV (далі - Закон 1058).

Статтею 8 Закону 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Пунктом 2.1 розд. II вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення), або за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, або у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до абз. 1 п. 4.3 розд. ІV цього Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року за № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Судом досліджено записи трудової книжки позивача, що містяться в пенсійній справі, та встановлено що в ній чітко зазначені відомості щодо роботи позивача у спірний період, а саме: з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району, містяться також посилання на накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, вказані періоди роботи завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємств, де працював позивач.

Записи в трудовій книжці щодо спірного періоду зроблені з урахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року за № 58.

Трудова книжка щодо вказаного періоду виправлень не містить.

Також в матеріалах пенсійної справи містяться відомості про страхувальників застрахованої особи ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема, Підвиноградівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04349171), Виноградівський районний відділ Головного управління МНС України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 08782290), Загін місцевої пожежної охорони Виноградівського району (код ЄДРПОУ 25450922).

Разом з тим, згідно листа Виноградівського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Закарпатській області від 09.09.2019 року № 24580/02.04, повідомлено позивача про те, що неможливо зарахувати до стажу період роботи з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року у Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району у зв`язку з тим, що виявлено розбіжність - в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 за 2002-2010 роки виданого на ОСОБА_1 , де номер облікової картки зазначено - НОМЕР_2 , а згідно картки платника податків виданого ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків вказано - НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон 2464) пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом. Статтею 14-1 Закону 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані, зокрема забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 16 Закону 1058 застрахована особа має право отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 21 Закону 1058 визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Відповідно до пункту 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1, зареєстроване в Мінюсті України 08.07.2014 за № 785/25562, далі - Положення) реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 розділу IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 4 розділу IV Положення у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Аналізуючи зазначені норми права суд дійшов висновку, що наявність у трудовій книжці відомостей та системі персоніфікованого обліку (реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб є підставою для призначення та здійснення відповідній особі пенсійних виплат.

Отже з наведених норм чинного законодавства вбачається великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Враховуючи викладене суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися. Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

Таким чином суд вбачає законні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Разом з тим, що стосується можливості зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року зарахувати до страхового стажу роботи при призначенні пенсії за віком з часу звернення з заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із абз. 1 ч.1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (ч.3 ст. 24 Закону 1058, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII застосовується з 1 жовтня 2017 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч. 1 ст. 21 Закону 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За приписами ст. 1 Закону 1058 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону 1058).

Частинами 4 - 6, 9, 10, 12 ст. 20 Закону 1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, зважаючи на наявність в органу Пенсійного фонду інформації про сплату страхових внесків страхувальниками застрахованої особи, помилкове зазначення РНОКПП застрахованої особи, не може мати негативних наслідків для такої у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 року у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17, від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року за № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що відповідач повинен зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2002 року по 31.12.2010 року, які зазначені у його трудовій книжці.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району, відтак, вимоги позову про визнання таких дій протиправними зарахувати їх до страхового стажу - відповідають вимогам законодавства та встановленими в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., у зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 30453063) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв`язку із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2002 року по 01.01.2003 року в Сільській пожежній охороні Виноградівського району; з 01.01.2003 року по 01.04.2003 року в Підвиноградівській сільській раді Виноградівського району; з 01.04.2003 року по 31.12.2010 року в Загоні місцевої пожежної охорони Виноградівського району.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті