Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м . Вінниця

13 січня 2020 р. Справа № 120/3648/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Назарук Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Слюсар О.В.,

відповідача: Жердєва О.А., Литвинюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка»

до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка» до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 19.08.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесло податкове повідомлення-рішення № 0008581402, яким за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності в розмірі 433532,71 грн. Разом з тим, позивач акцентує увагу суду на тому, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» втратив чинність з 07 лютого 2019 року у відповідності до Закону України «Про валюту і валютні операції». Єдиним Законом, яким на даний час передбачено відповідальність за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є Закон України «Про валюту і валютні операції». Таким чином, в діючому законодавстві відсутня норма, якою б передбачалась відповідальність за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Враховуючи викладені обставини, просив скасувати винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0008581402.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

02.12.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

У даному ж випадку Законом №2473 (який набрав чинності 07.02.2019 року) відповідальність за порушення допущене ТОВ РМК "Торгтехніка" в порівнянні з Законом №185 (який діяв на момент вчинення порушення) не пом`якшується та не скасовується, а залишається тим самим (0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473 та ч. 1 ст. 4 Закону №185).

При цьому, в даному випадку слід керуватись саме нормами Конституції України, як нормами акту вищої юридичної сили в порівнянні з нормами Податкового кодексу та Закону України «Про валюту і валютні операції».

Таким чином, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, пункту 2 Постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» у разі порушення резидентами граничних строків розрахунків, які були встановлені Законом України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та які було порушено до моменту введення в дію Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», застосовуються строки розрахунків відповідно до вимог Закону №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та відповідальність за порушення строків розрахунків згідно з частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

23.12.2019 року до суду надійшли заперечення на відзив, у яких представник позивача не погодилась із доводами відзиву та зауважила, що частина 5 ст.13 Закону України «Про валюту та валютні операції» передбачає, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із дією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Частиною 1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Пунктом 21 Постанови Правління Національного Банку України №5 від 02 січня 2019 року «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» на виконання вимог даної норми встановлено, що «Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів». Таким чином, ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлює відповідальність за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019 року - тобто 365 (а не 180) днів. За таких обставин, вважає, що нарахування пені на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів позовної заяви та просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.07.1995 року, номер запису про реєстрацію 11741450000011903. Види діяльності: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; вантажний автомобільний транспорт, будівництво інших споруд, відновлення відсортованих відходів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.

На підставі направлення від 18.07.2019 року №2357, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, пп.19¹ 1.4 п.19¹.1 ст.19¹, п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 18.07.2019 року №3897, а також повідомлень уповноважених банків - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль” щодо порушень законодавчо встановлених строків розрахунків, посадовими особами контролюючого органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка TOB РМК «Торгтехніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №103071 від 16.05.2018 року із нерезидентом фірмою SACMI PACKAGING SPA Unipersonale (Італія), за період з 16.05.2018 року по 30.06.2019 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №2693/1402/02132409 від 31.07.2019 року, у якому встановлено порушення ст.2 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) - в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження імпортного товару по контракту № 103071 від 16.05.2018 року, укладеному із нерезидентом SACMI PACKAGING SPA, Італія; ст.1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року в частині порушення вимог щодо строків декларування валютних цінностей станом на 01.01.2019 року.

Не погоджуючись із висновками, які зроблені ревізором в акті перевірки, позивач подав 05.08.2019 року до ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення на акт перевірки №2693/1402/02132409 від 31.07.2019 року.

14.08.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області повідомило товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка», що висновки, які викладені в акті перевірки №2693/1402/02132409 від 31.07.2019 року є правомірними, обґрунтованими, і такими, що відповідають законодавству, відтак подані заперечення вважає за необхідне залишити без задоволення.

Не погоджуючись із позицією ГУ ДФС у Вінницькій області товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка» подало 30.08.2019 року скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням №7403/6/99-00-08-05-02 від 28.10.2019 року Державна фіскальна служба України залишила скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка» без задоволення.

19.08.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесло податкове повідомлення-рішення №0008581402, яким за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту та валютні операції» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності в розмірі 433 532,71 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ РМК "Торгтехніка" («Покупець»), було укладено контракт №103071 від 16.05.2018р. із нерезидентом SACMI PACKAGING SPA, Unipersonale, Італія («Продавець»), предметом контракту є придбання: устаткування - модель TF12 ESA, для автоматичного формування лотків з кутовою вставкою. Умови поставки EXW - SACMI PACKAGING SPA, Італія. 12 червня 2018 року ТОВ РМК "Торгтехніка" на виконання умов вказаного вище контракту перераховано на користь нерезидента у вигляді авансового платежу валютні кошти в сумі 22500,00 євро. Але товар у визначені контрактом строки до позивача поставлений не був внаслідок того, що після перерахування авансу Продавець почав виготовляти замовлений товар і виявилось, що його технічні параметри для виробництва гофрокартонних ящиків не підходять. Внаслідок цього, між сторонами контракту узгоджувались додаткові технічні параметри і Італійська сторона фактично підлаштовувала своє виробництво під вимоги позивача ТОВ РМК «Торгтехніка». Але повернути перерахований аванс Продавець не міг внаслідок того, що це було гарантією, що ТОВ РМК «Торгтехніка» буде купувати замовлений товар. У зв`язку з наведеними вище обставинами порушення 180-денного терміну розрахунку, передбаченого ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» дійсно відбулось.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції на нас спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому, момент перетину митного кордону України не ставиться у залежність рід необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Згідно із ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, пеня за порушення валютного законодавства, є окремим видом адміністративно-господарських санкцій, встановлена Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

При цьому, суд звертає увагу, що виходячи з положень Податкового кодексу України та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня та штрафна санкція (штраф) є окремими видами відповідальності суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із п.п. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (Фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно із п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий орган.

Щодо доводів представника відповідача про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зауважує, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права. Жодних винятків щодо певних категорій суб`єктів права це правило не передбачає.

Згідно із ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма закону, яка діяла на час виникнення таких правовідносин. При цьому, закон, яким погіршується становище особи, не має зворотної дії в часі, а отже не підлягає застосуванню.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» втратив чинність.

При цьому, 07.02.2019 року набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закон України «Про валюту і валютні операції» порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такий захід захисту як встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

02.01.2019 року Правлінням Національного банку України постановою № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (надалі також Положення № 5) (набрало чинності 07.02.2019 року).

Відповідно до п. 21 розділу 2 Положення № 5 на даний час граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Із вищевикладеного слідує, що наразі підстави настання юридичної відповідальності суб`єкта господарювання у сфері валютного законодавства, а саме в частині строків здійснення розрахунків за валютними операціями (збільшення строків із 90 днів до 365 днів) свідчить про пом`якшення відповідальності юридичної особи.

Відтак, норми Закону України «Про валюту і валютні операції», в силу ст. 58 Конституції України, розповсюджується на правовідносини щодо строків розрахунків за валютними операціями, які виникли до набрання чинності вказаним законом, в тому числі і на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 року у справі 240/5106/19.

Щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат «Торгтехніка» пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме те, що станом на 01.01.2019 року позивачем не подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, суд зазначає наступне.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93.

Пунктом 1 ст. 9 Декрету № 15-93 визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Вимогами абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Статтею 16 Декрету № 15-93 встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

В акті перевірки зазначено, що у ТОВ РМК «Торгтехніка» станом на 01.07.2019 року існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов`язковому декларуванню у розмірі 22500,00 євро, що виникла за зовнішньоекономічним контрактом № 103071 від 16.05.2018 року, укладеному із нерезидентом SACMI PACKAGING SPA. Позивачем декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами до податкового органу не подавалась.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету №15-93, відповідач у даному випадку діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року по справі №820/3659/16 та постанові від 19 лютого 2019 року по справі №2а-0770/2579/11.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, ТОВ РМК «Торгтехніка» вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити, а податкове повідомлення-рішення №0008581402 прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0008581402 від 19 серпня 2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 6503 гривень (шість тисяч п`ятсот три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка" (код ЄДРПОУ 02132409, вул. Нечуя Левицького, 14 м. Вінниця, 21032);

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ - 39402165).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар