Провадження № 22-ц/811/2234/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

суддів: Курій Н.М., Савуляка Р.В.

секретар :Фейір К.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №465/7959/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати зарплати,-

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення на його користь зарплатного боргу - компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 10573 грн. 33 коп. відповідно до наданого розрахунку з покладанням судових витрат на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно із судовим наказом Франківського районного суду м. Львова №465/2134/14-ц, виданим 03.10.2014 р., по стягненню з ДП «ЛНДРТІ» на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 7682 грн. 03 коп. відділом ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження №45107696, яке згідно із Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №45107696 від 30.05.2018р. було закінчене, так як борг боржником був погашений та вказана сума боргу була перерахована на його зарплатну банківську карту 31.05.2018р.

Зазначена заборгованість по заробітній платі відповідно із довідкою №110 від 25.02.2014р., включає в себе нараховану зарплату: за квітень 2012 року - 6963 грн. 93 коп.; за січень 2014 року - 718 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» №159 від 21.02.2001 р. йому належить компенсація за затримку виплати заробітної плати.

Розмір суми компенсації, обчислений відповідно до Постанови КМУ №159, становить: зарплати за квітень 2012 року - 9582 грн. 36 коп.; зарплати за січень 2014 року - 990 грн. 97 коп. Загальна сума компенсації становить 10573 грн. 33 коп.

Згідно із довідкою №403 від 13.12.2018 р., виданою ДП "ЛНДРТІ" йому невірно нарахована сума компенсації - 2953 грн. 34 коп.

Просить стягнути з відповідача зарплатний борг - компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в розмірі 10 573 грн. 33 коп.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення на його, позивача, користь зарплатний борг - компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 10573 грн.. 33 коп. відповідно до наданого розрахунку з покладанням судових витрат на відповідача, відмовлено за недоведеністю таких.

Рішення суду оскаржив позивач. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено факт нарахування компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати у розмірі 3668,75 грн., з якої було утримано обов`язкові платежі і сума до виплати склала 2953,34 грн., оскільки суд посилається на Довідку ДП ЛНДРТІ № 403 від 13.12.2018 року, проте в ній не надано помісячного розрахунку зазначених сум, а лише вказано такі, що позбавило суд можливості перевірити правильність нарахування виплат.

Судом неправильно встановлена обставина відмови позивача від стягнення на його користь суми компенсації, оскільки така не була доведена в судовому засіданні.

Судом першої інстанції невмотивовано відхилено наданий позивачем доказ-розрахунок компенсації та долучено до справи розрахунок компенсації, наданий відповідачем, який не відповідає нормам ст.ст.2,3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», оскільки розрахунок проведений з необґрунтованої суми, відтак не може бути доказом у справі.

Вважає, що судом помилково застосовано норми КЗпП України та ЗУ «Про оплату праці», оскільки на момент розгляду справи позивач вже не був працівником відповідача. Наголошує, що текст судового рішення містить прогалини, недоведені в судовому засіданні обставини та неправильне застосування законодавства.

Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.04.2019 року і постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову.

На апеляційну скаргу директор Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (далі ДП ЛНДРТІ) І.В.Персков надав Відзив. У Відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що проти позову ОСОБА_1 заперечує, рішення Франківського районного суду м.Львова від 24.04.2019 року вважає законним, обґрунтованим, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.

15 липня 2019 року у справі відкрито апеляційне провадження.

29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду на 16 грудня 2019 року без повідомлення учасників.

16 грудня 2019 року колегією суддів Львівського апеляційного суду постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 20 січня 2020 року та з метою з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи справу слухати з участю учасників справи про що надіслати повідомлення.

Представник ДП ЛНДДРТІ в судове засідання не з`явився, про причини неявки в суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить висновку про задоволення апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що Судовим Наказом Франківського районного суду м.Львова № 465/2134/14-ц виданим 03.10.2014 року стягнено з ДП ЛНДРТІ «Лорта» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7 682,03 грн.. Борг позивачу виплачено 30.05.2018 року шляхом перерахунку коштів на зарплатну банківську карточку, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 45107696. (а.с.3,4).

Заборгованість по заробітній платі відповідно до Довідки №110 від 25.02.2014 року включала нараховану, але не виплачену заробітну плату за квітень 2012 року в сумі 6 963, 93 грн.; за січень 2014 року-718, 10 грн. Вважає, що відповідно до постанови КМУ №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» йому належить компенсація за затримку виплати заробітної плати в сумі 10 573,33 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прописав, що оскільки компенсація втрати частину доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати має разовий характер, то відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не застосовується. Окрім цього, позивачем не доведено, що сума заборгованості за судовим наказом не була вчасно виплачена відповідачем саме з його вини, що підтверджується скаргами позивача ОСОБА_1 на дії державного виконавця, які розглядалися Франківським районним судом м.Львова (Справа № 465/2134/14-ц.

Із висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За змістом статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок) відтворюють положення Закону лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За наявності зазначених умов, у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у справі №243/5135/16-ц провадження № 61-5396св18 від 30 травня 2018 року; у справі № 487/763/17, провадження № 61-26024св18 від 27 листопада 2019 року;

Судом встановлено, що Судовим наказом Франківського районного суду м.Львова № 465/2134/14-ц виданим 03.10.2014 року стягнуто з ДП ЛНДРІ на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 682 грн.03 коп. Відділом ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження № 45107696, яке згідно із постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 45207696 від 30.05.2018 року було закінчено, так як борг боржником був погашений та вказана сума боргу була перерахована на його зарплатну банківську карту 31.05.2018 року. Вищевказана заборгованість по заробітній платі відповідно до Довідки №110 від 25.02.2014 року включає в себе нараховану зарплату: за квітень 2012 року 6963,93 грн.; за січень 2014 року- 718,10 грн.,що підтверджується наданим суду помісячним розрахунком, а відтак не є одноразовою виплатою вихідної допомоги.

Щодо висновків суду про вину позивача у несвоєчасному отриманні коштів через оскарження дій ВДВС, колегія суддів зазначає, що перерахунок виплати заборгованої заробітної плати залежало від самого відповідача, який зволікав у часі, внаслідок чого оскаржувалися дії ВДВС щодо невжиття заходів про такі виплати з боржника.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, яке є обов`язковим до виконання на території України, остаточним, міститься висновок Конституційного Суду України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до ст. 376 ч.1 п.4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не було застосовано норм матеріального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення .

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати зарплати задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (ЄДРПОУ 14311429) в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 10 573,33 грн. компенсаційних виплат грошових доходів втрати частини зарплати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (ЄДРПОУ 14311429) в дохід держави 1 762 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 січня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді : Н.М.Курій

Р .В.Савуляк