open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 817/726/15
Моніторити
Ухвала суду /12.03.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.02.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /06.01.2021/ Касаційний адміністративний суд Постанова /02.12.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.07.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /21.07.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.03.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.03.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.02.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /23.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /23.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.08.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /02.06.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /02.06.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.04.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 817/726/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /12.03.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.02.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /06.01.2021/ Касаційний адміністративний суд Постанова /02.12.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Рішення /21.07.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /21.07.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.05.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /19.03.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /03.03.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /06.02.2020/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /23.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /23.01.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /05.08.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /15.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /02.06.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /02.06.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /15.04.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2015/ Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №817/726/15

адміністративне провадження №К/9901/8343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представників позивача Хижняка А.В., Янчука В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Жуковської Л.А. від 02 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Одемчука Є.В., суддів Бучик А.Ю., Майора Г.І. від 15 липня 2015 року у справі за позовом Колективного підприємства «Будінвестсервіс» до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Колективне підприємство «Будінвестсервіс» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 16 липня 2014 року №0001132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 442632,50 грн., з яких 354106,00 грн. за основним платежем та 88526,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 384837,50 грн, з яких 307870,00 грн. за основним платежем та 76967,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 11 листопада 2014 року №0001602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 217959,75 грн., №0001612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 116064,83 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ «Нордекс компані ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ПП «Оргспецсервіс», ТОВ «Лейт Біз» та ТОВ «Авто Коннект ЛТД» у період з січня 2012 року по травень 2014 року, а також з ТОВ «Єврокласбуд» за жовтень 2013 року, ТОВ «Твін Стар Груп» за листопад-грудень 2013 року, ТОВ «Рекомс» за червень 2014 року.

Підприємство не погодилося із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків актів перевірок від 27 червня 2014 року №899/22/22579348 та від 30 жовтня 2014 року №1234/22/22579348, на підставі яких прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Застосувавши пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункти 138.2, 138.4 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд дійшов висновку, що матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських операцій по поставці на користь позивача товарів, виконання робіт, надання послуг його контрагентами й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування безпідставної податкової вигоди, а висновок про порушення позивачем відповідних законодавчих норм ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагентів; також вказав на те, що відповідачем не надано відповідного обвинувального вироку суду щодо посадової особи ПП «Оргспецсервіс», а тому, за висновком суду, посилання на пояснення цієї особи щодо відсутності її відношення до діяльності очолюваного ним підприємства, отримані у межах кримінального судочинства, не можуть вважатися належними доказами у справі.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 липня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, а також про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентами своїх зобов`язань й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів, наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів, відсутність у них відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій, тощо.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку Підприємства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухваленні у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 23 січня 2020 року, у яке представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією у період з 12 червня 2014 року по 20 червня 2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 01 травня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 червня 2014 року №899/22/22579348, в якому відображено висновок про порушення позивачем положень: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 307870,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, абз. «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в загальній сумі 354106,00 грн.

Також відповідачем у період з 23 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Єврокласбуд» за жовтень 2013, ТОВ «Твін Стар Груп» за листопад-грудень 2013, ТОВ «Рекомс» за червень 2014, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2014 року №1234/22/22579348, в якому відображено висновок про порушення позивачем положень: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати в загальному розмірі 407245,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 116064,83 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 217959,75 грн; статей 1, 3 Закону №996-XIV, статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із ТОВ «Єврокласбуд», ТОВ «Твін Стар Груп» та ТОВ «Рекомс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Судами зазначено, що у актах перевірки Інспекція дійшла висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Нордекс компані ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ПП «Оргспецсервіс», ТОВ «Лейт Біз», ТОВ «Авто Коннект ЛТД», ТОВ «Єврокласбуд», ТОВ «Твін Стар Груп» та ТОВ «Рекомс», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; відсутність документів, які, враховуючи умови укладених із вказаними контрагентами договорів та вимоги відповідних нормативно-правових актів, підтверджували б надання цими особами послуг (виконання робіт), постачання товарів та їх оприбуткування Підприємством тощо.

На підставі актів перевірок відповідачем прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, позивачем здійснювались взаємовідносини із наступними суб`єктами господарювання: з ТОВ «Нордекс Компані ЛТД» на підставі договору від 12 квітня 2012 року №7 по наданню послуг транспортними засобами та механізмами; з ТОВ «Рімнус Маркет» на підставі договору субпідряду від 17 квітня 2012 року №01 по наданню послуг (виконанню робіт) щодо експлуатаційного утримання автомобільної дороги Київ-Чоп в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення та світлофорних об`єктів); з ПП «Оргспецсервіс» щодо поставки останнім електротоварів (лампи, конденсатори, дроселі, скло захисне, патрони тощо); з ТОВ «Лейт Біз» на підставі договору поставки від 28 листопада 2013 року №5 на поставку останнім товарів (матеріалів); з ТОВ «Авто Коннект ЛТД» на підставі договору про надання послуг транспортними та механічними засобами від 28 квітня 2013 року №05; з ТОВ «Єврокласбуд» на підставі договору поставки від 30 травня 2013 року №3 на поставку останнім товарів (матеріалів); з ТОВ «Твін Стар Груп» на підставі договору про надання послуг транспортними і механічними засобами №15 від 04 листопада 2013 року; з ТОВ «Рекомс» на підставі договору про надання послуг транспортними і механічними засобами №03 від 03 січня 2014 року.

Суди зазначили, що фактичне виконання господарських зобов`язань за вказаними договорами підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: податковими накладними; видатковими накладними; прибутковими накладними; довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3; актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2; відомостями про матеріали, отримані від постачальників; звітами про витрати матеріалів виконавця робіт; звітами енергетика; актами надання послуг; бухгалтерськими відомостями; банківськими виписками на підтвердження оплати тощо. Придбаний товар (роботи, послуги) у подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань перед філією «Житомирський ВЕТВЗ» щодо виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги М06 Київ-Чоп в межах Рівненської області (обслуговування об`єктів зовнішнього освітлення) за рахунок коштів державного та місцевого бюджету та перед ТОВ «Белфорт-системс» щодо надання послуг транспортними і механічними засобами.

Верховний Суд вважає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, виконання робіт, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що ТОВ «Нордекс Компані ЛТД» зареєстровано на підставну особу ОСОБА_1 , яка у ході допиту як свідок повідомила, що взимку 2012 року погодилась за винагороду підписати довіреність та ще якісь документи, необхідні для реєстрації товариства, наміру здійснювати фінансово-економічну діяльність вона не мала, статутний фонд підприємства не формувала, ніяких документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, де знаходяться офісні приміщення, документація їй невідомо.

Крім того, вказував на те, що зареєстрований директор ТОВ «Рімнус Маркет» гр. ОСОБА_2 у ході її допиту повідомила, що жодного відношення до діяльності підприємства вона не має, де знаходяться статутні документи, документи фінансово-господарської звітності, бухгалтерської звітності їй не відомо, печатки підприємства вона ніколи не бачила і не використовувала, банківських рахунків не відкривала, документів ТОВ «Рімнус Маркет» не підписувала, довіреностей не видавала, посадових осіб підприємств-контрагентів не знає і ніколи не бачила.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, по суті зазначив, що для адміністративного суду преюдиційне значення має лише вирок суду у кримінальній справі, а відтак посилання Інспекції не можуть слугувати належним підтвердженням нереальності господарських операцій.

Частиною 1 статті 69 цього КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 КАС України).

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, мали б бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Разом з тим, суди некритично віднеслися до повідомленої інформації й не надали належної правової оцінки таким обставинам, як наслідок, так і не встановили, хто ж саме від імені контрагентів підписував фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, що загалом не узгоджується із приписами частини третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) щодо обґрунтованості судового рішення.

Окрім того суди не навели суть (зміст) взаємовідносин позивача із контрагентами по наданню останніми послуг (виконанню робіт), реальність операцій з яким не визнає відповідач, не вказали надання яких саме послуг транспортними засобами та механізмами обумовлювалось вказаними угодами, не перевірили, чи складені за результатом цих відносин документи підтверджують їх справжність та свідчать про участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань, чи відповідають такі документи вимогам законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, не встановили обставин використання позивачем результатів виконання договору у власній господарській діяльності тощо. Судами не досліджено обставин, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи (надавали послуги), свідчили б про передачу обладнання, технічних та інших засобів і матеріалів, необхідних для безпосереднього виконання своїх обов`язків, повернення обладнання, невикористаних матеріалів тощо, а також доказів наявності у контрагентів дозволів (ліцензій) на право здійснення такого роду робіт (послуг) тощо.

Не навели й суди відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій) щодо поставки товарів (матеріалів). Не встановили суди коли і ким поставлявся товар і яким чином.

Відтак не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, участь згаданих вище контрагентів у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірних операцій, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Підприємства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.

З огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також заперечення відповідачем спроможності контрагентів виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем залишились недослідженими і нез`ясованими обставини щодо наявності у ТОВ «Нордекс компані ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ПП «Оргспецсервіс», ТОВ «Лейт Біз», ТОВ «Авто Коннект ЛТД», ТОВ «Єврокласбуд», ТОВ «Твін Стар Груп» та ТОВ «Рекомс» управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо), які зазвичай необхідні для виконання таких спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання. В матеріалах справи такі відомості відсутні.

Також, враховуючи, що станом на момент перевірки та розгляду справи у судах попередніх інстанцій, як встановлено останніми, в Підприємства рахувалась кредиторська заборгованість перед деякими із контрагентів, судами не перевірено наявності відповідної розумної економічної причини (ділової мети) спірних операцій у зв`язку з обставинами нездійснення позивачем розрахунків за укладеними угодами у повному обсязі.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарських операцій та формування на їх підставі правомірної податкової вигоди.

Верховний Суд вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Однак у цій справі висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Варто зазначити про відсутність в матеріалах справи власне й актів перевірок від 27 червня 2014 року №899/22/22579348 та від 30 жовтня 2014 року №1234/22/22579348, на підставі яких були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, які є базовими у взаємозв`язку з предметом доказування у спірних відносинах та підлягають безпосередньому дослідженню судом в ході розгляду спору даної категорії. Відсутні також й податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0001602200 та №0001612200, які оскаржуються позивачем.

Відтак допущені судами при з`ясуванні обставин цієї справи недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку. Їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 87130009
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку