Справа № 953/21499/19

н/п 2/953/1205/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа: Харківська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, поновлення дії трудового контракту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 27-п від 25.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь». Також просить поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» з 28.10.2019. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь». Поновити дію контракту №12 від 25.03.2019 з керівником підприємства, що є у державній власності, з дати звільнення, а саме, з 28.10.2019. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 25.03.2019 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку), яке в подальшому перейменоване в Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, видано наказ №42-п про продовження трудового договору з ОСОБА_1 шляхом переукладання з ним контракту на термін та на умовах, визначених контрактом. В той же день між Мінекономрозвитку та ОСОБА_1 укладено Контракт №12 від 25.03.2019 про призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», яке належить до сфери управління Мінекономрозвитку, на термін з 25 березня 2019 року по 24 березня 2022 року. Наказом №27-п від 25.10.2019 Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» з 28.10.2019, з яким позивач ознайомився лише 30.10.2019. Згідно наказу №27-п від 25.10.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» 28 жовтня 2019 року з підстав, передбачених п.8 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнений він незаконно, з порушенням встановленої законодавством процедури, оскільки звільнили його в період тимчасової непрацездатності та без погодження звільнення, передбаченого ч.2 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Крім того, наказ про звільнення не містить фактичного обґрунтування звільнення та посилання на положення контракту, які були порушені або не виконані позивачем. Враховуючи вищевикладені обставини, позивача, посилаючись на порушення його трудових та конституційних прав, просить задовольнити його позовні вимоги.

31.10.2019 ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судові засідання 19.11.2019 та 27.11.2019 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлялись у встановленому порядку. Про причини неявки в судове засідання 27.11.2019 представники відповідача та третьої особи суд не повідомили, представник позивача просив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів згідно вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, тому 27.11.2019 судом ухвалено заочне рішення по справі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2019 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 27-п від 25.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь». ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» з 28.10.2019. Поновлено дію контракту №12 від 25.03.2019 з керівником підприємства, що є у державній власності, з дати звільнення, а саме, з 28.10.2019. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь». З відповідача стягнуто на користь держави судовий збір - 768,40 грн.

За заявою представника відповідача Бельдяги С . В . про перегляд заочного рішення, яка надійшла до суду 18.12.2019, ухвалою суду від 27.12.2019 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2019 скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 16.01.2020.

В судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначаючи, що позивача незаконно звільнено 28.10.2019 в період його тимчасової непрацездатності, під час знаходження на лікарняному, посилаючись на те, що гарантії, встановлені ч. 3 ст. 40 КЗпП України, поширюються на контрактну форму працевлаштування, про що зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 04.09.2019 у справі №3-425/2018(6960/18). Звільнення позивача вважає незаконним, оскільки воно відбулось з порушенням вимог ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», без обов`язкового погодження з головою Харківської обласної державної адміністрації. При цьому відповідачем був порушений Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі Порядок 818), оскільки не дотримано встановлений п. 6 Порядку 818 п`ятиденний строк для погодження звільнення з посади керівника підприємства, враховуючи, що звернення щодо погодження звільнення ОСОБА_1 надійшло до Харківської ОДА 22.10.2019, а наказ про його звільнення видано відповідачем 25.10.2019. Посилаючись на положення Конвенції Міжнародної організації праці №158, зазначив, що тягар доказування наявності законних підстав для звільнення лежить на роботодавцеві, натомість відповідач не надав доказів наявності підстав для дострокового припинення дії контракту, не навів належного нормативного та фактичного обґрунтування законності звільнення позивача. В якості підстави для звільнення в наказі від 25.10.2019 зазначається доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_5., в якій відсутні посилання на порушення ОСОБА_1 вимог контракту. Невиконання планових показників по підприємству і наявність заборгованості підприємства по заробітній платі не можуть бути підставою для дострокового припинення контракту, оскільки ці обставини виникли до укладення контракту з незалежних від позивача причин.

В судовому засіданні 16.01.2020 представник відповідача Бельдяга С.В. просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність позовних вимог. До суду відповідачем надано відзив, в якому зазначається, що 15.10.2019 заступником директора департаменту управління державною власністю Мінекономіки ОСОБА_5 підготовлено доповідну записку стосовно виконання умов контракту директором ДП УкрНТЦ «Енергосталь» за І півріччя 2019 року та зазначено, що за результатами діяльності в І півріччі 2019 року керівником підприємства не забезпечено виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану; на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі і підприємство не надає до Міністерства інформацію про заборгованість по зарплаті; запропоновано розглянути можливість дострокового розірвання контракту з керівником ДП УкрНТЦ «Енергосталь». На виконання вимог ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Мінекономіки звернулося до Харківської обласної державної адміністрації (далі Харківська ОДА) з проханням погодити звільнення ОСОБА_1 . Оскільки повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП УкрНТЦ «Енергосталь» від Харківської ОДА до Мінекономіки не надходило, відповідач вважає, що пропозиція про звільнення позивача була погоджена. Крім того, на думку відповідача, відсутність погодження на звільнення позивача з місцевою державною адміністрацією не є безумовною підставою для поновлення позивача на роботі, оскільки така підстава не передбачена ні ст. 36 КЗпП України, ні умовами укладеного сторонами Контракту. У відзиві також зазначається, що відповідно до пункту 2.1.9. Контракту ОСОБА_1 зобов`язаний вживати заходів щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості та недопущення заборгованості з виплати заробітної плати. Виходячи з п.п.«в» п.5.3. Контракту генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів і платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. Доповідною запискою заступника директора департаменту управління державною власністю Мінекономіки ОСОБА_5. від 15.10.2019 встановлено, зокрема, що на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі. При цьому підприємство не надає до Міністерства інформацію про заборгованість по заробітній платі. Виходячи з особливостей укладеної між сторонами форми трудового договору, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави для розірвання трудового договору. Підвищена відповідальність полягає у виникненні у Мінекономіки права розірвати контракт за умови існування самого лише факту наявності заборгованості із виплати зарплати, незалежно від підстав її виникнення, тобто незалежно від вини керівника. Дострокове припинення трудових правовідносин між сторонами відбулося з підстав, передбачених Контрактом і непередбачених нормами трудового законодавства, а отже норми трудового законодавства, що встановлюють порядок звільнення, не підлягають застосування до даних правовідносин. Оскільки Контрактом не передбачалося вимог щодо: 1) відібрання письмових пояснень перед звільненням; 2) обов`язку щодо доведення наказу про звільнення під розписку; 3) обов`язку ознайомлення особи, яку звільняють із підставою вказаною в наказі про звільнення; 4) обмеження щодо неможливості звільнення у період непрацездатності, тому у Мінекономіки не було правових підстав для їх врахування і при звільненні ОСОБА_1 . Представник відповідача вважає, що виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення п.п. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - п.8 ст.36 КЗпП України, а не у зв`язку із звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України та правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі не поширюються. Враховуючи викладене, в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

25.03.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1 уклали Контракт №12, згідно з яким ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Відповідно до п. 6.1. Контракту цей контракт діє з 25 березня 2019 року по 24 березня 2022 року.

Пунктом 5.2. Контракту встановлені підстави припинення контракту.

Пунктом 5.3. Контракту визначені підстави, з яких генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку.

25.03.2019 відповідачем видано наказ №42-п, згідно якого з позивачем продовжено трудовий договір шляхом переукладання контракту, на термін та на умовах, визначених контрактом.

25.10.2019 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України видано наказ №27-п від 25.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» з 28 жовтня 2019 року з підстав, передбачених контрактом, п.8 ст.36 КЗпП України.

В доповідній записці заступника директора департаменту управління державною власністю Мінекономіки ОСОБА_5. від 15.10.2019, яка в якості підстави зазначена в наказі про звільнення, вказується, що втрата ринку збуту в Російській Федерації, яка була споживачем більшої частини продукції підприємства, призвела до зменшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2016-2018 роках, що погіршило фінансове становище підприємства. За результатами діяльності в І півріччі 2019 року керівником підприємства не забезпечено виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану. На підприємстві існує заборгованість по заробітній платі. Відповідно до форми №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» станом на 30.06.2019 кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці становить 5043 тис. гривень, з неї прострочена - понад 4300 тис. гривень. Підприємство не надає до Міністерства інформацію про заборгованість по заробітній платі. Запропоновано розглянути можливість дострокового розірвання контракту з керівником ДП УкрНТЦ «Енергосталь».

Відповідно до вимог п.5.2. укладеного сторонами Контракту №12 від 25.03.2019, цей контракт припиняється: після закінчення строку його дії; за згодою Сторін; до закінчення строку його дії у випадах, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством і цим контрактом.

Пунктом 5.3. Контракту визначені підстави, за яких генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, до закінчення строку його дії.

В обґрунтування підстави розірвання Контракту і звільнення позивача у відзиві на позов відповідач посилався на положення п.2.1.9. Контракту, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язаний вживати заходів щодо погашення простроченої кредиторської заборгованості та недопущення заборгованості з виплати заробітної плати, а також положення п.п. «в» п.5.3. Контракту, згідно якого генеральний директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів і платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.

Станом на 30.06.2019 на підприємстві існувала заборгованості з оплати праці у розмірі 5043 тис. грн., проте з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що заборгованість підприємства із заробітної плати виникла ще у 2018 році, тобто до укладення з позивачем Контракту від 25.03.2019.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України, є зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII.

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Згідно статті 9 Конвенції МОП №158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин КонвенціїМОП №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №235/3148/17-ц, від 23.01.2019 по справі №520/211/16-ц.

В той же час, як вбачається зі змісту статті 7 Конвенції МОП №158 трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою і роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутим проти нього звинуваченням.

В наказі №27-п від 25.10.2019 в якості підстави для звільнення ОСОБА_1 зазначено: доповідна записка заступника директора департаменту управління державною власністю ОСОБА_5. від 15.10.2019 №3243-03/691, контракт від 25 березня 2019 року №12.

Наказ не містить фактичних та конкретних даних щодо обставин, з якими Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України пов`язувало можливість дострокового припинення дії контракту. Посилання на доповідну записку не пояснює, які положення контракту були порушені або невиконані позивачем та суті таких порушень. Ці обставини не було доведено позивачу, будь-які пояснення від позивача не відбирались та навіть не пропонувалося їх надати.

При звільнені ОСОБА_1 відповідачем порушена відповідна процедура та гарантовані Конституцією України права позивача при звільненні.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.12-1 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Згідно ч.6 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень голови місцевої державної адміністрації належить погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 818 від 09.10.2013 затверджено Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок), згідно п. 4 якого пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується, зокрема щодо керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами є обов`язковим погодження з головою обласної державної адміністрації звільнення з посади керівника підприємства, що належить до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, зокрема Мінекономіки, яким згідно статуту є Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Розуміючи обов`язковість погодження з головою обласної державної адміністрації звільнення позивача з посади керівника підприємства, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 15.10.2019 №2201-11/42345-06 звернулось до Харківської обласної державної адміністрації (вх. ХОДА від 22.10.2019 р. №12983/4) з питання погодження звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Листом №01-44/8177 від 24.10.2019 Харківська ОДА повідомила Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відсутність можливості погодити звільнення ОСОБА_1 , враховуючи його особисті та виробничі досягнення та те, що контракт зі ОСОБА_1 на погодження до Харківської обласної державної адміністрації не надходив.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

Проте, на третій день після надходження до Харківської ОДА листа щодо погодження звільнення ОСОБА_1 (лист надійшов 22.10.2019), з порушенням встановленого п. 6 Порядку п`ятиденного строку, наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 25.10.2019 ОСОБА_1 було звільнено.

Отже, станом на 25.10.2019 звільнення позивача не можна вважати погодженим, оскільки на цей момент не сплив строк для надання відповіді на пропозицію Міністерства.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що погодження звільнення позивача має суто рекомендаційний характер, а відсутність погодження звільнення позивача не є підставою для поновлення позивача на роботі, з посиланням на те, що така підстава не передбачена ст. 36 КЗпП України та умовами укладеного сторонами контракту, оскільки ці твердження відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, норма статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є спеціальною відносно положень ст. 36 КЗпП України, застосування якої не ставиться в залежність від змісту укладеного роботодавцем та працівником контракту, в той же час трудове законодавство в якості підстави для поновлення працівника на роботі визначає, в тому числі, порушення роботодавцем процедури звільнення працівника.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства було здійснено без погодження з головою Харківської обласної державної адміністрації, що є необхідною передумовою такого звільнення та порушенням вимог ч. 2 ст. 36, ч. 6 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Стосовно обґрунтованості позовних вимог про незаконність наказу про звільнення у зв`язку із звільненням позивача в період його тимчасової непрацездатності та знаходження на лікуванні, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Згідно наказу №27-п від 25.10.2019 позивача ОСОБА_1 звільнено 28 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи. Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, днем звільнення позивача та останнім днем роботи є 28.10.2019.

Згідно листка непрацездатності серія АДР №510366, виданого 28.10.2019, та наказу «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» №425-к від 25.10.2019 - на день звільнення 28.10.2019 ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний і перебував на лікуванні.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін; сфера застосування контракту визначається законами України.

Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч.1, ч.2 ст. 24 Конституції України).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Положеннями ч.3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України, а працівники, які працюють за контрактом не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

Наведене узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 у справі 3-425/2018(6960/18).

В зазначеному рішенні Конституційного Суду України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Статтею першою Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 297/377/18.

З урахуванням викладеного звільнення позивача відбулося з порушенням гарантій передбачених частиною третьою статті 40 КЗпП України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позивач на день звільнення був тимчасово непрацездатний і перебував на лікарняному, відповідачем не дотримано встановленого ч.2 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» порядку погодження звільнення позивача з посади генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», суд вважає що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем порушені вимоги трудового законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд допускає негайне виконання рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, так як згідно вищевказаної норми процесуального права суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави стягується судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 430 ЦПК України, ст. ст. 9, 21, 40, 147, 149, 232, 235, 236 Кодексу законів про працю України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 27-п від 25.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь».

Поновити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на посаді генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138) з 28.10.2019.

Поновити дію контракту № 12 від 25.03.2019 з керівником підприємства, що є у державній власності, з дати звільнення, а саме, з 28.10.2019.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на посаді генерального директора Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138).

Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. /сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп. /.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення суду складено 21.01.2020.

СУДДЯ