Справа№ 372/3538/19 Головуючий у 1 інстанції Кравченко М.В.

Провадження № 33/824/156/2020 Головуючий у 2 інстанції Гайдай Р.М.

Категорія: ст. 212-15 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Науменка А.В. на постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу - генеральним менеджером товариства з обмеженною відповідальністю «Гранд менеджмент»,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 50-25/983 від 18 вересня 2019 року встановлено, що відповідно до ч. 9 ст. 50 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон) Національне агентство здійснює контроль за дотриманням вимог щодо фінансування передвиборної агітації партій, кандидатів у депутати в одномандатних округах.

Під час здійснення контролю за дотриманням вимог Закону щодо фінансування передвиборної агітації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 встановлено, що 08 липня 2019 року ОСОБА_1 здійснила добровільний внесок на поточний рахунок виборчого фонду кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 в розмірі 510 000,00 грн.

Факт надання добровільного внеску на поточний рахунок виборчого фонду підтверджується копією Розшифровки до проміжного звіту про надходження та використання коштів виборчого фонду кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 197 ОСОБА_2 .

Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) листом від 30 липня 2019 року № 15021/5/99-99-17-02-16 повідомила, що за даними інформаційної системи органів ДФС у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату надання добровільного внеску 08 липня 2019 року обліковувався податковий борг у розмірі 122,36 грн.

Частиною 3 ст. 50 Закону встановлено заборону здійснення добровільних внесків до виборчого фонду особам, які відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» не мають права здійснювати внески на підтримку партії.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що не допускається здійснення внесків фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг.

Таким чином, ОСОБА_4 порушила встановлений законом порядок надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, а саме пункт 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні», відповідно до якого не допускається здійснення внесків фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг, за що передбачена відповідальність за статтею 212-15 кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Науменко А.В. просить постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року в частині визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, на переконання апелянта, суд першої інстанції приймаючи рішення про закриття провадження по справі не мав законних підстав встановлювати і визнавати вину особи, що притягалась до адміністративної відповідальності.

Апелянт вказав, висновок уповноваженої особи НАЗК щодо місця вчинення правопорушення є помилковим, оскільки дія пов`язана з банківською операцією (здійснення внеску) не може прив`язуватись до місця проживання або реєстрації особи. Безготівкове перерахування коштів здійснюється безпосередньо в установі банку або за допомогою спеціальних електронних інструментів для здійснення платежів. Так, відповідно до довідки АТ «Альфа-Банк» № 85135 - 470 від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 перераховувала 08 липня 2019 року кошти через АТ «Альфа-Банк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська (Антоновича), 100, а тому з урахуванням територіальної юрисдикції та адміністративно-територіального устрою України справа мала розглядатись Голосіївським районним судом м. Києва.

Крім того, апелянт зазначив, що уповноваженою особою НАЗК не дотримано вимог, передбачених ст. 254 КУпАП щодо складання протоколу не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, в порушення вказаної статті, під розписку особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, примірник протоколу уповноваженою особою не вручався, відмови від підписання протоколу в порядку ст. 256 України уповноваженою особою не фіксувалося. В спосіб передбачений абз. 3 п. 10 «Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції» протокол особі також вручений не був.

Також апелянт вказав, що в зв`язку з постійним ухиленням від надання інформації втретє направлений адвокатський запит до ГУ ДПС у Київській області щодо з`ясування підстав надання до НАЗК довідки про наявність податкового боргу у особи на здійснення внеску до виборчого фонду кандидата в депутати, однак на даний час відповідь на запит не отримана. Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що матеріали справи не містять жодного переконливого доказу на підтвердження в діях особи умислу у формі вини, направленого на порушення ст. 15 ЗУ «Про політичні партії в Україні», що в свою чергу виключає в її діях склад адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1 - адвоката Науменка А.В., котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог закону та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.

Статтею 212-15 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само за порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму.

Пунктом 8 частини першої статті 15 Закону України «Про політичні партії» передбачено, що не допускається здійснення внесків на підтримку політичних партій фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг.

Відповідно до п. 287.5 ПК України встановлено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Нормативне визначення податкового боргу міститься в ст. 14 ПК України, а саме в підпункті 14.1.175 пункту 14.1, за яким податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 06 серпня 2019 року на адресу ОСОБА_1 були направлені податкові повідомлення-рішення, в тому числі, № 1223581 - 5506 - 1016 в якому вказано, про наявність у останньої боргу по земельному податку в розмірі 108, 21 грн.

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 12 серпня 2019 року.

Оскільки, про грошове зобов`язання по сплаті земельного податку у розмірі 108, 21 грн. ОСОБА_1 дізналась в день отримання поштового відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями, а саме 08 серпня 2019 року, перебіг строку на сплату податку для останньої розпочався саме з дня отримання податкового повідомлення рішення, тобто з 08 серпня 2019 року.

Враховуючи наведене, нарахований земельний податок у розмірі 108, 21 грн. з боку ДФС не мав жодних підстав обліковуватись як податковий борг.

З приводу інформації про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу по військовому збору в розмірі 14,16 грн., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодної інформації про направлення на адресу ОСОБА_1 , з відповідного підрозділу ДФС, повідомлення про обов`язок сплатити податковий борг по військовому збору в розмірі 14,15 грн., а тому, на переконання апеляційного суду, висновок НАЗК про наявність у останньої податкового боргу станом на 08 липня 2019 року є передчасним та не підтверджений жодним належним доказом.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на порушення уповноваженою особою НАЗК вимог ст. 254 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 50-25/983 від 18 вересня 2019 року вбачається, що днем вчинення правопорушення є 08 липня 2019 року, днемвиявлення правопорушення є 31 липня 2019 року, при цьому процесуальний документ складено лише 18 вересня 2019 року, тобто поза встановленими строками, визначеними зазначеною вище нормою.

В порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі відсутні підписи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про ознайомлення з вказаним процесуальним документом. Докази того, що стосовно ОСОБА_1 здійснювались належні виклики про ознайомлення з матеріалами відносно неї, зокрема, із вказаним протоколом, відсутні, не можливо перевірити чи отримувала особа листи з Департаменту з питань запобігання політичної корупції та чи було їй відомо про те, що стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення і їй необхідно ознайомитись з відомостями, які в ньому викладено.

З матеріалів справи також вбачається, що примірник протоколу про адміністративне правопорушення разом з додатками було направлено ОСОБА_1 для вручення поштою, однак згідно номеру повідомлення «0871400056839» встановлено, що рекомендоване повідомлення доставлено 06 вересня 2019 року до м. Київ, а не за адресою за якою проживає ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що Національним агентством з питань запобігання корупції не надано суду жодного переконливого доказу щодо підтвердження в діях ОСОБА_1 умислу, направленого на порушення ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні», що в свою чергу виключає в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.

У зв`язку з цим, доводи апеляційної скарги сторони захисту в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження, а відтак свідчать про незаконність винесеної постанови судом першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 рокузазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

При цьому ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п.161, Series A заява №25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Таким чином, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними, та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП, оскільки вина останньої у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не доведена.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Науменка А.В. - задоволити.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року, стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Гайдай