open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1213/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області № 0076905607/1 від 20.08.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107067-56 від 19.11.2019 р.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказує, що оскаржуваним рішенням № 0076905607/1 від 20.08.2019 р. відповідач наклав штраф у розмірі 2171,66 грн та нарахував пеню у розмірі 1380,29 грн за період з 29.12.2017 р. до 19.04.2019 р. за борг (недоїмку) в розмірі 9587,10 грн, який відповідно до оскаржуваної вимоги № Ф-107067-56 вимагає сплатити.

Оскаржувані рішення та вимогу позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що ним своєчасно сплачувався єдиний соціальний внесок, а відповідач безпідставно здійснював самостійно подвійне нарахування йому єдиного соціального внеску в мінімальному розмірі, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат. Внаслідок наведеного, за даними облікового рахунку виникла штучно створена заборгованість з єдиного соціального внеску.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

З метою з`ясування всіх обставин у справі, пунктом 4 цієї ухвали витребувано з Головного управління ДФС у Чернівецькій області письмові докази.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому просило у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, оскільки згідно даних інтегрованої картки платника позивачем порушено терміни сплати єдиного соціального внеску з 29.12.2017 р. до 19.04.2019 р.

Сторони скористалися правом, передбаченим ст. ст. 163 та 164 КАС України на подання відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 р. клопотання відповідача про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 30392513) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2019 р. у задоволенні заяви позивача про витребування доказів відмовлено.

У зв`язку із невідповідністю заяви про збільшення розміру позовних вимог вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.12.2019 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та продовжено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно виписки та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 15.12.2006 р. як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків 19.12.2006 р. Основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10) (а.с. 28-29, 30, 31, 142).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 508758 від 15.05.2012 р., позивач є платником єдиного податку за ставкою 5% - третя група, види господарської діяльності, т.ч. діяльність у сфері права (а.с. 144).

На підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області від 19.05.2017 р. № 82/36 позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000160 від 28.07.2017 р. (а.с. 143).

З матеріалів справи видно, що 02.07.2019 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення № 0076905607 про застосування до позивача штрафу у розмірі 2171,66 грн та нараховано пеню у розмірі 1399,94 грн за період з 29.12.2017 р. до 19.04.2019 р. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (а.с. 10, 32).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним, позивач оскаржив його до ДФС України (а.с. 11, 34).

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.08.2019 р. № 39838/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 02.07.2019 р. № 0076905607, зобов`язано ГУ ДФС у Чернівецькій області винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 14, 37-39).

На підставі вказаного рішення, 20.08.20109 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято нове рішення № 0076905607/1 про застосування до позивача штрафу у розмірі 2171,66 грн та нараховано пеню у розмірі 1380,29 грн за період з 29.12.2017 р. до 19.04.2019 р. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (а.с. 41).

Як зазначав позивач в позовній заяві та не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи по суті, згадане рішення отримано ним 30.08.2019 р.

Не погоджуючись з рішення контролюючого органу, 03.09.2019 р. позивач оскаржив його до ДФС України (а.с. 19, 43).

07.10.2019 р. ДФС України прийняла рішенням про результати розгляду скарги № 4701/6/99-00-08-06-01, в якому зазначила, що питання порушене у скарзі є фактично повторним та не підлягає адміністративному оскарженню (а.с. 20, 44 - 45).

Вважаючи рішення від 20.08.2019 р. № 0076905607/1 протиправним, 17.10.2019 р. позивач оскаржив його до суду (а.с. 11, 34).

Дослідженням інтегрованих карток платника за 2017 - 2019 р. р. встановлено наступне:

- станом на 31.12.2017 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 8430,22 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 7326,00 грн, недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску склала 893,17 грн. У зв`язку з наявністю недоїмки, позивачу нараховано пеню в розмірі 49,62 грн. Залишок несплаченої пені станом на 31.12.2017 р. склав 49,62 грн (а.с. 74 - 77);

- станом на 31.12.2018 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 16855,08 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 10643,02 грн, недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску склала 7154,85 грн (а.с. 79 - 81);

- станом на 31.10.2019 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 15328,91 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 10725,00 грн, недоїмка склала 11758,76 грн. У зв`язку з наявністю недоїмки, позивачу нараховано пеню в розмірі 1399,94 грн. Залишок несплаченої пені станом на 31.10.2019 р. склав 1399,94 грн (а.с. 82 - 86).

В запереченнях відповідач зазначав, що згідно даних інтегрованої карти ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску за 2018 р., станом на 01.01.2018 р. у позивача рахувалася недоїмка в сумі 942,79 грн, в т.ч. штраф у розмірі 893,17 грн та пеня в розмірі 49,62 грн.

Позивач, як платник, що обрав спрощену систему оподаткування, згідно з вимогами чинного законодавства зобов`язаний був сплатити щоквартально нарахований єдиний внесок за IV квартал 2017 р. в сумі 2112,00 грн з граничним терміном сплати 19.01.2018 р. Позивач 19.01.2018 р. сплатив 2112,00 грн єдиного внеску.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" частина сплаченої позивачем суми в розмірі 942,79 грн у порядку календарної черговості зарахована у рахунок сплати недоїмки, що виникла станом на 01.01.2018 р., а інша частина сплаченої позивачем суми в розмірі 1169,21 грн зараховано у рахунок сплати нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2017 р.

На підставі зазначеного у позивача станом на 20.01.2018 р. виникла недоїмка в розмірі 942,79 грн по строку сплати 19.01.2018 р., яка погашена 31.01.2018 р. із затримкою 12 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати єдиного внеску.

У зв`язку з наведеним, за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску відповідачем застосовано штраф у розмірі 188,56 грн (942,79 грн х 20%) та нараховано пеню в розмірі 11,31 грн (2243,30 грн х 91 днів х 0,1%).

Крім того, в запереченнях відповідач вказував, що станом на 19.04.2018 р. недоїмка в сумі 2243,31 грн виникла внаслідок нарахування позивачем 19.04.2018 р. єдиного внеску ФОП, в т.ч. на спрощеній системі в сумі 2457,18 грн та єдиний соціальний внесок, в т.ч. з незалежної професійної діяльності в сумі 2457,18 грн. Частина сплаченої суми, враховуючи переплату в сумі 2671,05 грн станом на 12.04.2018 р., у порядку черговості зарахована у рахунок зменшення переплати, що виникла станом на 12.04.2018 р. внаслідок нарахованого внеску ФОП, в т.ч. на спрощеній системі, а інша частина сплаченої позивачем суми в розмірі 213,87 грн зараховано у рахунок сплати єдиного соціального внеску, в т.ч. з незалежної професійної діяльності в сумі 2457,18 грн. На підставі зазначено, у позивача 19.04.2018 р. виникла недоїмка в розмірі 2243,31 грн по строку слати 19.04.2018 р., яка погашена 19.07.2018 р. із затримкою 91 календарний день наступного за останнім днем граничного строку сплати єдиного внеску.

У зв`язку з наведеним, за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску відповідачем застосовано штраф у розмірі 448,66 грн (2243,30 грн х 20%) та нараховано пеню в розмірі 11,31 грн (942,79 грн х 12 днів х 0,1%).

З інтегрованих карток платника видно, що cтаном на 01.01.2018 р. у позивача обліковувалась недоїмка в сумі 942,79 грн, в т.ч.: штраф у розмірі 893,17 грн та пеня в розмірі 49,62 грн.

Починаючи з 19.04.2018 р. за даними облікової картки платника єдиного соціального внеску видно самостійне нарахування позивачу контролюючим органом ще одного платежу єдиного внеску у мінімальному розмірі та його самостійне погашення за рахунок сум існуючих переплат, нарахування недоїмки, пені та їх погашення за рахунок сум єдиного внеску, що надходять від платника (позивача), як фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено, що 19.04.2018 р., 19.07.2018 р., 19.10.2018 р. та 21.01.2019 р. відповідачем самостійно нараховувався позивачу єдиний соціальний внесок з незалежної професійної діяльності в сумі 2457,18 грн за І - IV квартали 2018 р. всього на загальну суму 9828,72 грн.

Внаслідок таких дій контролюючого органу, що здійснював адміністрування єдиного соціального внеску, за даними облікової картки платника станом на 31.10.2019 р. у позивача обліковується борг у розмірі 13158,70 грн, в т.ч.: недоїмка у сумі 9587,10 грн, штрафи у сумі 2171,66 грн та пеня - у сумі 1399,94 грн.

19.11.2019 р. відповідачем у відповідності до вимог ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу № Ф-107067-56 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача, що станом на 31.10.2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 13158,70 грн, в т.ч. недоїмка у сумі 9587,10 грн, штрафи у сумі 2171,66 грн та пеня - у сумі 1399,94 грн (а.с. 156).

Як зазначив позивач, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107067-56 від 19.11.2019 р. він отримав 10.12.2019 р.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, 11.12.2019 р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п.1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон - №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Перелік платників єдиного внеску наведено в ст. 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до абз. 1 п.1 та 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017 р.) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, в розумінні Закону № 2464-VI застрахована особа може бути застрахованою один раз, єдиний внесок за себе як фізичну особу-підприємця повинна нараховувати та сплачувати самостійно один раз. Відтак, подвійне нарахування одній застрахованій особі єдиного внеску з одного і того самого виду доходу є неприпустимою та суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.

В контексті норм п. 3 ст. 1 Закону № 2464-VI позивач, як фізична особа одночасно є страхувальником та застрахованою особою, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і самостійно сплачує за себе у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Судом встановлено, що за І - IV квартали 2018 р. позивач щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе, як застраховану особу в розмірі мінімального страхового внеску.

За оскаржуваною вимогою від 19.11.2019 р. № Ф-107067-56 позивачу нарахована недоїмка, пеня і штраф за те, що він двічі не сплатив єдиний соціальний внесок на забезпечення майбутній страхових виплат на свою користь, з однієї суми задекларованих ним як приватним підприємцем доходів, зокрема, як підприємець, і як адвокат.

Оскільки позивачем сплачено мінімальний внесок як фізичною особою-підприємцем та в повній мірі виконано обов`язок, встановлений Законом № 2464-VI, суд вважає, що вимога відповідача про подвійне нарахування позивачу як застрахованій особі єдиного внеску в сумі 9828,72 грн з одного і того самого виду доходу є протиправною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 р. за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні ч. 3 ст. 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до ч. 2 ст. 7 КАС України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016 р., надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (п. 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI (п. 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований 15.12.2006 р. як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків 19.12.2006 р. Основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 508758 від 15.05.2012 р., позивач є платником єдиного податку за ставкою 5% - третя група, види господарської діяльності, в т.ч. діяльність у сфері права. На підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області від 19.05.2017 р. № 82/36 позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000160 від 28.07.2017 р.

У поданих до суду заявах по суті позивач стверджував, що з 28.07.2017 р. доходів від адвокатської діяльності не отримував, а здійснював свою діяльність як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності КВЕД діяльність у сфері права (69.10) та сплачував до бюджету за таку діяльність відповідні відрахування єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Аналіз положень Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок № 1162 не передбачає.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 р. витребувано від відповідача, в т.ч.: всі документи та матеріали, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення №0076905607/1 від 20.08.2019 р.

Частиною 9 ст. 80 КАС України встановлено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву (ч. 3 ст. 79 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних документів та матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення №0076905607/1 від 20.08.2019 р. та оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107067-56 від 19.11.2019 р., в т.ч.: заяву подану позивачем за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу про взяття його на облік платником єдиного внеску осіб, який провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає не підтвердженою ту обставину, що позивач звертався до податкового органу із заявою за формою №1-ЄСВ, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Натомість, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) до інтегрованої картки платника з кодом класифікації доходів бюджету 71040000, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (ч. 1 ст. 16 Закону № 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 16 Закону № 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 р. за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення п. 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального "змішаного" правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

У пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Оскільки, йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону № 2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

Зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у рішенні від 02.09.2019 р. справа № 520/3939/19.

Частиною 2, 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За змістом ч. 6 ст. 1 Закону № 2464-VІ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ).

Згідно п. 2 та 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Беручи до уваги наведені норми права та встановлені по справі обставини, враховуючи повне виконання позивачем обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем за І - IV квартали 2018 р., а також відсутність обов`язку щодо сплати двічі єдиного соціального внеску, суд вважає, що відповідач протиправно нараховував позивачу єдиний соціальний внесок з незалежної професійної діяльності за І - IV квартали 2018 р. на загальну суму 9828,72 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенню № 0076905607/1 від 20.08.2019 р. та вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107067-56 від 19.11.2019 р., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.08.2019 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято нове рішення № 0076905607/1 про застосування до позивача штрафу у розмірі 2171,66 грн та нараховано пеню у розмірі 1380,29 грн за період з 29.12.2017 р. до 19.04.2019 р. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (а.с. 41).

19.11.2019 р. відповідачем у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464-VI та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу № Ф-107067-56 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача, що станом на 31.10.2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 13158,70 грн, в т.ч. недоїмка у сумі 9587,10 грн, штрафи у сумі 2171,66 грн та пеня - у сумі 1399,94 грн (а.с. 145).

Дослідженням інтегрованих карток платника встановлено наступне:

- станом на 31.12.2017 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 8430,22 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 7326,00 грн, недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску склала 893,17 грн. У зв`язку з наявністю недоїмки, позивачу нараховано пеню в розмірі 49,62 грн. Залишок несплаченої пені станом на 31.12.2017 р. склав 49,62 грн (а.с. 74 - 77);

- станом на 01.01.2018 р. у позивача рахувалася недоїмка в сумі 942,79 грн, в т.ч. штраф у розмірі 893,17 грн та пеня в розмірі 49,62 грн.

З матеріалів справи видно, що позивач, як платник, що обрав спрощену систему оподаткування, 19.01.2018 р. сплатив нарахований єдиний внесок за IV квартал 2017 р. в сумі 2112,00 грн з граничним терміном сплати 19.01.2018 р., а 31.01.2018 р. - 1153,84 грн.

Враховуючи наявну недоїмку, згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI частина сплаченої позивачем суми в розмірі 942,79 грн у порядку календарної черговості зарахована відповідачем у рахунок сплати недоїмки, що виникла станом на 01.01.2018 р., а інша частина сплаченої позивачем суми в розмірі 1169,21 грн зараховано у рахунок сплати нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2017 р.

На підставі зазначеного у позивача станом на 20.01.2018 р. виникла недоїмка в розмірі 942,79 грн по строку сплати 19.01.2018 р., яка погашена 31.01.2018 р. із затримкою 12 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати єдиного внеску.

У зв`язку з наведеним, за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску відповідачем застосовано штраф у розмірі 188,56 грн (942,79 грн х 20%) та нараховано пеню в розмірі 11,31 грн (2243,30 грн х 91 днів х 0,1%).

Судом встановлено, що застосований до позивача штраф у розмірі 188,56 грн та нарахована пеня в розмірі 11,31 грн також включені відповідачем до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107067-56 від 19.11.2019 р.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач правомірно застосовав до позивача штраф у розмірі 188,56 грн та нарахував пеню в розмірі 11,31 грн, а також сформував у цій частині оскаржувану вимогу. Відтак, на переконання суду, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно решти нарахувань здійснених оскаржуваними рішенням та вимогою, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2018 р., 19.07.2018 р., 19.10.2018 р. та 18.01.2019 р. позивачем було здійснено сплату єдиного внеску за І - IV квартали 2018 р., відповідно в сумі 2460,00 грн, 2460,00 грн, 2457,18 грн та 2460,00 грн, всього на загальну суму 9837,18 грн. Наведена обставина підтверджується дослідженими квитанціями та інтегрованою карткою платника (а.с. 47, 48, 49, 50, 79 - 81, 82 - 86).

Дослідженням інтегрованих карток платника за 2017 - 2019 р. р. встановлено наступне:

- станом на 31.12.2017 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 8430,22 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 7326,00 грн, недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску склала 893,17 грн. У зв`язку з наявністю недоїмки, позивачу нараховано пеню в розмірі 49,62 грн. Залишок несплаченої пені станом на 31.12.2017 р. склав 49,62 грн (а.с. 74 - 77);

- станом на 31.12.2018 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 16855,08 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 10643,02 грн, недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску склала 7154,85 грн (а.с. 79 - 81);

- станом на 31.10.2019 р. позивачу нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 15328,91 грн, сплачено позивачем до бюджету єдиного соціального внеску в сумі 10725,00 грн, недоїмка склала 11758,76 грн. У зв`язку з наявністю недоїмки, позивачу нараховано пеню в розмірі 1399,94 грн. Залишок несплаченої пені станом на 31.10.2019 р. склав 1399,94 грн (а.с. 82 - 86).

Дослідженням інтегрованих карток платника також встановлено, що 19.04.2018 р., 19.07.2018 р., 19.10.2018 р. та 21.01.2019 р. відповідачем самостійно нараховувався позивачу єдиний соціальний внесок з незалежної професійної діяльності в сумі 2457,18 грн за І - IV квартали 2018 р., всього на загальну суму 9828,72 грн.

Внаслідок таких дій контролюючого органу, що здійснював адміністрування єдиного соціального внеску, за даними облікової картки платника станом на 31.10.2019 р. у позивача обліковується борг у розмірі 13158,70 грн, в т.ч. недоїмка у сумі 9587,10 грн, штрафи у сумі 2171,66 грн та пеня - у сумі 1399,94 грн.

Враховуючи наявну недоїмку, відповідачем прийнято оскаржуване рішення та сформовано оскаржувану вимогу.

Беручи до уваги повне виконання позивачем обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем за 2018 р., а також відсутність обов`язку щодо сплати двічі єдиного соціального внеску, а також висновок суду щодо протиправності нараховування позивачу єдиний соціальний внесок з незалежної професійної діяльності за І - IV квартали 2018 р. на загальну суму 9828,72 грн, суд вважає, що відповідач оскаржуваними рішенням та вимогою протиправно визначив позивачу недоїмку в сумі 9587,10 грн, застосовав до нього штраф у розмірі 1983,10 грн (2171,66 грн - 188,56 грн) та нарахував пеню в розмірі 1368,98 грн (1380,29 грн - 11,31 грн). Відтак, на переконання суду, позов в цій частині підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та вимога - скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час адміністрування єдиного внеску в частині визначення позивачу недоїмку в сумі 9587,10 грн, застосування до нього штраф у розмірі 1983,10 грн та нарахування пені в розмірі 1368,98 грн, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних рішення та вимоги в частині формування недоїмки в сумі 9587,10 грн, застосування штрафу у розмірі 1983,10 грн та нарахування пені у розмірі 1368,98 грн, а тому суд частково задовольняє адміністративний позов.

Доводи відповідача в цій частині щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішення та вимоги суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанціями № 63 від 17.10.2019 р. та № 161 від 18.12.2019 р. (а.с. 5, 157).

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 1536,80 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 1506,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області № 0076905607/1 від 20.08.2019 р. в частині застосування штрафу у розмірі 1983,10 грн та нарахування пені у розмірі 1368,98 грн.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 р. № Ф-107067-56 в частині формування недоїмки в сумі 9587,10 грн, застосування штрафу у розмірі 1983,10 грн та нарахування пені у розмірі 1368,98 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 1506,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

5. В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький

Джерело: ЄДРСР 87104224
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку