Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 466/8067/14-ц

провадження № 61-15330св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Кабінет Міністрів України, міський голова міста Львова Садовий Андрій Іванович,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року у складі судді Кавацюка В. І., додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року у складі судді Кавацюка В. І.,постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від

01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б.,

Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем та незаконної примусової підприємницької діяльності, про визнання права на споживання газу і опалення квартири згідно виконавчого листа суду та індивідуальне опалення квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом, про відновлення становища, яке існувало до неправомірного припинення газопостачання в квартиру, шляхом зобов`язання до відновлення газопостачання і експлуатації газопроводу і встановлених в квартирі газових приладів, про відшкодування майнової і моральної шкоди, які заподіяні внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру; до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій; до міського голови міст Львова Садового А. І. про визнання незаконною організацію виконання положень статей 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, та визнання протиправними дій і особистої бездіяльності, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом міста Львова

18 червня 1999 року, а також відповідно до «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, та чинних на той час Типових договорів відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», надавало йому послуги з газопостачання.

З часу відновлення в 1999 році постачання газу ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», не надавав йому належної, своєчасної та достовірної інформації щодо якихось нових умов газопостачання, не пропонував здійснити переукладення договору, а тому діяли ті умови, які існували на момент відновлення газопостачання в

1999 році.

30 листопада 2012 року, в порушення умов існуючого укладеного публічного договору, під приводом вигаданих незаконних звинувачень, у спосіб зловживання монопольним становищем, ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в односторонньому порядку здійснило відключення постачання газу в займану його сім`єю квартиру з тих причин, що він, споживач газу ОСОБА_1 ,

28 листопада 2012 року відмовився сплачувати керівникам ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,хабарі за користування індивідуальним опаленням квартири, яке було зроблено як законна заміна кахельних пічок на один газовий котел після рішення Личаківського районного суду міста Львова від 24 травня 1999 року.

Позивач є пенсіонером, має вік понад 70 років, та внаслідок неправомірного припинення постачання газу в квартиру йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він щоденно несе втрати немайнового характеру, змушений постійно звертатись в різні установи з заявами і скаргами за захистом своїх прав та вже третю зиму переносить фізичні і моральні страждання через незаконні дії керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», які, з метою отримання незаконних доходів-хабарів, неправомірно і умисно прийняли рішення про припинення газопостачання з 30 листопада 2012 року.

Умови публічної діяльності та публічних договорів, а також «Правила надання населенню послуг з газопостачання», затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року та № 938 від 05 липня

2006 року, надають зобов`язання керівникам ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», безперервно забезпечувати газопостачання і опалення квартир споживачів та передбачають відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання і за надання недостовірної інформації споживачам газу.

20 березня 2014 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області було ухвалено судове рішення, яким дії ПАТ «Львігаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», по відключенню газопостачання в квартиру були визнані неправомірними. Проте, ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», проігнорувало вищевказане рішення суду, яке вступило в законну силу, та продовжує вигадувати йому, позивачу, різні незаконні звинувачення.

Просив врахувати наведені в цій позовній заяві факти та ухвалити рішення про стягнення з ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним припинення газопостачання в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 .

27 січня 2015 року, 17 лютого 2015 року, 20 квітня 2015 року, 25 квітня

2016 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, в яких, з урахуванням зазначених в цих заявах обставин, просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь 200 000,00 грн компенсації за заподіяну моральну шкоду.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд міста Львова позов до

ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання в квартиру (єдиний унікальний номер справи - 466/6201/15-ц).

В обґрунтування своїх вимог також зазначав, що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом міста Львова 18 червня 1999 року, а також відповідно до «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, та чинних на той час Типових договорів відкритого акціонерного товариства «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», надавало йому послуги з газопостачання.

З часу відновлення в 1999 році постачання газу ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», не надавав йому належної, своєчасної та достовірної інформації щодо якихось нових умов газопостачання, не пропонував здійснити переукладення договору, а тому діяли ті умови, які існували на момент відновлення газопостачання в

1999 році.

30 листопада 2012 року, в порушення умов існуючого укладеного публічного договору, під приводом вигаданих незаконних звинувачень, у спосіб зловживання монопольним становищем з протиправним впливом на суди та суддів, ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в односторонньому порядку здійснило відключення постачання газу в займану його сім`єю квартиру.

20 березня 2014 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області було ухвалено інше судове рішення, яким дії ПАТ «Львігаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», по відключенню газопостачання в квартиру були визнані неправомірними. Проте, ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», проігнорувало вищевказане рішення суду, яке вступило в законну силу, та продовжувало вигадувати йому, позивачу, різні незаконні звинувачення, щоб скасувати зазначене вище рішення, що призвело до нового рішення Шевченківського районного суду міста Львова та окремої ухвали цього ж суду від 22 червня 2015 року в цивільній справі №466/8067/14-ц.

На протязі двох років судових розглядів керівники та юристи ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», не змогли надати доказів на підтвердження того, що він, споживач газу ОСОБА_1 , сам порушував умови укладеного в 1999 року договору чи заподіяв ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,шкоди.

Той факт, що ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», погоджувалося на умови договору згідно виконавчого листа Личаківського районного суду міста Львова від

18 червня 1999 року, підтверджують квитанції проведення ним оплати за спожитий газ. Така оплата ним, позивачем, проводилась з 1999 року до

30 листопада 2012 року, коли газопостачання було незаконно припинено та висунуто вимоги оплати нових дуже коштовних послуг, які не були передбачені умовами укладеного договору у 1999 році.

