ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/51/19

Провадження № 11-508заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Білопольської Н. А.,

розглянула в судовому засіданнісправу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Смокович М. І., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.),

УСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

1) визнати протиправним і нечинним рішення Комісії від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18, яким:

- визначено, що суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням ВККС від 7 червня 2018 року № 133/зп-18 (далі - Рішення № 133/зп-18);

- відмовлено судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного Рішенням ВККС № 133/зп-18, за результатами складення іспиту суддями місцевих та апеляційних судів;

- визнано суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської областіОСОБА_1 ;

2) зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення) та в Порядку проведення іспиту та методиці встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок), затверджених рішеннями ВККС від 3 та 4 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) та № 144/зп-16 відповідно, містяться суттєві протиріччя у процедурі кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів, зокрема внаслідок закладеного в них різного тлумачення термінів «результати кваліфікаційного оцінювання», «результати іспиту», «іспит», «стадія іспиту».

На думку позивача, вказані нормативні акти не передбачають чітких показників оцінювання, які надавали б можливість пересвідчитися в об`єктивності й прозорості процедури оцінювання судді, та не встановлюють достатніх гарантій від зловживань та неправильного застосування положень щодо визначення результатів кваліфікаційного оцінювання. Як вважає позивач, за результатами етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» (з урахуванням двох стадій: анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання) він набрав 98,875 балів (70,875 бала за першу стадію і 28 балів за другу стадію), тобто подолав мінімально допустимий бал, визначений пунктом 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення, тому за правилами пункту 8 глави 6 розділу ІІ цього Положення мав бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Проте Комісія не врахувала вимог пунктів 6.4, 8, 9 глави 6 розділу ІІ, пункту 9 розділу V Положення, внаслідок чого неправомірно, як на думку позивача, не допустила ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 23 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 травня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 3 липня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У липні 2019 року ВККС подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила про те, що скарга не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач ОСОБА_1 усудовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та її доводи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника відповідача, заслухавши виступ позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 25 грудня 2004 року № 1540/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Володимирецького районного суду Рівненської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2765-VI - обраний суддею безстроково.

Рішенням № 133/зп-18 ВККС відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них - суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1

Проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді призначено на 5 липня 2018 року.

У тому ж рішенні Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Рішенням від 18 жовтня 2018 року № 234/зп-18 Комісія затвердила результати складення суддями 5 липня 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

Зокрема, суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 бала (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 28 балів (з максимально можливих 120).

За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС прийняла рішення від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18, яким суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1:

- визнано таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного Рішенням Комісії № 133/зп-18;

- відмовлено допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди», призначеного Рішенням Комісії № 133/зп-18;

- визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області.

В оскаржуваному рішенні ВККС зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 бала, за виконання практичного завдання - 28 балів.

Відтак з посиланням на пункт 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення та на Рішення №133/зп-18 (в частині визначення мінімально допустимих балів) Комісія констатувала, що оскільки за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_1 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, він не склав іспиту, тому не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди».

З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 . не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку з чим є підстави для того, щоб рекомендувати ВРП розглянути питання про його звільнення із займаної посади.

Не погодившись із таким рішенням ВККС, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що Комісія для цілей проведення іспиту, призначеного її Рішенням № 133/зп-18, установила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, тобто як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту. Тому, оскільки позивач не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, і відповідно не може бути допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

Крім того, суд першої інстанції перевірив рішення ВККС на відповідність критеріям статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Зокрема, суд з`ясував, що: 1) кваліфікаційне оцінювання проводив повноважний склад членів ВККС; 2) рішення підписали всі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та в його ухваленні; 3) рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВККС прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон

№ 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 3 та 4 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).

Суд першої інстанції встановив, що Рішенням № 133/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддям місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1

На підставі частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом установлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений Законом № 1402-VІІІ етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).

Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники «Рівень знань у сфері права» та «Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1-3 глави 2 розділу ІІ Положення).

За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.

За правилами підпунктів 6.1-6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Пунктами 7-9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Як установив суд першої інстанції, 5 липня 2018 року ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 70,875 бала з 90 можливих, та виконав письмове практичне завдання, за результатами якого набрав 28 балів з максимальних 120.

За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС прийняла оспорюване рішення від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18, яким: визнала суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного Рішенням № 133/зп-18; відмовила судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного Рішенням Комісії № 133/зп-19; визнала суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області.

Відповідно до частин другої та третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

На переконання ОСОБА_1 оцінка результатів за підсумками етапу «Іспит» має визначатися виходячи із загальної суми балів, які суддя набрав за виконання анонімного письмового тестування та практичного завдання.

Разом з цим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення має на меті проявити й оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді (які хоч і взаємопов`язані між собою з огляду на сферу професійної діяльності, втім відмінні за своєю суттю).

При цьому, оцінюючи рівень знань у сфері права (за показниками, визначеними у пункті 2 глави 2 розділу ІІ Положення) шляхом анонімного письмового тестування, не вдасться з`ясувати рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, і хоч указаний показник професійної компетентності (рівень знань у сфері права) теж має істотне значення, однак він не може замінити чи частково збалансувати загальний результат іспиту (шляхом додавання балів). Позаяк ідеться про оцінювання відповідності судді займаній посаді, то така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

Критерії, за яких суддя визнається таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, визначені у Рішенні № 133/зп-18, а саме: суддя вважається таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, у разі набрання ним: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Таким чином, Комісія з метою проведення іспиту встановила мінімально допустимий бал як для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, тобто дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.

За правилами пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Оскільки за виконання практичного завдання позивач набрав 28 балів (з максимально можливих 120), тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому правомірно не допущений Комісією до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року та від 19 березня 2019 року у справах № 9901/580/18 (провадження № 11-902заі18) і № 9901/585/18 (провадження № 11-1473заі18) відповідно.

Отже, у вказаній частині заявлених позовних вимог немає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

При цьому кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 проведено ВККС на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», глави 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII, а також відповідно до Порядку, затвердженого Комісією на виконання положень частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII, що спростовує доводи скаржника про порушення відповідачем вимог юридичної (правової) визначеності як елементу принципу верховенства права.

Водночас оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і нечинним рішення ВККС від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18 щодо внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю з огляду на таке.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Отже, вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції саме ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому рішення ВККС щодо надання рекомендації може бути оскаржене виключно разом з рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Установлення законом такої умови не обмежує право особи на оскарження цього рішення до адміністративного суду, однак запроваджує можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення Комісії з рекомендацією буде реалізоване через рішення органу, який за результатами його розгляду ухвалить відповідне рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 9901/681/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення ВККС від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18 у частині рекомендації ВРП про звільнення позивача з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області має рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки ВРП не прийме відповідне рішення за результатами розгляду цієї рекомендації.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.

Оскільки оскаржуване рішення ВККС в частині рекомендації ВРП про звільнення позивача з посади судді не може бути предметом судового оскарження без рішення ВРП, ухваленого за відповідною рекомендацією, рішення Касаційного адміністративного суду у склад Верховного Суду від 23 квітня 2019року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і нечинним рішення Комісії від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18 у частині надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене при правильному встановленні обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 266, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року № 2006/ко-18 у частині надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

3. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. КнязєвСуддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкЖ. М. Єленіна Т. О. АнцуповаО. С. Золотніков С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. Г. Яновська