ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

Київ

справа №826/2875/17

адміністративне провадження №К/9901/4219/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року (суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (судді: Літвіна Н. М., Ганечко О. М., Коротких А. Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (далі - КМДА) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради про визнання відповіді виконавчого органу Київської міської ради від 28 листопада 2016 року № 006-2474, якою роз`яснено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року по справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили, не встановлено неправомірності або порушень у розробці текстових та графічних матеріалів комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 13 грудня 2013 року № 2251 - неправомірною; визнання відповіді виконавчого органу Київської міської ради від 28 листопада 2016 року № 006-2474, якою роз`яснено, що проектна документація, затверджена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 13 грудня 2013 року № 2251, розроблена у відповідності до вимог наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, неправдивою та такою, що суперечить обставинам, встановлених постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року у справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили; зобов`язання виконавчого органу Київської міської ради негайно вилучити з інформаційно-технологічної інфраструктури Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності міста Києва «Містобудівний кадастр Києва» веб-портал комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в листі від 28 листопада 2016 року № 006-2474 повідомлялося про те, що рішення щодо неправомірності або порушень в розробці проектної документації - проекту комплексної схеми судовими органами не приймалося, а на думку позивачки це є перекручуванням самої суті постанови суду у справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили, з метою її невиконання. Крім того, позивачка зазначає, що фактично відповідач листом від 28 листопада 2016 року № 006-2474 повідомив, що постанова суду у справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили, переглянута відповідачем поза межами судочинства та скасована, що є протиправним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та позивачкою не вірно вибраний спосіб захисту, оскільки, остання не позбавлена права оскаржити розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації № 585 від 16 червня 2015 року "Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам викладеним у мотивувальній частині рішення у справі № 826/6735/14, тому відповідь, яка викладена у листі № 006-2474 від 28 листопада 2016 року є неправомірною та неправдивою.

Скаржниця не заявляла клопотання про розгляд справи за її участю.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/4219/17 (адміністративна справа № 826/2875/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 690/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

20 квітня 2016 року листом № 532 ГО «Трудова Співдружність» звернулося до Департаменту із запитом, яким з посиланням на рішення КМДА від 28 лютого 2013 року № 97/9154 просило повідомити назви підприємств, у яких Департамент замовив проектні роботи по розробці Комплексної схеми, затвердженої Розпорядженням КМДА від 16 червня 2015 року №585 (надалі - Розпорядження).

Листом від 27 квітня 2016 року № 055-4203 за підписом заступника директора Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу міської ради (КМДА) повідомлено, що Комплексна схема, затверджена Розпорядженням № 585, розроблена відповідно до проведеної процедури відкритих торгів ТОВ «Бетоніндустріяпроект», КО «Інститут Генерального плану міста Києва» та ТОВ «Терра Проджект».

В подальшому, з офіційного веб-порталу «Державні закупівлі», створеного Мінекономіки України, заявниками з`ясовано, що відкриті торги на закупівлю послуг по розробці Комплексної схеми, переможцями яких стали ТОВ «Бетоніндустріяпроект», КО «Інститут Генерального плану міста Києва» та ТОВ «Терра Проджект», проведені Департаментом один раз - у 2013 році.

Позивачка та інші особи 25 жовтня 2016 року (надалі - заявники) звернулися до Генеральної прокуратури України з колективним зверненням, яким просили втрутитись в ситуацію, аби припинити протизаконні дії Департаменту містобудування та архітектури щодо примушення підприємців брати участь у протизаконних конкурсах та притягнути відповідальних осіб за розробку Комплексної схеми до кримінальної відповідальності за розтрату бюджетних коштів, службову підробку документів, змову посадових осіб та шахрайство при розробці Комплексної схеми розміщення ТС.

В обґрунтування звернення заявники зазначали, що Розпорядженням № 585 відповідач затвердив зміни місць розміщення ТС у Комплексній схемі, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київради (КМДА) від 13 грудня 2013 року № 2251 (надалі - Розпорядження № 2251), яке скасоване постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року по справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили 31 березня 2015 року на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

Листом Генеральної прокуратури України від 01 листопада 2016 року № 19-р звернення заявників від 25 жовтня 2016 року передано для розгляду КМДА, прокуратурі м. Києва та Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 28 листопада 2016 року № 006-2474 надав відповідь позивачу.

Вважаючи, що відповідачем невірно розтлумачено вимоги закону та не прийнято до уваги рішення по справі № 826/6735/14, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частин першої та другої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до матеріалів справи, 20 квітня 2016 року листом № 532 ГО «Трудова Співдружність» звернулося до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (далі - Департамент) із запитом, яким з посиланням на рішення КМР від 28 лютого 2013 року № 97/9154 просило повідомити назви підприємств, у яких Департамент замовив проєктні роботи по розробці комплексної схеми, затвердженої розпорядженням № 585.

Листом від 27 квітня 2016 року № 055-4203 заступник директора Департаменту повідомив, що комплексна схема, затверджена розпорядженням № 585, розроблена відповідно до проведеної процедури відкритих торгів ТОВ «Бетоніндустріяпроект» КО «Інститут Генерального плану міста Києва» та ТОВ «Терра Проджект».

Листом від 28 листопада 2016 року №006-2474 позивачка отримала відповідь від виконавчого органу Київради. Вказаною відповіддю роз`яснено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року у справі № 826/6735/14 (яка набрала законної сили), не встановлено неправомірності або порушень у розробці текстових та графічних матеріалів комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 13 грудня 2013 року № 2251. На підставі наведеної проєктної документації, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 та згідно положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), за результатами проведення громадських слухань, прийнято розпорядження від 16 червня 2015 року № 585 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».

Постанова Окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, набрала законної сили 31 березня 2015 року та у відповідності до вимог статті 255 КАС України є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 12 грудня 2013 року № 2251.

Виконавчим органом Київської міської ради Київської міської державної адміністрації прийнято розпорядження № 585 від 16 червня 2015 року «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України місто-герой Київ», «Про благоустрій населених пунктів», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, рішення Київської міської ради від 20 вересня 2012 року № 70/8354 «Про затвердження Міської цільової програми створення та впровадження Містобудівного кадастру міста Києва на 2013-2015 роки», на виконання пункту 1 рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Києві».

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним листом відповідач надав інформацію , що розпорядженням №585 від 16 червня 2015 року затверджено комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві (пункт 1 розпорядження №585). Розпорядження № 585 прийнято відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 та згідно положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у розпорядженні № 585 від 16 червня 2015 року не зазначено, що воно прийнято (винесено зміни) на підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2013 року № 2251 «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».

В рамках даної справи відповідач надав відповідь на звернення позивачки відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки на момент її звернення із запитом було прийнято розпорядженням № 585, яке до суду не оскаржувалось.

Доводи скаржниці про те, що проєктна документація, затверджена розпорядженням №585 та проєктна документація, затверджена розпорядженням №2251 є однією і тією ж документацією у рамках даного позову є безпідставними, оскільки проєктна документація, затверджена вказаними розпорядженнями не досліджується судом та не є предметом оскарження у даній справі.

Колегія суддів Верховного Суду, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем надано позивачці відповідь на звернення в повному обсязі, а отже позовні вимоги про визнання вказаної відповіді неправомірною та неправдивою є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Оскаржувані рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Тому,. Верховний Суд, беручи до уваги встановлені в цій справі обставини, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов