ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа №805/2158/17-а

адміністративне провадження №К/9901/38728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (суддя Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (колегія у складі суддів Ханова Р.Ф, Василенко Л.А., Гайдара А.В.)

у справі № 805/2158/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання повторно розглянути клопотання.

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.06.2017 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

2. Позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23.05.2017 № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787,

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою,

- надати земельну ділянку кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.06.2017).

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017, позов задоволено повністю.

4. 29.09.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення суду першої та апеляційної інстанції. Просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

5. 14.12.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6. 09.01.2017 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу.

7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 29.09.2006 між Дробишевською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі №66, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Дробишевської селищної ради. Договір укладено строком на 7 років.

9. 09.09.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років площею 11,3000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області для ведення фермерського господарства.

10. 27.03.2014 Головним управлінням Держземагенства у Донецькій області було видано наказ №ДЦ/1423055400:03:000/00000781 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 .

11. Пунктом 1 зазначеного наказу передбачено надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 14 років із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають власності, площею 11,3197 га ріллі для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до пункту 2 цього ж наказу ОСОБА_1 слід протягом року забезпечити розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 його наказу земельної ділянки, розробку та подання на затвердження у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, подання погодженого проекту землеустрою та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки до Головного управління.

Пункт 3 наказу передбачає, що у разі невиконання вимог пункту 2 вважати цей наказ таким, що втратив чинність.

12. Відповідний проект землеустрою на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено у 2015 році.

13. Міськрайонним управлінням Держземагенства у м. Красний Лиман та Краснолиманського району було складено висновок від 29.12.2014 за № 154 про погодження зазначеного проекту.

14. З метою затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управлінням Держземагенства у Донецькій області з відповідними клопотаннями.

15. Головне управлінням Держземагенства у Донецькій області листами від 24.09.2015 № 19-5-7777.72-912/19-5, від 23.12.2015 № К-415/0-247/6-15, від 12.03.2016 № К-418/0-628/6-16 надавало ОСОБА_1 відповіді, що поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та повертав проект землеустрою на доопрацювання.

16. Листом від 23.05.2017 № К-2020/0-1556/6-17 Головне управлінням Держземагенства у Донецькій області повідомило ОСОБА_1 , що зауваження, викладені у листах Головного управління від 24.09.2015 № 19-5-7777.72-912/19-5, від 23.12.2015 № К-415/0-247/6-15, від 12.03.2016 № К-418/0-628/6-16 усунуті ним не в повному обсязі, а саме:

1) на титульному аркуші проекту землеустрою, кадастровому платні земельної ділянки та на аркушах відомостей про координати точок їх меж відсутня позначка про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру;

2) термін дії наказу Головного управління від 27.03.2014 № ДЦ/1423055400:03:000/000000781 закінчився 27.03.2015;

3) не уточнено цільове призначення витребуваної земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2014 № НВ-1401487602014.

Отже, підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не надається можливим, тому проект землеустрою повертається.

17. Крім того, у листі відповідача від 25.05.2017 № К-2221/0-1592/6-17, який є відповіддю на звернення позивача від 11.05.2017, зазначено, що 25.11.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, земельна ділянка за кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, 1423055400:03:000:1895, перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру, а Поземельна книга на неї закрита.

18. Згодом, наказами від 31.01.2017 № 183-СГ, № 184-СГ, № 198-СГ, № 199-Г, від 01.02.2017 № 208-СГ, № 205-СГ громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. Позивач вважає відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправною, оскільки підстави, зазначені відповідачем у листах-відмові, не відповідають жодним нормам чинного законодавства. Відповідно до норм Земельного кодексу України підставою для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Оскільки проект землеустрою в грудні 2014 року був погоджений висновком Держземагенства, то Держгеокадастр був зобов`язаний затвердити поданий проект.

20. Відповідач стверджував, що за результатами розгляду клопотання позивача у вересні 2015 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, було з`ясовано, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів і правил у сфері землеустрою, зазначені конкретні недоліки. Проект повернуто позивачу на опрацювання та виправлення недоліків. При наступних зверненнях недоліки, зазначені у попередніх листах Головного управління від 24.09.2015 № 19-5-7777.72-912/19-15 та від 23.12.2015 № К-415/0-247/6-15 позивачем не усунуті. Відповідач стверджував, що проект не затверджено, оскільки на час видання наказу про надання дозволу не було визначено щодо його безстроковості, а позивач не вжив дії щодо поновлення строку дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач не виконав зауваження до проекту землеустрою і згодом земельна ділянка була передана іншим громадянам у власність.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що у листі від 23.05.2017 № К-2020/0-1556/16-17 протиправно зазначає як підставу відмови у затвердженні проекту відсутність позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, оскільки така позначка робиться виключно при внесенні відомостей (змін до них), проектом землеустрою жодних змін до сформованої земельної ділянки не вносилось.

22. Наказ Головного управління Держземагенства у Донецькій області від 27.03.2014 № ДЦ/1423055400:03:000/00000781, яким надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, зберігає чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом України від 02.06.2015 № 497-VIII, тобто, з 27.06.2015 по 27.06.2017.

23. Позивач отримав для ведення фермерського господарства дозвіл на землю сільськогосподарського призначення. Відповідач вказував на необхідність уточнення цільового призначення витребуваної земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру, проте законодавством України не передбачено уточнення цільового призначення.

24. Суди відхили аргументи відповідача проте, що земельна ділянка, яку позивач хотів отримати в оренду, вже передана у власність інших громадян, оскільки предметом спору є лише законність дій відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо розгляду проекту землеустрою, а не отримання спірної земельної ділянки іншими фізичними особами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

25. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:

26. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про землеустрій» максимальний строк складення документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Наказ на розробку проекту землеустрою було видано 27.03.2014. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України № 497-VІІІ від 02.06.2015 дозвіл мав втратити чинність лише через два роки. Проте скаржник вважає, що закон зворотної дії в часі не має.

27. В 2016 році земельну ділянку, яку хотів отримати позивач, було передано у власність інших шести громадян. Суди не врахували, що надання дозволу на розробку проекту не має жодного правового значення для надання такого дозволу іншій особі щодо тієї ж земельної ділянки, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає, що буде прийнято позитивне рішення про надання її у власність.

Також скаржник вважає, що недоліки, через які проект землеустрою не міг бути затверджений, позивачем так і не було усунуто.

28. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу посилався на те, що всі три зауваження до проекту землеустрою є безпідставними, не ґрунтуються на законі. Вважає, що наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельних ділянок, виданий 27.03.2014, діяв до 27.03.2017.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Перевіривши доводи касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

30. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, а підставою - відсутність законних підстав для незатвердження проекту землеустрою.

31. Відповідно до частин 1, 6 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

32. З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що підставою відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою стала відсутність позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку, закінчення терміну дії наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не уточнення цільового призначення земельної ділянки.

33. Суди попередніх інстанцій перевірили ці підстави та дійшли висновку, що такі були безпідставними, а отже, проект землеустрою підлягав затвердженню.

34. Разом з тим встановлено, що у той час, як позивач неодноразово з 2015 по 2017 рік звертався до відповідача із проханнями про затвердження проекту землеустрою, в 2016 році земельна ділянка за кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 (яку хотів отримати позивач) була поділена на шість земельних ділянок з кадастровими номерами 1423055400:03:000:1890, 1423055400:03:000:1891, 1423055400:03:000:1892, 1423055400:03:000:1893, 1423055400:03:000:1894, 1423055400:03:000:1895 та згодом наказами від 31.01.2017 затверджено проекти землеустрою щодо відведення цих ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та передано у власність. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

35. Проте цю обставину суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не взяли до уваги, мотивуючи тим, що предметом спору є лише законність дій відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо розгляду проекту землеустрою.

36. Перевіряючи законність оскаржуваних рішень, Верховний Суд зазначає, що ним уже розглядався аналогічний спір між тими самими сторонами і з тих самих підстав (справа №805/3473/17-а, постанова від 29.11.2019). Лише з тією різницею, що предметом оскарження у справі №805/3473/17-а була відмова Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 27.09.2017 № К-4702/0-3166/6-17, а у даній справі - лист від 23.05.2017 № К-2020/0-1556/16-17. Водночас, підстави не затвердження проекту землеустрою є ідентичними.

37. У справі №805/3473/17-а Верховний Суд скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018, а справу № 805/3473/17-а направив на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не встановили, чи зареєстрували треті особи право власності на спірні земельні ділянки та не залучили їх до участі в цій справі як осіб, права та інтереси яких можуть бути порушенні ухваленими судовими рішеннями.

Вирішення спору у даній справі без надання оцінки відповідним доводам та перевірки доказами у випадку, якщо спірна земельна ділянка вже передана іншим особам, не матиме наслідком поновлення порушеного права позивача, не дозволить остаточно вирішити спір між позивачем та цими особами щодо права на земельну ділянку, не буде ефективним способом захисту його права, а відтак не буде виконаним основне завдання судочинства.

38. Розглядаючи дану справу, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

39. Таким чином, у разі виникнення у третіх осіб уже права власності на земельні ділянки, надання оцінки іншим підставам відмови в затвердженні проекту землеустрою не призведе до можливості відновлення порушених прав позивач у обраний ним спосіб - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду.

40. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

41. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин, дати відповідну їм юридичну оцінку.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року скасувати, а справу № 805/2158/17-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кравчук В.М.

Суддя Стародуб О.П.

Суддя Єзеров А.А.