Справа № 560/3799/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2020 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив йому у видачі посвідчення та встановленні статусу інваліда війни, оскільки є належне та достатнє підтвердження його участі у складі формувань Цивільної оборони, що відповідає вимогам пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зазначив, що згідно з довідкою Кам`янець-Подільського автотранспортного підприємства 16855, ОСОБА_1 з 24.07.1986 по 24.08.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому, відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії ХМ №058156, йому встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 повернуто клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін заявнику без розгляду.

До суду 09.12.2019 надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Позивач звернувся з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та видачу посвідчення інваліда війни. До заяви додав довідку медико-соціальної експертної комісії, в якій зазначена група та причина інвалідності, а також документи, які підтверджують участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом від 08.11.2019 №11726/07-40 позивачу відмовлено в задоволенні заяви у зв`язку з невідповідністю причини інвалідності.

Звернув увагу на те, що позивач стверджує, що був залучений до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та став інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Проте, доказів не надав.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_1 ).

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 на засіданні №03 від 23.12.2005, захворювання ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою Кам`янець-Подільського автотранспортного підприємства 16855 від 14.01.1993 №13 ОСОБА_1 згідно з розпорядженням Міністерства транспорту України був відряджений керівництвом АТП-16855 в 30-ти кілометрову зону забруднення для перевезення вантажів у населені пункту Чорнобиль, ст. Янів. Оплату праці з 24 липня по 24 серпня 1986 року було проведено в подвійному розмірі відповідно до трудового законодавства України.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії ХМ №058156 позивачу встановлено 2 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу посвідчення "Інвалід війни".

Листом Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради від 08.11.2019 №11726/07-40 відмовлено в задоволенні заяви позивача щодо видачі посвідчення "Інвалід війни" у зв`язку з невідповідністю причини інвалідності вимогам статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Положеннями статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Зі змісту приписів пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слідує, що цей закон не містить вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначає Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302).

Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2 Положення №302).

Положеннями пункту 3 Положення №302 визначено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з пунктом 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Наведені норми свідчать про те, що підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації особи.

Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та йому встановлено 2 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивач не надав документів, які б підтверджували факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримання інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У відзиві на позовну заяву відповідач сам вказав на подання позивачем довідки медико-соціальної експертної комісії, в якій зазначена група та причина інвалідності, а також документів, які підтверджують участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також суд враховує, що приписами пункту 25 частини 4 Положення про невоєнізовані формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - замісником Міністра оборони СРСР від 06.06.75 №90, до складу формувань зараховуються в обов`язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов`язаних, що мають мобілізаційні розпорядження, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дитину до 8-річного віку, а також жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 2-річного віку.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватись у мирний час для боротьби з масовими лісними пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф, комплектуються особовим складом шляхом залучення до цих формувань в обов`язковому порядку робітників, службовців та колгоспників.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

В силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у контексті розгляду цієї справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Досліджені судом документи підтверджують факт участі позивача в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони Чорнобильської АЕС та отримання ним інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому, він має право на встановлення статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, відмова Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради у встановлені ОСОБА_1 статусу інваліда війни, оформлену листом від 08.11.2019 №11726/07-40 є протиправною та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з приписами пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (у редакції до 30.08.2018) "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №632, яка набрала чинності 31.08.2018, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", зокрема, в абзаці 2 пункту 7 Положення №302, слова "Посвідчення інваліда війни" замінено словами "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", а слова "органами праці та соціального захисту населення" - словами "структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення)".

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо надання особі статусу інваліда війни на етапі, коли позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та вимагання документів щодо залучення до Цивільної оборони, які не передбачено жодною законодавчою нормою, не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу інваліда війни.

Суд вважає, що у цій справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі №816/303/16.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 вказаної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного суду України, звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради у встановлені ОСОБА_1 статусу інваліда війни, оформлену листом від 08.11.2019 №11726/07-40.

Зобов`язати Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 січня 2020 року

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )

Відповідач:

Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради (вул. Шевченка 26, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32302 , код ЄДРПОУ - 03198570)

Головуючий суддя

Д.А. Божук