ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа № 295/4277/16-а

адміністративне провадження № К/9901/23182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 295/4277/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про поновлення гарантованих йому Конституцією та Законами України прав, відшкодування шкоди завданої його здоров`ю, відшкодування моральної шкоди завданої протизаконною діяльністю та бездіяльністю посадових осіб Житомирської міської ради

за касаційною скаргою Житомирської міської ради

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Охрімчука І.Г., суддів: Жизневської А.В., Котік Т.С.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Богунського районного суду міста Житомир з адміністративним позовом до Житомирської міської ради (далі - відповідач) про поновлення гарантованих йому Конституцією та Законами України прав, відшкодування шкоди завданої його здоров`ю, відшкодування моральної шкоди завданої протизаконною діяльністю та бездіяльністю посадових осіб Житомирської міської ради.

2. В обґрунтовування позовних вимог позивач вказав, що він, є непрацюючий інвалід, сердечник-гіпертонік, його дружина, також непрацюючий інвалід, сердечник-гіпертонік, його син непрацюючий інвалід дитинства на протязі багатьох років мають проблеми з вини міських комунальників, лікарів та керівництва Центральної міської лікарні № 2, працівників та керівництва пенсійного управління, управління соціального захисту населення, управління охорони здоров`я міста. На нього та членів його родини чиниться моральний тиск, порушуються Конституційні та законні права. Завдано та завдається серйозна шкода його здоров`ю та здоров`ю його родини. Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоди в розмірі 600 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до Житомирської міської ради про поновлення гарантованих йому Конституцією та Законами України прав, відшкодування шкоди завданої його здоров`ю, відшкодування йому моральної шкоди завданої протизаконною діяльністю та бездіяльністю посадових осіб Житомирської міської ради.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказував на те, що позивач конкретних фактів щодо виниклих у нього проблем з вини міських комунальників, лікарів та керівництва Центральної міської лікарні № 2, працівників та керівництва пенсійного управління, управління соціального захисту населення, управління охорони здоров`я міста, завдання його сім`ї морального тиску, порушення ними Конституції та законних прав, суду не надав.

5. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Богунського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2017 року скасовано в частині розгляду та надання відповіді на запит від 25 листопада 2015 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26.11.2015 року) та прийнято нову постанову в цій частині.

6.1. Визнано протиправними дії Житомирської міської ради щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 25 листопада 2016 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року).

6.2. Зобов`язано Житомирську міську раду розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 листопада 2016 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року) у відповідності до статті 40 Конституції України та статті 19 Закону України "Про звернення громадян".

6.3. Стягнуто з Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

6.4. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов частково, суд апеляційної інстанції зазначив те, що скарга позивача від 25 листопада 2015 року, в частині перевірки дій лікарів та лікарні, розглянута з порушенням норм законодавства, з безпідставним посиланням на попередні відповіді на звернення позивача. Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідь на дану скаргу, в частині перевірки дій лікарів та лікарні, не надана, тобто скарга не розглянута.

7.1. Таким чином, враховуючи частину позовних вимог позивача, які підлягають до задоволення, а також доведеність розміру заподіяної немайнової шкоди позивачем в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування немайнової шкоди та визначив її у розмірі 1000 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 21 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Житомирської міської ради про скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення апеляційної скарги та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

9. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач у 2015 році направив до Житомирської міської ради 66 звернень та скарг, а у 2016 році - 64 звернення, які стосувалися переважно питань житлово-комунального господарства та скарг на лікарів та на кожне з них позивач отримав відповідь. Судом апеляційної інстанції було проігноровано положення частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року відповідно до яких не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

9.1. Крім того, підтверджуючі документи чи обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди в оскаржуваній постанові та в матеріалах справи відсутні, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в цій частині базуються виключно на припущеннях.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 15 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., суддів Білоус О.В., Данилевич Н.А.

16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року №641/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

19. ОСОБА_1 звернувся до Житомирської міської ради із скаргами від 25 листопада 2015 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року), від 05 грудня 2015 року (реєстраційний номер 635-57 від 07 грудня 2015 року), від 08 лютого 2016 року (реєстраційний номер 25/Б-79-4 від 09 лютого 2016 року) та зверненням, яке здійснене на особистому прийомі позивача в міській раді 16 лютого 2016 року.

20. Зі змісту скарг позивача, адресованих на ім`я голови Житомирської міської ради на протязі 2015 року слідує, що позивач скаржився на дії лікарів Центральної міської лікарні, працівників КП «ВЖРЕП №14».

21. Позивач вважаючи, дії Житомирської міської ради щодо не належного, не повного, не об`єктивного, без його участі, з порушенням Конституції України та законодавства України розглянуто його скарги та звернення, чим спричинено йому моральну шкоду, звернувс ядо суду із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

24. Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі - Закон № 393/96-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

25. Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

26. Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

26.1. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

26.2. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

27. Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

28. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України «Про звернення громадян»).

29. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

30. Відповідно до частини 3 статті 15 Закону № 393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

31. Згідно пункту 6 частини 1 статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

32. Пунктом 6 частини 2 статті 19 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

33. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

34. Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

36. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

37. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

38. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 подав до Житомирської міської ради скарги від 25 листопада 2015 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року), від 05 грудня 2015 року (реєстраційний номер 635-57 від 07 грудня 2015 року), 08 лютого 2016 року (реєстраційний номер 25/Б-79-4 від 09 лютого 2016 року) та звернення здійснене на особистому прийомі позивача в міській раді 16 лютого 2016 року.

41. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що наявні у матеріалах справи скарги від 05 грудня 2015 року (реєстраційний номер 635-57 від 07 грудня 2015 року), від 08 лютого 2016 року (реєстраційний номер 25/Б-79-4 від 09 лютого 2016 року) та звернення від 16 лютого 2016 року відповідачем розглянуті у спосіб визначений Законом № 393/96-ВР та надано на них обґрунтовану відповідь.

42. В той же час, стосовно скарги позивача від 25 листопада 2015 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року) колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що скарга ОСОБА_1 від 25 листопада 2015 року, в частині перевірки дій лікарів та лікарні, розглянута з порушенням норм законодавства, з безпідставним посиланням на попередні відповіді на звернення позивача.

43. За таких обставин Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідь на дану скаргу в частині перевірки дій лікарів та лікарні, не надана, тобто скарга не розглянута.

44. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про наявність у скарзі ОСОБА_1 від 25 листопада 2015 року (реєстраційний номер 25/Б-635-53 від 26 листопада 2015 року) ознак повторності визначених частиною 2 статті 8 Законом № 393/96-ВР з огляду на таке.

45. З матеріалів справи слідує, що в суді першої та апеляційної інстанції, відповідачем до матеріалів справи в підтвердження своїх доводів не надавалися інші відповіді, з яких можна було б дійти висновку, що таке саме звернення позивача з тих самих підстав вже раніше було розглянуто відповідачем із наданням обґрунтованої відповіді.

46. Приписами частини 2 статті 71 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

47. Однак, відповідачем не виконано обов`язку по доказуванню та не спростовано обставини проти яких він заперечував, а тому суд апеляційної інстанції при вирішення спору обґрунтовано виходив із матеріалів наявних у справі.

48. Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

49. Судом апеляційної інстанції було встановлено протиправне порушення права позивача на належний розгляд його звернення.

50. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

51. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

52. Аналогічний підхід щодо підстав стягнення моральної шкоди наведений у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

53. Виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності та враховуючи психоемоційний стан позивача, їх характер та зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції із визначеним розміром моральної шкоди у 1000 грн.

54. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

55. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судам апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

56. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

57. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

61. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду