open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 200/10611/19-а
Моніторити
Ухвала суду /22.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /13.04.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /23.01.2020/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /25.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 200/10611/19-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /22.07.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /13.04.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /23.01.2020/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.12.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /25.11.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.10.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 р. Справа№200/10611/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засіданні Синкової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку, -

за участю

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

29.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим що йому в листопаді - грудні 2015 року, січні - вересні 2016 року, березні 2017 року та січні, березні - квітні 2018, червні - вересні та жовтні 2018 року було недоплачене грошове забезпечення з преміювання.

За вказані місяці керівництвом було реалізовано право на виплату йому премії, але з незрозумілих підстав її розмір був зменшений, що виходить із відсотків. З яких підстав розмір премії був зменшений йому не відомо, під розписку жодні накази про зменшення премії йому не доводили, про те, що розмір премії за вказані місяці був зменшений він дізнався із листа УФЗБО ГУНП В Донецькій області (із додатками) від 07.08.2019 за №92зі/26/02- 2019. Таким чином у зв`язку із безпідставністю позбавлення (зменшення) преміювання, просить визнати протиправним зменшення йому премії відповідачем та зобов`язати виплатити грошове забезпечення за вказані вище місяці 2015 - 2018 року виходячи із розміру премії не менше 100% за місяць (із відрахуванням відсотків вже виплаченої суми ).

Окрім цього, просить стягнути суму грошового забезпечення за доступ до режиму таємності за 2016-2018 роки.

Також, вважає що йому не донараховане грошове забезпечення за роботу в нічний час за періоди чергування.

Також, просить стягнути суми індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

Насамкінець просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

27.09.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги та вказує наступне.

Щодо стягнення грошового забезпечення з преміювання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 за № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідача вказує, що встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Зі змісту тексту списків працівників Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, що подаються на преміювання за результатами роботи, підписаних керівником органу та погодженим заступником начальника ГУНГІ в Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_1 у:

- листопаді 2015 року встановлена премія у розмірі 26,00%;

- грудні 2015 року-33, 55%; січні 2016 року - 0 %;

- лютому 2016 року -34,4%; березні 2016 року - 23,3%;

- квітні 2016 року - 2 %; травні 2016 року - 38,2%;

- червні 2016 року - 38,2%; липні 2016 року - 35,9%;

- серпні 2016 року - 39,9%; вересні 2016 року - 35,4%;

- березні 2017 року - 87%; січень 2018 року - 57,13%;

- березень 2018 року - 54,5%; квітень 2018 року - 98%;

- червень 2018 року - 87,12%; липень 2018 року - 86,76%;

- серпень 2018 року - 76,84%; вересень 2018 року - 96,68%;

- листопад 2018 року - 74,94%.

На підставі наданих списків ГУНП в Донецькій області видано накази від 29.12.2015 № 168, від 28.01.2016 № 99, від 01.03.2016 № 286, від 28.03.2016 № 425, від 04.2016 № 631, від 27.05.2016 № 787, від 23.06.2016 № 956, від 23.07.2016 № 1149, від 23.08.2016 № 1310, від 24.09.2016 № 1520, від 23.03.2017 № 557, від 25.01.2018 № 182, від 23.03.2018 № 755, від 24.04.2018 № 1075, від 22.06.2018 № 1660, від 25.07.2018 № 1934, від 23.08.2018 № 2220, від 25.09.2018 № 2493, від 23.11.2018 № 3032 з тексту яких вбачається, що ОСОБА_1 вказаними наказами не зменшувався розмір премії на відповідний місяць, а встановлювався її розмір за відповідний місяць. Тобто, у даному випадку накази прийняті не про зменшення розміру премії на місяць, а про встановлення її розміру.

Отже, премія позивачу встановлювалась відповідно до його особистого внеску в загальний результат служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладних на нього завдань, розмір премії встановлювався за рішенням керівника органу поліції та наявного фонду грошового забезпечення.

Згідно з п. 7 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Бюджетне законодавство забороняє керівникам бюджетних органів брати на себе зобов`язання понад наявні кошторисні призначення, тому встановлення позивачу певного розміру премії не суперечить нормам законодавства.

Стосовно посилання ОСОБА_1 на порушення вимог Порядку № 260 та Положення № 142 в частині не ознайомлення його з наказами не може свідчити про незаконність та безпідставність їх прийняття. Позивач отримував у цей період грошове забезпечення та не міг бути не обізнаний про ці накази.

Позивач також вважає за необхідне при встановленні розміру премії за визначені ним місяці застосовувати коефіцієнт 100%. Однак, викладена ним позиція не обґрунтована законодавчо.

За рішенням керівника ОСОБА_1 встановлювався розмір премії і від 106% до 257,20% ( у 2016 році - жовтень -115,80%, листопад - 100,60%, грудень - 257,20%; у 2017 році - квітень - 160%, травень - 126,08%, червень - 136,95%, липень - 139,13%, серпень - 117,39%, вересень - 110,41%, жовтень - 137%, листопад - 117%, грудень -170,84%; у 2018 році - лютий - 108,33%, травень - 106,58%, жовтень - 137,62%, грудень - 252,95%; у 2019 році - січень - 175,69%, лютий - 175,69%, березень - 159,972%, квітень - 180,116%, травень - 158,257%, червень - 158,257%, липень - 154,96%.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетанції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, заявлена ОСОБА_1 позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Щодо стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період часу - листопад 2015 року - травень 2018 року (включно) у розмірі 7392 грн.

Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 (далі - Положення № 414), визначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Відповідно до п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно - секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

У зв`язку з тим, що позивач з відомостями, що становлять державну таємницю, постійно не працював надбавка за службу в умовах режимних обмежень не встановлювалась.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 25.05.2018 № 207 о/с «Про надання та припинення доступу до державної таємниці та встановлення надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень» ОСОБА_1 з 18.05.2018 встановлена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, яку він отримував до дня звільнення зі служби в поліції.

Про стягнення надбавки за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку на кожну годину служби в нічний час за 424 години служби в нічний час (із них 176 годин у святкові та вихідні дні), що складає (із відрахуванням вже виплачених коштів) 3002 грн. 07 к.

Згідно з п.11 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Зі змісту наявних в матеріалах справи довідок, наданих ГУМІ І в Донецькій області за № 142 517, 518, 519, 520 від 07.08.2019 позивачу та долучених ним до позову, вбачається, що ОСОБА_1 отримувалась доплата за роботу в нічний час.

Таким чином, виплата доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 проведена відповідно до законодавства.

Стосовно стягнення індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон).

Статтею 6 Закону передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 (набрала чинності 24.10.2017) внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та до об`єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських.

Отже, з моменту набрання чинності даного нормативно-правового акту поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення.

З урахуванням цього з листопада 2017 року ОСОБА_1 провадилась індексація грошового забезпечення.

За таких підстав вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення, що виплачувалось йому з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, є безпідставною.

Зміст вимоги ОСОБА_1 , викладений у п. З резолютивної частини позову - про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати тобто середнього заробітку за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, є суперечливим та неконкретизованим.

На цих підставах в позові просить відмовити.

01.10.2019 року через канцелярію суду надійшла від позивача відповідь на відзив в якій він заперечує проти аргументів відповідача, викладених ним у відзиві (т.1 а.с.156-160).

09.10.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач наполягає на своєї позиції (т.1 а.с.180-181).

11.10.2019 року через канцелярію суду надійшла від позивача додаткові пояснення щодо окремого питання, зокрема щодо преміювання, роботи в умовах режимних обмежень та надбавки за роботу в нічний час (т.1 а.с.185-186).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 жовтня 2019 року.

02 жовтня 2019 року в судове засідання з`явився позивач та надав суду свої пояснення, які є аналогічними позову.

Суд відклав розгляд справи на 30 жовтня 2019 року.

30 жовтня 2019 року в судове засідання прибув позивач який наполягав на своїх позовних вимогах.

В судове засідання не прибув відповідач по справі який був повідомлений належним чином про дату час та місце судового розгляду справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року суд перейшов зі спрощеного провадження в загальне та призначив підготовче провадження на 28.11.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року були витребувані у відповідача додаткові дані щодо чергувань позивача в нічний час, про середній розмір грошового забезпечення та інформацію про довідку СБУ про допуск позивача до державній таємниці.

25.11.2019 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмету позову та доповнив свої позовні вимоги ще двома вимогами. Про стягнення компенсації з відповідача за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки та компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік.

Таким чином до суду заявлені позивачем наступні позовні вимоги:

1.Стягнути із відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області невиплачене преміювання (що є частиною грошового забезпечення) у співвідношенні до виплаченого за наступні місяці відповідно що відповідає критерію «повного обсягу»;

2.Надбавку (що є частиною грошового забезпечення) за роботу в умовах режимних обмежень ( що включає доступ до державної таємниці) за період часу листопад 2015 травень 2018 (включно) у розмірі 7392 грн.;

3.Надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 424 години служби в нічний час (із них 176 годин у святкові та вихідні дні), що складає (із відрахуванням вже виплачених коштів) 3002 гривні 07 коп.;

4.Індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно);

5.Стягнути компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;

6.Стягнути компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік;

7.Стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати тобто середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року були витребувані у відповідача додаткові дані щодо використання (або не використання) ОСОБА_1 додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки та про використання (або не використання) ОСОБА_1 основної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік.

18.12.2019 року через канцелярію суду від відповідача надішли витребувані ухвалою суду докази, а саме Довідка № 5728/12/03-2019 від 11.12.2019 року про те, що позивач оплачувану відпустку за 2016 рік не використовував та Довідка № 572/12/03-2019 від 11.12.2019 року про те що позивач додаткові відпустки за 2017-2019 роки не використовував.

Одночасно відповідач надав відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог в якому вказав що грошова компенсація за невикористану основану щорічну оплачувану відпустку може бути надана поліцейським які звільняються в році звільнення. Щодо додаткових відпусток передбачених законодавством, то компенсація за такі невикористані додаткові відпустки не передбачена.

18.12.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо окремих питань в яких позивач наполягає на своїх вимогах.

24 грудня 2019 року в судове засідання прибув позивач який наполягав на своїх позовних вимогах.

Відповідач не прибув в судове засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року суд витребував від відповідача довідку про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за двонадцять місяців до звільнення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її розгляд по суті на 23 січня 2020 року.

15.01.2020 року через канцелярію суду на виконання ухвали суду надійшла Довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 12 місяців до звільнення.

23 січня 2020 року в судове засідання прибув позивач який наполягав на своїх позовних вимогах.

Відповідач не прибув в судове засідання. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Позивачем є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого 26.01.2010 року Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області (т.1 а.с.166-171).

Відповідачем є Головне управління національної поліції в Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 40109058 та суб`єктом владних повноважень.

Щодо строків звернення до суду.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що позивач був звільнений зі служби в поліції 03.07.2019 року (а.с.13).

Одразу після звільнення, позивач звернувся із заявою до відповідача щодо надання інформації про грошове забезпечення за період проходження ним служби.

Листом від 07.08.2019 року № 92з/26/02-2019 відповідач надав запитувану інформацію.

З позовом позивач звернувся 27.08.2019 року. До канцелярії суду позов потрапив 29.08.2019 року.

Суд вважає, що, таким чином, позивач дотримався строку на звернення до суду встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 наказом ГУНП від 07.11.2015 № 23 о/с 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Національну поліцію (т.1 а.с.172-174).

Згідно з наказом № 260 о/с від 03.07.2019 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції (т.1 а.с.13).

Відповідно до рішення № 8/1/У/327 комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (т.1 а.с.215).

Згідно з посвідченням від 17.01.2017 року № 039182 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (т.1 а.с.216).

Відповідно до наказів ГУНП в Донецькій області від 29.12.2015 № 168, від 28.01.2016 № 99, від 01.03.2016 № 286, від 28.03.2016 № 425, від 04.2016 № 631, від 27.05.2016, № 787, від 23.06.2016 №956, від 23.07.2016 № 1149, від 23.08.2016 № 1310, від 24.09.2016, № 1520, від 23.03.2017 № 557, від 25.01.2018 № 182, від 23.03.2018 № 755, від 24.04.2018 № 1075, від 22.06.2018 № 1660,від 25.07.2018 № 1934, від 23.08.2018 № 2220, від 25.09.2018 № 2493, від 23.11.2018 № 3032 з витягами з додатками до них стосовно преміювання ОСОБА_1 за ці періоди у відповідних відсотках (т.1 а.с.70-143).

Наказ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 № 6 стосовно наданню ОСОБА_1 доступу до державної таємниці (а.с.144).

Згідно з довідкою про кількість опрацьованих слідчим ОСОБА_1 документів з грифом секретності «Т» з 2016 по 2019 роки становить 23 клопотання, 13 доручень та 2 постанови (т.1 а.с.145).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 25.05.2018 № 207 о/с ОСОБА_1 встановлена надбавка в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (т.1 а.с.146).

Довідка СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 12.09.2019 року № 6699/203/06-2019 стосовно кримінальних проваджень, що були зареєстровані протягом конкретної доби із вказівкою слідчого. ОСОБА_1 02.05.2016 року зареєстровано 4 кримінальних провадження, 12.05.2016 року - 4 кримінальних провадження, 23.05.2016 року - 2 провадження, 12.06.2016 року - 2 провадження, 20.06.2016 року - 5 проваджень, 30.08.2016 року - 3 провадження (т.1 а.с.147-148).

Згідно з витягом з ІП «Єдиний облік» Інформаційного порталу Національної поліції вкладки виїздів слідчих Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 виїжджав 12.05.2016 в 9:30, 12.05.2016 в 12:50, 12.05.2016 в 17:40, 12.05.2016 в 19:25, 12.05.2016 в 19:30, 12.05.2016 в 19:35, 02.05.2016 в 00:15, 02.05.2016 в 7:40, 12.06.2016 в 01:20, 12.06.2016 в 02:30 10.08.2016 в 14:00, 10.08.2016 в 14:20, 10.08.2016 в 14:40, 10.08.2016 в 18:00, 10.08.2016 в 18:40, 30.08.2016 в 18:20, 30.08.2016 в 22:50, 30.08.2016 в 23:10, 16.09.2016 в 13:33, 16.09.2016 в 16:04, 16.09.2016 в 19:28, 16.09.2016 в 21:33, 16.09.2016 в 22:24, 20.06.2016 в 9:25, 20.06.2016 в 12:10, 20.06.2016 в 15:15, 20.06.2016 в 19:45, 20.06.2016 в 21:40, 20.06.2016 в 22:40, 27.09.2016 в 13:28, 27.09.2016 в 13:40, 27.09.2016 в 13:41, 27.09.2016 в 22:43 (т.1 а.с.149-151).

Відповідно до довідки Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області щодо видачі табельної вогнепальної зброї (пістолет Макарова НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 була здійснена видача табельної вогнепальної зброї для несення служби в СОГ та охорони громадського (публічного) порядку за 2016-2019 роки (т.1 а.с.152).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 ОСОБА_1 нараховані суми за добові чергування у складі слідчо - оперативної групи, в якості слідчого:

Жовтень 2016 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у грудні 2016 року, Листопад 2016 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у грудні 2016 року, Березень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у квітні 2017 року, Квітень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у червні 2017 року,

Травень 2017 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у червні 2017 року, Червень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у липні 2017 року,

Липень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у серпні 2017 року, Серпень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у жовтні 2017 року, Вересень 2017 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у жовтні 2017 року, Жовтень 2017 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у листопаді 2017 року, Листопад 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у грудні 2017 року, Грудень 2017 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у січні 2018 року,

Січень 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у лютому 2018 року,

Лютий 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у березні 2018 року,

Березень 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у квітні 2018 року,

Квітень 2018 р. 2 добових чергування (8 нічних годин) - виплачені у травні 2018 року,

Травень 2018 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у червні 2018 року, Червень 2018 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у липні 2018 року,

Липень 2018 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у серпні 2018 року, Серпень 2018 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у вересні 2018 року,

Жовтень 2018 р. 4 добових чергувань (24 нічних годин) - виплачені у грудні 2018 року, Листопад 2018 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у грудні 2018 року, Грудень 2018 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у квітні 2019 року,

Січень 2019 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у лютому 2019 року,

Лютий 2019 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у березні 2019 року,

Березень 2019 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у квітні 2019 року,

Квітень 2019 р. З добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у травні 2019 року,

Травень 2019 року 2 добових чергування (12 нічних годин) виплачені у червні 2019 року (т.1 а.с.226-227, 239-240, 242-243).

Відповідно до довідки Дружківського ВП Краматорського ВП Головного управління НП в Донецькій області ОСОБА_1 який займав посаду слідчого в Дружківському МВ ГУМВС (наказ про призначення на посаду від 07.04.2014 № 107о/с) та мав доступ до інформації з грифом секретності «ЦТ» і «Т» (наказ про надання доступу від 19.09.2014 № 342о/с).

Допуск за (формою 2 надано Управлінням СНУ в Донецькій області від 23.06.2014 року.

Доступ за формою 2 надано ГУМВС в Донецькій області від 19.09.2014 Лс342о.с.

Доступ за формою 2 скасовано Дружківським MB ГУМВС в Донецькій області.

Доступ за формою 2 надано Дружківським ВИ Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 №6.

Доступ за формою 2 припинено Дружківським ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.07.2019 №17д о/с (звільнення з ОВС) (т.1 а.с. 222,238).

Довідка про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 775 від 08.11.2019 року, відповідно до якої розмір середньоденного грошового забезпечення складає 426,76 грн. (т.1 а.с.221).

Відповідно із супровідним листом від 10.01.2020 року № 45/23-2020 надана Довідка про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх видів виплат (т.2 а.с. 38-39)

Вказані фактичні обставини відповідачем за заперечуються. Позивач же вказує, що надана довідка від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 не охоплює весь обсяг чергувань, а лише у складі слідчо - оперативної групи. Чергування у патрулі та у інших нарядах не наведена.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року №988 (далі - постанова № 988) наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок № 260) наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.12.2015 року №60 «Про затвердження Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції» (далі - Положення №60), постанова КМУ № 100 від 08.02.1995 року про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення невиплаченого преміювання за період листопад - грудень 2015 року, січень - вересень 2016 року, березень 2017 року та січень, березень - квітень 2018, червень - вересень та жовтень 2018 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" визначено, що грошове забезпечення, зокрема, поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 4 цієї постанови надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Згідно п. 3 Порядку № 260 до складу грошового забезпечення поліцейських входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 12 розділу 2 Порядку № 260 визначено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Наказом Головного управління НП в Донецькій області від 22.12.2015 № 142 затверджено Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі Положення), згідно п.п. 3.1 п. 3 якого преміювання визначається за результатами служби за місяць за такими показниками: 1) неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійність виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) виконання заходів, передбачених планами роботи Національної поліції України, відповідного територіального органу та підпорядкованого йому структурного підрозділу; 4) виконавська дисципліна (виконання доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівництва Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції України та відповідного територіального органу); 5) своєчасність та якість підготовки наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Національної поліції України; 6) виявлення причин та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 7) ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічної безпеки, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 8) службова дисципліна.

Згідно з пунктом 4 цього Положення визначені умови зменшення або позбавлення розміру премії.

Відповідно до підпункту 5.1 п. 5 Положення наказ про встановлення розміру премії поліцейським готує відповідний підрозділ кадрового забезпечення на підставі поданих списків, погоджений із заступником начальника органу відповідно до функціональних повноважень та підписаний керівником органу, терміном до 25-го числа місяця, за який установлюється премія. Після цього наказ подається до відповідної фінансової служби органу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, при виданні наказів ГУНП в Донецькій області від 29.12.2015 № 168, від 28.01.2016 № 99, від 01.03.2016 № 286, від 28.03.2016 № 425, від 04.2016 № 631, від 27.05.2016, № 787, від 23.06.2016 №956, від 23.07.2016 № 1149, від 23.08.2016 № 1310, від 24.09.2016, № 1520, від 23.03.2017 № 557, від 25.01.2018 № 182, від 23.03.2018 № 755, від 24.04.2018 № 1075, від 22.06.2018 № 1660,від 25.07.2018 № 1934, від 23.08.2018 № 2220, від 25.09.2018 № 2493, від 23.11.2018 № 3032 з витягами з додатками до них стосовно преміювання ОСОБА_1 за ці періоди у відповідних відсотках позивача було включено до списку осіб, які підлягають преміюванню, а тому розмір премії залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Також, судом зазначається що в позові позивач вказує, що повним обсягом премії слід вважати 100% в місяць. Але позовні вимоги стосуються певних періодів, в яких премія нараховувалася менш ніж 100%, а за ті місяці в яких вона нараховувалися більше 100% позивач не рахує і не вказує.

Судом встановлено, що позивач проходив службу з 07.11.2015 року по 05.07.2019 року, тобто на протязі 45 місяців. За ці 45 місяців йому було нараховане сумарно 4448,07 % премії що в свою чергу складає 98,85% за кожен місяць.

Отже, позивач отримував майже 100% премії за кожен місяць служби.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що, при визначенні розміру премії позивача в листопаді - грудні 2015 року, січні - вересні 2016 року, березні 2017 року та січні, березні - квітні 2018, червні - вересні та жовтні 2018 року відповідачем були дотримані вимоги Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції, що, у свою чергу, свідчить про те що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені нормативно - правовими актами, які регулюють ці правовідносини.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період часу листопад 2015 року - травень 2018 року в розмірі 7392 грн.

Наказом Дружківського ВГІ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 року № 6 ОСОБА_1 надано доступ до секретної інформації із ступенями секретності «цілком таємно» і «таємно» (т.1 а.с.144)

Відповідно із довідкою Дружківського ВП від 19.09.2019 року № 6839/203/05-19 з 05.01.2016 року до 19.04.2018 року слідчим слідчого відділу Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНИ ОСОБА_1 було опрацьовано документів з грифом секретності «таємно» у:

- 2016 році (04.05., 07.06., 15.06., 21.06) - 3 клопотання та 2 доручення;

- 2017 році (03.01. та 28.12.) - 2 клопотання та 2 доручення;

- 2018 році (03.01., 09.01., 21.02., 23.02., 03.04., 19.04.) - 3 клопотання, 4 доручення та 2 постанови (т.1 а.с.145).

Відповідно довідки Дружківського ВП Краматорського ВП Головного управління НП в Донецькій області ОСОБА_1 який займав посаду слідчого в Дружківському МВ ГУМВС (наказ про призначення на посаду від 07.04.2014 № 107о/с) та мав доступ до інформації з грифом секретності «ЦТ» і «Т» (наказ про надання доступу від 19.09.2014 № 342о/с).

Допуск за (формою 2 надано Управлінням СНУ в Донецькій області від 23.06.2014 року.

Доступ за формою 2 надано ГУМВС в Донецькій області від 19.09.2014 Лс342о.с.

Доступ за формою 2 скасовано Дружківським MB ГУМВС в Донецькій області.

Доступ за формою 2 надано Дружківським ВИ Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 №6.

Доступ за формою 2 припинено Дружківським ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.07.2019 №17д о/с (звільнення з ОВС) (т.1 а.с. 222,238).

Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 (далі - Положення № 414), визначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Відповідно до п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків

Відповідно до частини 1 пункту 7 Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Згідно із частиною 3 пункту 7 Порядку № 260 установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно - секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Судом встановлено, що позивачем в період служби з 05.01.2016 року по 19.04.2018 року було опрацьовано 8 клопотань, 8 доручень та прийнято 2 постанови.

Вказане свідчить про те що, по - перше, позивачем не постійно виконувалася робота, яка пов`язана з режимом обмежень, а по - друге установлення надбавки встановлюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів поліції.

Як встановлено судом таких наказів керівник органу поліції відносно позивача за період до 25.05.2018 року не видавав.

Наказом керівника ГУНП в Донецькій області від 25.05.2018 № 207 о/с «Про надання та припинення доступу до державної таємниці та встановлення надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень» ОСОБА_1 з 18.05.2018 встановлена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (т.1 а.с.146).

Таким чином, з 25.05.2018 року позивачу була встановлена надбавка до посадового окладу, яку він отримував до звільнення зі служби.

До 25.05.2018 року наказу керівника ГУНП в Донецькій області не існувало та надбавка позивачу не була встановлена.

Тому, в цієї частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення надбавки за службу в нічний час.

Відповідно до ст. 91 Закону № 580-УІІІ особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові вихідні дні; службу позмінно, службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейського визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до п. 20 розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Згідно з п.11 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40 - годинному робочому тижні.

Розрахунок годинної ставки - 2400 (Посадовий оклад):160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) х 0,35 (35% доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн. (доплата за годину служби в нічний час).

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Згідно з довідкою Дружківського ВП від 23.08.2019 року №У-39/203/05-2019 позивач з 07.12.2015 року по 15.02.2019 року чергував в складі слідчої оперативної групи (СОГ) та по охороні публічного порядку (ПП) (т.1 а.с.26).

Так в цієї довідці вказується що позивач чергував у 2015 році у складі СОГ 07.12.2015, 20.12.2015 та 26.12.2015 по 24 години.

Якщо відповідно до п.11 Порядку № 260 службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00, то кожне чергування по 24 години включає в себе 8 годин нічного часу.

Тобто, за 2015 рік у позивача було 24 години служби в нічній час.

Але, згідно з довідкою № 521 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2015 рік надбавка за нічний час йому не нарахована.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу за 2015 рік 126 грн. (24х5,25=126) за службу в нічний час.

В 2016 році позивач чергував у складі СОГ 02.01.2016, 30.01.2016 в січні 16 годин нічних, 18.07.2016, 26.07.2016, 28.07.2016, 31.07.2016 в липні 32 години нічних, 05.08.2016, 13.08.2016, 28.08.2016 в серпні 24 години нічних, 01.09.2016, 10.09.2016, 14.09.2016, 25.09.2016, 30.09.2016 у вересні 40 годин нічних, 04.10.2016, 29.10.2016 у жовтні 16 годин нічних, 06.11.2016, 09.11.2016 та 12.11.2016 у листопаді 24 години нічних. Загалом за 2016 рік 152 години нічних.

Але, згідно з довідкою № 517 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2016 рік надбавка за нічний час йому була сплачена лише зо жовтень та за листопад за 30 годин нічних в розмірі 152,36 грн. (т.1 а.с.25).

Ці дані співпадають з довідкою № 522 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.18).

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу за 2016 рік за 122 години нічних (152-30=122) 640,5 грн. за службу в нічний час.

В 2017 році позивач чергував у складі СОГ 27.03.2017, 28.03.2017 в березні 16 годин нічних, 15.04.2017, 18.04.2017, 25.04.2017, 29.04.2017 в квітні 32 години нічних, 19.05.2017, 27.05.2017, 30.05.2017, 31.05.2017 в травні 32 години нічних, 04.06.2017, 12.06.2017, 18.06.2017, 21.06.2017 в червні 32 години, 03.07.2017 в липні 8 годин нічних, 04.08.2017, 11.08.2017, 16.08.2017, 21.08.2017 у серпні 32 години нічних, 04.09.2017, 09.09.2017 та 25.09.2017 у вересні 24 години нічних. Загалом за 2017 рік 176 годин нічних.

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач чергував у 2017 році загалом 36 добових чергувань.

Таким чином, позивачем відпрацьовано у 2017 році 288 годин нічних (36х8=288).

Але, згідно з довідкою № 519 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2017 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за березень 24 години, за квітень 24 години, за травень 18 годин, за червень 24 години, за липень 24 години, за серпень 24 години, за вересень 18 годин, за жовтень 18 годин, за листопад 24 години. Загалом за 2017 рік виплачено 198 годин нічних (т.1 а.с.18).

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2017 рік за 90 години нічного часу в розмірі 472,5 грн. (5,25х90 = 472,5).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач у складі СОГ чергував у 2018 році загалом 23 добових чергувань.

Загалом за 2018 рік це становить 184 (23х8=184) години.

Згідно з довідкою № 519 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2018 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за січень 18 годин, за лютий 6 годин, за березень 6 годин, за квітень 6 годин, за травень 8 годин, за червень 12 годин, за липень 18 годин, за серпень 18 годин, за вересень 12 годин, за жовтень 24 години, за листопад 12 годин. Загалом за 2018 рік виплачено 140 годин нічних (т.1 а.с.23).

Згідно з довідкою № 520 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2019 рік надбавка за нічний час йому була сплачена в квітні 2019 року за грудень 2018 року за 12 годин.

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2018 рік за 32 години нічного часу в розмірі 168 грн. (5,25х32 = 168).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач чергував у складі СОГ у 2019 році загалом 11 добових чергувань (т.1 а.с.242-243).

Загалом за 2019 рік це становить 88 годин нічного часу.

Але, згідно з довідкою № 520 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2019 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за січень 18 годин, за лютий 6 годин, за березень 12 годин, за квітень 18 годин, за травень 12 годин. Загалом 66 годин. (т.1 а.с.22).

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2019 рік за 22 години нічного часу в розмірі 115,5 грн. (5,25х22 = 115,5).

За 2105-2019 року позивачу недоплачено за 22+32+90+122+24=290 часів.

Загальна сума заборгованості грошового забезпечення позивачу за роботу в нічний час за 2015-2019 роки складає 1522,5 грн.(290х5,25=1522,5) чи сумою недоплат по рокам 126+640,5+472,5+168+115,5=1522,5.

Тому, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо позовних вимог про стягнення індексації грошового забезпечення позивачу за період листопад 2015 року жовтень 2017 року.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону № 2017, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Суд приходить до висновку, що застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.04.2019 року у справі 638/9697/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, в частини позовних вимог про виплату грошового забезпечення з урахуванням індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, суд виходить з наступного.

Нормами статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» встановлені такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до положень статті 16-2 зазначеного додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Норми статті 5 зазначеного Закону визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Учасникам бойових дій відповідно до положень цього Закону (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги: 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Нормами частини 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (частина 14 статті 101 Закону 2011-ХІІ).

При цьому, нормами частини 17 зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ установлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно норм Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду в зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019 року.

Стосовно заперечень відповідача про те, що Верховний Суд в своєї ухвалі від 18.11.2019 року відступив від правової позиції Верховного Суду, викладений в постанові № 620/4218/19 від 16.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законодавець підкреслив, що висновки щодо застосування норм права Верховний Суд викладає саме у своїх постановах.

Тому, посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 18.11.2019 року в даному випадку є недоречним, оскільки Верховний Суд не розглядав справу по суті.

З приводу того, що в постанові Верховного Суду у справі № 620/4218/19 від 16.05.2019 року йдеться про особу, звільнену з військової служби, а в даному випадку позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, суд зазначає про те що в обох випадках йде мова про учасників бойових дій і про їх право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Щодо розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Судом встановлено, що позивач проходив службу з 07.11.2015 року по 05.07.2019 року.

Відповідно до пункту 12 ст. 12 Закону 3551, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Позивач набув статус учасника бойових дій 23.12.2016 року відповідно до рішення № 8/1/У/327 комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (т.1 а.с.215).

Таким чином, позивач має право на грошову компенсацію за 2 роки 7 місяців та 12 днів, тобто за 36 днів (2х14=28 + 8) відпустки.

Суд не приймає доводи позивача, що для обрахунку грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, наприклад за 2017 рік, необхідно брати розрахунок який він навів за 2018 рік.

Суд не враховує дані викладені у довідці про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 775 від 08.11.2019 року, відповідно до якої розмір середньоденного грошового забезпечення складає 426,76 грн. (т.1 а.с.221).

Як вказувалось вище судом ухвалою від 24.12.2019 року були витребувані у відповідача дані про грошове забезпечення ОСОБА_1 за дванадцять місяців перед звільненням.

Відповідно із супровідним листом від 10.01.2020 року № 45/23-2020 надана Довідка про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх видів виплат (т.2 а.с.38-39).

Згідно з вищевказаною довідкою загальна сума грошового забезпечення за 12 місяців перед звільненням склала 155 380,98 грн.

Таким чином, середньомісячна складає 12 948,42 грн. (155380,98:12=12948,42).

Враховуючі що робочих днів з липня 2018 року по червень 2019 року було 249, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 624,02 грн. (155380,98: 249=624,02).

Сума компенсації за невикористані відпустки буде складати 22464,72 грн. (36 х 624,02 = 22464,72).

Саме ця сума повинна бути стягнута з відповідача як грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки.

Тому, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Суд зазначає, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої та одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд вважає, що при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100.

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.93 ЗУ «Про національну поліцію» тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Згідно з ч.3 ст.93 ЗУ «Про національну поліцію» за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до даних трудової книжки позивач почав службу в органах поліції з 30.08.2010 року та по 31.12.2016 року в нього вже був стаж служби 6 років.

Тому, грошова компенсація провинна бути надана за 31 день.

Судом було встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення складає 624,02 грн.

Сума компенсації за невикористану відпустку буде складати 19344,62 грн. (31 х 624,02 = 19344,62).

Тому, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити саме в цієї сумі.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати тобто середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час затримки за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Суд погоджується із доводами відповідача, що зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Відповідно до Пункту 1 Постанови № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідач у наданому відзиві, окрім іншого, зазначає щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положення статті 116 та 117 КЗпП України. Водночас, з аналізу наведених норм законодавства суд доходить висновку, що нерозповсюдження на поліцейських норм Кодексу законів про працю України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів компенсації за невикористану відпустку) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частиною 3 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 1 липня 1949 року № 95 "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Нормами статті 12 Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, суд доходить висновку щодо необхідності застосування в межах спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до норми статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, який було встановлено лише під час розгляду даної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року по справі № 817/925/14 (провадження № К/9901/16797/18), від 19 вересня 2018 року по справі № 822/181/16 (провадження № К/9901/12582/18).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про передчасність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час затримки за несвоєчасний розрахунок при звільненні. При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за стягненням середнього заробітку після проведення з ним остаточного розрахунку (виплати компенсації за невикористані відпустки, проведення індексаці та ін.).

Отже, позовна вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати тобто середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку, слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для його розподілу відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр..Нахімова, 86 код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 290 годин служби в нічний час в розмірі 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві ) гривні 50 копійок.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр..Нахімова, 86 код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр..Нахімова, 86 код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 22464 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 72 копійки.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр..Нахімова, 86 код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік в розмірі 19344 (дев`ятнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 62 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду прийнято в нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину оголошено в судовому засіданні 23 січня 2020 року

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Хохленков

Джерело: ЄДРСР 87120580
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку