ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа№ 910/3203/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників

від позивача: Бойчун Н.Д., адвокат

від відповідача: Противень С.Л., адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 (повний текст складено 16.09.2019)

у справі № 910/3203/18 (суддя О.В. Гулевець)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма

Саєнко Харенко"

про стягнення 325 800 грн.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Саєнко Харенко" про стягнення 325 800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 325 800 грн., сплачених на виконання договору про надання юридичних послуг від 28.01.2015, який був визнаний нікчемним Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" за наслідками проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а також ненадання відповідачем послуг, обумовлених договором про надання юридичних послуг від 28.01.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №910/3203/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" задоволено, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі № 910/3203/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 для розгляду справи № 910/3203/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Владимирено С.В., судді: Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу прийнято у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 14.01.2020.

Розпорядженням № 09.1-08/79/20 Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 для розгляду справи № 910/3203/18 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Владимирено С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 справу № 920/706/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що під час нового розгляду справи в суді першої інстанції ним було змінено підстави позовних вимог, замість двох підстав для стягнення з відповідача коштів зазначених у позові - нікчемність договору про надання юридичних послуг від 28.01.2015, визнана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку за наслідками проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а також ненадання відповідачем послуг, обумовлених договором про надання юридичних послуг від 28.01.2015, залишилася одна підстава позовних вимог ненадання відповідачем послуг, обумовлених договором про надання юридичних послуг від 28.01.2015, про що зазначено в письмових поясненнях позивача наданих до суду першої інстанції 25.06.2019. Однак зміна підстав позову при новому розгляді справи не відповідає приписам ч.4 ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.01.2020 було оголошено перерву до 28.01.2020.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", з наступних підстав.

28.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Саєнко Харенко" (фірма) укладено договір про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає фірмі, а фірма погоджується надавати клієнту юридичні послуги щодо юридичного супроводу отримання погодження Національного банку України (далі - НБУ) на придбання істотної участі (послуги), а саме:

- перевірку вже підготовлених пакетів документів та надання зауважень до них;

- доопрацювання фінальних варіантів документів після отримання виправлених та доповнених пакетів документів;

- подання узгоджених пакетів документів до НБУ (в разі необхідності);

- супровід переговорів з працівниками НБУ, які відповідають за розгляд відповідних пакетів документів, отримання зауважень і надання додаткової інформації;

- одержання інформації про надання погодження НБУ на придбання істотної участі.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (п. 2.1 договору).

Згідно із п. 3.1 договору послуги надаються на підставі письмових або усних замовлень клієнта, переданих електронною поштою, факсом або іншим способом та підтверджених фірмою, або на підставі пропозиції фірми щодо надання послуг, підтвердженої клієнтом в один із перелічених в цьому пункті способів.

Відповідно до п. 3.2. договору послуги надаються в усній або письмовій формі (у тому числі шляхом дистанційних переговорів за допомогою телефонного або інших типів зв`язку або надсилання письмових матеріалів факсом або електронною поштою).

Згідно з п. 3.3 договору фірма має право делегувати надання послуг або будь-якої їх частини третій особі або залучати субпідрядників.

Відповідно до п. 6.2.1 договору винагорода за послуги щодо супроводу отримання погодження НБУ становить суму у гривнях, що є еквівалентом 10 000 євро (без ПДВ) згідно з готівковим обмінним курсом, за яким обслуговуючий банк фірми, яким на час укладення договору є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", продає євро.

Пунктом 6.3 договору визначено, що розрахунок винагороди за послуги заснований на наступних умовах (припущеннях):

- юристи Фірми не будуть надавати консультацій Клієнту, а також проводити переговори а також проводити переговори та надавати додаткову інформацію та/або готувати нові/додаткові документи для НБУ, пов`язані з можливими порушеннями сторонами законодавства України у минулому, які можуть призвести до затримки або відмови у наданні погодження НБУ;

- не відбудеться жодних істотних змін в законодавстві або у керівництві НБУ;

- істотна участь у банку буде опосередковано придбана двома особами - резидентами України, і ці особи будуть відповідати всім вимогам, встановленим законодавством України, щодо набувача істотної участі у банку;

- набувачі істотної участі отримають всі необхідні документи для підтвердження ділової репутації, фінансового стану, наявності та джерел коштів для придбання істотної участі;

- всі стандартні форми для подання необхідної інформації в НБУ будуть своєчасно заповнені заявником і ми переглядатимемо лише заповнені документи;

- НБУ не буде запитувати в заявників будь-які додаткові дані, окрім незначної уточнюючої інформації;

- заявники будуть своєчасно і повною мірою відповідати на будь-які запитання і запити щодо необхідної інформації або документів;

- усі документи для подання в НБУ будуть підготовлені лише українською мовою;

- не буде вимагатись жодних юридичних висновків, меморандумів та інших докладних письмових юридичних консультацій;

- нам не потрібно буде лобіювати прискорення розгляду заяв у НБУ (таке лобіювання може обговорюватися окремо за участі практики Government Relations);

- не буде вимагатись жодних відряджень за межі Києва.

Пунктом п. 7.1 договору визначено, що клієнт повинен сплатити ціну послуг на підставі одержаного рахунку, який може виставлятися фірмою щомісячно або, якщо сторони окремо про це домовляться, після завершення надання послуг (певних етапів надання послуг), клієнт повинен сплатити рахунок фірми протягом 10 днів з дня одержання.

Відповідно до п. 11.3 договору клієнт може окремо надати фірмі перелік посадових осіб, співробітників чи інших представників клієнта, уповноважених надавати фірмі інструкції та доручення. За відсутності зазначеної інформації від клієнта, фірма має право діяти у відповідності з інструкціями, отриманими від будь-яких посадових осіб, співробітників або інших представників.

На виконання умов договору відповідач виставив рахунки на оплату наданих послуг від 10.02.2015 № 01-01-0951/15 на суму 171 600грн та від 29.04.2015 № 02-01-0951/15 на суму 154 200грн.

Виставлені відповідачем рахунки, позивач повністю оплатив 11.02.2015 та 08.05.2015, що підтверджується доданими до позову меморіальними ордерами.

Листом від 12.02.2016 №399/16 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» просило відповідача надати документи на підтвердження надання юридичних послуг за вказаним договором на суму 325 800грн.

04.09.2017 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» направила відповідачу повідомлення від 29.08.2017 № 1135/17 про нікчемність договору згідно п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з чим банк просив повернути грошові кошти у сумі 325 800 грн, як сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 325 800 грн., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 12.04.2019 задовольнив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі № 910/3203/18, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно: надати належну оцінку доказам, в тому числі, наданим відповідачем паперовим копіям електронних доказів на предмет їх належності, допустимості та достовірності, з`ясувати наявність підписаних актів приймання-передачі послуг, факту направлення цих актів відповідачем ПАТ "Радикал Банк", а також вказав про не здійснення судом першої інстанції розгляду такої підстави позову, як ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Звертаючись до суду з позовом позивач послався на ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг.

Судом встановлено, що договором про надання юридичних послуг, укладеним між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" визначено зміст та обсяг послуг, які мають бути надані позивачу послуг щодо юридичного супроводу отримання погодження НБУ на придбання істотної участі, а саме:

перевірка вже підготовлених пакетів документів та надання зауважень до них;

доопрацювання фінальних варіантів документів після отримання виправлених та доповнених пакетів документів;

подача узгоджених пакетів документів до НБУ (в разі необхідності);

супроводження переговорів з працівниками НБУ, які відповідають за розгляд відповідних пакетів документів, отримання зауважень і надання додаткової інформації.

За змістом договору, клієнт може окремо надати відповідачу перелік посадових осіб, співробітників чи інших представників клієнта, уповноважених надавати відповідачу інструкції та доручення. За відсутності зазначеної інформації від клієнта, відповідач має право діяти у відповідності з інструкціями, отриманими від будь-яких посадових осіб, співробітників або інших представників (п. 11.3.).

Враховуючи відсутність інформації від клієнта щодо переліку посадових осіб, співробітників чи інших представників клієнта, уповноважених надавати відповідачу інструкції та доручення, надане відповідачу право діяти у відповідності з інструкціями, отриманими від будь-яких посадових осіб, співробітників або інших представників, з наявних матеріалів справи -паперових копій електронного листування (електронних повідомлень) вбачається, що такою особою від ПАТ "Радикал Банк" була Листопад Олеся Василівна - радник Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2.

У договорі, укладеному між сторонами, наведено умови щодо можливості отримання завдань від клієнта та виконання таких завдань засобами електронної пошти.

Так, умовами договору передбачено, що послуги надаються на підставі письмових або усних замовлень Клієнта, переданих електронною поштою, факсом або іншим способом підтверджених фірмою, або на підставі пропозиції фірми щодо надання Послуг, підтвердженої Клієнтом в один із перелічених в цьому пункту способів (п. 3.1. договору).

Послуги надаються в усній або письмовій формі (в тому числі, шляхом дистанційних переговорів за допомогою телефонного або інших типів зв`язку або надсилання письмових матеріалів факсом або електронною поштою) (п. 3.2. договору).

В підтвердження надання послуг відповідачем було надано в матеріали справи паперові копії електронного листування між сторонами.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Частина третя статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Згідно частин 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною третьою статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, надані відповідачем в матеріали справи паперові копії електронного листування не вважаються письмовими доказами та не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази по справі.

Під час нового розгляду справи, 24.06.2019 позивачем суду першої інстанції під час підготовчого засідання було надано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналів електронних доказів на портативному пристрою носію інформації (USB- флеш-накопичувачі, серії D50C4B55С5), долученого до матеріалів справи (т.3 а.с.28-34а).

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідачем у суді першої інстанції під час підготовчого засідання було заявлено клопотання від 23.07.2019 про огляд оригіналів електронних доказів у місці їх знаходження - в мережі Інтернет в інфраструктурі компанії "Microsoft Corporation" у системі обміну електронними повідомленнями "Microsoft office 360", а саме електронних повідомлень направлених електронною поштою Катериною Жебановою (юристом ТОВ "Саєнко Харенко", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1) на адресу Листопад Олесі Василівни (радника Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2); електронних повідомлень отриманих на електронну пошту Катериною Жебановою (юристом ТОВ "Саєнко Харенко", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1) від Листопад Олесі Василівни (радника Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3); електронне повідомлення направлене електронною поштою Ольгою Білько (економістом з договірної роботи ТОВ "Саєнко Харенко", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4) на адресу Листопад Олесі Василівни (радника Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" відносини, пов`язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов`язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно частин 1 , 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Судом першої інстанції здійснено дослідження оригіналів електронних повідомлень направлених сторонами електронною поштою, у місці їх знаходження в програмі поштового клієнта Microsoft Outlook.

Зокрема, судом здійснено огляд оригіналу електронного листа направленого Катериною Жебановою (юристом ТОВ "Саєнко Харенко" (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1) Листопад Олесі Василівни (раднику Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5) 15 травня 2015 року о 10:24 у відповідь на лист Листопад Олесі Василівни (радника Голови Правління ПАТ "Радикал Банк", адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5) надісланого позивачу 15.05.2015 о 10:21.

За змістом вказаного повідомлення, відповідачем направлено лист щодо придбання істотної участі у ПАТ "Радикал Банк" зі зміненими реченнями на вимогу радника Голови Правління ПАТ "Радикал Банк".

Судом досліджено електронне листування від 29.01.2015 згідно із яким Катериною Жебановою юристом ТОВ "Саєнко Харенко" направлено Листопад Олесі Василівні (раднику Голови Правління ПАТ "Радикал Банк") проект договору про надання юридичних послуг та радником Голови Правління ПАТ "Радикал Банк" надано відповідь про отримання відповідного проекту договору.

Судом досліджено електронний лист від 29.04.2015 про направлення рахунку на оплату та лист від 03.07.2015 про направлення актів виконаних робіт для погодження банком.

За вибором представника позивача судом досліджено електронний лист направлений Катериною Жебановою юристом ТОВ "Саєнко Харенко" 02.02.2015 о 17:53 Листопад Олесі Василівні (раднику Голови Правління ПАТ "Радикал Банк"), в якому зазначено, що відповідний пакет документів буде подано ОСОБА_7 , як контролером прямого власника істотної участі у банку - ТОВ "Промислова Інноваційна компанія".

Також, судом досліджено останній лист від 10.06.2015, згідно із яким Катериною Жебановою юристом ТОВ "Саєнко Харенко" повідомлено банк про отримання листа НБУ про надання погодження пану ОСОБА_8 та пану ОСОБА_9 про набуття істотної участі.

Суд першої інстанції дослідивши електронні повідомлення, що направлялися сторонами електронною поштою встановив, що вони є електронними доказами, що підтверджують факт надання відповідачем послуг обумовлених договором про надання юридичних послуг від 28.01.2015, виставлення відповідачем рахунків на оплату та направлення актів про виконаних робіт для узгодження позивачем.

Згідно ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм, визначених частиною першою статті 5, частинами першою, другою 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Водночас у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 зазначено, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення

Поряд з цим, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що електронне листування сторін засобами електронної пошти є електронними доказами, оскільки ці документи не містять електронних підписів у відповідності до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", як з`ясував суд апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповіді щодо направлених відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг не надав, мотивованої відмови від їх підписання чи підписаних з боку банку актів відповідачу не направляв.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що відсутність актів наданих послуг не свідчить про їх не надання при наявності інших письмових доказів, а саме листа Національного банку України від 09.06.2015 № 24-00011/39635 (т.1 а.с.92), з якого вбачається надання відповідачем обумовлених договором послуг позивачу у вигляді погодження Національним банком України набуття істотної участі у банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зокрема вказаним листом погоджено ОСОБА_8. опосередковане набуття істотної участі у ПАТ "Радикал Банк" у розмірі 71% статутного капіталу, а ОСОБА_9 - 20,0042% статутного капіталу.

Колегія суддів вважає, що відповідачем належними та достатніми доказами підтверджено факт надання позивачу послуг обумовлених договором про надання юридичних послуг від 28.01.2015, вартість яких була оплачена позивачем у повному обсязі.

Заперечення позивача про те, що договір про надання юридичних послуг від 28.01.2015 був укладений не в інтересах ПАТ "Радикал Банк", а виключно в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом договору сторонами погоджено, що позивачу надаються послуги щодо юридичного супроводу отримання погодження НБУ на придбання істотної участі, що згідно із п. 6.3. договору, буде опосередковано придбана двома особами - резидентами України, і ці особи будуть відповідати всім вимогам, встановленим законодавством України, щодо набувача істотної участі у банку.

Стаття 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що істотна участь це - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, що має намір набути істотної участі в банку прямо або опосередковано, зобов`язана за три місяці повідомити про це Національний банк України подавши пакет документів для погодження.

Національному банку України у відповідності до ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України 17.08.2012 № 346, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012р.за № 1590/21902 надано право застосовувати заходи впливу за порушення банківського законодавства щодо осіб, які набувають прямо або опосередковано, через підставних осіб, істотної участі в банку без погодження. Банки, права власності на які оформлені на номінальних власників або інших підставних осіб, визнаються банками не з прозорою структурою власності і відносяться Національним банком України до категорії проблемних. Якщо протягом 180 днів з дати визнання банку проблемним його реальні власники не розкриють інформацію про себе і не отримають погодження Національного банку України на набуття істотної участі у банку, Національний банк України визнаватиме такий банк неплатоспроможним і виводитиме його з ринку, про що зазначено в прес-релізі Національного банку України від 22.04.2015, наявному в матеріалах справи(т.1 а.с.113).

Викладене свідчить, що юридичні послуги, обумовлені вказаним договором замовлялися банком з метою не припущення майбутніми власниками істотної участі її набуття без попереднього погодження Національного банку України відповідно до ст. 34 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка тягне за собою застосування Національним банком України заходів впливу не тільки до власників істотної участі без погодження Національного банку України, а і до банку, в якому набута істотна участь без погодження Національного банку України за порушення банківського законодавства. Ці заходи впливу полягають у визнанні Національним банком України банків з непрозорою структурою власності, на які оформлені на номінальних власників з віднесенням таких банків до категорії проблемних, з послідуючим визнання такого банку неплатоспроможним з виведенням його з ринку, якщо протягом 180 днів з дати визнання банку проблемним його реальні власники не розкриють інформацію про себе і не отримають погодження Національного банку України на набуття істотної у часті у банку.

Викладене свідчить, що з метою не припущення порушення банківського законодавства, що зумовлює застосування заходів впливу Національним банком України - віднесення банку до категорії проблемних з послідуючим визнанням неплатоспроможним та виведенням з ринку, позивач уклав з відповідачем вказаний договір на погодження Національним банком України набуття істотної участі в банку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Посилання позивача на лист від 02.02.2015, який, на його думку, спростовується факт надання відповідачем послуг по договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки наданим відповідачем належним та допустимим письмовим доказом - зазначеним листом Національного Банку України підтверджується надання відповідачем позивачу послуг за договором, а набуття визначеними особами опосередкованої участі через ТОВ "Промислова Інноваційна компанія" не спростовує факту надання відповідачем таких послуг.

З приводу доводів позивача про те, що предмет спірного договору не відповідає положенням цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2, ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно частини 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони у пункті 1.1 договору досягли згоди щодо предмету договору, а саме визначили, що клієнт доручає фірмі, а фірма погоджується надавати клієнту юридичні послуги щодо юридичного супроводу отримання погодження Національного банку України на придбання істотної участі (послуги).

Договір підписаний сторонами без зауважень з боку сторін, що також підтверджує погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі.

Більш того, за змістом вказаних норм, сторони є вільними в укладенні договору, а тому правомірно на власний розсуд встановили обов`язок відповідача надати послуги, а позивача - їх прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши договір про надання юридичних послуг, суд вважає, що відповідно до умов договору, зокрема, п. 1.1., п. 2.1. та п. 6.2.1 договору, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме щодо предмету, ціни та строку дії договору.

Щодо посилань позивача на нікчемність правочину в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є додатковою підставою для стягнення отриманих відповідачем коштів за ненадані послуги, то суд зазначає наступне.

Підставою для нікчемності спірного договору позивач вказує на приписи пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

До обов`язкових умов визнання правочину нікчемним на підставі вказаного пункту належить одночасна сукупність наступних умов: вчинення правочину банком, віднесеним до категорії проблемних; вчинення правочину з порушенням норм чинного законодавства; збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, внаслідок вчинення правочину.

В матеріалах справи відсутні докази віднесення банку до категорії проблемних станом на момент укладення договору, спричинення таким договором витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, а також докази наявності порушення норм законодавства під час його укладення.

Окрім того, частину 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було доповнено пунктом 9 згідно із Законом України від 16.07.2015 №629-VIII, який набрав чинності 12.08.2015, в той час як договір про надання юридичних послуг був укладений 28.01.2015, тобто до внесення відповідних змін до Закону.

Отже, станом на момент укладення спірного договору, положення пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не існувало, що спростовує твердження банку про невідповідність вказаному пункту такого договору в момент його укладення.

З урахуванням наведених обставин, суд зазначає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору нікчемним, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності такого правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 325 800грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи встановлені вище обставини, оскільки відповідачем належними та достатніми доказами підтверджено надання відповідачем позивачу послуг за договором, а позивачем обставин щодо надання відповідачем послуг не спростовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 325 800грн є необґрунтованою.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, судом враховано висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Саєнко Харенко" про стягнення 325 800грн.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано Закон України «Про електронні довірчі послуги», який набрав чинності 07.11.2018, до правовідносин, які виникли у 2015 році, а також не правильно електронне листування (електронні повідомлення) визнано електронними доказами в розумінні частини 1 статті 5, частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст.96 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, допущені судом першої інстанції помилки у застосуванні наведених норм матеріального та процесуального права в цілому не вплинули на правильність висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк".

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3203/18.

4. Матеріали справи № 910/3203/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.02.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська