Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р. Справа№200/12268/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправним та скасування рішення № 1810 Селидівського Об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 22 квітня 2019 року про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Селидовське Об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати йому, до пільгового стажу період роботи з 20.09.1985 року по 03.04.2000 рік П/о «Донецьквуглеремонт» Мінвугля УРСР, надалі ВАТ «Донецьквуглеремонт»; до страхового стажу періоду роботи з підприємством ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, який дає право в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Селидівське Об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області повторно розглянути його заяву від 16 квітня 2019 року про призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 квітня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача № 1810 від 22 квітня 2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 2, так як не надано пільгові довідки та відсутні відомості про спецстаж в індивідуальних відомостях.

Позивач зазначає, що до його страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків до МДЗ України за період роботи.

Позивач вказує на те, що він працював в П/о «Донецьквуглеремонт» Мінвугілля УРСР, надалі ВАТ «Донецьквуглеремонт», з 20.09.1985 року по 03.04.2000 року слюсарем - ремонтником, що підтверджується архівними довідками № Б-31/06-03 від 25.3.2019 року, наданими в Донецькому архівному відділенні про факт підтвердження пільгового стажу з додатками особистої картки та копією наказу № 53 від 25.08.1994 року «Про атестацію робочих місць», нарахування заробітної плати за період роботи з вересня 1985 року по квітень 2000 року.

Проте, відповідачем вказані довідки та наказ не були взяті до уваги, оскільки за даними реєстру страхувальників, вони видані підприємствами, які не пройшли перереєстрацію на території, підконтрольній українській владі та будь - які акти, які видані цими органами або особами, є недійсним і не створює правові наслідки, а провести перевірку факту пільгової роботи неможливо.

Стосовно проведення атестації робочого місця позивач вказує на те, що згідно ч. 2 п. 4 Порядку № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавством покладено обов`язок проведення атестації робочих місць не керівників підприємств, а тому її не проведення, або неякісне проведення, не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, що до вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, з 01.08.20.10 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, позивач зазначає, що з його заробітної плати щомісячно стягнуто страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки заробітна плата на підприємстві виплачена, а відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, на яких він працював, тобто саме таке підприємство нараховує страхову внески із заробітної плати застрахованої особи.

11 листопада 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та, серед іншого, зазначає, що на підставі наданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення № 1810, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 06 місяців.

Вказує, що відповідно до наданих позивачем документів, його страховий стаж складає 35 років 9 місяців 25 днів.

Пільговий стаж за списком № 2 відсутній, так як не надано пільгові довідки та відсутні відомості про спецстаж в індивідуальній відомості від 17.04.2019 року.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, оскільки відсутні відомості про оплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 17.04.2019 року).

Стосовно незарахування до пільгового стажу позивача певних періодів роботи, відповідач, зокрема, зазначив, що: " В матеріалах справи не має пільгових довідок та відсутні відомості про спеціальний стаж, тому Позивачу не враховано пільговий стаж за Списком №2…, для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах є за необхідне підтверджувати спеціальний (пільговий) стаж довідками за правилами встановленими Порядком №637 та надання довідок підтверджуючих зайнятість в підземних (гірничих) роботах спусками під землю".

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, відповідач зазначає, що не можуть бути зараховані до страхового стажу період роботи позивача з 01.05.2010 по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 по 31.12.2010 року та 01.08.2017 по 2019 року, оскільки не було сплачено щомісячні внески підприємством ДП «Селидіввугілля», в особі ВП «шахта «Україна» та підприємством ДП «Селидіввугілля», в особі ВП «Шахта «1-3 «Новогродівська».

Відповідач зазначає, що відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування покладено на страхувальника. Пенсійний фонд не повинен нести відповідальність за невиконання обов`язків страхувальником. В зв`язку з чим, відповідач вважає, що він діяв у спосіб та у межах передбачених пенсійним законодавством, та що управлінням не було порушено права позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 січня 2020 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку спрощеного провадження, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 12-13).

Позивач був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 30.10.2018 року № 0000642161 (а.с. 18).

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 632 про призначення пенсії за віком, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 35).

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:

- заява, копія паспорту та ІПН;

- копія трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_3 ;

- копія атестату про навчання від 15.07.1981 року НОМЕР_4;

- копія військового квитка від 10.05.1982 року серії НОМЕР_5;

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2018 року № 0000642161.

22 квітня 2019 року Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 1810 про відмову у призначенні позивачу пенсії (а.с. 9).

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 35 років 9 місяців 25 днів.

Пільговий стаж за списком № 2 відсутній, так як не надано пільгові довідки та відсутні відомості про спецстаж в індивідуальній відомості від 17.04.2019 року.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 17.04.2019 року).

За таких обставин відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 06 місяців.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту - Порядок № 637), Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі по тексту - Порядок № 442).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтю 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок).

Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року.

Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, аналіз норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваня» та Порядку № 383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17), від 14 травня 2019 року (справа № 756/8679/15-а), від 06 вересня 2018 року (справа № 599/1425/16-а), від 22 серпня 2019 року (справа № 607/2864/15-а) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Отже, суд приходить висновку, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а та Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 592/7130/17.

З копії трудової книжки НОМЕР_3 судом встановлено, що позивач 20.09.1985 року прийнятий на роботу до Донецького виробничого об`єднання «Донецьквуглеремонт» на котельну дільницю слюсарем - ремонтником 2 розряду; 01.07.1988 року присвоєно кваліфікацію слюсаря - ремонтника 3 розряду; 01.02.1990 року присвоєна кваліфікація слюсаря - ремонтника 4 розряду; 01.09.1990 року котельній дільниці присвоєно найменування котельно - механічна дільниця; 01.04.1992 року котельно - механічна дільниця перетворена у котельно - механічний цех; 09.04.1996 року на базі ВО «Донецьквуглеремонт» створено підприємство «Єнергоремонт»; 27.06.1996 року підприємство «Єнергоремонт» перетворено у ВАТ «Донбасвуглеремонт»; 31.12.1999 року звільнений за переведенням у ВАТ «Донбасвуглеремонт»; 04.01.2000 року прийнятий до ТОВ «Донецьквуглеремонт» по переводу слюсарем - ремонтником 4 розряду; 03.04.2000 року звільнений за власним бажанням.

Як вже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, однак суд звертає увагу на те, що для зарахування періодів роботи до пільгового стажу такий запис повинен відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах установлені для окремих категорій працівників.

З аналізу записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи суд зазначає, що позивач працював за професіями: «Слюсарем - ремонтником», проте з трудової книжки не можливо встановити пільговий характер робіт позивача, отже для призначення пенсії позивачу до управління необхідно було надати довідки уточнюючого характеру.

Позивачем до позовної заяви долучено архівну довідку від 25.03.2019 року № Б-31/06-03 вих. (а.с. 24), відповідно до якої зазначено, що по факту підтвердження пільгового стажу роботи ОСОБА_1 в В/О «Донецьквуглеремонт» Мінвугілля УРСР архівний відділ повідомив, що в отриманих на зберігання документах по особистому складу вищевказаного підприємства наявні наступні накази:

№ 138/К від 19.09.1985 року прийнято ОСОБА_1 на котельну дільницю слюсарем - ремонтником 2 розряду з 20.09.1985 року (табельний № 1757);

№ 112/К від 05.07.1988 року присвоєно кваліфікацію з 01.07.1988 року ОСОБА_1 , слюсарю - ремонтнику 2 розряду котельної дільниці, слюсарем - ремонтника 3 розряду;

№ 32/к від 31.01.1990 року присвоєно кваліфікацію з 01.02.1990 року ОСОБА_1 , слюсарю - ремонтнику 3 розряду котельної дільниці, слюсарем - ремонтника 4 розряду;

