П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4185/19Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Турецької І.О.,

суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П.,

за участі секретаря Скоріної Т. С.

представника позивача Полевої С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2019 року ТОВ «Таврія-В» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості №UA 500060/2019/000042/2 від 17 квітня 2019 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00293 від 17 квітня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб`єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Товариство пояснило, що надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили всі відомості, що підтверджують числові значення її складових та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, митний орган дійшов неправильного висновку про неможливість застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту та необґрунтовано вимагав від декларанта додаткові документи.

Посилання Одеської митниці ДФС в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року позов ТОВ «Таврія-В» задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що подані позивачем до митного оформлення документи, надавали можливість суб`єкту владних повноважень визначити митну вартість товару за ціною контракту. Підстави прийняття спірного рішення, що визначені суб`єктом владних повноважень у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть свідчити про його правомірність.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Одеська митниця ДФС просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які, у випадку заниження митної вартості, передбачають необхідність здійснення її перевірки. При цьому, на думку скаржника, увагу слід звертати на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

До того ж, у випадку спрацювання АСАУР, за поясненнями митного органу, виникає необхідність проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів, запиту додаткових документів, а у випадках, передбачених ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

З огляду на спрацювання системи АСАУР, були досліджені числові значення складових митної вартості товарів митної декларації №UA500060/2019/010982 від 16 квітня 2019 року та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті.

Позаяк, в процесі митного контролю у поданих документах були виявлені розбіжності, а також останні не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а саме:

- в пункті 3-1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №172 від 03 жовтня 2011 року вказано, що товар постачається на умовах поставки Ex Work FCA, проте у наданому до митного оформлення інвойсі від 10 квітня 2019 року №7001453055 умови поставки FCA FRANCE ARQUES;

- у наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- у довідці про транспортні витрати від 16 квітня 2019 року №47 не зазначені умови поставки товару;

- у пункті 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №172 від 03 жовтня 2011 року зазначено, що за даною поставкою має бути передоплата у розмірі 100%, проте до митного оформлення не надано жодного документу стосовно передоплати;

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо витрат, які входять до ціни товару, що була фактично сплачена, чи підлягала сплаті, вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що митним органом цілком правомірно були витребувані додаткові документи. Проте, у відповідь на таку вимогу, декларант повідомив про неможливість надання додаткових документів.

Резюмуючи викладене, суб`єкт владних повноважень вважає, що діяв на підставі та в межах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

ТОВ «Таврія-В» не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

03 жовтня 2011 року між ТОВ «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №172.

23 липня 2018 року між ТОВ «Таврія-В» (Покупець) та фірмою «ARC INTERNATIONAL» (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду №10 до договору поставки №172 від 03 жовтня 2011 року.

Після надходження товару до м. Одеса уповноваженою особою Позивача ОСОБА_1 . для митного оформлення вантажу 16 квітня 2019 року було подано до митного органу митну декларацію №UA500060/2019/010982, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи:

пакувальний лист №81210122 від 10 квітня 2019 року, пакувальний лист №81210280 від 10 квітня 2019 року, пакувальний лист №81212218 від 10 квітня 2019 року, пакувальний лист №81214287 від 10 квітня 2019 року, пакувальний лист №81215069 від 10 квітня 2019 року;

рахунок-фактуру (інвойс) №7001453055 від 10 квітня 2019 року;

автотранспортну накладну №466347-01 від 10 квітня 2019 року;

декларацію про походження товару (сертифікат походження) №730802 від 12 квітня 2019 року;

декларацію про походження товару (сертифікат походження) №730803 від 12 квітня 2019 року;

довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №47 від 16 квітня 2019 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) №172 від 03 жовтня 2011 року з додатковими угодами;

специфікацію №12 від 18 березня 2019 року;

копію митної декларації країни відправлення №19FRD5620029350640 від 10 квітня 2019 року.

Одеська митниця ДФС, перевіряючи надані декларантом документи, встановила, що в останніх містяться розбіжності, а також вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари.

Підставою для такого висновку, на думку митного органу, є порушення наступних умов договору №172 від 03 жовтня 2011 року:

1) відповідно до пп. В) п.1 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МК України) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03 жовтня 2011 року №172 в розділі 4 зазначено, що упаковка є складовою частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару;

2) відповідно до ст. 3.1 зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03 жовтня 2011 року №172 вказано, що товар постачається на умовах поставки Ex Work Іncoterms 2000, про те у наданому до митного оформлення Інвойсі від 10 квітня 2019 року №7001453055 умови поставки FCA FRANCE ARQUES;

3) відповідно до ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Поставка товарів здійснюється на умовах FCA FRANCE ARQUES. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) згідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення надано довідка про транспортні витрати від 16 квітня 2019 року №47 в якій міститься інформація про вартість перевезення оцінюваних товарів не зазначені умови поставки товару;

5) у с 2-2 рахунку зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03 жовтня 2011 року №172 зазначено, що за даною поставкою має бути передоплата у розмірі 100%, проте до митного оформлення не надано жодного документу стосовно передоплати.

Одеською митницею ДФС, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме:виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову);

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

16 квітня 2019 року електронним повідомленням декларантом ТОВ «Таврія-В» було надіслане повідомлення №16/04, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.

За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний за товаром №5 та щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами за товаром №3.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:

по товару №3 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: - 3,05 долл. США/кг нетто (митна декларація №№ UA125110/2019/403172 від 22 лютого 2019 року), ніж заявлено декларантом - 2,15 дол. США/кг нетто;

по товару №5 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: - 2,70 долл. США/кг нетто (митна декларація № UA125220/2019/703510 від 15.03.2019), ніж заявлено декларантом - 2,38 дол. США/кг нетто.

17 квітня 2019 року Одеською митницею ДФС ухвалено рішення №UA 500060/2019/000042/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293.

Підставою для прийняття вказаного рішення митний орган зазначив наведені вище порушення контракту, а підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості вказав відомості з бази даних ЄАІС, з яких вбачається проведення митного оформлення подібних (аналогічних) товарів за вищою вартістю.

Не погоджуючись з викладеним ТОВ «Таврія-В» звернулося до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги митного органу, з огляду на таке.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 Митного кодексу України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 Митного кодексу України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст. 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем, зокрема:

вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Частина 11 Митного кодексу України забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті.

Досліджуючи обставини, які стали підставами для коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції встановив таке.

За умовами розділу 4 Договору №172 від 03 жовтня 2011 року витрати на пакування покладено на продавця, а отже витрати на пакування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку позивач не повинен доводити. Неважливо, які витрати на пакування ніс продавець, за якими тарифами вони оплачені, яку частину цих витрат складає вартість пакувальних матеріалів, а яку - вартість робіт з пакування, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, ці витрати не можуть вплинути на правильність визначення товариством митної вартості.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №1, що є невід`ємною частиною договору, був виконаний перехід від умов поставки Ex Work Incoterms 2000, до умов поставки FCA FRANCE ARQUES Incoterms 2010 (мовою оригіналу) «Считать статью 3-1 относительно условий поставки верной в такой редакции: «Поставка Товара осуществляется на условиях FCA Incoterms 2010. Поставка осуществляется одной партией транспортным средством - грузовой автомобиль».

Таким чином, відсутні суперечності щодо умов поставки.

Колегія суддів вказує, що ТОВ «Таврія-В» не здійснювало страхування даної партії товару, а тому у товариства не було можливості надати митному органу страхові документи. При цьому, колегія суддів наголошує, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця має сумніви щодо включення витрат на страхування до ціни товару чи вважає, що здійснене додаткове страхування, то саме митниця повинна довести наявність цього факту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент декларування товару в уповноваженої особи ТОВ «Таврія-В» були наявні документи, які засвідчують здійснення 90 % оплати за товар, а саме - банківський платіжний документ б/н від 28 березня 2019 року, який підтверджує факт своєчасної, в повному обсязі, передоплати вартості товару відповідно вимог п 3 Додаткової угоди №10 від 23 липня 2018 року до Контракту №172 від 03 жовтня 2011 року, що є невід`ємною частиною вказаного Контракту.

Щодо не зазначення умов поставки товару в довідці про транспортні витрати від 16 квітня 2019 року №47, колегія суддів вважає правильним позицію суду першої інстанції про те, що наявність технічної помилки у документі або відсутність певних відомостей у ньому не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Відсутню інформацію орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. При цьому, той факт, що у зазначеній довідці не зазначені умови поставки товару, ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому, згідно практики Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, запит додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Окрім того, слушно зауважити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.

Наявність в системі АСАУР інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими вищевказані доводи апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 16 серпня 2019 року, з висновком якого погоджується колегія суддів, надав повну та вмотивовану відповідь на них.

В свою чергу колегія суддів вважає недоречними доводи скаржника заявлені ним у судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що товариством не подавалося до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією копії додаткових угод до контракту №172 від 03 жовтня 2011 року та копія банківського платіжного документа від 28 травня 2019 року б/н, які були долучені ТОВ «Таврія-В» до позовної заяви, оскільки вказані документи не витребовувалися митним органом у товариства, при цьому згідно вимог чинного законодавства позивач не мав зобов`язання у їх наданні.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку, що оскарження рішення апеляційного суду можливо лише у випадках, перелічених вище.

Розподіл судових витрат згідно вимог статті 139 КАС України не передбачено.

Керуючись статтями 310, 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач суддяІ. О. Турецька

суддяЛ. В. Стас

суддяЛ. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 24.01.2020 року.