ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/19619/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

1. Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби, 2. Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області

про

визнання протиправною відмову, зобов`язання винити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби (далі - відповідач 1), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 2) про:

визнання протиправною відмову Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби (08154, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул.Хрещатик, 88) -територіального підрозділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

зобов `язання Києво-Святошинський районний відділ Державної міграційної служби (08154, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) - територіальний підрозділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) здійснити обмін, оформлення та видачу ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та будь-якого іншого цифрового ідентифікатора, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_3 та зміною прізвища звернувся до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України з новим прізвищем у формі паспортної книжечки, у задоволені якої відповідачем 1 було відмовлено, з посиланням на те, що паспорт громадянина України з виготовляється тільки у формі ID-картки, що містить безконтактнийний електронний носій та вказано на неможливість видачі паспорта у формі книжечки.

Позивач, посилаючись на Закон України "Про захист персональних даних", вважає, що відповідач 1, відмовляючи їй в оформленні паспорта у формі книжечки, грубо та безпідставно порушує її законні права та інтереси, оскільки ID-картка містить в собі безконтактнийний електронний носій із персональними даними, від обробки яких вона відмовляється.

А тому позивач просить визнати протиправними дії щодо не оформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов`язати відповідача 1 оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.11.2019 року представником Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про захист персональних даних», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 № 732, Положенням «Про паспорт громадянина України», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», у ЦМУ ДМС та її територіальних органів відсутні законні підстави для видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки за релігійними переконаннями позивачу ОСОБА_1 .

05.12.2019 року представником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що працівники Києво-Святошинського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області діяли в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України, оскільки в Києво-Святошинському РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області встановлено необхідне обладнання для оформлення паспорта громадянина України у формі картки та видача паспортів у формі книжечки була припинена про, що і було повідомлено позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України 05.07.2013 року отримала паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданий Києво-Святошинський РВ УДМС у Київській області.

12 вересня 2019 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що свідчить актовий запис № 222, зроблений 12.09.2019 р. Києво-Святошинський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області.

05 жовтня 2019 p. позивач звернувся до Києво-Святошинського районного відділу Державної міграційної служби - територіального підрозділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою № С-150 про обмін та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Додатково, у вказаній заяві ОСОБА_1 , повідомила про свою відмову від оформлення та отримання паспорта у формі ID- картки, та застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку із релігійними переконаннями.

Листом № 28/С-150 від 05.10.2019 р. відповідач 1 повідомив ОСОБА_1 про неможливість видати паспорт у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України оформлюється територіальними органами та підрозділами ДМС тільки у формі картки, що містить безконтактний носій з одночасним внесенням відповідних відомостей до ЄДДР згідно з Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її соціальний статус» (далі - закон «Про ЄДДР»).

Вважаючи таку відмову відповідача 1 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Частиною першою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України <�…> містять безконтактний електронний носій.

Частинами першою, другою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, установлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Також у статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв постанову №302 (далі - Постанова № 302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

Положення про паспорт прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України»).

На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року № 353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України.

Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Однак постановою від 12 червня 2013 року № 415 Кабінет Міністрів України зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, водночас, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразок 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 13 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України в межах створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка є зшитою в накидку нитками обрізаною книжечкою розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Вирішуючи спір, суд враховує, що правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки вже було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Отже, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Таким чином, суд приходить до переконання, що аналіз вказаних вище норм та правова позицію, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 свідчить про те, що позивач після зміни прізвища має право одержати паспорт громадянина України, форму якого затверджено Положенням про паспорт (зразка 1994 року), і за встановлених судом обставин з цією метою нею дотримано алгоритм визначено процедури та реалізовано волевиявлення на отримання паспорта шляхом подання заяви до компетентного органу разом із необхідними для цього документами, передбаченими Положенням про паспорт.

Таким чином, на підставі викладеного та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17, суд дійшов висновку про порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача, що полягають у відмові здійснити обмін та видачу позивачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв`язку зі зміною прізвища з «Скубіда» на «Грега».

Як було зазначено вище, документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру (п. 19 Порядку № 302).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360 Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно п. 12 вказаного Положення ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні. На утворені територіальні органи та територіальні підрозділи ДМС може покладатися виконання окремих завдань за міжрегіональним принципом.

Суд зазначає, що згідно даних сайту Державної міграційної служби України (https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html) Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є територіальним органом Державної міграційної служби України.

У той же час, Києво-Святошинський районний відділ є територіальним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в даному випадку, територіальним підрозділом ДМС, який наділений повноваженнями щодо оформлення і видачі паспорта є Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Києво-Святошинського районного відділу.

А тому, за вказаних вище обставин, суд приходить до переконання про визнання протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Києво-Святошинського районного відділу щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 якого паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Вказаним Порядком №456 визначено процедуру оформлення та видачі паспорту громадянина України, зокрема, у пункті 3 Порядку зазначено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Заява є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних". Під час заповнення заяви особою або її законним представником (далі - заявник) працівник територіального підрозділу ДМС інформує заявника про вимоги Закону України "Про захист персональних даних".

Відповідно до пункту п`ятого вказаного Порядку заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Розділом IV вказаного Порядку регламентовано обмін паспорта.

Так, згідно п. 1, 2 Розділу IV встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:

1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах / печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) паспорт, що підлягає обміну;

4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;

6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що паспорт у вигляді книжечки видається громадянину України з надання згоди останнього на обробку його персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

Тобто, за рішенням суду видається паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, лише за заявою заявника, яка є в свою чергу згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

На підставі викладеного, беручи до уваги викладене, суд, з урахуванням належного способу захисту порушеного права позивача, вважає необхідним зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Києво-Святошинського районного відділу (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) здійснити обмін, оформлення та видачу ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКППО НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Києво-Святошинського районного відділу (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Києво-Святошинського районного відділу (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) здійснити обмін, оформлення та видачу ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_1 » (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКППО НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя І.М. Погрібніченко