№ 63/К-А від 31.12.1999 року звільнений робітників ВАТ «Донбасвуглеремнт» по переведу на підставі ст. 36 пункту 5 КЗпП України в ТОВ «Донецьквуглеремонт» з 31.12.1999 року ОСОБА_1 , слюсаря - ремонтника 4 розряду котельної дільниці, (табельний № 610);

№ 3/к від 04.01.2000 року прийнятий з 04.01.2000 року по переведенню з ВАТ «Донбасвуглеремонт» робітником з оплатою праці згідно штатного розпису: ОСОБА_1 , слюсарем - ремонтником 4 розряду, табель № 610, на котельну дільницю;

№ 15/к від 03.04.2000 року звільнений ОСОБА_1 , слюсар - ремонтник 4 розряду котельно - механічного цеху, по власному бажанню на підставі статті 38 КЗпП України, з 03.04.2000 року (табельний № 610).

Наказом Донецького виробничого об`єднання «Донецьквуглеремонт» від 25 серпня 1994 року № 53 «Про підсумки атестації робочих місць» підтверджено право на льотну пенсію по списку № І, зокрема, «Слюсарям - ремонтникам», розділ ІІ «Рудопідготовка, збагачення, кускування (агломерація, брикетування, окомковання), випал руд і нерудних копалин» (а.с. 26-28).

Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1976 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, відповідно до якого включена, зокрема професія «Слюсарі ремонтні».

Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, відповідно до якого включена професія «слюсаря - ремонтники».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вищезазначеними документами підтверджено пільговий характер робіт позивача у період з 20.09.1985 року по 03.04.2000 року.

Позивач у позовній заяві зазначав, що при зверненні до управління з заявою про призначення пенсії ним були надані вищезазначені документи, однак співробітником відповідача у фактичному прийомі зазначених документів було відмовлено, оскільки вони були видані юридичними особами, які зареєстровані на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв`язку із проведенням антитерористичної операції.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно не прийняв у позивача архівну довідку від 25.03.2019 року № Б-31/06-03 вих. та наказ Донецького виробничого об`єднання «Донецьквуглеремонт» від 25 серпня 1994 року № 53 «Про підсумки атестації робочих місць» та не врахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 20.09.1985 року по 03.04.2000 року у ВО «Донецьквуглеремонт» Мінвугля УРСР, надалі ВАТ «Донецьквуглеремонт».

Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи на підприємстві ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, суд зазначає наступне.

З аналізу копії трудової книжки позивача видно, що він у періоди з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року працював на Державному підприємстві «Селидіввугілля».

Суд зазначає, що відповідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) встановлено, що позивачу у період з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року нараховувалась заробітна плата, однак єдиний внесок підприємствами, на яких працював останній, сплачений не був.

Суд зазначає, що згідно статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для, зокрема, обчислення страхових внесків, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058 визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сам факт незарахування сум єдиного внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового стажу за вищевказані періоди.

Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, суд зазначає, що Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З аналізу вищезазначених положень, суд приходить до висновку про те, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що управлянням вчинялись будь - які дії щодо отримання від ДП «Селидіввугілля» інформації стосовно нарахування на заробітну плату позивача єдиного внеску та сплати єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи на підприємстві ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року.

Таким чином, спірне рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не у повному обсязі документів, наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», "Про судовий збір", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1810 від 22 квітня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400) зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ), до пільгового стажу, період роботи з 20.09.1985 року по 03.04.2000 року на П/о «Донецьквуглеремонт» Мінвугля УРСР, надалі ВАТ «Донецьквуглеремонт», до страхового стажу, періоди роботи на підприємстві ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2017 року по 30.06.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2017 року по 31.03.2019 року, який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) від 16 квітня 2019 року про призначення пенсії, згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Героїв Праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Повне рішення складене 15 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч