Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11167/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 , про визнання незаконним затримання, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження слідчого судді Подільського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який є захисником та діє в інтересах ОСОБА_4 , про незаконне затримання, у якій він, посилаючись на ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 208 КПК України, просив визнати незаконним затримання ОСОБА_4 .

Скаргу обґрунтовував тим, що 24.05.2019 р. слідчим СВ Подільського УП ГУ НП в м.Києві ОСОБА_5 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Згідно з цим протоколом, ОСОБА_4 фактично затриманий о 10 год. 00 хв., 25.04.2019 р., за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України. З протоколу про затримання не зрозуміло, який з пунктів, наведених у ч.1 ст. 208КПК України, став підставою затримання ОСОБА_4 , оскільки там міститься перелік двох підстав для затримання, передбачених п. 1 та п. 2 ст.208 КПК України та не вказано, яка з цих підстав була застосована до підозрюваного. Крім того, вважав затримання незаконним з огляду на те, що під час затримання, у сторони обвинувачення не було належних і допустимих доказів, що вилучені предмети є вогнепальною зброєю чи боєприпасами. Також вважав, що досудове розслідування здійснюється слідчими СВ Подільського УП ГУ НП в м.Києві незаконно, з порушенням місця проведення досудового розслідування. Крім того, захисник вказував і на такий недолік протоколу затримання ОСОБА_4 , як відсутність місця, дати і точного часу (години і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України, а також відсутність ознак та складу кримінального правопорушення, за підозрою у скоєнню якого затриманий ОСОБА_4 .

При оскарженні підстав затримання захисник не посилався на положення ст. 206 КПК України, з огляду на що слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про визнання незаконним затримання. На зазначену Ухвалу захисниками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подані апеляційні скарги в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , які було задоволено, Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 02 вересня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою призначено новий розгляд в суді першої інстанції скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про визнання незаконним затримання. Мотивуючи зазначене рішення тим що, мовою оригіналу: «слідчий суддя повинен був розглянути скаргу по суті, оскільки постановлення слідчим суддею місцевого суду ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою на незаконність затримання нормами кримінального процесуального закону не передбачено, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу поза межами його процесуальних повноважень, з порушенням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали і призначення нового розгляду у суді першої інстанції».

Вивчивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.

Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 4 ст. 208, п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Аналіз наведених норм свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України, слідчий суддя може прийняти рішення лише про звільнення особи у разі його незаконного затримання.

Слідчим суддею встановлено, що протокол затримання ОСОБА_4 від 25.04.2019року о 12 год. 30 хв. складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України.

Як вбачається з протоколу затримання, ОСОБА_4 був затриманий на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме, «якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення».

Крім того, протокол затримання містить зазначення місця, дати і точного часу (години і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України.

Оскільки відповідно до положень ч. 2, ч. 6 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність; слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов`язаний її виконати, порушення місця проведення досудового розслідування не вбачається.

Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_4 слідчим суддею не встановлено, а слідчим в повному обсязі доведені обставини, визначені ч. 5 ст. 206 КПК України.

Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу захисником не доведено та слідчим суддею не встановлено.

Також, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду». Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу. Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду Д-3, 16.09.2019р. в провадження суду надійшли матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_8 .

Відтак, вищезазначена скарга не може бути предметом розгляду у порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, передбаченого ч. 1ст. 303 КПК України, оскільки стадія досудового розслідування закінчилася, а також, з огляду на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, скарга не може бути предметом розгляду в порядку ст.206 КПК України, оскільки може бути предметом розгляду під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті, таким чином, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 29, 55 Конституції України, ст.ст. 206-213, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про визнання незаконним затримання;

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами;

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1