ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"27" січня 2020 р.

м Харків

Справа № 922/5397/13 (922/38/20)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді : Байбак О.І. , Яризько В.О.

розглянувши матеріали позовної заяви

ФО ОСОБА_1 (місцереєстрації : АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до

Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, ( код 14308894, місцереєстрації 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134)

про

стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд : стягнути середній заробіток за період затримки з 01.04.2018 по 01.01.2020 приблизно в сумі 80005 грн та передати 50% цього заробітку на користь благодійного фонду дітей сиріт.

Позовна заява обґрунтована тим, що Господарським судом Харківської області 13.07.2018 видано наказ на примусове виконання ухвали суду від 25.06.2018 про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки за період з 29.06.2016 по 31.03.2018 в сумі 30122,02 грн, але заборгованість за рішенням суду не сплачується.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Статтями 162-164 ГПК України встановлені вимоги щодо форми до змісту позовної заяви і додатків до неї.

Так, статтею 164 ГПК визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить суд стягнути середній заробіток за час затримки.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Наведений правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Позивачем не надано доказів, що він належить до категорії осіб, які в силу вимог Закону звільнені від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що судом встановлено, що позивачем не додано доказів сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху та надати позивачу 10-ти денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення встановлених судом недоліків, а саме надати докази сплати судового збору у встановленому Законом розмірі та порядку.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу на те, що позивач у позовні заяві визначив, приблизний розмір позовних вимог, що також є недоліком позовної заяви в розумінні вимог процесуального закону, яким передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3 ч. 3 статті 162 ГПК України).

Зазначений недолік також підлягає усуненню. Позивач має визначити та обґрунтувати чіткій розмір позовних вимог та виходячи із заявленого розміру вимог визначити та сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. 162-164, 174, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву (вх. 922/38/20) ОСОБА_1 залишити без руху. Надати позивачу 10-ти денний строк з моменту отримання ним копії даної ухвали для усунення встановлених судом недоліків позовної заяви, а саме, надати суду:

чітко визначений розмір позовних вимог, його розрахунок та обґрунтування та докази сплати судового збору за звернення з позовною заявою у встановленому Законом розмірі та порядку.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя суддя суддя

В.О. Усатий О.І. Байбак В.О. Яризько