РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2020 р. Справа № 120/3349/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

за участю в режимі відеоконференції

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Глушкової О.І.,

представника відповідача: Дмитришиної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: сектору державної реєстрації Крижопільської районної державної адміністрації

про: визнання протиправним та скасування реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Сектору державної реєстрації Крижопільської районної державної адміністрації (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування запису № 21551750000002522 від 25.09.2012 року, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, про включення відомостей про нього як фізичну особу – підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 25.09.2012 року державним реєстратором Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області Дмитришиною Людмилою Станіславівною в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань безпідставно включено відомості про нього як фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, номер запису 21551750000002522.

Позивач вважає, що вказаний запис про включення відомостей про нього як про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є протиправним та має бути скасованим.

При цьому позивач вказує, що 19.10.2001 року він зареєструвався у Крижопільській районній державній адміністрації як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа та став на податковий облік за місцем свого проживання. У 2003 році він припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив відповідний орган державної податкової служби за місцем обліку, та 21.01.2003 року був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту автомобілів у Виробниче приватне лісництво “Славутич”, що підтверджується записами у трудовій книжці.

01.07.2004 набрав чинності Закон України від 15 травня 2003 року № 755-VІ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Згідно з преамбулою цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців.

Обов`язковою умовою для здійснення підприємницької діяльності фізичними особами, зареєстрованими до 01.01.2004 як суб`єкти підприємницької діяльності, було проходження процедури державної реєстрації як фізичної особи - підприємця в Єдиному державному реєстрі. При цьому датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця вважалася дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Зважаючи на те, що у 2003 році він припинив підприємницьку діяльність та працював за трудовим договором, позивач вважає, що у нього не було підстав звертатися до державного реєстратора для реєстрації фізичною особою - підприємцем та отримання нового свідоцтва єдиного зразка відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-УІ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, який набрав чинності 01.07 2004 року.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем безпідставно, через дев`ять років після того, як він припинив підприємницьку діяльність, було внесено запис про нього як фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 21.11.2019 року.

13.11.2019 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти позову та зазначає, що позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 19 жовтня 2001 року.

До 01.01.2004 загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України визначалися Законом України від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ “Про підприємництво” (далі - Закон № 698-ХІІ).

Відповідно до ст. 8 Закону № 698-ХІІ скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.

Згідно з приписами ч. 18, 20 ст. 8 Закону № 698-ХІІ скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснювалось за особистою заявою підприємця-громадянина, поданою відповідному органу державної реєстрації. Лише після цього орган державної реєстрації повідомляв податкові органи про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Позивач такої заяви до органу державної реєстрації не подавав, відповідне розпорядження про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності відсутнє, у зв`язку з чим позивач продовжував рахуватися на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Стосовно підстав включення відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зазначила наступне.

Відповідно до приписів Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до ЄДР.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону (у редакції чинній на момент проведення реєстраційної дії), процес включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності 03.03.2011 р., тобто завершення процесу включення завершилося 03.03.2012 р.).

Одночасно, відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Крім того, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку, вважаються недійсними.

З огляду на вищенаведене, представник відповідача зазначає, що станом на 25.09.2012 року позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 3 Положення для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, та не подав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про нього до ЄДР.

Відповідно до норм п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснювалося державним реєстратором на підставі відомостей, отриманих від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій.

Так , включення до ЄДР відомостей про позивача з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, оформлене з використанням бланку старого зразка та видане до 1 липня 2004 року, вважається недійсними, здійснено відповідно до вимог п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону і проведено без участі фізичної особи-підприємця.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відповідна реєстраційна дія є правомірною, а запис від 25.09.2012 р. №21551750000002522 здійснено з урахуванням норм чинного законодавства на момент вчинення реєстраційної дії ( а.с. 30 – 36 ).

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 21.11.2019 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче засідання на 04.12.2019 року.

27.11.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до ст. 8 ЗУ “Про підприємництво” скасування державної реєстрації здійснювалося за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними органів) чи за особистою заявою підприємця-громадянина. Водночас, ст. 11 вказаного закону зазначала, що діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

В той же час, відповідно до положень Інструкції про порядок обліку платників податків і Порядку обліку платників податків і зборів, у редакціях, що діяли до 10.05.2016 року, було встановлено, що у разі, неподання платником податків протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (п. 11.30).

Однак, такі заходи не вживались, що, на думку позивача, може свідчити лише про те, що органу державної податкової служби було відомо про фактичне припинення позивачем підприємницької діяльності на підставі його заяви, поданої за місцем обліку ( а.с. 51 – 62 ).

Ухвалою суду від 04.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.01.2020 року.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року вирішено судове засідання призначене на 09.01.2020 року проводити в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.01.2020 року позивач та його представник просили адміністративний позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 19.10.2001 року зареєстрований у Крижопільській районній державній адміністрації як суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа та взятий на податковий облік ( а.с. 54 ).

Позивач зазначає, що 21.01.2003 року він був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту автомобілів у Виробниче приватне лісництво “Славутич”, що підтверджується записами у трудовій книжці, у зв`язку з чим у 2003 році припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив відповідний орган державної податкової служби за місцем обліку.

В той же час, доказів звернення до податкового органу та зняття з податкового обліку позивач не зміг надати суду.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-782-56 від 08.08.2019 з єдиного соціального внеску в сумі 7965,54 грн. ( а.с. 12 ).

Отримавши дану вимогу, представник позивача звернулась до Сектору державної реєстрації Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області із адвокатським запитом №24/19 від 04.09.2019 року, у яковому просила надати інформацію на якій підставі відомості про ОСОБА_1 , як фізичну особу – підприємця, було включено у ЄДРПОУ у 2012 році ( а.с. 18 ).

На вказаний запит відповідачем надано відповідь №01-21/56 від 09.09.2019 року, в якій зазначено, що станом на 25.09.2012 року позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка та не подав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про нього до ЄДР. Відповідно до норм п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснювалося державним реєстратором на підставі відомостей, отриманих від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Так, включення до ЄДР відомостей про позивача з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, оформлене з використанням бланку старого зразка та видане до 1 липня 2004 року, вважається недійсними, здійснено відповідно до вимог п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону і проведено без участі фізичної особи-підприємця. Враховуючи викладене, відповідна реєстраційна дія є правомірною, а запис від 25.09.2012 р. №21551750000002522 здійснено з урахуванням норм чинного законодавства на момент вчинення реєстраційної дії ( а.с. 13 - 15 ; 19 - 20 ).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до ЄДРПОУ запису від 25.09.2012 р. №21551750000002522 про включення відомостей про ОСОБА_1 , як про фізичну особу – підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, вважається недійсним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Із введенням в дію Закону №755-IV було створено та розпочато формування ЄДР.

Статтею 1 Закону №755-IV встановлено, що ЄДР - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини першої статті 17 зазначеного вище Закону (в редакції, станом на 25.09.2012) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із пунктом 2 “Прикінцевих положень” Закону №755-IV (в редакції від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 01.07.2010 прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" (далі - Закон №2390-VI).

Відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №2390-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто з березня 2011 року.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.

Згідно із “Прикінцевими та перехідними положеннями” Закону №2390-VI після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР. У відповідності до “Прикінцевих та перехідними положень” Закону №2390-VI після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносяться з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними.

Судом встановлено, що інформацію про ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця, було включено до ЄДР 25.09.2012, на підставі відомостей, отриманих від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 52 – 54 ).

Зазначений запис внесено відповідачем до ЄДР на підставі наказу Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) “Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 12.04.2012 №575/5.

Інформація про подання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 заяви на державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності в ЄДР відсутня.

Позивач зазначає, що у 2003 році за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, подавши відповідну заяву до органу реєстрації. Однак, докази подання такої заяви та зняття з реєстраційного та податкового обліку позивача в матеріалах справи відсутні. На запитання суду позивач повідомив, що він не може надати суду такі докази.

Також суд зазначає, що загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України в спірний період визначалися Законом України “Про підприємництво”.

Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

У 2003 році порядок державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності визначався “Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №740 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 37-39 вказаного Положення скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Реєстраційна справа суб`єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.

Зняття з обліку фізичної особи-підприємця як платника податків здійснюється відповідно до “Порядку обліку платників податків, зборів”, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1998 №80 (зареєстровано у МЮУ 16.03.1998 за №172/2612; далі - Порядок).

Відповідно до даного Порядку умовою припинення підприємницької діяльності для фізичних осіб-підприємців є зняття з податкового обліку та закриття банківських рахунків. Процедура зняття з податкового обліку ініціюється шляхом подання податковому органу заяви за формою 8-ОПП разом з одночасним поверненням свідоцтв, патентів, виданих податковим органом. Одержавши заяву за формою 8-ОПП, податковий орган перевіряє стан розрахунків платника податків з бюджетом, у тому числі шляхом проведення документальної перевірки. У разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами податковий орган знімає підприємця з обліку та складає довідку за формою 12-ОПП, дані про видачу якої фіксуються в журналі за формою №6-ОПП, а відмітки про її видачу, дата видачі та номер запису у журналі заносяться до районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру фізичних осіб.

Довідка податкового органу за формою 12-ОПП є доказом зняття платника податків з податкового обліку, що є частиною процедури припинення державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Із зазначеного вище встановлено, що в 2003 році лише мовчазного власного рішення особи про припинення підприємницької діяльності було не достатньо, оскільки законодавчо було встановлено необхідність вчинення особою відповідних дій ( зокрема подання заяви ), направлених на остаточне припинення цієї діяльності. Доказів ініціювання позивачем процедури припинення підприємницької діяльності та зняття з податкового обліку у встановлений законом спосіб та отримання ним відповідної довідки про зняття з податкового обліку на розгляд суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування запису №21551750000002522 від 25.09.2012 року про включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця до ЄДР є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, в обґрунтування заявлених вимог, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір не присуджується.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач : Сектор державної реєстрації Крижопільської районної державної адміністрації (вул. Героїв України, 61,смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 40535352).

Рішення у повному обсязі виготовлено 20.01.2020.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна