РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2020 року

м.Київ

справа №9901/386/19

провадження №П/9901/386/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А.,

суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

секретар судового засідання - Босак О. І.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мартиненко А.В.

від відповідача: Лиходій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №9901/386/19

за позовом: ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя

про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді, встановив:

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА, ЗАЯВИ І КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- відповідачем без належної на те правової підстави з порушенням прав позивача винесено рішення, яким особу звільнено з посади, якої вона не займає та яким повністю позбавлено позивача права бути поновленим на посаді після незаконного звільнення;

- під час розгляду питання про звільнення позивача Вища рада правосуддя не була наділена повноваженнями приймати рішення про звільнення його з посади на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України, оскільки рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 №1202/0/15-16 вже виконано;

- відповідачем здійснено повторне переслідування позивача з повторним застосуванням санкції, без наведення в оскаржуваному рішенні жодних мотивів ні щодо аргументів сторони з даного приводу, ні тим більше щодо мотивів спростування таких аргументів;

- повторне звільнення позивача без поновлення його прав після першого незаконного звільнення є порушенням права на працю та права на приватне життя в розрізі забезпечення формування та розвитку стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру;

- посилання в оскаржуваному рішенні на інші рішення Вищої ради правосуддя не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть в тих рішеннях, на які є посилання, не має відповіді на усі аргументи позивача, а "спрощений" підхід до написання рішення навіть в питаннях звільнення позивача з посади законом не передбачено.

3. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито провадження у справі №9901/386/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

4. 30.08.2019 від Вищої ради правосуддя надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій рішень Вищої ради правосуддя та інших матеріалів стосовно судді ОСОБА_1

Судовою колегією клопотання задоволено, копії документів долучено до матеріалів справи.

5. 30.08.2019 від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені, що підтверджується витягом з протоколу засіданні від 27.06.2019 № 48. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання Ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач вважає, що скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення вказаного судді на підставі рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015, завершення якої належить до повноважень Вищої ради правосуддя, проте воно не вирішувало кадрового питання щодо фактичного поновлення судді на посаді, а тому посилання судді ОСОБА_1 на неможливість звільнення його з посади, яку він не займає, є безпідставними.

За посиланням Вищої ради правосуддя, до повноважень відповідача не віднесено вирішення питань про поновлення суддів на посадах. Між тим, Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, уповноваженим вирішувати питання про звільнення суддів з посад з підстав, визначених ч. 6 ст.126 Конституції України, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

6. 04.09.2019 представник позивача - адвокат Кравець Ростислав Юрійович подав заяви про відвід головуючої судді Єзерова А.А., суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М., визначених для розгляду справи з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2019 заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. - визнано необґрунтованими; зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення з посади судді. Заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для їх вирішення.

Ухвалами Верховного Суду від 12.09.2019, від 13.09.2019, від 17.09.2019 відмовлено у задоволенні вищевказаних заяв про відвід суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 поновлено провадження у справі.

7. 15.01.2020 від Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, в яких відповідач посилається на дотримання строків притягнення до відповідальності судді ОСОБА_1 .

8. У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, посилаючись на численні порушення відповідача, у тому числі й порушення строків притягнення судді до відповідальності, представник відповідача заперечував проти позову з підстав, що викладені письмово.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ОСОБА_1 із грудня 1988 року по липень 2001 року працював державним арбітром, арбітром, суддею Господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 12.07.2001 № 2669-ІІІ обраний суддею Донецького апеляційного господарського суду. Постановою Верховної Ради України від 19.02.2009 № 1030-VІ обраний суддею Вищого господарського суду України безстроково.

10. 24.12.2015 Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1, ухвалила рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.

11. 16.02.2016 за вихідним № 20/0/12-16 до Верховної Ради України надіслано подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

12. Постановою Верховної Ради України від 29.09.2016 №1616-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.

13. Постановою Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 800/520/16, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019, позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови про його звільнення задоволено. Визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1616-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням присяги судді.

14. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 у справі №800/332/16(800/499/15) задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 №1202/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги".

15. Постановою Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі №800/499/15 постанову Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 у справі №800/332/16(800/499/15) скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

16. У зв`язку з набранням з 30.09.2016 чинності Законами України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада України листом від 28.03.2019 № 04-29/04-649 надіслала Вищій раді правосуддя копію подання Вищої ради юстиції від 16.02.2016 № 20/0/12-16 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

17. За наслідками розгляду цього подання Вища рада правосуддя, з посиланням на п. 3 ч. 6 ст. 126, п. 4 ч. 1 ст. 131 Конституції України, ст. 56, п. 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя", ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", прийняла рішення, яким вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

18. Не погодившись з правомірністю цього рішення, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

НОРМИ ПРАВА ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. У ч. 1 ст. 131 Конституції України (у редакції, яка діяла до 30.09.2016) було передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; <…>.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Конституції України (у попередній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: <…> 5) порушення суддею присяги; <…>.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

20. Верховний Суд відзначає, що до набрання чинності з 30.09.2016 Законами України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та "Про судоустрій і статус суддів", на законодавчому рівні порядок призначення на посаду судді загальної юрисдикції визначено так, що Президент України за поданням Вищої ради юстиції призначав громадянина на посаду судді вперше (на п`ятирічний строк), а обирала на посаду судді безстроково - Верховна Рада України як колегіальний орган законодавчої влади з урахуванням відповідного висновку кваліфікаційної комісії суддів.

21. Зважаючи на таку (законодавчу) впорядкованість суспільних відносин у сфері правосуддя (чинну до 30.09.2016), Конституційний Суд України у рішенні від 16.10.2010 № 14-рп/2001, серед іншого, констатував, що "саме за змістом функцій кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції та за процедурами їх реалізації поняття "призначення" і "обрання", які вживаються в Конституції України щодо зайняття посади судді, є різними.

22. З огляду на різну процедуру призначення громадянина на посаду судді, зокрема, те що прийняття відповідного рішення було розподілено між двома суб`єктами - Президентом України та Верховною Радою України (залежно від того призначається кандидат на посаду судді вперше чи суддя обирається безстроково (після завершення п`ятирічного строку повноважень), рішення про звільнення судді у першому випадку ухвалював Президент України (видаючи відповідний указ), у другому - Верховна Рада України шляхом прийняття постанови. Але в кожному з цих випадків Президент України та Верховна Рада України постановляли (у межах своєї компетенції) рішення щодо звільнення судді за поданням Вищої ради юстиції, яка, з огляду на повноваження, які визначено у ст.131 Конституції України, та ст. 3 Закону України від 01.01.1998 № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (чинний до січня 2017 року), була єдиним у державі конституційним органом, до повноважень якого належало внесення подань про звільнення суддів з посад до органу, який призначив або обрав суддю (з підстав, визначених у ч. 5 ст. 126 Конституції України).

23. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" питання про звільнення судді з підстав, передбачених п. 4 - 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Положеннями ч. 6 ст. 32 вказаного Закону визначено, що рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до п. 4, 5 та 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

За змістом ч. 2 ст. 116 Закону України "Про Вищу раду юстиції" факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

24. З 11.04.2014 набрав чинності Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості (згідно з преамбулою цього Закону).

У ч. 2 ст. 7 цього Закону висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному КАС України.

Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду Вищою радою юстиції.

25. Згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

26. 02.06.2016 Верховна Рада України прийняла Закони України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та "Про судоустрій і статус суддів", які набрали чинності 30.09.2016. Цими законами перерозподілено повноваження між Вищою кваліфікаційною комісією суддів та Вищою радою правосуддя. Зокрема, Вищій раді правосуддя надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно усіх суддів.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 131 Конституції України (у редакції, чинній з 30.09.2016) регламентовано, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.

27. У п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про вищу раду правосуддя", який набрав чинності 05.01.2017 передбачено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про вищу раду правосуддя" встановлено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Вищою радою юстиції внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Тобто, наразі Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, до повноважень якого відноситься звільнення суддів з посад, з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

28. Слід зазначити, що скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення вказаного судді на підставі рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015, тому відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про вищу раду правосуддя" матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 було передано до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

У цьому контексті слід зауважити, що за описаних правовідносин ВРП не притягала позивача до відповідальності повторно (за одне і те ж). Вид відповідальності щодо позивача уже обрала/застосувала Вища рада юстиції своїм рішенням від 24.12.2015. Відповідач по суті реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).

29. Статтею 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених п. 3 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

30. У цій справі спірне рішення Вища рада правосуддя постановила як орган, який (з 30.09.2016) уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України.

За приписами ч. 1 ст. 56 Закону України "Про вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених п. 2, 3, 5 та 6 ч. 6 ст.126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 вказаного Закону питання про звільнення судді з підстав, визначених п. 3 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

31. Матеріали справи підтверджено, що на засіданні Вищої ради правосуддя 27.06.2019 були присутні 13 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування «за» проголосувало 9 членів Вищої ради правосуддя, «проти»-4, «не брали участі в голосуванні»-0.

Таким чином, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені.

32. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному України "Про вищу раду правосуддя". Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 56 Закону України "Про вищу раду правосуддя" запрошення на засідання Вищої ради правосуддя судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення його з посади з підстави, визначеної п. 5 ч. 6 ст. 126 Конституції України, є обов`язковим. Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні Вищої ради правосуддя та надати відповідні пояснення. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених п. 2, 3, 5 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання Ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення. На засіданні Вищої ради правосуддя 27.06.2019 з`явився представник ОСОБА_1 - Кравець Р.Ю. та надавав відповідні пояснення.

Отже, Вищою радою правосуддя було дотримано процедуру розгляду питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України.

33. При цьому колегія судді вважає за необхідне вказати про порушення строків застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Так, відповідно до ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" від 02.06.2016 №1402-VIII подання про звільнення судді з посади є дисциплінарним стягненням.

За правилами ч. 11 ст. 109 вказаного Закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

34. Тобто, застосовуючи щодо позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади судді, відповідачу необхідно було також вирішити питання щодо дотримання передбаченого законом строку та мотивувати в цій частині прийняте рішення. При цьому, вищевказаною нормою закону передбачено, що відлік строку для дисциплінарного стягнення починається із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

35. Як встановлено в ході розгляду справи, підставою для застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення та прийняття рішення про його звільнення з посади судді, стали дії, вчинені під час прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі №20/5025/2131/11 про повернення касаційної скарги Хмельницької міської ради.

Вища рада юстиції 17.11.2015 постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , що зазначено у рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 №1202/о/15-15.

36. Станом на червень 2012 року діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, яким не було передбачено строків для прийняття уповноваженим суб`єктом рішення про звільнення з посади судді за порушення присяги судді.

37. Своєю чергою, відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

38. Питання необхідності застосування строку, протягом якого може бути прийняте рішення про звільнення з посади судді, та порядок визначення такого строку неодноразово було предметом дослідження у національній судовій практиці та практиці ЄСПЛ.

Так, розглядаючи справу Олександр Волков проти України Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2013 дійшов таких висновків:

"…138. Що стосується справи заявника, факти, що розглядалися ВРЮ у 2010 році, відносилися до 2003 та до 2006 років. Отже, заявник був поставлений у скрутне становище, оскільки він мав будувати свій захист щодо подій, деякі з яких відбулися у віддаленому минулому.

139. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за "порушення присяги". Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності."

39. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил застосування строків притягнення суддів до відповідальності та звільнення суддів із займаних посад. Зокрема, у справі №800/17/17 (800/268/16) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

"…Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону №2453-VI (у редакції, чинній на час розгляду судом апеляційної інстанції, до складу якого входила ОСОБА_3 , зазначених вище справ) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Статтею 88 цього Закону у зазначеній редакції передбачено дисциплінарне стягнення стосовно судді та порядок його зняття.

Так, частиною першою цієї статті було передбачено єдине дисциплінарне стягнення - у виді догани.

Передбачена статтею 105 цього Закону (у зазначеній редакції) відповідальність за порушення присяги у виді звільнення судді з посади не була визначена у Законі як дисциплінарне стягнення.

Таким чином, строк, визначений у частині четвертій статті 87 Закону №2453-VI у зазначеній редакції, поширювався тільки на дисциплінарне стягнення у виді догани. До набрання чинності змінами до Закону №22-98-ВР, Закону №2453-VI, внесеними Законом №192-VIII, законодавство України не передбачало строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді, і тільки з 27 лютого 2015 року - дня набрання чинності зазначеними змінами у частині другій статті 32 Закону №22-98-ВР було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Правила і строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, визначені у Законі №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII).

Стаття 96 цього Закону визначає порядок прийняття рішення у дисциплінарній справі стосовно судді, зокрема у частині четвертій цієї статті визначено строк застосування дисциплінарного стягнення - не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Враховуючи наведене, строком для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді є три роки з дня порушення присяги без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці…".

40. У справах №800/17/17 (800/268/16), №800/86/17, №800/553/17, №800/571/17 Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду вирішуючи схожі правові питання дійшли висновку, що строком для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді є три роки з дня порушення присяги без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

41. У цій справі судом встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, були вчинені останнім в червні 2012 року, документів на підтвердження перебування на лікарняному або у відпустці учасниками справи не надано, дисциплінарне провадження відкрито 17.11.2015 (тобто після спливу 3-річного строку з дня вчинення відповідного порушення), а рішення про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ухвалене ВРП в червні 2019 року.

42. З огляду на те, що чинним на час прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді законом передбачено трьохрічний строк застосування щодо судді дисциплінарного стягнення і такий закон покращує становище позивача порівняно із законом, який діяв на час вчинення ним дій, з якими пов`язане таке звільнення, то відповідачу необхідно було під час вирішення питання звільнення позивача з посади судді застосувати передбачений ч.11 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" від 02.06.2016 №1402-VIII строк.

43. Також слід відзначити, що відповідно до ч. 11 ст. 109 вказаного Закону час тимчасової непрацездатності судді, перебування його у відпустці та час здійснення дисциплінарного провадження не враховуються до строку, протягом якого щодо судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

44. Колегія суддів, проаналізувавши вказану норму, вважає за необхідне зробити висновок про те, що за змістом наведеної норми закону такі періоди є вичерпними і інші обставини не можуть бути підставою для переривання зазначеного строку.

Покликання представника відповідача в цій частині на те, що рішення про звільнення позивача прийняте ВРП в порядку ст. 56 Закону України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, якою не передбачено строки прийняття такого рішення, суд вважає безпідставними, оскільки ст. 56 вказаного Закону передбачено процедуру розгляду питання звільнення судді за особливими обставинами і прийняття відповідного рішення.

Водночас, строк, протягом якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення, передбачено Законом України "Про судоустрій та статус суддів", такий строк відноситься до гарантій незалежності суддів, стосується усієї процедури притягнення судді до відповідальності і в силу вимог закону підлягає обов?язковому застосуванню саме під час вирішення питання застосування дисциплінарного стягнення.

45. Крім того, незважаючи на те, що рішення Вищої ради юстиції за наслідками дисциплінарного провадження було прийняте ще 24.12.2015 і таке рішення було предметом самостійного судового розгляду, однак рішення про звільнення позивача з посади судді ухвалене Вищою радою правосуддя лише 27.06.2019 і саме цим рішенням щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення.

46. Пунктами 31, 32 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що нерозглянуті щодо суддів станом на день набрання чинності цим законом заяви (скарги) розглядаються в порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.

Згідно з ч. 2 п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII звернення та скарги на дії суддів, щодо яких станом на 29.09.2016 сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, не підлягають розгляду (а якщо провадження по ним відкрито, воно підлягає закриттю), окрім заяв та скарг на дії суддів, визначені в ст. 3 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні". Скарги та звернення долучаються до суддівського досьє. Таке ж правило закріплено у п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII.

47. З урахуванням викладеного, слід констатувати, що Вищою радою правосуддя при прийнятті оскаржуваного рішення щодо судді ОСОБА_1 не було враховано трирічний строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 .

48. Посилання відповідача у додаткових поясненнях до адміністративного позову на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах №800/112/17, №800/135/17, №9901/58/19, є не релевантним до обставин цієї справи, тому критично оцінюється судовою колегією.

Зокрема, у справі №800/135/17 позов було задоволено, а рішення Вищої ради правосуддя скасовано через те, що були скасовані підстави (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), які покладені в основу оскарженого рішення Вищої ради правосуддя.

У справі №800/112/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що трирічний строк притягнення до відповідальності не було порушено.

Рішення Верховного Суду у справі №9901/58/19 не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду.

49. За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати за подання цього позову у виді судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2019 №1743/0/15-19 про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.01.2020.

Головуючий суддяА.А. Єзеров СуддіН.В. Коваленко В.М. Кравчук О.П. Стародуб С.М. Чиркін