Вважає, що маючи судові рішення від 20 березня 2014 року та від 22 червня 2015 року, він, позивач, як споживач газу, вправі вимагати відшкодування майнової шкоди, яка заподіяна йому внаслідок неправомірного припинення постачання газу та розмір такої шкоди повинен визначатись згідно норм, визначених у Типових договорах, що діяли згідно названої вище постанови Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, як неустойка в розмірі двократної вартості обсягу недовідпущеного газу за період з

30 листопада 2012 року по серпень 2015 року.

Згідно квитанцій оплати за газ за період з серпня 2011 року по серпень

2012 року його сім`єю було спожито 1 658 куб.м газу. Недовідпущено за період з 30 листопада 2012 рок по серпень 2015 року - 4 558 куб.м газу, двократний розмір становить - 9 116 куб.м газу, вартість якого за цінами 2012 року становить 4 912,00 грн.

З огляду на такі факти, ОСОБА_1 просив ухвалити рішення про стягнення з ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», на його користь 4 912,00 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням газопостачання, або зобов`язати відповідача здійснити постачання на таку ж суму.

02 жовтня 2015 року та 24 квітня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду доповнення до позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, в яких уточнив і збільшив свої позовні вимоги, та просить ухвалити рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним припиненням відповідачем газопостачання в займану його сім`єю квартиру

АДРЕСА_1 , відповідно до умов чинних Типових договорів, що діяли згідно постанови Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, або відповідно до положень частин третьої, четвертої, п?ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з розрахунку за період з

30 листопада 2012 року по день винесення судового рішення.

14 серпня 2015 року ОСОБА_1 також звернувся в Шевченківський районний суд міста Львова з позовом до ПАТ «Львівгаз» про припинення дій, які порушують права, та примусове виконання обов`язку в натурі (єдиний унікальний номер справи - 466/6363/15-ц), в якому, з урахуванням поданої

14 вересня 2015 року заяви про уточнення і збільшення позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконними і протиправними дії керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», по умисному приховуванню належних експлуатаційних документів по

АДРЕСА_2 , за якими слюсарі ВАТ «Львівгаз», а пізніше слюсарі ПАТ «Львівгаз», реально проводять з 1999 року технічне обслуговування системи газопостачання;

- визнати незаконними і протиправними дії та рішення керівників

ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», щодо використання постанови Кабінету Міністрів України № 119 від 22 лютого 2012 року без укладення відповідного договору, як дозвіл на незаконні звинувачення його, ОСОБА_1 , у самовільних діях, якщо в нього були укладені інші умови договору згідно ухваленого в 1999 році рішення Личаківського районного суду міста Львова та виконавчого листа цього ж суду від 18 червня 1999 року;

- припинити зловживання монопольним становищем монополіста

ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», яке незаконно приховує свої технічні експлуатаційні документи, за якими здійснювалось обслуговування газопроводів та газових приладів в квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , щоб шляхом обману вимагати неіснуючу у споживача технічну документацію та незаконно звинувачувати для вимагання величезних грошових коштів;

- зобов`язати керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,примусово виконати обов`язок в натурі надати суду та копію йому, ОСОБА_1 , реальних експлуатаційних документів, за якими слюсарі ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,зобов`язані були проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових газопроводів та газових приладів, із схемами їх встановлення та змінами, по АДРЕСА_2 , що може визначатись технічним і експлуатаційним паспортами.

В обґрунтування таких вимог, крім раніше наведених обставин, які викладені в його позовних заявах про відшкодування моральної та майнової шкоди (справи № 466/9329/14-ц та № 466/6201/15-ц) зазначав, що навколо діяльності ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», та діяльності всього житлового господарства міста Львова продовжує діяти корупція, в умовах якої здійснюється обман споживачів та вимагання коштів без надання належних послуг.

Відповідно до норм, які передбачені Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання жилих будинків, Правилами утримання жилих будинків, Правилами безпеки систем газопостачання та усіма Типовими договорами з питань газопостачання, відповідач - ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в своєму Управлінні експлуатації газового обладнання жилих будинків (УЕГГ міста Львова) повинен мати копії технічних паспортів та експлуатаційного паспорту газового обладнання будинків, оскільки технічна експлуатація та технічне обслуговування не може проводитись щороку у місті Львові з 1945 року по даний час без наявності такої технічної документації.

В таку технічну документацію повинні вноситись всі зміни щодо проведених ремонтів та згідно з нею визначають необхідність проведення нових ремонтів.

З часу укладення договору та відновлення газопостачання на підставі виконавчого листа Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 1999 року ВАТ «Львівгаз», а пізніше - ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,отримувало від нього, споживача газу ОСОБА_1 , кошти за спожитий газ та повинно було внести відповідні зміни в технічний чи експлуатаційний паспорт на будинок АДРЕСА_4 та відомості про встановлення газового лічильника в займаній його сім`єю квартирі АДРЕСА_1 цього будинку.

Однак, зловживаючи своїм монопольним становищем, керівники ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», безпідставно звинувачують споживачів газу у тому, що в споживачів відсутні експлуатаційні паспорти. В інших цивільних справах, які є в провадженні Шевченківського районного суду міста Львова він, позивач, подав більше 20-ти клопотань про витребування у ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», технічної документації (технічного та експлуатаційного паспортів) на будинок по АДРЕСА_6 , однак відповідач такі клопотання не виконує та продовжує звинувачувати в тому, що саме він, позивач, повинен мати таку технічну документацію. Вважає такі дії керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,дискримінацією, зловживанням монопольним становищем та незаконною примусовою підприємницькою діяльністю тощо.

26 травня 2014 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів пред`явив в Шевченківський районний суд міста Львова позов до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (єдиний унікальний номер справи - 466/3376/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 18 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстави і суті позовних вимог, посилаючись на неправомірне припинення відповідачем постачання газу в займану його сім`єю квартиру АДРЕСА_1 та порушення вимог законодавства, яке регулює надання населенню послуг з газопостачання і захист прав споживачів, просив ухвалити рішення, яким:

- відновити становище, яке існувало до порушення права та до неправомірного припинення з 30 листопада 2012 року газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 в умовах ухваленого рішення суду від 20 березня 2014 року та відповіді НКРЕ від 27 червня

2014 року і відмови керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», розглядати по суті законно поставлених питань скаргами від 01 липня 2014 року та від 21 січня 2015 року;

- надати рішенням суду зобов`язання з примусового виконання обов`язку керівникам ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», виконувати договірні обов`язки, прийняті за рішенням суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року та виконавчого листа від 18 червня 1999 року, які реально діяли до 30 листопада 2012 року, але неправомірно були припинені ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,.

29 липня 2014 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів також пред`явив в Шевченківський районний суд міста Львова позов до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (єдиний унікальний номер справи - 466/5296/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 13 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстав і суті позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії чи бездіяльність керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», які після рішення суду від 20 березня 2014 року та відповіді НКРЕ від

27 червня 2014 року відмовляються по суті технічних питань та незаконного вимагання коштів розглядати законно подані ним скарги від 01 липня

2014 року та від 21 січня 2015 року;

- визнати неправомірними дії керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», щодо відмови визнати, що у 1999 році був укладений публічний договір згідно рішень суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року, виконавчого листа від 18 червня 1999 року та факту оплати за газ до незаконного припинення газопостачання з 30 листопада 2012 року;

- в умовах ухваленого рішення суду від 20 березня 2014 року, відповіді НКРЕ від 27 червня 2014 року та відмови керівників ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», розглядати скарги від 01 липня 2014 року та від 21 січня 2015 року, прийняти рішення суду з примусового обов`язку керівникам ПАТ «Львівгаз» виконувати договірні обов`язки, прийняті за рішенням суду від 24 травня 1999 року,

18 червня 1999 року та виконавчого листа від 18 червня 1999 року.

13 листопада 2014 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживачів звернувся в Шевченківський районний суд міста Львова з позовом до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (єдиний унікальний номер справи - 466/8067/14-ц), в якому, з урахуванням поданої 18 травня 2015 року заяви про уточнення і конкретизації предмету, підстав і суті позовних вимог, а також з урахуванням залучення до участі в справ в якості співвідповідача Кабінету Міністрів України і вступом в справу ряду третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» просив:

- визнати несправедливим і недійсним застосування щодо нього, споживача газу ОСОБА_1 , положень нових умов договорів згідно постанов Кабінету Міністрів України № 938 від 05 липня 2006 року та № 119 від 22 лютого

2012 року, які він оскаржує та яких він не укладав і не підписував, оскільки він, ОСОБА_1 , отримував газ відповідно до умов законно укладеного договору за рішеннями суду від 24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року, виконавчого листа від 18 червня 1999 року, відповідно до яких припинення газопостачання було можливим лише за відсутності тяги димоходів та наявності витоків газу.

Під час судового розгляду вказані цивільні справи № 466/3376/14-ц,

№ 466/5296/14-ц та № 466/8067/14-ц ухвалами Шевченківського районного суду міста Львова від 19 лютого 2015 року та від 19 березня 2015 року були об`єднані в одне провадження з присвоєнням справі єдиного унікального номеру - № 466/8067/14-ц.

22 червня 2015 року Шевченківським районним судом міста Львова у зазначеній вище об`єднаній цивільній справі № 466/8067/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково.

Зокрема, вищевказаним рішенням було зобов`язано ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання квартири АДРЕСА_1 та внести зміни в проектну документацію внутрішнього газопостачання квартири за рахунок виконавця. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За результатами розгляду цивільної справи № 466/8067/14-ц Шевченківським районним судом міста Львова 22 червня 2015 року постановлено окрему ухвалу з приводу неналежного виконання працівниками ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,відхилено, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В процесі судового розгляду ухвалами Шевченківського районного суду міста Львова від 03 січня 2017 року вищезазначені цивільна справа

№ 466/9329/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про відшкодування моральної шкоди від 29 грудня 2014 року та цивільна справа № 466/6201/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про відшкодування майнової шкоди від 10 серпня 2015 року, а також ухвалою цього ж суду від 12 січня 2017 року цивільна справа № 466/6363/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про припинення дій, які порушують права, та примусове виконання обов`язку в натурі від 14 серпня 2015 року об`єднані в одне провадження з раніше об`єднаною ухвалами суду від 19 лютого 2015 року та від 19 березня 2015 року цивільною справою

№ 466/8067/14-ц за позовами ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними умов договору, відновлення становища з газопостачання, визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, в якій ухвалені рішення суду першої інстанції від 22 червня 2015 року та ухвала апеляційної інстанції від

24 грудня 2015 року були скасовані ухвалою суду касаційної інстанції від

25 травня 2016 року.

Вказаними вище ухвалами від 03 січня 2017 року та від 12 січня 2017 року об`єднаній цивільній справі за всіма позовами ОСОБА_1 було присвоєно єдиний унікальний номер справи - № 466/8067/14-ц.

