Єдиний унікальнийномер 448/1982/19

Провадження № 2/448/909/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27.12.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 27.04.2012 року, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №11. Стверджує, що від даного шлюбу із ОСОБА_2 у них народилася одна дитина син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 залишив сім`ю, а дитина (син ОСОБА_4 ) проживає разом з нею, позивачкою, та перебуває на її утриманні, так як відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання такого не надає.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 має можливість утримувати дитину, так як має регулярний дохід - офіційно працевлаштований (працює у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України). Зазначає, що останній має на утриманні сина від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 18.12.2019р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, натомість подала письмову заяву, в якій зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує, просить розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, відзиву не подав. Як вбачається із матеріалів справи судова повістка відповідачу надсилалась рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця його проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку. Відомості про будь-яку іншу адресу місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні. Заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило. Крім того, останнього повідомлено про розгляд справи шляхом направлення телефонограми за номером телефону відповідача. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд вважає, що судова повістка відповідачу доставлена і він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, і час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, а також враховуючи те, що позивач не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України. Відповідно до ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 27.04.2012р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №11.

Від подружнього життя в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю, позивачкою по справі, та перебуває на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає кошти на утримання дитини, не піклується про його матеріальне забезпечення.

Вказані обставини підтверджуються такими доказами по справі, зокрема: письмовою заявою позивачки ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.2012р.; копією свідоцтва про народження дитини сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією паспорта позивачки по справі; довідкою про склад сім`ї позивачки; копією паспорта відповідача, іншими матеріалами справи.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Змістом ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У ч. 1 ст.182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: - стан здоров`я та матеріальне становище дитини; - стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; - наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; - наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; - доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; - інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки сторони не можуть у добровільному порядку дійти згоди щодо утримання дитини, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження виконання відповідачем обов`язку щодо утримання сина, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на його утримання.

Судом враховано матеріальне становище сторін, стан здоров`я та матеріальний стан дитини, ті обставини, що дитина сторін проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 , остання несе витрати по утриманню дитини, забезпечує його лікуванням вразі потреби, займається його вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, а відповідач ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини, а також те, що відповідач є фізично здоровим, працездатним, офіційно працевлаштованим і має на утриманні сина від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім цього, враховано необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини, що буде забезпечувати його нормальний розвиток, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та інші обставини, що мають істотне значення, а також рівність обов`язку матері та батька по утриманню дитини.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, враховуючи найкращі інтереси дитини, необхідність захисту права дитини на належне утримання, з урахуванням його віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд приходить до висновку про ухвалення рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у частці від його заробітку (доходу), зокрема у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Із зміною матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, або інших обставин, що мають значення, сторони мають право звернутися до суду з відповідною позовною заявою про зміну (зменшення або збільшення) розміру аліментів.

Виходячи з вимог ст.430 ЦПК України, суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги позивачки задоволені, то на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.12.2019р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимогст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , уродженка м.Мостиська Львівської області,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , уродженець м.Шостка Сумської області, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя (підпис) Ю.В.Кічак

З оригіналом згідно:

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.

Суддя Ю.В.Кічак