ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

23 січня 2020 року

м. Одеса

Справа № 916/188/17

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів:.Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвоката Никоненка А.Г. за свідоцтвом серія РН № 1474 від 28.09.2018 та довіреністю № 14-495 від 20.12.2019;

від Кабінету Міністрів України - Коваленка А.А. за витягом з наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.12.2019 № 21-к; наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.12.2019р. № 24/03-08 та довіреністю № 8030/9.1.4/22-19від 26.09.2019;

від ПАТ «Одеський припортовий завод» - адвоката Цимбала С.Ю. за посвідченням та свідоцтвом № 2270 від 31.07.2012 та ордером серія ОД № 404321 від 21.08.2019.

/ФДМ України не використав права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 24.12.2019 належним чином (див. – рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2019)/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019, проголошене о 16:35:12 колегією суддів у складі суді Малярчук І.А., суддів Смелянець Г.Є., Волкова Р.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 04.07.2019

у справі №916/188/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до скаржника

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Фонду державного майна України

2. Кабінету Міністрів України

про стягнення 1 474 263 365,23 грн.

та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

за участю тих самих третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

про визнання укладеною додаткову угоду,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Одеський припортовий завод» про стягнення боргу в загальній сумі 1 474 263 365,23 грн., у тому числі: основний борг у сумі 1 374 772 272,90 грн., пеня – 32 349 932,83 грн., 7% штрафу – 60 243 693, 08 грн., 3 % річних – 3 466 064,23 грн., інфляційні втрати 3 431 402,18 грн.. Крім цього, АТ «НАК «Нафтогаз України» просило стягнути з ПАТ «Одеський припортовий завод» суму сплаченого судового збору за подання позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 04.10.2016 був укладений договір №224/16-ПР-15 про постачання природного газу. ПАТ «Одеський припортовий завод» оплату за поставлений газ не здійснював, чим порушив вимоги п. 6.1 Договору, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість, яка включає основний борг, пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду першої інстанції від 01.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України.

21.03.2017 ПАТ «Одеський припортовий завод» звернулось до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до АТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов`язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості. 16.05.2017 ПАТ «Одеський припортовий завод» надало до суду уточнену зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати укладеною Додаткову угоду №1 до Договору №224/16-ПР-15 про постачання природного газу від 04.10.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Одеський припортовий завод» в редакції, що наведена в зустрічній позовній заяві.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що КМУ в межах своїх повноважень 28.12.2016 прийняв розпорядження №1018-р, яким погодився з пропозицією ФДМ України щодо реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за постачання природного газу починаючи з 01.04.2017 рівними частинами стоком на два роки та без нарахування відсотків, тобто КМУ в межах повноважень наданих Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» прийняв рішення щодо врегулювання питання, що є предметом первісного позову та предметом даної позовної заяви. ПАТ «Одеський припортовий завод» на виконання розпорядження КМУ № 1018-р листом № 1211 від 28.04.2017 направив компанії проект додаткової угоди № 1 до договору №224/16-ПР-15 про постачання природного газу від 04.10.2016, яка станом на 16.05.2017 зі сторони АТ «НАК «Нафтогаз України» не підписана.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 первісний позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Одеський припортовий завод» на корись АТ «НАК «Нафтогаз України» основний борг у сумі 1 374 772 272,90 грн., пеню у розмірі 32 349 932,83 грн., 7% штрафу – 60 243 693,08 грн., 3% річних – 3 466 064,23 грн., інфляційні втрати - 3 431 402,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, господарський суд встановив, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність порушень умов договору щодо своєчасної та повної оплати за поставлений газ з боку ПАТ «Одеський припортовий завод».

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимоги суд першої інстанції врахував преюдиціальні факти, встановлені у поставі Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №826/8515/17 щодо прийняття КМУ розпорядження КМУ № 1018-р від 28.12.2016 як акціонером ПАТ «НАК «Нафтогаз України», повноваження якого регламентуються Законом України «Про акціонерні товариства», а не як суб`єкта владних повноважень. Разом з цим, розпорядження КМУ № 1018-р від 28.12.2016 не зареєстровано Міністерством юстиції України як нормативно-правовий акт в порядку, встановленому законом, тобто, обов`язковість здійснення якої вимагають положення ст.117 Конституції України. Також, із змісту тексту розпорядження №1018-р не вбачається у відношенні якої суми боргу КМУ погодив пропозицію ФДМ України про її реструктуризацію, визначеності із яких взаємовідносин такий борг виник, графіку реструктуризації та про які нарахування відсотків йде мова, їх правова природа.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПАТ «Одеський припортовий завод» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Скаржник вважає, що рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків викладених у рішенні обставини справи, порушенням норм матеріального права.

ПАТ «Одеський припортовий завод» зазначає, що підставою для звернення з зустрічними вимогами до Компанії є розпорядження КМУ від 28.12.2016 за №1018-р «Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України»», змістом якого врегульовано боргові зобов`язання позивача за зустрічним позовом.

Також, апелянт зазначає, що негативні тенденції, які склались для ПАТ «Одеський припортовий завод», в тому числі витрати підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено, погіршили економічне становище останнього і призвели до скрутного фінансового стану підприємства. Як наслідок, ПАТ «Одеський припортовий завод» не мав змоги провести розрахунки за договором про постачання природного газу.

Фонд державного майна України, в межах прав та обов`язків, як суб`єкт управління об`єктами державної власності, а в даному конкретному випадку, як суб`єкт управління корпоративними правами ПАТ «Одеський припортовий завод» звернувся з пропозицією до КМУ щодо реструктуризації боргу останнього перед АТ «НАК «Нафтогаз України», для стабілізації та оздоровлення економічного стану підприємства, в тому числі покращення приватизаційної стабільності.

В межах своїх повноважень, КМУ 28.12.2016 прийняв Розпорядження №1018-р «Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України»» за постачання природного газу починаючи з 1 квітня 2017 року рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, на думку скаржника, право вимоги у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за Договором № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 року з урахуванням розпорядження КМУ №1018-р від 28.12.2016 року про стягнення повної суми боргу з нарахуванням санкцій настало з 01.04.2019 року.

Також, КМУ в межах своїх повноважень, як єдиний управитель корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ «НАК «Нафтогаз України», дорученням від 23.02.2017 № 6549/2/1-17 зобов`язав останнього забезпечити виконання розпорядження КМУ від 28.12.2016 №1018-р у повному обсязі.

Однак, АТ «НАК «Нафтогаз України» в супереч вимог чинного законодавства, нормативних та організаційно-розпорядчих актів спрямовує свої дії на невиконання прямого розпорядження КМУ.

За таких обставин, на думку ПАТ «Одеський припортовий завод» у нього наявні всі підстави вважати свої законні права порушеними та звернутись до суду за захистом шляхом подання позову про визнання Додаткової угоди №1 до Договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 року про постачання природного газу – укладеною.

Крім цього, в обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» посилається на ст. 8 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про нафту і газ».

В додаткових поясненнях від 8 жовтня скаржник також просить суд апеляційної інстанції, враховуючи велике соціальне значення підприємства, як містоутворюючого, необхідність збереження приватизаційної привабливості заводу та відсутність збитків у АТ «НАК «Нафтогаз України», зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції на 100 %.

16.09.2019 до апеляційного суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що розпорядження КМУ від 28.12.2016 № 1018-р «Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України»» не є актом цивільного законодавства, що змінює строки оплати за Договором №224/16-ПР-15, не є підставою для обов`язкового укладання позивачем за первісним позовом договору та не є акцептом пропозиції щодо реструктуризації боргу. На думку ПАТ «НАК «Нафтогаз України», КМУ та інші органи державної влади не мають права на укладання угод чи прийняття рішень про укладання угод АТ «НАК «Нафтогаз України», крім угод в рамках державно-приватного партнерства. Крім цього, п. 3 постанови КМУ від 05.12.2015 №1002 «Деякі питання вдосконалення корпоративного управління АТ «НАК «Нафтогаз України»» в редакції станом на 28.12.2016, містить заборону на втручання та перешкоджання господарській діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» з боку органів державної влади, політичних партій та громадських організацій, їх посадових та службових осіб.

У зв`язку з вищевикладеним, АТ «НАК «Нафтогаз України» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

30.09.2019 та 30.10.2019 до суду апеляційної інстанції від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надійшли додаткові пояснення, в яких останній не вбачає жодних правових підстав для визнання укладеними змін і доповнень до договору №224/16-ПР-15 про реструктуризацію заборгованості відповідача за первісним позовом.

Представник Кабінету Міністрів України в поясненнях від 9.10.2019 зазначає, що ухилення АТ «НАК «Нафтогаз України» від підписання договору про реструктуризацію заборгованості порушує чинне законодавство України та організаційно-розпорядчі акти єдиного власника його корпоративних прав та просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову АТ «НАК «Нафтогаз України» в повному обсязі, а зустрічний позов ПАТ «Одеський припортовий завод» задовольнити.

Зазначену правову позицію підтримує Фонд Державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу від 24.10.2019.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2016 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПАТ «Одеський припортовий завод» згідно до Закону України «Про ринок природного газу», Постанови КМУ від 22.09.2016 № 658 «Про внесення змін до Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» та інших нормативних актів укладений договір № 224/16-ПР-15, за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 року природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на митну територію України) (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1., 3.4., 3.5., 5.2. Договору, сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.12.2016 (включно) газ обсягом до 183 000 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: у жовтні 2016 року - до 60,0млн.куб.м; у листопаді 2016 року – до 60,0 млн.куб.м; у грудні 2016 року – до 63,0млн.куб.м. Приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Акт складається споживачем та надсилається постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, а той не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) – 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 7 099,20грн.

Оплата за природний газ проводиться споживачем протягом місяця поставки газу виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016, і діє в частині передачі газу до 31.12.2016 (включно) без права пролонгації, а в частині проведення розрахунків – до їх здійснення (п.п.6.1., 8.2., 12.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 24.10.2016, № 2 від 21.11.2016 вносились зміни в п.5.2. договору щодо ціни за 1000 куб.м газу, яка з 01.11.2016 становила 8 182,80 грн., в т.ч. ПДВ, а з 01.12.2016 становила 8 577,60 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору постачальник протягом жовтня - грудня 2016 року поставив споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 1 374 772 272,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 381 266 909, 11 грн., 30.11.2016 на суму 479 357 277, 79 грн., 31.12.2016 на суму 514 148 086, 00 грн.. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Проте, відповідач за первісним позовом зобов`язання за договором постачання природного газу № 224/16-ПР-15 від 04.10.2016 з оплати поставленого природного газу не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» складає 1 374 772 272,90 грн.

З урахуванням вищевикладених встановлених фактичних обставин, умов договору та зазначених норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення з відповідача за первісним позовом боргу в розмірі 1 374 772 272,90 грн.

Щодо стягнення суми пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі не виконання споживачем п. 6.1 договору нараховується пеня та додатково штраф у разі прострочення понад 30 днів та визначили їх розмір.

У відповідності до п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до умов договору, відповідач за первісним позовом за отриманий природний газ у жовні 2016 року повинен був здійснити остаточну оплату до 14.11.2016.

Відповідач всупереч умовам договору не розраховувався за спожитий природний газ своєчасно, тому за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач підставно нарахував пеню за період з з 15.11.2016 року по 17.01.2017 року та штраф.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені та штрафу колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру основного боргу і суми, заявлені до стягнення визначено вірно.

Суд залишає без розгляду вимогу ПАТ «Одеський припортовий завод» зменшити заявлені АТ «НАК «Нафтогаз України» до стягнення штрафні санкції на 100 %, як таку, що не була предметом розгляду суду першої інстанції (ч.5 ст.269 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст. 615 та ч.2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судова колегія погоджується з розрахунками позивача за первісним позовом сум 3% річних та інфляційних втрат, оскільки при їх перерахунку судовою колегією суми співпали.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми пені, 7% штрафу, 3% річних та суму інфляційних втрат.

Стосовно доводів апелянта про те, що право вимоги про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за договором № 224/16-ПР-15 позивач набув лише 01.04.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №675 від 22.09.2016 "Деякі питання управління Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" затверджено статут АТ «НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 15 вказаного статуту засновником та єдиним акціонером товариства позивача є держава, функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснює Кабінет Міністрів України.

28.12.2016 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №1018-р "Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», зі змісту якого вбачається, що Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Фонду державного майна України щодо реструктуризації боргу за постачання природного газу, починаючи з 01.04.2017 рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків.

За умовами ч.1-3 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Отже, розпорядження Кабінету Міністрів України за своєю юридичною природою є організаційно-розпорядчим індивідуально-владним правовим актом, який адресується органам чи посадовим особам, підпорядкованим уряду, з метою вирішення оперативних завдань, при цьому розпорядження вичерпуються однократним виконанням і чинні впродовж терміну, зазначеного в них, або ж до досягнення результату, тому посилатися на них можна лише в окремих випадках.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що, видаючи розпорядження №1018-р від 28.12.2016 "Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», Кабінет Міністрів України діяв не в якості суб`єкта владних повноважень, а як єдиний акціонер товариства позивача.

Водночас колегія суддів враховує, що Статут АТ «НАК «Нафтогаз України» не передбачає права Кабінету Міністрів України, як органу управління, укладати угоди від імені товариства, а тому без оформлення окремого правочину щодо внесення змін до існуючого договору у Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що прийняття зазначеного розпорядження мало наслідком зміну строків виконання відповідачем зобов`язань за договором №193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2016 чи звільнення контрагента позивача від відповідальності за їх порушення.

Щодо зустрічних позовних вимог ПАТ «Одеський припортовий завод», судова колегія зазначає наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтями 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до стаття 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, частиною 2 пункту 6.1 договору №224/16-ПР-15 встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пункт 11.3 договору №224/16-ПР-15 містить умову, згідно якої усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

В матеріалах справи відсутні докази, що уповноважені статутом або довіреністю представники ФТ «НАК «Нафтогаз України» підписували будь-які документи про внесення змін до договору №224/16-ПР-15 щодо реструктуризації заборгованості.

Згідно з частинами 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов`язковість укладення господарського договору повинна встановлюватися прямою вказівкою закону, а не підзаконного нормативно-правового акту.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 914/813/17 та від 02.07.2019 року у справі № 905/1842/18.

Судова колегія зазначає, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016, яке є підставою зустрічного позову, не є підзаконним нормативно-правовим актом, а є актом індивідуального характеру. У зв`язку з цим, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для визнання укладеними змін і доповнень до договору №224/16-ПР-15 про реструктуризацію заборгованості відповідача.

Щодо розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що зазначеним розпорядженням КМУ лише погодився з пропозицією Фонду державного майна України щодо реструктуризації боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, У вказаному розпорядженні відсутні будь-які вказівки для Компанії до виконання. Розпорядження не містить жодних умов щодо зобов`язань позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом, пов`язаних як зі спірним Договором так і за їх господарськими відносинами в цілому. У розпорядженні відсутня сума боргу, яка підлягає реструктуризації, вид заборгованості (період виконання, склад боргу). Розпорядження КМУ не має наслідком зміну умов Договору, зокрема і в частині зобов`язань відповідача за первісним позовом з оплати за поставлений позивачем за первісним позовом природний газ та наслідків неналежного виконання цих зобов`язань.

Отже, оскільки додаткова угода про реструктуризацію заборгованості не базується на державному замовлені, не є обов`язковою для укладання в силу прямої норми закону та жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного договору сторони не досягли, правових підстав для зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» укласти додаткову угоду №1 до договору №224/16-ПР-15 від 04.10.2016 судова колегія не вбачає.

Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на ст. 8 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про нафту і газ» у зв`язку з наступним.

Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Отже, стаття 8 Конституції України жодним чином не нівелює положення норм статті 4 ЦК України щодо системи актів цивільного законодавства, до переліку яких входять: Цивільний кодекс України; інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; акти Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, які не суперечать положенням Цивільного кодексу України або іншого Закону.

Стаття 6 Закону України «Про нафту і газ» містить тільки загальну норму, згідно якої Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею. Проте, скаржник не наводить відповідних норм закону, які б надавали право Кабінету Міністрів України своїми розпорядженнями змінювати строки розрахунків за договорами.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права, як визнання укладеним договору (додаткової угоди), укладання якого не є обов`язковим в силу прямої вказівки закону. Оскільки між сторонами фактично відсутні правовідносини, які за своїм змістом відповідали умовами проекту спірної Додаткової угоди до Договору, викладеної позивачем за зустрічним позовом у його зустрічній позовній заяві, а також те, що укладання запропонованої у зустрічному позові Додаткової угоди не є обов`язковим в силу прямої вказівки законодавства, ні зустрічна позовна заява, ні апеляційна скарга ПАТ «Одеський припортовий завод» не підлягають задоволенню. Крім того, слід зазначити, що період можливої реструктуризації заборгованості вже минув, а зобов`язання ПАТ «Одеський припортовий завод» лишаються не виконаними.

Інших доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначеного та визнаного апеляційною інстанцією необґрунтованим та безпідставним, скаржник не навів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 у справі підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 року у справі №916/188/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» – без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.01.2020 о 12:00

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я. Ф.