В подальшому, в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 в порядку статті 31 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), неодноразово, а саме, 13 січня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 10 квітня

2017 року, 17 травня 2017 року, 22 травня 2017 року, 23 травня 2017 року та

11 серпня 2017 року подавав до суду доповнення і уточнення своїх позовних заяв до відповідачів ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», та Кабінету Міністрів України, а також до залученого за його клопотання до участі в справі в якості відповідача міського голови Львова Садового А. І., в яких уточнював та збільшував свої позовні вимоги.

В своїх остаточних позовних вимогах до ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», від 11 серпня

2017 року ОСОБА_1 просив:

- у відповідності до частини п?ятої, шостої статті 13 ЦК України зобов`язати ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», припинити дискримінацію та зловживання монопольним становищем і очевидно незаконну примусову «підприємницьку діяльність» проти нього, абонента-споживача газу ОСОБА_1 , з метою вимагання примусових непотрібних послуг для одержання коштів, непередбачених укладеним договором у 1999 році, бо аналогічний газопровід діє в квартирі

АДРЕСА_7 та в інших будинках і квартирах міста Львова, що дозволено органами місцевого самоврядування в 1975 році, в 1991 році та в 2012 році, але що незаконно спрямовано проти нього, позивача, з метою одержання неправомірної вигоди через обман суду незаконними звинуваченнями і підробленим актом від 08 серпня 2008 року, оскільки ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,у 2008 році не існувало, а безпека споживання газу була підтверджена актом № 100400 від 20 вересня 2012 року та жодних правил і «самовільних дій», передбачених умовами укладеного договору згідно рішень суду та виконавчого листа від 18 червня 1999 року, він, ОСОБА_1 , не вчиняв і не порушував;

- визнати за ним, абонентом-споживачем газу ОСОБА_1 , право на споживання газу і опалення квартири згідно виконавчого листа від 18 червня 1999 року і індивідуального опалення газовим котлом, що безпечно працювало спочатку в Галицькому районі міста Львова з 2000 року, а з

2003 року - в АДРЕСА_1 до 30 листопада 2012 року, без звинувачень зі сторони

ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», яке перевіряло безпеку і експлуатацію встановлених газових приладів до 18 листопада 2010 року, та передано ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», що правильно з`ясував суд для постановлення рішення суду від 20 березня

2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року;

- відновити становище, яке існувало до неправомірних звинувачень, незаконного порушення договірних обов`язків і припинення газопостачання по АДРЕСА_6 з 30 листопада 2012 року через судове зобов`язання ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів по

АДРЕСА_6 , які перевірялись на небезпеку витоків газу і тягу димоходів, що експлуатувалось згідно рішень суду від

24 травня 1999 року, від 18 червня 1999 року та виконавчого листа від

18 червня 1999 року, але незаконно було припинено з 30 листопада 2012 року вигадками порушення пункту 4.5.7. Правил ПБСГ, що наказом Міністра енергетики від 15 травня 2015 року № 285 визнано як незаконні, бо ніяк не стосуються побутових споживачів природного газу;

- вирішити відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди згідно законодавства і окремо поданих позовів, клопотань, доказів та наданих окремо роз`яснень щодо завданої шкоди. За продовження у 2017 році різних перешкод, завдання фізичних і душевних страждань, йому пенсіонеру 74 років ОСОБА_1 , злочинний експеримент на його виживання, створення небезпеки для життя, щоб довести його до застуди, хвороби, інсульту - інфаркту - фізичного знищення через відмову їм сплачувати хабарі з 2012 року по 2017 рік за своє право на життя, то суму відшкодування моральної шкоди він збільшує до 300 000,00 грн.

В своїх остаточних позовних вимогах до Кабінету Міністрів України від

11 серпня 2017 року просив:

- визнати протиправними дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, його дозвіл припиняти газопостачання побутовим споживачам газу зимами

2012 року - 2017 року для зловживання монопольним становищем

ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», і дозвіл на незаконну примусову «підприємницьку» діяльність проти права вибору споживачів газу, хоча немає «ринку природного газу», немає ніякого контролю та відповідальності, що суперечить нормам статей 42, 116 Конституції України;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України в межах норм статей 42, 116 Конституції України вирішити виконання державних обов`язків монополістом ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», і відповідальність за невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758, оскільки по

АДРЕСА_1 вперто з 2012 року по 2017 рік створюють перешкоди в отриманні побутового газу для опалення квартири.

В своїх остаточних позовних вимогах до міського голови Львова

Садового А. І., ОСОБА_1 просив:

- рішенням суду відповідно норм пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України визнати незаконною таку організацію виконання норм статей 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», що дозволяють зловживання монопольною владою

ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», обман і агресивні дії проти споживачів газу через відсутність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавця послуг ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», що відбувається з дозволу міського голови Львова Садового А. І., який не виконує своїх обов`язків, визначених нормами частини четвертою, п?ятою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», бо немає контролю за виконання норм і вимог статей 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 13, 15, 16, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил утримання жилих газифікованих будинків» від 17 травня 2005 року;

- рішенням суду відповідно норм пункту 10 статті 16 ЦК України та частини четвертої, п?ятої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнати незаконними дії чи особисту бездіяльність міського голови Львова Садового А. І., як керуючого міськвиконкомом, засіданнями міської ради, розпорядника бюджетних коштів, від якого залежить розгляд скарг від громадян та виконання норм особливо статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил утримання жилих будинків», залежить наявність технічних і експлуатаційних паспортів у виконавців послуг, надання мінімальних норм житлово-комунальних послуг, опалення квартир, виконання норм статей 5, 28 та інших Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом міста Львова 28 червня 1999 року в справі № 2-715/1999 на підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення Личаківського районного суду міста Львова від 24 травня 1999 року, та право на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend».

Відновлено становище, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 30 листопада 2012 року, та зобов`язано ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 а саме: до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності та відшкодування майнової шкоди, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, до міського голови Львова Садового А. І. про визнання незаконною організацію виконання положень статей 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, та визнання дій і особистої бездіяльності протиправними - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», судовий збір в дохід держави в розмірі 704,80 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на статі 3, 8, 19, 22, 58, 113 Конституції України, статтю 4 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинної станом на 1999 рік, статі 3, 4, 5, 11, 13, 22, 23, 218, частину першу статті 15, пункти 1, 4, 5 частини другої статті 16, частини першої статті 1167 ЦК України, постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» (з наступними змінами і доповнення), постанову Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 165 «Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання», пункти 4.5.7., 4.5.11 «Правил безпеки систем газопостачання України», затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року № 254 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за № 318/2758, наказ Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за № 35 від 30 липня 1997 року яким затверджено «Положення про технічне обслуговування внутршіньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення», частину сьому статті 82, статі 12, 81, 76 ЦПК України, пункти 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від

31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», статі 4, 5, 26, 28 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статі 1, 2 3, 4, 5, 7, 8, 9, 13, 15, 16, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про ринок природного газу», постанову Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)», виходив з доведеності та обгрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 право на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом міста Львова 28 червня 1999 року в справі № 2-715/1999 на підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення Личаківського районного суду міста Львова від 24 травня 1999 року, та право на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend»; відновлення становища, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 30 листопада 2012 року, та зобов`язано ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд врахував душевні страждання позивача, які мали місце протягом багатьох років, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та стягнув

30 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про зобов`язання до припинення дискримінації, зловживання монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності та відшкодування майнової шкоди, до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дозволів на припинення газопостачання побутовим споживачам газу і на здійснення незаконної примусової підприємницької діяльності та зобов`язання до вчинення дій, до міського голови Львова Садового А. І. про визнання незаконною організацію виконання положень статей 7, 15, 16, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, та визнання дій і особистої бездіяльності протиправними, суд першої інстанції виходив із їх безпідставності.

Ухвалами Шевченківського районного суду міста Львова від 12 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в об?єднаній цивільній справі № 466/8067/14-ц відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від

21 січня 2019 року абзац мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі

№ 466/8067/14-ц «Враховуючи характер і тривалість душевних страждань, яких позивач ОСОБА_1 зазнав з припиненням газопостачання в займану ним квартиру, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди, а також ступінь вини самого позивача в недодержанні процедури реконструкції газової мережі та встановлення газових приладів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково.» доповнено реченням наступного змісту: «Зокрема, з ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», на користь позивача ОСОБА_1 , із заявленої суми про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн, слід стягнути

30 000,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої припиненням газопостачання в займану ним квартиру а в задоволенні іншої частини цієї вимоги слід відмовити у зв`язку з її безпідставністю».

Речення першого абзацу резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі

№ 466/8067/14-ц замість слів «Позов задовольнити частково» викладено в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», задоволено частково, а у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України та до міського голови Львова Садового А. І. - відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю».

Абзац третій резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року в цивільній справі № 466/8067/14-ц доповнено реченням наступного змісту:

«У задоволенні іншої частини вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на суму 270 000,00 грн - відмовлено у зв`язку з її безпідставністю».

Ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції виходив із правил пункту першого частини першої статті 270 ЦПК України, оскільки стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня

2018 року, ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від

12 листопада 2018 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

07 серпня 2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року повністю та постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в частині вирішення апеляційних скарг ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відмовити.

Касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», мотивована тим, що ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», не заперечує право ОСОБА_1 на індивідуальне опалення квартири з встановленням індивідуального газового котла, проте газове обладнання має бути встановлено у відповідності до Закону та бути безпечним для використання.

Оскаржувані судові рішення порушує принцип юридичної визначеності.

Апеляційним судом не взято до уваги висновки, щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду в аналогічних справах, а саме: справа № 357/6342/16-ц та справа № 161/2377/17.

Не враховано висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в частині відмови у розгляді та вирішені позовних вимог щодо припинення дискримінації та зловживань монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності керівників монополіста ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», після постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року бо ліцензія була перетворена у зловживання та дискримінацію, щоб вимагати кошти-хабарі за право на життя сім?ї, пенсіонера споживачів газу. Змінити неправильні рішення, бо порушено норми процесуального права і очевидно неправильні тлумачення Правил та неправильне застосування норм матеріального права та частини четвертої статті 82 ЦПК України. Вирішити питання припинення зловживань і дискримінацією та належне відшкодування завданої за сім років моральної (немайнової) шкоди пенсіонеру 76 років ОСОБА_1 .

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до неправильного тлумачення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та до порушення суддями норм процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконних судових рішень.

Доводи інших учасників справи:

20 вересня 2019 рокуАТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. а касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задовольнити.

Аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 є аналогічними аргументам, наведеним у касаційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від

08 жовтня 2018 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Львова.

Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року, додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційних скарг зводяться до незгоди з додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня

2018 року та постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня

2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за позивачем права на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 , права на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend» та відновлення становища, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 . В частині вирішення позовних вимог щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення дискримінації та зловживань монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності керівників монополіста ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», після постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого

2012 року.

В інших частинах рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від

01 серпня 2019 року не оскаржуються. а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в оскаржуваних частинах та додаткове рішення шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року ухвалені з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в приватизованій чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить йому, його дружині - ОСОБА_10 , та донькам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 21 липня 1998 року, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів № 399 від 21 липня

1998 року.

24 травня 1999 року Личаківським районним судом міста Львова було ухвалено рішення в цивільній справі № 2-22/1999 року за позовом

ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, ВАТ «Львівгаз», Львівського обласного управління соцзахисту населення про захист прав споживача, правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».

Вищевказаним рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано за ним та членами його сім`ї право на звернення та отримання житлово-комунальних субсидій, визнано відсутність боргу за споживання природного газу станом на 01 травня 1995 року та відновлено його порушене право споживача газу. Крім цього, даним рішенням суду було зобов`язано ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», прийняти в експлуатацію газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_1 та укласти з ним угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства з моменту встановлення і прийняття в експлуатацію газового лічильника, а також покладено окремі обов`язки на Львівську обласну державну адміністрацію щодо здійснення контролю за наданням ОСОБА_1 послуг на споживання газу зі сторони ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», та Торгового дому «Львівгаз» на умовах, передбачених чинним законодавством, та ін.

На підставі рішення Личаківського районного суд міста Львова від 24 травня 1999 року та ухвали цього ж суду від 18 червня 1999 року про роз`яснення рішення суду, яка була винесена за заявою ОСОБА_1 та набрала законної сили 28 червня 1999 року, Личаківським районним судом міста Львова було видано виконавчий лист про зобов`язання ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», прийняти в експлуатацію та підключити до системи газопостачання газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_1 , укласти з ОСОБА_1 угоду на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, встановлених Кабінетом Міністрів України з моменту встановлення і підключення газового лічильника, незалежно від наявності чи відсутності боргів, яких згідно рішення суду у позивача немає.

На виконання зазначених вище рішення і ухвали Личаківського районного суду міста Львова та виданого на їх підставі виконавчого листа працівниками ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,02 серпня 1999 року газопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає сім`я позивача

ОСОБА_1 , було відновлено. Однак письмової угоди на споживання газу у відповідності до чинного законодавства по діючих тарифах та цінах на газ, яку суд зобов`язав ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», укласти з ОСОБА_1 , укладено не було.

Між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», фактично склались договірні відносини в сфері надання послуг з газопостачання, за якими ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», здійснював постачання газу в квартиру

АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , як споживач, здійснював оплату за спожитий газ.

Згідно проектно-технічної документації на проведення капітального ремонту газової мережі житлового будинку АДРЕСА_4 , виготовленої у 1975 році, в квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає сім`я позивача ОСОБА_1 , була встановлена газова плита ПГ-4 та проточний газовий водонагрівач (газова колонка). Опалення квартири здійснювалось за допомогою чотирьох кахельних печей.

Відповідно до акту технічного приймання та вводу в експлуатацію газової проводки від 19 липня 1975 року, в квартирі позивача проведено переобладнання газової проводки і у квартирі є - плита газова (ПГ-4), газова колонка (ГК) та чотири кахельні пічки (КП).

у 2000 році позивачем було проведено заміну газових приладів у квартирі з допомогою працівників спеціалізованої організації, які функціонували на той час у відповідності до закону та діяли на підставі виданих їм патентів та такі дії по заміні газових приладів були санкціоновані працівниками ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», які здійснили перевірку проведення заміни та надали дозвіл на використання таких приладів. На той час законодавство не передбачало надання споживачу будь-яких документів, що стосувались заміни газових приладів та такі повинні були зберігатись у ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Він протягом тривалого часу користувався заміненими газовими приладами, більше

10 років та такі у відповідності до вимог закону періодично перевірялись працівниками ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», до грудня 2010 року коли було створено ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». І з того часу працівники АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», почали вимагати у нього приведення його технічної документації у відповідність до вимог нових нормативно правових актів, які не діяли до цього часу, а, зокрема, у 2000 році коли ним було проведено заміну. А, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України № 165 від 17 серпня 2010 року. Вважає, що такі дії відповідача ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», а також остаточне їх рішення про відключення квартири від газопостачання, суперечать вимогам закону, оскільки вироблення нової документації є надто вартісним для нього як пенсіонера, а також суперечить закону, так як нові вимоги не можуть поширюватись на відносини, що виникли раніше та відповідали вимогам закону.

До матеріалів справи долучена копія акту інвентаризації, складеного працівниками ВАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 08 серпня 2008 року, з якого вбачається, що при проведенні інвентаризації опалювальної площі (газових приладів) на АДРЕСА_6 , ними було виявлено, що ГК встановлено у ванній кімнаті та АГВ2К додатково встановлено на площі кухні, що підтверджує позицію позивача ОСОБА_1 .

Відповідачем ПАТ «Львівгаз» (до того ВАТ «Львівгаз», зараз, АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») не заперечувався той факт, що їм про заміну газових приладів у квартирі позивача стало відомо як мінімум з часу складення згаданого акту у 2008 році.

22 жовтня 2010 року та 15 квітня 2011 року начальником Сихівської районної служби газопостачання ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», ОСОБА_15 на адресу позивача ОСОБА_1 скеровувались письмові попередження, в яких зазначалось про те, що ним в квартирі АДРЕСА_1 самовільно встановлено газові прилади, що є грубим порушенням ПБСГ України пунктів 4.5.7., 1.4.5. У випадку не оформлення приладів газопостачання буде припинено в порядку, передбаченому законодавством з подальшою передачею позову до суду, та відновлення газопостачання буде здійснено лише після реєстрації приладів та відшкодування витрат на відключення і підключення газу.

Актом № 100400 від 20 вересня 2012 року, складенимо представником ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», стверджується факт відновлення подачі газудо квартири позивача (який був припинений 27 серпня 2012 року) та зазначено, що в роботі мається ПГ-2 «Горіння», ГК «Вайлант», АГВ «Вісман» 24 Кв., 4 КП. В акті зазначено, що перевірено на щільність газову мережу, запірну арматуру і витоків газу немає. Перевірено наявність тяги в домових та вентиляційних каналах і тяга на час перевірки наявна. Дано інструктаж з правил безпечного користування газовими приладами.

29 листопада 2012 року працівниками Сихівської районної служби газопостачання УЕГГ міста Львова, після того як позивач забезпечив доступ до свого помешкання, було підтверджено факт втручання позивача в існуючу газову мережу, а саме - самовільне встановлення двохфункційного котла типу «Вісман», заміна плити газової ПГ-4 на ПГ-2 «Гореніє» на площі кухні та встановлення проточного газового водонагрівача типу «Вайлант» у приміщенні ванної кімнати.

Актом № 029817 від 29 листопада 2012 року, складеним представниками ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», стверджується те, що по адресі квартири позивача виявлено не зареєстрований АГВ «Вісман» на площі кухні, самовільно демонтовано частину газопроводу до 4 КП з встановленням заглушки, яку опломбувати технічно неможливо у зв`язку з відсутністю отвору на заглушці.

Актом № 029819 від 30 листопада 2012 року стверджується припинення подачі газу у кватиру позивача.

З наведеного вбачається, що частина газових приладів, які розташовувались у кватирі, яка на даний час належить позивачу та членам його сім`ї, фактично були замінені на нові на цих же місцях, що і у 1975 році, а саме газова плита та газова колонка (газовий проточний нагрівач), також позивачем було демонтовано чотири кахельні печі та встановлено натомість газовий котел.

Крім цього, як вбачається із наведених вище актів у таких не було встановлено факту аварійної ситуації чи загрози такої. Жодних даних, які б вказували про технічні несправності приладів, відсутність тяги, витоки газу, тощо матеріали справи не містять.

Той факт, що прилади у квартирі позивача функціонували за призначенням та позивачем сплачувались кошти за газопостачання принаймні з 2008 року (часу виявлення таких приладів, який визнається відповідачем ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,) по 30 листопада 2012 року (відключення газопостачання у квартиру позивача) додатково вказує на відсутність аварійної ситуації чи загрози такої у квартирі позивача. Постачання газу у квартиру позивача принаймні більше чотирьох років відповідачем при загрозі аварійної ситуації слід вважати неможливим.

Більше того, як вбачається із Акту № 100400 від 20 вересня 2012 року відповідачем самостійно було відновлено газопостачання у квартиру позивача після відключення 27 серпня 2012 року чого не могло б бути здійснено у відповідності до вказаних нормативно правових актів у випадку аварійної ситуації чи загрози виникнення такої.

Відповідно із змісту зазначених вище актів, складених працівниками ВАТ «Львівгаз» та ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,та позиції самого відповідача, не вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було допущено таке порушення «Правил безпеки газопостачання України», яке створює виникнення аварійної ситуації чи загрозу такої, яке могло б бути підставою для припинення газопостачання до квартири в цілому.

Окрім наведеного, відповідачем, що є спеціалізованою установою, яка наділена відповідними повноваженнями у технічній сфері, не наведено жодних обґрунтованих доводів про те, у чому саме полягає з технічної точки зору аварійність ситуації із заміненими газовими приладами у квартирі позивача чи загроза такої. Доказів цього відповідно, також, не представлено.

Сам факт заміни газових приладів позивачем не вказує на загрозу аварійної ситуації без подання таких доказів зважаючи на газопостачання принаймні більше чотирьох років та відсутності будь-яких доводів, які б на це вказували.

Таке газопостачання, слід вважати, було санкціонованим ВАТ «Львівгаз» та відповідно ПАТ «Львівгаз» до 2010 року, правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», зважаючи на вимоги закону про періодичні перевірки з безпеки газопостачання цими спеціалізованими організаціями у приміщеннях у яких здійснюється споживання газу, здійснення яких відповідач не заперечував.

Із наведеного також слід зробити висновок про те, що відповідач ПАТ «Львівгаз» (АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») із 2010 року намагається зобов`язати позивача привести технічну документацію з газопостачання у його квартирі у відповідність до нормативно правових актів, що були прийняті у 2010 році (зокрема, зміни у Постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» згідно постанови № 165 від 17 лютого 2010 року) та фактично саме відключення газопостачання мало місце у зв`язку із тривалим не приведенням позивачем технічної документації у відповідність до нових вимог закону. Позивач же відмовляється здійснювати такі дії зважаючи на те, що ним здійснювалось споживання газу тими ж приладами задовго до змін та його прилади встановлені відповідно до закону, який діяв на час їх встановлення та ВАТ «Львівгаз» на ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», до змін до нього жодних претензій висловлено не було.

Фактично підставою для відключення газопостачання позивача стала не аварійна ситуація чи загроза такої, а недотримання правил та технічних вимог для зміни газових приладів (у новій редакції).

Відключення житла громадянина від газопостачання в цілому однозначно слід вважати грубим втручанням в приватне життя особи. Так, відключення позбавляє особу належних умов до існування, однозначно призводить до змін у побуті, укладі життя особи, тощо.

Відповідно таке втручання повинно ґрунтуватись на законі, переслідувати законну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до пункту 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, в редакції до березня 2010 року газопостачання могло бути припинено лише у випадках: проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання; ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт; порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці чотирнадцятому пункту 10, у пункті 17 цих Правил; самовільного використання газу споживачем; порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації; подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання; відмови споживача від встановлення лічильника газу з ініціативи і за кошти газопостачального підприємства.

Відповідно, зважаючи на те, що обладнання у квартирі позивача, про яке йде мова було встановлено раніше, ніж 2010 рік підстав для його відключення за згаданим пунктом не було.

Відповідно до нормативно правових актів, що діяли до 2010 року, відповідач вправі був відключити окремий прилад, який не відповідав вимогам правил безпеки газових приладів.

Однак, відповідачем не наведено жодних доводів про невідповідність правилам безпеки газових приладів позивача та доказів цього, відповідач взмозі був у інший передбачений законом спосіб зобов`язати позивача, як споживача привести наявні у його квартирі прилади у відповідність до правил безпеки включно із зверненням до суду без відключення газопостачання в цілому. Однак відповідач, окрім як відключення квартири позивача від газу в цілому, тобто позбавлення позивача належних умов до існування, не спромігся у інший спосіб привести прилади газопостачання, що на їх думку не відповідали правилам безпеки (що не доведено) у відповідність до вимог закону.

Враховуючи передбачені статтею 5 ЦК України приписи щодо дії актів цивільного законодавства у часі, такі дії споживача могли слугувати підставою для відключення газопостачання лише у разі, коли вони були вчинені після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 165 від 17 лютого 2010 року «Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання», якою було доповнено пункт 6 цих Правил і вперше передбачено таку підставу для припинення газопостачання.

При цьому, наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за № 35 від 30 липня 1997 року було затверджено «Положення про технічне обслуговування внутршіньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення», дія якого поширювалась на спеціалізовані підприємства газопостачання та газифікації цієї компанії, та воно було обов`язковим для інших підприємств, установ, організацій, що експлуатують внушньобудинкові системи газопостачання, а також для окремих громадян, які мають житлові будинки (квартири) або їх частину на праві приватної власності, і на які відкрито особовий рахунок.

Приписами пункту 4.9. цього Положення було передбачено, що самовільно встановлене або непридатне до подальшої експлуатації газове обладнання, а також прилади з відводом продуктів згоряння у димові канали, в яких відсутня тяга, повинні відключатися з оформленням відповідного акта.

Крім цього, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 230 від 10 травня 2018 року, на виконання абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», згідно з яким на міністерства та інші органи виконавчої влади було покладено обов`язок забезпечити постійний перегляд виданих нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність з Конституцією України та законами України, іншими актами законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язаннями України у сфері європейської інтеграції та правом Європейського Союзу, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вищевказаний наказ Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» за № 35 від 30 липня 1997 року, який не є актом цивільного законодавства, був визнаний таким, що втратив чинність.

Зважаючи на вказане, суди дійшли правильного висновку про задоволення перших із двох задоволених позовних вимог про визнання права на споживання газу та відновлення становища, яке існувало до порушення права із зазначенням способу відновлення такого порушеного права на споживання газу.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то, на думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій правильно, зважаючи на наведені вище обставини, встановлено факт заподіяння такої, відповідачем позивачу, що слід вважати полягає у ряді вимушених змін у житті позивача внаслідок позбавлення його нормальних умов для існування, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичного ритму життя, зокрема, можливості проживати у опалювальному приміщенні, можливості приготувати їжу, тощо; протиправну поведінку відповідача, який припиняючи газопостачання у квартирі позивача діяв не у передбачений законом спосіб, про що йшлося, взаємозв`язок між цими елементами та визначено розмір відшкодування із задоволенням такої позовної вимоги частково, зважаючи, також, і на тривалість душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із припиненням газопостачання в його квартирі, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача в заподіянні шкоди. Вказане слід вважати потребувало для нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, зміни життєвих планів, тощо.

Зважаючи на вказане слід вважати основне, додаткове рішення суду та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог такими, що відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, а аргументи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про припинення дискримінації та зловживань монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності керівників монополіста ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», після постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року, то суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд в цій частині, відмовляючи у їх задоволенні прийшов до правильного висновку про те, що позивач не навів суду переконливих доказів, які б доводили факт вчинення працівниками ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», якихось дій щодо нього, як людини, які могли б визнаватись як дискримінаційні, а також не надано доказів, що стверджують про те, що ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», зловживає монопольним становищем і здійснює незаконну примусову підприємницьку діяльність.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від

08 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від

01 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за позивачем права на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 , права на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend» та відновлення становища, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 . В частині вирішення позовних вимог щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення дискримінації та зловживань монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності керівників монополіста ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», після постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в оскаржуваних частинах відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційні скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року, додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від

08 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від

01 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за позивачем права на споживання газу та опалення квартири АДРЕСА_1 , права на індивідуальне опалення цієї квартири з встановленим індивідуальним газовим котлом марки «Viessmann Vіtopend» та відновлення становища, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язання публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_1 . В частині вирішення позовних вимог щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення дискримінації та зловживань монопольним становищем і незаконної примусової підприємницької діяльності керівників монополіста публічного акціонерного товариства «Львівгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», після постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року - залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 жовтня 2018 року, додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 січня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко