ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року справа №200/9622/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 200/9622/19-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О., повний текст судового рішення складено та підписано 28 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості (далі – відповідач, центр зайнятості), в якому просила визнати протиправними дії центру зайнятості щодо відмови 03.06.2019 у наданні статусу безробітної особи, а також визнати незаконним та скасувати наказ від 03.06.2019 № НТ 190603 про відмову у наданні статусу безробітної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до центру зайнятості із заявою про взяття на облік як безробітної особи. Співробітники Костянтинівського міського центру зайнятості прийняли у позивача відповідну заяву та надали направлення на працевлаштування до Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу». Також, позивача було попереджено, що відповідь з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» потрібно надати до Костянтинівського міського центру зайнятості протягом семи днів.

ОСОБА_1 . 04.06.2019 відвідала центр зайнятості та надала на адресу відповідача відповідний лист разом з оригіналом довідки про доходи. Під час відвідування позивачу було повідомлено, що 03.06.2019 наказом № НТ 190603 відмовлено у наданні їй статусу безробітної особи. Підставою відмови вказано порушення семиденного строку надання відповіді з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про правомірність відмови центру зайнятості про надання ОСОБА_1 статусу безробітної особи через пропуск семиденного строку надання відповіді з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу», оскільки за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому, після отримання 28.05.2019 направлення на підприємство 03.06.2019, дата наказу № НТ 190603, є шостим днем.

Таким чином, апелянт наголошує, що ним не було порушено вимог чинного законодавства, через які центр зайнятості відмовив у надання статусу безробітної особи (48-49).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 28.05.2019 звернулася до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та подала заяву про надання статусу безробітного.

У день звернення позивачу видано направлення на працевлаштування на підприємство Костянтинівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» та роз`яснено про необхідність відвідування роботодавця і повернення корінця направлення з рішенням роботодавця протягом семи календарних днів з дати направлення особи на працевлаштування.

ОСОБА_1 04.06.2019 звернулась до центру зайнятості та отримала відповідь, що рішенням від 03.06.2019 № НТ19063 їй відмовлено в надані статусу безробітного у зв`язку з невідвідуванням роботодавця та не наданням у встановлений строк до відповідача корінця направлення на працевлаштування з результатом співбесіди з підприємства.

Вважаючи, що центр зайнятості без належного законодавчо-встановленого підґрунтя відмовив їй у наданні статусу безробітної особи та видав наказ № НТ19063, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (із змінами та доповненнями) від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі – Закон № 5067-VI) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно з приписами ст. 3 Закону № 5067-VI кожен має право на вільно обрану зайнятість. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється. Добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності. Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 5067-VI заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на: 1) забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці; 2) створення умов для активного пошуку роботи безробітними; 3) підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці.

Статтею 43 Закону № 5067-VI визначено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості (далі – центр зайнятості).

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу:

1) пред`являють: громадяни України - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, - посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

2) інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах.

Згідно з п. 12 Порядку у разі наявності пропозиції щодо роботи кар`єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та за її згодою видає направлення на працевлаштування.

Форма направлення на працевлаштування затверджується Мінсоцполітики.

За приписами п. 20 Порядку особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного, зобов`язана подати кар`єрному раднику не пізніше сьомого календарного дня з дня отримання направлення на працевлаштування письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

Під час формування направлення на працевлаштування кар`єрний радник зобов`язаний перевірити актуальність пропозиції підходящої роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного.

Якщо в зазначений строк така особа подає кар`єрному раднику письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв`язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви.

У разі відсутності підходящої роботи особі, яка шукає роботу, може бути надано статус безробітного з першого дня взяття на облік у центрі зайнятості.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась 28.05.2019 до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та подала заяву про надання статусу безробітного. У відповідь на звернення їй надано направлення на працевлаштування на підприємство Костянтинівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» та роз`яснено про необхідність відвідування роботодавця і повернення корінця направлення з рішенням роботодавця протягом семи календарних днів після направлення особи на працевлаштування.

Відповідно до пункту 22 Порядку рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено цей семиденний строк, що зумовило відмову в наданні статусу безробітної особи.

Колегія суддів спростовує цей висновок з огляду на таке.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що після отримання 28.05.2019 направлення, перебіг семиденного строку для звернення до роботодавця та повернення корінця цього направлення до центру зайнятості розпочався 29.05.2019 та тривав по 04.06.2019 включно. Тобто ОСОБА_1 своєчасно відвідала центр зайнятості, а наказ від 03.06.2019 № НТ19063 про відмову в наданні статусу безробітної особи прийнято передчасно. Отже вказані дії відповідача є протиправними, що зумовлює необхідність скасування наказу прийнятого в результаті цих дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою ефективного відновлення порушеного права особи необхідно зобов`язати суб`єкт владних повноважень Костянтинівський міський центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітної особи з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові, та прийняти обґрунтоване рішення, оформивши його у відповідності до норм законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись статями 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 200/9622/19-а – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 200/9622/19-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови 03.06.2019 у наданні ОСОБА_1 статусу безробітної особи.

Визнати незаконним та скасувати наказ Костянтинівського міського центру зайнятості від 03.06.2019 № НТ 190603 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу безробітної особи.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.05.2019 про надання статусу безробітної особи з урахуванням висновків суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

А. В. Гайдар