провадження № 2/0274/391/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

21.01.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого – судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

В липні 2019 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідач у зазначеному будинку не проживає з 2015 року. Факт реєстрації відповідача в належному позивачці будинку заважає повноцінно ним користуватися та розпоряджатися, змушує нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2019 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача звернулася до суду з письмовою заявою в якій вказала, що позовні вимоги підтримує повністю, просить справу розглянути в її відсутності, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не надав, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за зареєстрованою адресою проживання, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено.

Суд, за письмовою згодою позивачів, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 є власникам будинку АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва на право на спадщину від 22.01.1993 року (а.с. 7).

Згідно довідки Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 31.01.2019 року № 140 ОСОБА_2 зареєстрований, але не проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Факт не проживання ОСОБА_2 , 1971 р.н. в будинку АДРЕСА_1 , підтверджується Актом обстеження від 02.07.2019 (а.с. 3).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є власником будинку АДРЕСА_1 , не проживає в будинку з 2015 року, витрати пов`язані з утриманням майна не несе.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За змістом ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідач в добровільному порядку знятись з реєстрації не бажає, чим чинить позивачці перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власністю на свій розсуд.

Таким чином, право позивачки, як власника будинку, підлягає судовому захисту шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 316-317, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.155, 156, 166 Житлового кодексу України, Законом України "Про власність", Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , 1971 року народження, таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: Т.М.Вдовиченко