Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 690/408/17

провадження № 61-11493св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат вогнетривів»,

третя особа: Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» Літвін Денис Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у складі судді Здоровила В. А., постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» (далі - ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів»), третя особа: Генеральний директор Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» Літвін Денис Васильович, про визнання наказу про зміну істотних умов праці незаконним, стягнення доплати за ненормований робочий день та оплати за роботу в надурочний час.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 18 серпня 1988 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 19 серпня 1988 року в автотранспортний цех (АТЦ) Ватутінського комбінату вогнетривів на посаду водія 2 класу автомобіля УАЗ 469.

15 серпня 2013 року ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» видано наказ № 119 «Про зміну істотних умов праці водіїв АТЦ», згідно з яким з 16 жовтня 2013 року у зв`язку з виробничою необхідністю для водіїв, які будуть обслуговувати апарат управління, встановлено ненормований робочий день.

Позивач зазначає, що передбачена Колективним договором чотириденна додаткова відпустка для водіїв автотранспортних засобів, що обслуговують апарат управління, позивачу надавалась.

Відповідно до подорожніх листів відпрацьований позивачем час значно перевищує норму тривалості робочого часу.

Відповідно до розрахункових листів по заробітній платі ОСОБА_1 за період з січня 2014 року до листопада 2017 року йому нараховувалась та виплачувалась доплата за розширення зони обслуговування, а за ненормований робочий день доплата не виплачувалась. Отже, на думку ОСОБА_1 , роботодавець не виконував положення Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України і цим самим порушив право позивача на отримання належної оплати за виконану ним роботу.

20 жовтня 2017 року адміністрацією ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» видано наказ № 224 «Про зміну істотних умов праці водіїв АТЦ». 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 було вручено попередження про зміну істотних умов праці, а саме - про скасування з 01 січня 2018 року доплати за ненормований робочий час і виконання важливих завдань. Цим попередженням він також був повідомлений про те, що в разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з ним буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним та підлягає до скасування, оскільки жодних змін в організації виробництва на ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів», зокрема в АТЦ не відбулося, а тому в адміністрації підприємства відсутні будь-які підстави до зміни істотних умов праці.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати наказ № 224 від 20 жовтня 2017 року про зміну істотних умов праці незаконним; стягнути із ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за ненормований робочий день в сумі 49 068 грн; невиплачену доплату за роботу у вечірній час в сумі 439 092 грн; невиплачену доплату за роботу у нічний час в сумі 294 466,60 грн; невиплачену доплату за роботу у вихідні і неробочі дні в сумі 9 299,31 грн; невиплачену надбавку за класність в сумі 80 768,75 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 308 821,01 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був належним чином попереджений про зміни істотних умов праці та повідомлений про встановлення доплати за ненормований робочий день у відповідному розмірі. Відповідач, як роботодавець, довів правомірність виконання вимог гарантій і компенсацій при службових відрядження передбачених статтею 121 КЗпП України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» дотримано процедуру зміни істотних умов праці, передбачену КЗпП України.

У зв`язку з недоведеністю вимог позивача, визнав підтвердженими вимоги відповідача про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір судових витрат, стягнутих із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, з 308 821,01 грн до 17 349,40 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Вимога про стягнення доплати за ненормований робочий день є безпідставною, оскільки встановлено, що така доплата виплачувалась позивачу в повному розмірі.Оскільки, позивач працював на умовах ненормованого робочого дня, вимоги про стягнення доплат за роботу у вечірній та нічний час, а також за час роботи у вихідні та неробочі дні не підлягають до задоволення.

При цьому, апеляційний суд, зменшивши суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, послався на обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу та об`єму наданих послуг.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що жодних змін в організації виробництва на ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів», зокрема, в АТЦ не відбулося, а дії адміністрації щодо оптимізації та раціоналізації використання трудових ресурсів були спрямовані лише на зменшення розміру заробітної плати водіїв, а відтак у адміністрації підприємства відсутні будь-які підстави до зміни істотних умов праці, а виданий нею наказ № 224 від 20 жовтня 2017 року «Про зміну істотних умов праці водіїв АТЦ (ненормований робочий час)» є незаконним.

Судами належно не досліджено положення Галузевої угоди, якою передбачено доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників об`єднань, підприємств та організацій у порядку та на умовах, передбачених колективним договором.

Позивач зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, проте апеляційний суд залишив поза увагою, що витрати на правничу допомогу відповідача є необґрунтованими та завищеними.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргувідповідач зазначає, що ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» правомірно впровадило зміни в організації виробництва і праці, що підтверджено доказами.

ОСОБА_1 при цьому не надав доказів, які б підтверджували, яким чином скасування режиму ненормованого робочого дня порушує його права.

Крім того, відповідач на вимогу статті 137 ЦПК України надав необхідні документи яким належно підтвердив розмір витрат на професійну правничу допомогу, час, витрачений на виконання відповідних послуг, обсяг послуг.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

13 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 19 серпня 1988 року і на час звернення до суду працює водієм у ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів».

Згідно із наказом № 119 від 15 серпня 2013 року ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» «Про зміну істотних умов праці водіїв АТЦ», встановлено ненормований робочий день для водіїв, які обслуговують апарат правління.

15 серпня 2013 року позивач був належним чином попереджений про зміни істотних умов праці та повідомлений про встановлення доплати за ненормований робочий день в розмірі 1 044 грн.

Згідно із наказом ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» від 03 вересня 2013 року № 129/1 «Про встановлення доплати» затверджено перелік водіїв, які обслуговують апарат управління та доплату.

Колективним договором між правлінням ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» та первинною профспілковою організацією на 2014 рік передбачено 4 дні додаткової відпустки для водіїв автотранспортних засобів, які обслуговують апарат управління постійно на протязі року.

Установлено, що така відпустка Закутньому М. М. надається і оплачується.

Відповідно до наказу ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» від 23 січня 2014 року № 12/1 «Про уточнення в веденні обліку та нарахувань під час роботи з програмним забезпеченням 1С версія 8.3 УПП», для чіткого розмежування напрямків рознесення доплат, премій, надбавок при нарахуванні заробітної плати, які проводяться працівникам комбінату під час ведення обліку та нарахувань заробітної плати встановлено, що виплати за надурочні, за суміщення, за інтенсивність праці, за ненормований робочий день, за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, за роботу у вихідний день - відображати та виносити в особових рахунках як розширена зона обслуговування.

Установлено, що ОСОБА_1 виплачувалися в повному обсязі доплати за ненормований робочий день у період з 2014 року до 2017 року, відповідно до розрахункових листків, висновків експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № СЕ2018/108 від 23 листопада 2018 року та показів експерта ОСОБА_4

Згідно із додатком № 5 до колективного договору передбачена надбавка за класність водіям І класу легкових та вантажних автомобілів, автобусів в розмірі 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час.

Установлено, що ОСОБА_1 виплачена надбавка за класність в повному обсязі, згідно ізрозрахунковими листками за період з січня 2014 року до листопада 2017 року.

Відповідно до висновку Управління Держпраці у Черкаській області про стан дотримання об`єктом нагляду законодавства про працю від 04 серпня 2017 року № 23-02-82/0001, порушень при використанні найманої праці водіїв ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» не встановлено. Оплата праці водіям проводиться з дотримання чинного законодавства.

Відповідно до Акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю № 23-02-19/002 від 20 січня 2016 року підтверджується дотримання ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» законодавства про оплату праці водіїв з ненормованим робочим днем.

Згідно із наказом ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» від 20 жовтня 2017 року № 224 «Про зміну істотних умов праці водіїв АТЦ (ненормований робочий час)» з 01 січня 2018 року скасовано доплату за ненормований робочий час і виконання особливо важливих завдань водіям автотранспортних засобів, які обслуговують апарат управління з використання легкового транспорту.

Установлено, що відповідно до наказу голови правління ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» від 06 жовтня 2017 року № 204 про зміну в організації виробництва та праці, а саме оптимізацію та раціоналізацію використання трудових ресурсів та впроваджено зміни в організації виробництва та праці, а саме: зменшено навантаженість водіїв АТЦ шляхом вибору постачальника послуг по навчанню керуванню транспортним засобом за рахунок комбінату, що підтверджується копією договору.

Згідно із договором зі службою таксі від 10 листопада 2017 року, укладеним міжПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) для перевезення людей та багажу з метою виконання трудових обов`язків, передбачено, що виконавець бере на себе зобов`язання своєчасно та якісно надавати послуги з перевезення легковим транспортом (послуги таксі).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що надурочна робота компенсується підвищеною оплатою.

Вирішуючи під час розгляду справи питання щодо заборгованості з виплати заробітної плати за відпрацьований надурочний час, суд повинен з`ясовувати, чи дійсно працівник виконував роботу, яку можна вважати надурочною. Законодавством також передбачена можливість роботи з встановленням ненормованого робочого дня. І при вирішенні спірних правовідносин необхідно розрізняти надурочну роботу і ненормований робочий день.

КЗпП України не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день».

Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 (Рекомендації № 7), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому така робота не вважається понаднормовою. Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов`язків. Також необмежена і кількість випадків таких перепрацювань, усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим в Рекомендаціях № 7 зазначається, що такі перепрацювання не можуть бути систематичними.

Законодавство не містить переліку професій, посад працівників з ненормованим робочим днем, а також обов`язковості нормативного закріплення такого переліку. Відповідно до пункту 7 Рекомендацій № 7 конкретний список професій і посад, щодо яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Отже, на осіб, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Установлено, що ОСОБА_1 виплачувались доплати за ненормований робочий день в повному обсязі у період з 2014 року до 2017 року.

За умовами Колективного договору передбачено 4 дні додаткової відпустки для водіїв автотранспортних засобів, які обслуговують апарат управління. Погоджуючись з такими умовами Колективного договору, позивач надав згоду на таку форму компенсації за роботу понад норму годин, робота позивача не є надурочною та не підлягає оплаті як надурочна.

Установлено, що ОСОБА_1 виплачена надбавка за класність в повному обсязі, згідно із розрахунковими листками за період з січня 2014 року до листопада 2017 року.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права та повно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходили із того, що відповідний режим робочого дня був установлений для ОСОБА_1 на законних підставах та передбачав виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу, за що позивач отримував відповідну доплату.

Всі роботи, які виконував позивач понад установлену норму робочого часу, входили до кола його обов`язків, що узгоджується з умовами роботи працівника з ненормованим робочим днем. Доказів, що позивач виконував роботу за дорученням роботодавця, що не входила до кола його обов`язків в матеріалах справи не міститься.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Судами встановлено, що позивач на підставі наказу ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» від 20 жовтня 2017 року № 224 був завчасно повідомлений (не пізніше ніж за два місяці) про зміну істотних умов праці, зокрема про скасування з 01 січня 2018 року доплати за ненормований робочий час і виконання особливо важливих завдань водіям автотранспортних засобів, які обслуговують апарат управління з використання легкового транспорту.

Встановлено, що зміни в організації виробництва і праці впроваджені ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» правомірно та обґрунтовано, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги позивача про те, що при визначенні відшкодування суми у вигляді витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, не спростовує висновок апеляційного суду в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «Арцінгер» на підставі договору від 02 березня 2018 року.

Оплату наданих послуг підтверджують рахунки-фактури від 11 квітня 2018 року та від 25 квітня 2018 року, платіжні доручення № 2974 від 31 травня 2018 року та № 1352 від 30 липня 2018 року, акт про надання професійної правничої допомоги від 18 лютого 2019 року.

Апеляційний суд враховував об`єм та складність справи, тривалість розгляду та кількість проведених судових процесів в режимі відеоконференції, та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості визнав справедливим визначити вартість наданих послуг у сумі 16 400 грн.

Крім того, зменшив додаткові витрати, оцінені адвокатським об`єднанням у 9 413,40 грн, зокрема, транспортні витрати, понесені на проїзд адвоката Тищенко С. В. у Ватутінський міський суд для участі у судовому засіданні 10 квітня 2018 року зменшено з 8 400 грн до 500 грн, та виключено з цього переліку транспорті витрати на таксі, здійснені адвокатом Тищенко С. В. у зв`язку з участю в судовому засіданні у розмірі 500 грн і 164 грн витрат адвоката (робота-дім) як необґрунтовані.

Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат буде сума 17 349,40 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року, у незміненій частині, постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило