Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 752/398/18

провадження № 61-8433св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поручник Альона Юріївна,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Шевченко Т. М. від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Приходька К. П.,

Таргоній Д. О., Журби С. О., від 09 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними та такими, що здійснені з порушенням вимог законодавства дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник А. Ю. щодо відкриття спадкової справи № 2/2015 та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру під № 57852138.

Позов мотивовано тим, що нотаріус, будучи проінформованою про смерть спадкодавця на території іншої іноземної держави, у порушення положень статей 98, 100 Закону України «Про нотаріат», статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» відкрила спадкову справу не на підставі легальних документів міжнародного зразка, виданих уповноваженим органом іноземної держави.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. вчинено дії щодо відкриття спадкової справи відносно майна померлого ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» та чинного законодавства і підстав для визнання їх незаконними немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що підтверджуючим документом смерті особи є свідоцтво про смерть міжнародного зразка, однак нотаріус відкрив спадкову справу на підставі наданого матір`ю спадкодавця ОСОБА_4 документа під назвою «Підтвердження реєстрації випадку смерті», апостильований Державною канцелярією кантону Цюрих Швейцарської Конфедерації, чим порушив приписи Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Цюрих (Швейцарська Конфедерація) помер ОСОБА_5 , після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина - позивач ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_4

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Поручник А. Ю. за заявою представника матері померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 25 серпня 2015 року була відкрита спадкова справа №2/2015 щодо майна померлого, а також відповідні відомості внесені до Спадкового реєстру під номером 57852138.

З матеріалів спадкової справи щодо майна ОСОБА_5 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що смерть ОСОБА_5 була зареєстрована на території Швейцарської Конфедерації.

На підтвердження факту смерті представником спадкоємця ОСОБА_4 (матері померлого) нотаріусу був поданий документ під назвою «Підтвердження реєстрації випадку смерті», апостильований Державною канцелярією кантону Цюрих Швейцарської Конфедерації із підшитим до нього перекладом на українську мову, вчиненим другим секретарем з консульських питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації.

09 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримала витяг з реєстру щодо актового запису про смерть ОСОБА_5

06 лютого 2016 року до вказаної спадкової справи було подано заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_1 - дружини померлого, та в інтересах ОСОБА_3 - доньки померлого, від ОСОБА_2 - сина померлого. До вказаної спадкової справи ОСОБА_1 подавала заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя. Протягом 2016 - 2017 років всім спадкоємцям видавались свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов`язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року, набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання з 22 грудня 2003 року.

Статтею 3 вказаної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 98 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України

Згідно зі статтею 100 Закону України «Про нотаріат» документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.

Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Відповідно до пункту 1.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

У пункті 1.5 Глави 10 Порядку зазначається, що якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Установивши, що на підтвердження смерті спадкодавця представником спадкоємця ОСОБА_4 (матері померлого) нотаріусу був поданий документ під назвою «Підтвердження реєстрації випадку смерті», апостильований Державною канцелярією кантону Цюрих Швейцарської Конфедерації із підшитим до нього перекладом на українську мову, вчиненим другим секретарем з консульських питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що нотаріус вчинив нотаріальні дії з відкриття спадкової справи та внесення відповідних відомостей до Спадкового реєстру з дотриманням положень статей 98, 100 Закону України «Про нотаріат», статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» на підставі документа, який видано компетентним органом іноземної держави, що здійснює реєстрацію актів цивільного стану, та був легалізований органами Міністерства закордонних справ України, що підтверджує факт смерті ОСОБА_5 , а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такий дій нотаріуса незаконними.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що не оспорюючи факт смерті спадкодавця ОСОБА_5 13 серпня 2015 року, позивач заперечує законність відкриття спадкової справи відповідачем та вчинення нотаріальних дій в межах спадкової справи з метою передання спадкової справи іншому нотаріусу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишаєкасаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара