Постанова від 21.01.2020 по справі № 910/114/19 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 21.01.2020 по справі № 910/114/19 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/114/19

Картка справи

Справа № 910/114/19

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/114/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,

за участю представників:

Національного антикорупційного бюро України - Семенчук М.А.,

Державної судової адміністрації України - Сердіченко С.А., Манойленко К.В., Цвєткова К.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" - Бойко Є.В., Каменський Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" та Державної судової адміністрації України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019

(головуючий - Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.)

у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Державної судової адміністрації України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ"

про визнання недійсним договору від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2019 році Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю.

2. Звертаючись з даним позовом, позивач послався на те, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 позов залишено без розгляду.

4. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698 - VII визнано неконституційним, а тому Національне антикорупційне бюро України не наділено повноваженнями для звернення до суду із позовами про визнання угод недійсними, оскільки це не входить до їх компетенції.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 скасовано. Справу №910/114/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час подання позовної заяви Національне антикорупційне бюро України мало повноваження щодо подання позовної заяви у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Компанія КИТ" та Державна судова адміністрація України звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 залишити без змін.

8. Касаційні скарги мотивовано тим, що: суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що Національне антикорупційне бюро України наділено повноваженнями для звернення до суду з даним позовом; п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII втратив чинність станом на час підготовчого провадження у даній справі, завданням якого є остаточне визначення складу учасників судового процесу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Національне антикорупційне бюро України подало відзив на касаційні скарги, у якому просить касаційні скарги Державної судової адміністрації України та ТОВ «Компанія КИТ» залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10. Від ТОВ "Компанія КИТ" надійшли додаткові пояснення, у яких повторно просить касаційну скаргу ТОВ "Компанія КИТ" задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.

11. Від Державної судової адміністрації України надійшли додаткові пояснення, у яких повторно просить касаційні скарги Державної судової адміністрації України та ТОВ "Компанія КИТ" задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.

12. Надавши оцінку вказаним додатковим поясненням, поданим Державною судовою адміністрацією України та ТОВ "Компанія КИТ", суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що такі пояснення фактично є доповненням до касаційної скарги, які подані з порушенням приписів ст. 298 ГПК України, а саме поза межами строку на касаційне оскарження.

13. Таким чином, з урахуванням приписів ст. 298 ГПК України Верховний Суд не враховує такі доповнення до касаційних скарг Державної судової адміністрації України та ТОВ "Компанія КИТ".

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

15. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII (в редакції чинній станом на час звернення позивачем з позовом у даній справі) Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

16. Однак в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

17. При цьому відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 №1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

18. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

19. Аналогічне положення закріплено у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

20. Отже, п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII втратив чинність лише з 05.06.2019.

21. Пунктом 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

22. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Тобто, суд встановлює та оцінює процесуальну дієздатність особи, яка звернулася із позовом, на час вчинення нею окремої процесуальної дії, а саме на дату звернення такої особи із позовом.

24. З матеріалів справи вбачається, що Національне антикорупційне бюро України звернулось до суду з даним позовом 29.12.2018 (відповідно до штампу відділення поштового зв`язку на конверті).

25. Тобто на дату подання позовної заяви п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII був чинним.

26. Враховуючи зазначене, доводи скаржників про те, що Національне антикорупційне бюро України не мало процесуальної дієздатності звертатися до суду з даним позовом є необґрунтованими.

27. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що станом на час звернення з даним позовом у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

28. Доводи скаржників про те, що п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 № 1698-VII втратив чинність станом на час підготовчого провадження у даній справі, завданням якого є остаточне визначення складу учасників судового процесу, не спростовують правомірності висновків суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

29. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України дійсно передбачено, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Разом з тим, зазначені дії поширюються на процедуру розгляду справи, за виключенням тих дій, які вже були здійснені учасниками справи, в тому числі стосовно яких суд прийняв рішення.

30. Зазначені доводи скаржника базуються лише на власному тлумаченні положень ГПК України, оскільки вирішення питання щодо процесуальної дієздатності особи, яка звернулася із позовом, і складу учасників судового процесу на стадії підготовчого провадження не є тотожними поняттями у розумінні цього Кодексу.

31. Так, за змістом ч. 2 ст. 44 ГПК України під процесуальною дієздатністю необхідно розуміти здатність фізичних осіб, які досягли повноліття, а також юридичних осіб особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки у суді.

32. Разом з тим, зі змісту Глави 4 Розділу 1 «Загальні положення» ГПК України вбачається, що до складу учасників судового процесу віднесено: учасників справи (сторони; треті особи; органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб); представників та інших учасників судового процесу (помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст).

33. За загальним правилом, визначеним ГПК України, деякі процесуальні дії, пов`язані з визначенням складу учасників судового процесу під час розгляду справи в порядку загального позовного провадження можуть бути здійснені лише до закінчення підготовчого провадження, зокрема: залучення співвідповідача (ч. 1 ст. 48 ГПК України); заміна первісного відповідача належним відповідачем (ч. 2 ст. 48 ГПК України); вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 49 ГПК України); залучення у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 50 ГПК України). При цьому деякі з вказаних процесуальних дій можуть бути здійснені на іншій стадії розгляду справи - лише за наявності відповідних обумовлених ГПК України причин.

34. Таким чином під остаточним визначенням складу учасників судового процесу в контексті п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України, що здійснюється під час підготовчого провадження, необхідно розуміти саме вчинення вказаних вище процесуальних дій, які можуть бути здійснені лише на вказаній стадії судового розгляду справи.

35. Водночас приписи ст. 177 ГПК України не свідчать про наявність у суду повноважень для здійснення повторної перевірки процесуальної дієздатності позивача саме станом на час підготовчого провадження.

36. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

37. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

40. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

41. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційних скарг, встановивши, що доводи касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог касаційних скарг.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" та Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №910/114/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець

Джерело: ЄДРСР 87214801

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!