open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11894/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Конституційного Суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Конституційного Суду України про визнання протиправною бездіяльність Конституційного Суду України та зобов`язання Конституційний Суд України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку із досягненням 65-річного віку у відставку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано Конституційний Суд України на спеціальному пленарному засіданні Суду прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку із досягненням 65-річного віку у відставку протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили. В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що повноваження ОСОБА_1 як судді Конституційного Суду України припинено безпосередньо за нормами Конституції України у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку. З цього моменту ОСОБА_1 не є суддею Конституційного Суду України, отже не може бути звільнений з цієї посади Конституційним Судом України, оскільки позивач не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, апелянт зазначив, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а відноситься до юрисдикції Конституційного Суду України. Також, апелянт наголосив, що звільняти позивача у відставку має не Конституційний Суд України, а Верховна Рада України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним. Зазначив, що на сьогоднішній день він фактично є суддею Конституційного Суду України, оскільки відсутній будь-який акт будь-якого органу про звільнення його з посади судді. Позивач зазначив, що перед відповідачем поставлена вимога про звільнення з посади судді Конституційного Суду України у відставку з 01 жовтня 2016 року, з часу набрання чинності змін до Конституції України щодо правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2011 року Верховною Радою України прийнято постанову № 3991-VI, якою ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України.

Цього ж дня Головою Конституційного Суду України видано розпорядження № 253/11, яким ОСОБА_1 визнано таким, що вступив на посаду судді Конституційного Суду України з 03.11.2011 року.

23.02.2014 року суддя Конституційного Суду України ОСОБА_1 звернувся до Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. із заявою про відставку з посади судді Конституційного Суду України (по досягненню ним 65-річного віку).

24.02.2014 року Верховною Радою України прийнято постанову № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді», якою припинено повноваження судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 та звільнено останнього з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.

Не погоджуючись з прийнятою Верховною Радою України постановою, позивач оскаржив її до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року у справі №800/134/14 визнано незаконною постанову Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24.02.2014 року № 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням присяги судді та зобов`язано Верховну Раду України розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2014 року про відставку з посади судді Конституційного Суду України.

Додатковою постановою від 27.06.2014 року Вищий адміністративний суд України скасував постанову Верховної Ради України "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" від 24.02.2014 року №775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 та зобов`язав вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Конституційного Суду України з 24.02.2014 року.

Постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 року постанову Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року змінено. Визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 24.02.2014 року №775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням присяги судді. Додаткову постанову Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2014 року скасовано.

В мотивувальній частині вказаної постанови Верховний Суд України зазначив, що задовольняючи позов у частині зобов`язання Верховну Раду України розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.02.2014 року про відставку з посади судді Конституційного Суду України, Вищий адміністративний суд України обґрунтовано виходив з того, що відповідач на порушення статті 216 Регламенту Верховної ради України не розглянув подану позивачем у порядку п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України заяву, тому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року в цій частині відповідає вимогам закону.

24.06.2014 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 року Головою Конституційного Суду України видано розпорядження № 219/14, яким ОСОБА_1 визнано таким, що приступив до виконання повноважень судді Конституційного Суду України з 23.06.2014 року.

Водночас, 12.06.2014 року позивач повторно звернувся до Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. та Голови Конституційного Суду України Бауліна Ю.В. із заявами про звільнення його у відставку з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з досягненням граничного віку перебування судді на посаді - 65 років.

Листом від 02.07.2014 року за № 05-14/155 Голова Конституційного Суду України Баулін Ю.В. звернувся до Голови Верховної Ради України з проханням вжити заходів щодо вирішення питань, пов`язаних зі звільненням ОСОБА_1 з посади та призначенням іншої особи на вакантну посаду судді Конституційного Суду України.

12.02.2016 року Голова Конституційного Суду України Баулін Ю.В . звернувся до Голови Верховної Ради України Гройсмана В.Б. з проханням вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України та прийняти відповідний акт Верховної Ради України. У листі Голова Конституційного Суду України вказав, що за частиною шостою статті 113 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Проте після досягнення ОСОБА_1 зазначеного віку (7 липня 2014 року) Верховна Рада України як суб`єкт призначення не прийняла рішення щодо його звільнення з посади судді Конституційного Суду України.

05.07.2016 року Верховною Радою України було прийнято постанову № 1432-VIII, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.

Не погоджуючись з прийнятою Верховною Радою України постановою, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищого адміністративного суду України.

24.04.2017 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову у справі № 800/607/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2018 року, якою скасовано постанову Верховної Ради України № 1432-VIII від 05.07.2016 року «Про звільнення судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 ».

18.02.2019 року позивач звернувся до Конституційного Суду України із заявою про звільнення його у відставку.

12.07.2019 року з метою розгляду заяви ОСОБА_1 про його відставку з посади судді Конституційного Суду України відповідно до статті 149-1 Конституції України, статей 21, 33, 39 Закону України «Про Конституційний Суд України», § 14, § 27 Регламенту Конституційного Суду України Головою Конституційного Суду України Шапталою Н.К. прийнято розпорядження № 80/1/2-19-ОД про скликання спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 15.07.2019 року об 11:00 год.

Доказів розгляду заяви ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

02.09.2019 року позивач звернувся до Голови Конституційного Суду України Шаптали Н.К. із заявою, в якій просив внести часткові зміни до його трудової книжки, а саме: запис за № 46 від 05.07.2016 року (внесений після 31.10.2017 року) «Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 85, п. 2 ч. 5 ст. 126, ст. 149 Конституції України звільнений з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років» - визнати недійсним. Крім того позивач просив скликати спеціальне пленарне засідання суддів Конституційного Суду України і внести його заяву про відставку з посади судді Конституційного Суду України на його розгляд.

За результатами розгляду заяви позивача від 02.09.2019 року Головою Конституційного Суду України Шапталою Н.К. доручено заступнику Голови Конституційного Суду України Тупицькому О.М. та керівнику Секретаріату Конституційного Суду України Василькевичу Я.І. опрацювати надані матеріали щодо питання звільнення ОСОБА_1 у відставку та надати пропозиції щодо його вирішення.

03.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Заступника Голови Конституційного Суду України з проханням звільнити його з посади судді Конституційного Суду України у відставку.

10.10.2019 року Конституційний Суд України відкрив спеціальне пленарне засідання, на якому розпочав розгляд заяви ОСОБА_1 від 03.10.2019 року про звільнення його у відставку з посади судді Конституційного Суду України, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Секретаріату Конституційного Суду України від 17.10.2019 року № 4-4-16/4399.

Доказів прийняття відповідного рішення матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів (ст.6 Конституції України).

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції та дає офіційне тлумачення Конституції та законів (ст.147 Основного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту ст.150 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) убачається, що до повноважень Конституційного Суду належало: вирішення питань про відповідність Конституції (конституційність), зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України; офіційне тлумачення Конституції та законів.

Статтею 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 року №422/96-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави на всій території України.

Зі змісту п.2 ч.5 ст.126 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) убачається, що суддя Конституційного Суду звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2014 року суддя Конституційного Суду України ОСОБА_1 подав до органу, який його призначив, заяву про звільнення його у відставку.

Верховною Радою України неодноразово приймались рішення щодо звільнення позивача з посади судді Конституційного Суду України, проте з інших підстав.

Вказані рішення Верховної Ради України у судовому порядку були визнані незаконними та скасовані.

Рішеннями Вищого адміністративного Суду України, Верховного Суду України та Верховного Суду було встановлено порушення права судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 на відставку, яке закріплене в статті 126 Конституції України та яке є складовою гарантії незалежності і недоторканості суддів, як носіїв судової влади.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційному суді відповідного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 у відставку не прийнято.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (серпень 2016 року) в діях Конституційного Суду України була відсутня бездіяльність щодо видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку із досягненням 65-річного віку у відставку, оскільки станом серпень 2016 року суб`єктом призначення та звільнення суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» була Верховна Рада України, а не Конституційний Суд України. Видача Конституційним Судом України наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку із досягненням ним шістдесяти п`яти років і поданням заяви про відставку чинним законодавством не було передбачено.

Водночас, 02.06.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) №1401-ХІІІ, який набрав чинності 30.09.2016 року.

Так, згідно статті 149-1 Конституції України (в редакції від 30.09.2016 року та у чинній редакції) повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі: 1) закінчення строку його повноважень; 2) досягнення ним сімдесяти років; 3) припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої держави; 4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним злочину; 6) смерті судді Конституційного Суду України.

Підставами для звільнення судді Конституційного Суду України з посади є: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності; 3) вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов`язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України Суд ухвалює щонайменше двома третинами від його конституційного складу.

Згідно § 14 Регламенту Конституційного Суду України, ухваленого на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України Постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018, суддя, який має стаж роботи на посаді Судді щонайменше чотири роки, має право подати заяву про відставку. Суддя, призначений на посаду до набрання чинності Законом, має право на відставку відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення. У такому разі до стажу роботи, що дає Судді право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Заява про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням подається Суду.

Не пізніше сьомого робочого дня з дня подання Суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням Голова Суду, а у разі його відсутності - заступник Голови Суду або Суддя, який виконує обов`язки Голови Суду, скликає спеціальне пленарне засідання Суду.

Суд на спеціальному пленарному засіданні щонайменше двома третинами від його конституційного складу ухвалює рішення про звільнення Судді з посади протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року та лютому 2019 року, тобто після набуття чинності змін до Конституції України в частині правосуддя, ОСОБА_1 було подано заяви про відставку до Конституційного Суду України.

Проте, Конституційним Судом України, до повноважень якого враховуючи внесені зміни до нормативно-правових актів належить прийняття рішення щодо звільнення з посади судді Конституційного Суду України у відставку, не було прийнято рішення про звільнення позивача з посади протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції Конституційним Судом України подавались клопотання про відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, в яких відповідачем зазначалось, що питання звільнення судді Конституційного Суду України вирішується саме Конституційним Судом України.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач визнає свій обов`язок щодо прийняття ним рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України у відставку.

Колегія суддів зазначає, що не приймаючи рішення про звільняючи позивача з посади, Конституційний Суд порушив право судді на відставку, яке закріплене ст.126 Конституції України. Зазначене право є складовою гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади.

Захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об`єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов`язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі.

У пункті 70, 71 рішення Європейський суд з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04 зазначив, що якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принципу належного урядування як обов`язку суб`єкта владних повноважень кореспондує принцип юридичної визначеності як право приватної особи на передбачуваність рішення такого суб`єкта.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що в даному випадку відповідачем у відношенні позивача не було дотримано таких принципів, як "належного урядування", "юридичної визначеності" та "законних очікувань", що мало місце внаслідок триваючого неприйняття рішення про звільнення його, як судді Конституційного Суду України у відставку.

Враховуючи те, що Верховним Судом було встановлено право позивача на звільнення з посади судді у відставку, а також те, що протягом значного проміжку часу Конституційним Судом України не вчиняються дії щодо прийняття рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України у відставку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача на спеціальному пленарному засіданні Суду прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку із досягненням 65-річного віку у відставку протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що повноваження ОСОБА_1 як судді Конституційного Суду України припинено безпосередньо за нормами Конституції України у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку, а також про те, що ОСОБА_1 не є суддею Конституційного Суду України та не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а тому не може бути звільнений Конституційним Судом України, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2016 року Верховною Радою України прийнято постанову № 1432-VIII, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.

Вказану постанову Верховної Ради України № 1432-VIII від 05.07.2016 року «Про звільнення судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 » було скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2017 року у справі № 800/607/16, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2018 року.

Враховуючи викладене, а також те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які б свідчили про припинення трудових відносин відповідача з ОСОБА_1 , колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги необґрунтованими.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву, додаткових заявах поданих останнім та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Конституційного Суду України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В.Файдюк

Є.І.Мєзєнцев

Джерело: ЄДРСР 87266926
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку