КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року № 320/3340/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс"

до Київської митниці ДФС Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в:

І . Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" з позовом до Київської митниці ДФС Державної митної служби України в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2.

- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала не проведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2;

- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за Митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728;

- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929.

ІІ . Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов обґрунтовано протиправністю коригування відповідача митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом.

Також, позивач зазначає, що контролюючим органом порушено приписи законодавства, що регламентують митну справу в Україні, оскільки відповідачем безпідставно не застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Позивачем також, було зазначено, що відповідачем не було належним чином проведено письмову консультацію перед винесенням рішення, оскільки остання проведена формально, та суперечить вимогам ст.. 57 Митного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію, тим, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявленої ТОВ «Віта-Текс».

Вказує, що контролюючим органом проведено письмову консультацію у порядку визначенму чинним законодавством.

Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним до контролюючого митного органу надавалися усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/3340/19, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2019.

23.09.2019 позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не зявився, явку свого представника не забезпечив.

23.09.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення справи №320/3340/19 (вих.№25634/19).

23.09.2019 відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не зявився, явку свого представника не забезпечив.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2019 задоволено клопотання представника позивача, та відкладено розгляд справи на 01.10.2019.

01.10.2019 позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не зявився, явку свого представника не забезпечив.

01.10.2019 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх.№26746/19).

01.10.2019 відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не зявився, явку свого представника не забезпечив.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 задоволено клопотання представника позивача, на підставі 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-15).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (покупець) та SHAOXING ., LTD (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.12.2015 №VT0112-15, предметом якого є зобов`язання передати у власність покупця наступні тканини власного виробництва (далі «Товар»), а покупець зобов`язується оплатити отриманий від продавця товар на умовах, визначених сторонами в договорі чи/або відповідних додатках до нього: а) тканина змішана; b)тканина 100% поліестер; c)тканина 100% бавовна; d) тканина декоративна; е) інший товар, зазначений у додатках до цього Договору (а.с.24-26).

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору, продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

23.11.2018 року, сторони договору уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару (а.с.27).

Продавець та позивач 18.01.2019 уклали додаток №VT103 до договору, відповідно до пункту 1 якого, продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), завширшки 220 см, у загальній кількості 25 212 кг, 146 640 погонних метрів, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (а.с.28).

Продавцем виставлено Покупцю комерційний інвойс від 07.01.2019 №HWI-0701 на суму 81 507,00 доларів США (а.с. 29).

ТОВ «Віта-Текс» подано до митного органу подано попередню митну декларацію IM40EE №UA125000/2019/909496 від 25.02.2019, у графі 31 якої позивачем був зазначений придбаний товар (а.с.17).

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації IM40EE №UA125000/2019/909496 від 25.02.2019 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала 81507, 00 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (а.с.17).

Також, позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією IM40EE №UA125000/2019/909496 від 25.02.2019, подано такі документи: договір від 01.12.2015 №VT0112-15, додаткову угоду від 23.11.2018 №2, комерційний інвойс 01.06.2019 №HWI-1901.

01.03.2019 відповідач через спеціалізовану систему обміну електронними документами надіслав позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 403728 (далі – Запит) (а.с.101).

На підставі вимог статей 53, 54 Митного кодексу України повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: - копію митної декларації країни відправлення; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; - каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог позивачем подано лист від 04.03.2019 №0403/19-01, та, зокрема, додав такі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, як копію митних декларацій IM40TH №UA125110/2019/403728 від 01.03.2019, IM40TH №UA125110/2019/400929 від 29.01.2019; копію договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15; копію додаткової угоди 23.11.2018 №2, та додатку від 06.01.2019; копію інвойсів №HWI-0701 від 07.01.2019, №WRT0211 від 29.01.2019; копію листа., від 02.03.2019№20190409/01-OUT з перекладом (а.с.102-108).

Відповідачем прийнято рішення від 05.03.2019 №UA125000/2019/000219/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, в зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/0083 (а.с.40-41, 42).

ТОВ «Віта-Текс» звернулося до контролюючого органу з листом від 04.03.2019 №0403/19-01, яким просив провести письмову консультацію у разі неможливості, на думку відповідача, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між позивачем та відповідачем 1 перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, та його діями і бездіяльністю, вважаючи їх не обгрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з приписами частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

За зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на органи доходів і зборів (заінтересованих осіб), органи доходів і зборів безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи.

Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень органів доходів і зборів.

Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію (ст.21 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.5, 6 ст.55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні: 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Водночас, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

VI. Оцінка суду

Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, та Митним кодексом України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2 суд зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючого органу разом із тимчасовою митною декларацією наступні документи: копію договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15; копію додаткової угоди 23.11.2018 №2, та додатку від 06.01.2019; копію інвойсів №HWI-0701 від 07.01.2019, №WRT0211 від 29.01.2019; копію листа SHAOXING TEXTILE., від 02.03.2019 №20190409/01-OUT з перекладом.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у митного органу виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому, згідно з вимогами статті 53 МК України, відповідач зобов`язав декларанта надати додаткові документи, а саме: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, Товариство надало: лист Продавця №20190302/01-OUT від 02.03.2019 з перекладом на українську мову, в якому міститься актуальний прас-лист Продавця; видаткові та податков накладні, інвойс №HWI-0701 від 07.01.2019.

Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2, згідно з якою відкоригована митна вартість товару склала 123331, 5 дол. США.

Досліджуючи договір від 01.12.2015, та додаток від 06.01.2019 судом встановлено, що у додатку, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс від 07.01.2019 №HWI-0701, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 81 507,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40EE №UA125000/2019/909496 від 25.02.2019.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

З матеріалів справи вбачається та митним органом не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CIF (Україна), що відповідає умовам пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 01.12.2015.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 контракту від 07.03.2016 № 198-03-2016 кількість товарів вказується в інвойсі (фактурі) до кожної поставки. За змістом положень абзаців 4 та 8 пункту 3 контракту продавець здійснює поставку товарів на умовах, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації до цього контакту. Згідно з абзацом 1 пункту 4 та пункту 5.1 контракту ціни товарів, що постачаються, вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку. Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, які вказані в контракті, інвойсі та/або додатку на кожну поставку товарів.

Судом встановлено, що декларант подав до митного оформлення надав рахунок-фактуру (інвойс) від 07.01.2019 №HWI-0701, копія якого наявна в матеріалах справи, при цьому вказаний інвойс містить усю необхідну інформацію, а саме найменування постачальника; контракт, за яким здійснювалася поставка; відомості про товар, його кількість, ціну, строк оплати, дату та умови поставки тощо.

Відповідно до додатку та інвойсу від 07.01.2019 №HWI-0701 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку.

Також, позивач повідомив, що в листі продавця також містяться пояснення продавця, що останній має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Разом з тим, в договорі визначено, що імпортований товар є стоковим. Матеріалами справи підтверджується, що лист продавця містить відомості, якими останній підтвердив продаж позивачу стокового товару.

Приналежність товару до стокового також підтверджено актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1006 від 27.02.2019, в пункті 8.3 якого Одеська митниця ДФС під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації IM40EE №UA125000/2019/909496 від 25.02.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в акті огляду.

При цьому власного митного огляду товарів позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товари є стоковими.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.53 Митного кодексу України надання декларантами документів, що визначають відповідну приналежність імпортованих товарів не передбачено.

На підтвердження того, що спірний імпортований товар є стоковим, декларантом надано документи, а саме: інвойс від 07.01.2019 №HWI-0701, додаток до договору купілі-продажу від 06.01.2019, лист продавця від 02.03.2019 (пункт 5), відтак вказаними документами встановлюється така приналежність імпортованого товару, а отже, твердження відповідача про ненадання документів, що встановлюють приналежність задекларованого товару до стокового спростовано під час розгляду справи.

Також, суд зазначає, що зі змісту інвойсу від 07.01.2019 №HWI-0701 вбачається, що у останній містить посилання на додаток від 06.01.2019, який, у свою чергу, також містить посилання на номер інвойсу та порядок його оплати (пункт 2 додатку), та на п.4.1 договору купівлі-продажу, яким встановлюється порядок оплати товару, відтак посилання відповідача на відсутність в інвойсі №HWI-0701 від 07.01.2019 умов та термінів оплати за товарим, не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог законодавства України надання прайс-листа вимагається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача є необ`єктивними та не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості.

Також, суд зверає увагу, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на Запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача. Чинне законодавство України не містить вимог до прайс-листів, які формуються продавцями продукції.

Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом з митною декларацією 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2, у оформленні якої відповідачем було відмовлено.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала не проведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з цим, відповідно до частини п`ятої та шостої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обовязковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Віта-Текс» звернулося до контролюючого органу з листом від 04.03.2019 №0403/19-01, яким просило провести письмову консультацію у разі неможливості, на думку відповідача, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між позивачем та відповідачем перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів.

Київська митниця ДФС в особі головного державного інспектора Зарицької І.А., отримавши лист позивача від 04.03.2019 №0403/19-01, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2, провела шляхом направлення електронними засобами повідомлення повідомлення, однак як вбачається зі змісту вказаного повідомлення останнє містить лише посилання на відповідні норми законодавства, інформації щодо застосування методів коригування не встановлено.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як головним державним інспектором Київської митниці ДФС Зарицькою І.А. була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між позивачем та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 МК України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 суд зазначає наступне.

Згідно частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні: 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Водночас, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач у листом №0403/19-01 звернувся до відповідача з проханням завершити митне оформлення митної декларації 403728, який був відправлений 04.03.2019 о 13 год 57 хв., відповідно до частини першої та пункту 6 частини другої статті 255 МК України у зв`язку з поданням позивачем відповідачу усіх наявних у нього на день підписання вказаного листа додаткових документів та відмовою в наданні інших додаткових документів у рамках строку, передбаченого частиною третьою статті 53 МК України, у зв`язку з їх відсутністю в позивача.

З наведеного слідує, що контролюючий орган мав прийняти відповідне рішення не пізніше 04.03.2019 17:57 год.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним інспектором Повстяним А.В. було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00083 лише 05.03.2019 о 14 год. 42 хв., відтак приймаючи карту відмови щодо прийняття митної декларації посадова особа контролюючого органу порушила строк завершення митного оформлення встановлений положеннями Податкового кодексу України, оскільки прийняв відповідне рішення зі спливом граничного терміну, а саме чотирьох годин.

Також, суд зверає увагу, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів існування обставин, встановлених частиною другою статті 255 Митного кодексу України, які є підставою для перевищення встановленого Митним кодексом України чотирьохгодинного строку митного оформлення.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст. 255, 256 Митного кодексу, яким встановлено, що митне оформлення має завершитися протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів відповідних документів, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728.

Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728, та про визнання протиправною бездіяльності Київської митниці ДФС щодо неприйняття в строк, встановлений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів, підлягають задоволенню. Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як митним органом була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929 суд вказує наступне.

Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що митна декларація 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 була оформлена Київською митницею ДФС, тобто є в базі відповідача.

Відповідні характеристки товарів вміщені у митних деклараціях №UA125110/2018/403728 та №UA125110/2019/400929.

Спірний товар від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 має наступні характеристики: тканина пофарбована, 100%, сток, полотняного переплетення, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту, завширшки 150±1, щільність тканини 218±5 г/м2, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.

Подібний (аналогічний) товар №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929 має наступні характеристики: тканина пофарбована, 100%, сток, полотняного переплетення, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту, завширшки 150±1, щільність тканини 105±1 г/м2, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.

Отже, що спірний товар та товар №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України, відмінність між вказаними товарами полягає лише у різній щільності тканин.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про протиправні дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929.

VIII. Висновок суду

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 684, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.06.2019 №2254 (а.с.4).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адмінстративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2.

Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала не проведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA 125000/2019/000219/2.

Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за Митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728.

Визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією від 01.03.2019 ІМ40ТН №UA125110/2018/403728 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією від 29.01.2019 ІМ40ТН №UA125110/2019/400929.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДПОУ 34483946, місцезнаходження: 03194, м. Київ, Святошинський район, бул. Кольцова, 17-в) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС Державної митної служби України (ЄДРПОУ 39470947, місцерозташування: 08307, Київська обл.., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судові витрати в сумі 7 684, 00 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення: 22.01.2020.

Суддя Леонтович А.М.