open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 201/10137/18
Моніторити
Ухвала суду /03.07.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.07.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /26.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /10.03.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /10.03.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /22.01.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /04.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /22.07.2019/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /14.06.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /05.06.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Рішення /05.06.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /17.05.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /16.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /03.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /05.03.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /07.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /07.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /16.11.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /27.09.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /21.09.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська
emblem
Справа № 201/10137/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /03.07.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.07.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /26.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.05.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /10.03.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /10.03.2020/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /22.01.2020/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /04.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /22.07.2019/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /14.06.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /05.06.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Рішення /05.06.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /17.05.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /16.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /03.05.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /03.04.2019/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /05.03.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /07.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /07.02.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /16.11.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /27.09.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /21.09.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/594/20 Справа № 201/10137/18

Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря – Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталії Сергіївни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталія Сергіївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про погашення залишку заборгованості за кредитним договором

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталія Сергіївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим, -

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

18.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С., ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію, визначивши третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що 05.02.2008 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11293814000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого отримала кредит на споживчі цілі в сумі 256 000 доларів США. Того ж дня і ОСОБА_2 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11293886000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого отримала кредит на споживчі цілі в сумі 300 000 доларів США. За кредитними договорами позивачка виступила у якості майнового поручителя і 05.02.2008 року уклала з ПАТ «УкрСиббанк» договір іпотеки № 11293814000/11293886000/З, на підставі якого передала в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» нежитлове приміщення № 23 на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 99,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачалося, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших передбачених законодавством України підстав. У пунктах 5.1., 5.2. договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання одним з наступних способів: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким ПАТ «УкрСиббанк» продало ПАТ «Дельта банк» права вимоги за вищевказаними кредитними договорами і за договором іпотеки. У 2016 році ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк». Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2016 року по справі № 200/16112/15-ц були задоволені вимоги ПАТ «Дельта Банк» до позивачки та звернуто стягнення на приміщення, що було предметом іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 01.07.2015 року становила 12 784 476,34 грн., шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р. скасовано вказане заочне рішення, у задоволені позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 відмовлено, оскільки за умовами іпотечного договору передача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання повинна була здійснюватися на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Але сторони такого договору не укладали. З отриманої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек станом на 12.09.2018 року позивачка дізналася про те, що ПАТ «Дельта Банк» в позасудовому порядку у державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С. зареєструвало за собою право власності на спірне нежитлове приміщення. Серед наданих на реєстрацію документів відсутнє було вказане рішення суду, а також договір про задоволення вимог іпотекодержателя. На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, скасувати відповідний запис про обтяження відносно нежитлового приміщення. Судові компенсувати за рахунок відповідачів ( том 1 а.с. 3-9).

13.11.2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду як третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору до ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, визначивши третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( том 1 а.с. 95-99 ).

30.01.2019 року ОСОБА_2 також звернулася до суду як третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору до ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про визнання недійсними вимог банку щодо погашення залишку заборгованості за кредитним договором, яким звернуте стягнення на предмет іпотеки, визначивши третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С., ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (том 1 а.с. 159-163).

Ухвалою суду від 03.04.2019 року (постановленою без виходу до нарадчої кімнати) прийняті до спільного розгляду позовні заяви третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (том 1 а.с. 331).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталії Сергіївни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41797726 від 26.06.2018 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталії Сергіївни про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) нерухомого майна: нежитлового приміщення № 23 на 1 поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а, загальною площею 99,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1585772912101.

Скасовано запис № 26800283 від 21.06.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,внесений державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталією Сергіївною відносно нерухомого майна нежитлового приміщення № 23 на 1 поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а, загальною площею 99,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1585772912101, власники: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

В задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , державний реєстратор виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталії Сергіївни про визнання недійсними вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про погашення залишку заборгованості за кредитним договором № 11293886000 від 05.02.2008 року припиненим - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Наталія Сергіївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) про визнання зобов`язання за кредитним договором № 11293814000 від 05.02.2008 року припиненим – відмовлено.

Також вирішено питання щодо судових витрат (том 2 а.с.16-21).

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (том 2 а.с.26-29).

Враховуючи , що апелянтом фактично оскаржується рішення суду в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, 05.02.2008 року між ОСОБА_3 і ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір № 11293814000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого отримала кредит на споживчі цілі у сумі 256 000 доларів США.

Того ж дня ОСОБА_2 також уклала з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11293886000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого отримала кредит на споживчі цілі у сумі 300 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перед банком за указаними кредитними договорами, між ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_1 – том 1 а.с. 23) у той же день — 05.02.2008 року було укладено з ПАТ «УкрСиббанк» договір іпотеки № 11293814000/11293886000/З, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кухтіною В.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1513, на підставі якого позивачка передала в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» належне їх на праві власності нежитлове приміщення № 23 на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 99,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 132-136).

Пунктом 4.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь якого зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим Договором.

Згідно з п. 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших передбачених законодавством України підстав.

Відповідно до пункту 5.1., підпунктів 5.2.1., 5.2.2. п. 5.2. договору іпотеки, сторони домовилися про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

- отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

08.12.2011року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким ПАТ «УкрСиббанк» продало ПАТ «Дельта банк» права вимоги за кредитними договорами з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 №№ НОМЕР_1 , 11293886000 від 05.02.2008 року і за договором іпотеки з ОСОБА_1 № 11293814000/11293886000/з (том 1 а.с. 137 - 144 ).

З 08.12.2011 року новим кредитором за кредитними договорами і договором іпотеки став ПАТ «Дельта банк».

Як свідчать матеріали справи, у 2016 році ПАТ «Дельта Банк» звернулося із позовом до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк».

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2016 року по справі № 200/16112/15-ц (під головуванням судді Демидової С.О.) задоволені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення загальною площею 99,9 кв.м., реєстраційний номер 21537657, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2007р. (зареєстроване Дніпропетровським МБТІ 21.12.2007р. за реєстровим № 21537657) в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 11293886000 від 05.02.2008р., номер якого в подальшому було змінено на №112938860001, яка станом на 01.07.2015р. становить 12 784 476,34 грн., шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки (том 1 а.с. 46-49).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року вказане заочне рішення скасовано, у задоволені позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено (том 1 а.с. 53-56).

Скасовуючи заочне рішення та відмовляючи у позовних вимогах ПАТ «Дельта Банк» апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, неправильно застосували норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Аналогічний висновок викладений у Правовій Позиції Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 6-2967цс16.

Апеляційний суд зауважив на тому, що між сторонами існують договірні стосунки і саме умовами договору іпотеки від 05.02.2008 року сторонами визначено (п. 4.2 (4.2.1., 4.2.2., 4.2.3, 4.2.4)), що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку» та з інших, передбачених законодавством України підстав.

Дійсно, пунктом 4.3. договору визначено право іпотекодержателя на визначення підстав та способу звернення стягнення. У відповідності до п.п. 4.2.3., п.4.5, та розділу 5 п. 5.1, 5.2 п.п.5.2.1. позасудове врегулювання здійснюється одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначені п.п.5.2.1 та 5.2.2. Так, п.п.5.2.1. визначено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів зазначеному.

Суди у цій справі встановили, що відповідачкою ОСОБА_6 умови договору не виконувалися, кредит не було погашено, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, з розміром якої суд погодився. Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки і це право було реалізовано банком, що підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2011р. у цивільній справі №2-8760/11 про звернення стягнення на заставлене майно: звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 99,9 кв.м реєстраційний номер 21537657 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (пізніше назва змінилася на АДРЕСА_1 ).

Однак, умовами іпотечного договору передбачено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», а матеріали справи не містять доказів укладання сторонами такого договору чи ухилення від його укладання, тому у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі приміщення у власність банку було відмовлено.

Сторонами у справі, що розглядається, жодним чином не спростовано і не заперечуються установлені судом обставини стосовно того, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_6 і ПАТ «УкрСиббанк», або ж з новим кредитором - ПАТ «Дельта банк» не укладався.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, щодо об`єкта нерухомого майна станом на 12.09.2018 року ПАТ «Дельта Банк» в позасудовому порядку у державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С. зареєстровано за собою право власності на спірне нежитлове приміщення (том 1 а.с.24-25).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з того, що відповідачами – ПАТ «Дельта Банк» і державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С. не надано суду належних і допустимих доказів того, що реєструючи за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нежитлове приміщення, банк і державний реєстратор діяли з дотриманням умов іпотечного договору, вимог ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на день укладення договору іпотеки), ст.ст. 10, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 12, 61 Порядку № 1127. Тобто, вносячи запис 21.06.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26800283 і приймаючи 26.06.2018 року рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Дельта Банк» № 41797726, державний реєстратор не звернув увагу на те, що заявником ПАТ «Дельта Банк» не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на день укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3).

Частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018р. № 484) внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається із матеріалів справи, умовами іпотечного договору передбачено, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п. 5.2.1. договору).

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, в редакції чинній на час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії, передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно з п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Також суд 1 інстанції правомірно не звернув уваги на посилання державного реєстратора Дідик Н.С., що для проведення державної реєстрації права власності на виконання п. 61 Порядку їй було подано: договір іпотеки №11293814000/11293886000/З від 05.02.2008р. із договором про внесення змін від 13.03.2009р.; договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р.; листи-вимоги ПАТ «Дельта Банк» № 02.04.1/877/17 та № 02.4.1/878/17 від 29.08.2017р.; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 06.09.2017 року. Реєстратор обґрунтовуючи підставність свого рішення, посилався на п. 2.1.1 договору іпотеки, яким передбачено, що Іпотекодержатель має право на усі передбачені законодавством України права Іпотекодержателя, а також вимагати від Іпотекодавця дотримання прав Іпотекодержателя, що наданні останньому Законом України «Про іпотеку». А пунктом 61 Порядку не передбачено подання окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, а відповідно до Закону України «Про іпотеку», застереження в іпотечному договорі прирівнюється до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2016р. і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017р. по справі № 200/16112/15-ц для державної реєстрації права власності уповноваженою особою не надавались.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1); перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2).

Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частина 1 статті 23 цього Закону передбачає, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, якими, зокрема, є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3 ч. 1); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1).

Пункт 12 Поряду наділяє державного реєстратора повноваженнями встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що сторони у договорі іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункти 5.2.1. і 5.2.2. пункту 5.2. договору іпотеки).

Проте , як встановлено судом 1 інстанції, сторони не укладали договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

А тому, враховуючи, що державний реєстратор наділений Законом і Порядком встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, прийняття ним рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018р. по справі № 554/14813/15-ц (провадження № 14-66цс18).

За правилами ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Дельта Банк», звертаючись 26.06.2018 року до державного реєстратора Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дідик Н.С., маючи у розпорядженні рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року по справі № 200/16112/15-ц, яким йому відмовлено у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, не повідомив державному реєстратору про це рішення, повністю усвідомлюючи наслідки такого неповідомлення.

Натомість, заперечуючи проти цього позову ПАТ «Дельта Банк» не навів жодного ґрунтовного доводу, у зв`язку з чим рішення суду, яке напряму стосується права банка на предмет іпотеки не було надане державному реєстратору разом з іншими документами.

Враховуючи вищенаведене, суд виходив з того, що дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно є незаконними, а прийняті ним рішення з приводу спірного майна підлягають скасуванню в судовому порядку.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскарженій частині відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року в оскарженій частині – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді:

Джерело: ЄДРСР 87111775
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку