справа №635/7011/19

провадження №2/619/253/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що 29 листопада 2016 року відповідач – ОСОБА_2 взяв у позивача в борг грошові кошти в сумі 3 700 доларів США, про що була написана розписка, в якій відповідач зобов`язався повністю повернути борг до 01.04.2017.

Свої зобов`язання відповідач не виконав, борг не повернув. Після спливу строку щодо повернення боргу ОСОБА_2 став уникати зустрічей з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає: змінив номер, або заблокував позивача номер телефону. Така поведінка боржника свідчить, що відповідач не збирається повертати позивачу борг і тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

Врегулювання спору без звернення до суду не можливе в зв`язку з вищевказаним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду України в справі №373/2054/16-ц висловлена позиція щодо застосування норм права, згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладання, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Також Велика Палата розтлумачила положення частини другої статті 625 ЦК України: при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у гривні. 3% річних розраховується з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 повинен повернути позивачу борг в сумі 3 700 доларів США, і відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України – 3% від простроченої суми, визначеної в доларах США.

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення.

Період розрахунку з 02.04.2017 до 12.09.2019 – 893 дня : 3 700 доларів США х 3% : 100 : 365 (днів у році) = 272 долара США.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в адресованій суду заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просить їх задовольнити, справу розглядати за його відсутності за наявними в справі матеріалами, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином, згідно розміщення оголошення на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України» в розділі «Громадянам» під назвою «Інформація для громадян, які викликані до суду через веб-портал «Судова влада України», що автоматично дублюється з можливістю швидкого знаходження на головній сторонці суду 16.01.2020. Про поважні причини неявки відповідач суду не повідомив, відзив на позов не подав. Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, тому справу можливо розглянути за його відсутності в заочному судовому засіданні.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було встановлено, що 29 листопада 2016 року відповідач – ОСОБА_2 взяв у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 3 700 доларів США, про що була написана розписка, в якій відповідач зобов`язався повністю повернути борг до 01.04.2017.

Свої зобов`язання відповідач не виконав, борг не повернув.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Таким чином, наявність боргової розписки у позикодавця та відсутність останнього у позичальника, свідчить про те, що боргові зобов`язання останнім не виконані.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідач, своїм правом не скористався, проти вимог позивача заперечень не подав і наявність боргових зобов`язань перед позивачем не спростував.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з тим, у правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №14-446цс18 та від 11.10.2019 у справі №911/165/18 зазначено наступне.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та суму боргу у розмірі 3 700 доларів США у визначений у розписці строк, позивачу не повернув, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості згідно розписки від 29.11.2016 у розмірі 3 700 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

За вказаних вище обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Період розрахунку з 02.04.2017 до 12.09.2019 – 893 дня : 3 700 доларів США х 3% : 100 : 365 (днів у році) = 272 долара США.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02.04.2017 до 12.09.2019, що становить 272 долара США.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 1 020 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 192, 193, 524, 525, 526, 530, 533, 625, 629, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 137, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 3 700 доларів США (три тисячі сімсот доларів) США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 – 3% річних – 272 долара США (двісті сімдесят два долара) США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 –судові витрати: судовий збір у сумі 1 020 грн.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд в 30-денний термін з дня отримання копії рішення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного суду апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л. О. Якименко