ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/798/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кучерявої А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Сидори І.Ю.,

представника відповідача Агатія В.В.,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Чернівецькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Державної фіскальної служби України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати наказ №1141-о від 05.07.2019 року Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у Путильському районі у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області;

зобов`язати Державну фіскальну службу України вжити заходів до призначення (переведення) ОСОБА_1 за його погодженням на відповідну посаду, яка є рівнозначною посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області;

стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2019 року по дату винесення рішення (включно), виходячи з середнього заробітку 519,51 грн, за один робочий день.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 15.04.2015 року працював, на посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області. Наказом Голови ДФС України від 16.01.2017 року №43-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " його було звільнено з займаної посади.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 824/168/19-а (824/113/17-а) від 19.03.2019 року, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 16.01.2017 року №43-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області з 19 січня 2017 року та стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126963,47 грн.

На виконання зазначеного рішення 11.04.2019 року в.о. голови ДФС України Власовим О.С. було винесено наказ №706-о, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Третім пунктом вказаного наказу уповноважено начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області здійснити стосовно начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_1 заходи щодо забезпечення його працевлаштування відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України.

У відповідності до схеми посадових окладів, які визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році" №102 від 06.02.2019 року, посада керівника служби (самостійна служба) відноситься до 4 групи оплати праці.

Оскільки ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області мало статус юридичної особи, то відповідно посада начальника зазначеної ДПІ відноситься до 4 групи оплати праці.

22.04.2019 року начальником Головного управління ДФС у Чернівецькій області позивачу було вручено попередження про те, що через 2 місяці його буде звільнено у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників територіальних органів ГУ ДФС у Чернівецькій області, та було запропоновано ряд вакантних посад (але не всі вакантні посади), які в свою чергу не являються рівнозначними посадами посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оскільки відносяться до 6-7 групи оплати праці.

22.06.2019 року було вручено додаток до попередження про наступне вивільнення та було запропоновано ряд вакантних посад (але не всі вакантні посади), які також не являлись рівнозначними посадами посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, так як відносяться до 6-7 групи оплати праці, тому позивач від них відмовився. Інші посади не пропонувалися.

Наказом ДФС України № 1141-0 від 05.07.2019 року відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" припинено державну службу та звільнено позивача з посади начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ було оголошено 08.07.2019 року відповідно до наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області № 154-0 від 08.07.2019 року.

Позивач зазначав, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці йому не запропоновано всі наявні вакантні посади, в тому числі рівнозначні посади - посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області та інші вакантні посади, що відносяться до номенклатури Голови ДФС України.

Звертав увагу на те, що посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області відноситься до виключної номенклатури Голови ДФС України, тому роботодавцем є саме ДФС України, а не ГУ ДФС у Чернівецькій області, то і відповідні заходи щодо переведення на іншу роботу та пропонування вакантних посад мало здійснювати ДФС України.

Вказував, що згідно листа ДФС України №1457/зпі/99-99-04-02-01-16 від 19.07.2019 року станом на 22 квітня, 20 червня та 05 липня 2019 року були наявними вакантні посади, призначення та звільнення з яких належить до повноважень Голови ДФС України, а саме: 4 група оплати праці - 12 вакантних посад; 5 група оплати праці - 16 вакантних посад, в тому числі першого заступника ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що у нього дві вищі освіти, а саме: повна вища спеціальність фінанси, кваліфікація - економіст та повна вища спеціальність - правознавство, кваліфікація - магістр права.

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Позивач вважає, що оскільки йому не було запропоновано всі вакантні посади, що прямо суперечить нормам КЗпП України та Закону України "Про державну службу", то наказ ДФС України №1141-0 від 05.07.2019 року про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що на виконання вимог рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року у справі №824/168/19-а наказом ДФС України від 11.04.2019 року №706-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суду було зазначено, що рівнозначною, на думку суду, є посади заступника начальника - начальника Путильського відділення Вижницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області або будь-яка інша рівноцінна посада державної служби чи іншої роботи (посади державної служби) у територіальному органі Державної фіскальної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року №892 ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області було реорганізовано шляхом приєднання до Вижницької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 було постановлено, зокрема, реорганізувати Вижницьку об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області шляхом приєднання, як структурних підрозділів ГУ ДФС у Чернівецькій області. Після завершення ліквідаційної процедури, Вижницька об`єднана ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області була ліквідована як юридична особа 11.05.2019 року. Також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 були ліквідовані як юридичні (самостійні) особи Чернівецька ДПІ, Сокирянська та Новоселицька ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідно 11-12 травня 2019 року.

Відповідач звертав увагу на те, що основним аргументом позивача є те, що йому не було запропоновано рівнозначну посаду віднесеної до посади начальника ДПІ у Путильському районі (посада керівника самостійної юридичної особи) до 4-ї групи оплати праці.

Зазначив, що з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 18.01.2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів".

Вказаною постановою було затверджено схему посадових окладів державної служби за групами з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році та перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці. Відповідно до схеми посадових окладів державних службовців виділяються наступні коефіцієнти співвідношень з урахуванням юрисдикції поширення на території державних органів: вся територія України; територія однієї або декількох областей, м. Києва або м. Сімферополя; територія одного або декількох районів, міст обласного значення.

Отже юрисдикція посади, яка була ліквідована (скорочена) поширювалась на територію одного району (Путильський район) із нижчим коефіцієнтом заробітної плати та, відповідно, нижчим обсягом повноважень необхідних для виконання кваліфікації та професійної компетенції.

Згідно переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 слідує, що 4 група оплати праці поширюється на керівників територіальних органів виконавчої влади. При цьому, вказаною постановою встановлено збільшення коефіцієнта оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу, яка поширюється на територію держави, області чи окремого району.

Відповідач зазначив, що після завершення реорганізації територіальних органів ГУ ДФС України у Чернівецькій області згідно постанови №892 та в одну юридичну особу згідно постанови №296 відбулось скорочення чисельності самостійних територіальних органів та посад, у структурі територіальних органів ДФС України - Головного управління ДФС у Чернівецькій області відсутня вакантна посада керівника. При цьому, юрисдикція самостійного територіального органу Головного управління ДФС у Чернівецькій області поширюється на територію однієї області, яка включає в себе, відповідно, існуючі райони м. Чернівці та м. Новодністровськ утворені в межах області громади.

За таких підстав, спірні правовідносини врегульовано нормою п.1 ст. 40 КЗпП України, коли працівнику, посада якого скорочується, було запропоновано нижчі вакантні посади для продовження служби з урахуванням кваліфікації та стажу роботи. Відповідач звертав увагу на те, що у даному випадку нижчими у розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 є посади з 5 по 9 групу оплати праці.

У порядку застосування ч.3 ст. 87 Закону №889 та п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 22.04.2019 року було попереджено про зміну організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників територіальних органів ГУ та запропоновано вакантні посади для продовження державної служби.

Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що запропоновані йому посади не є рівнозначними.

Листами від 08.05.2019 року, від 19.06.2019 року та від 30.06.2019 року ОСОБА_1 звертався до в.о. Голови ДФС України Власова О.С. із заявами щодо призначення його на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькі області.

У відповідь на вказані листи відповідач зазначив, що ДФС України регламентовано порядок призначення на посади відповідно до Номенклатури. Ініціатива (подання) на призначення на посаду першого заступника начальника ГУ належить керівнику головного управління територіального органу ДФС.

Такі матеріали щодо ОСОБА_1 до ДФС України не надходили. Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався із відповідною заявою до начальника ГУ.

Враховуючи викладене вище та у зв`язку із відмовою від запропонованих посад ДФС України було розглянуто подання Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.06.2019 року №3679/8/24-13-04-12, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 22.02.2019 року, додаток про попередження про наступне вивільнення від 20.06.2019 року. На підставі зазначених документів, наказом ДФС України від 05.07.2019 року №1141-0 за поданням ГУ ДФС у Чернівецькій області було правомірно припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС у Чернівецькій області, пункт 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що оскільки ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області мало статус юридичної особи (самостійна служба) то відповідно посада начальника зазначеної ДПІ відноситься до 4 групи оплати праці.

Звертав увагу на те, що посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області є виключною номенклатурою Голови ДФС України. Особова справа ОСОБА_1. знаходиться в ДФС України. Таким чином, роботодавцем ОСОБА_1 являється ДФС України (юрисдикція якого поширюється на всю територію України), а не ГУ ДФС у Чернівецькій області, так як стверджує представник ДФС у своєму відзиві.

На думку позивача, посилання відповідачем на положення про ДФС України, затверджене наказом ДФС України від 15.06.2017 року №421 "Про організацію добору кадрів у державній фіскальній службі України" є помилковим та не може бути застосовано в цій справі. Як вже зазначалося, у даному випадку відбулося скорочення чисельності штату державних службовців ДФС. Отже ДФС України повинно перевести ОСОБА_1 на іншу вакантну посаду відповідно до його кваліфікації, а не вживати заходів щодо добору кадрів у відповідності до положення яке зазначає відповідач.

Таким чином, непропонування всіх вакантних посад, в тому числі які належать до номенклатури Голови ДФС України (в тому числі першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області), прямо суперечить вимогам Закону № 889. Крім того згода щодо переведення на вакантну посаду - першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області, неодноразово надавалася в листах на ім`я Голови ДФС України.

Звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та ст. 87 Закону України "Про державну службу" можливе, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на рівнозначну посаду, або запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, в тому числі і в іншій місцевості.

Листом ДФС України №1457/зпі/99-99-04-02-01-16 від 19.07.2019 року повідомлено, що станом на 22 квітня, 20 червня та 05 липня 2019 року були наявними вакантні посади, призначення та звільнення з яких належить до повноважень Голови ДФС України, а саме 4 група оплати праці - 12 вакантних посад; 5 - група оплати праці - 16 вакантних посад, в тому числі першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Чернівецькій області подано до суду письмові пояснення в яких зазначено, що призначення на посади номенклатури Голови ДФС проводиться відповідно до вимог пункту 2 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури голови ДФС України, який затверджений наказом ДФС України від 15.06.2017 року №421 "Про організацію добору кадрів у державній фіскальній службі України".

На виконання вимог наказу від 10.05.2018 року №792-о в межах наданих повноважень, начальником ГУ ДФС у Чернівецькій області Іліку Р.І. було попереджено про наступне скорочення займаної посади начальника ДПІ у Путильському районі та запропоновано усі вакантні посади, які були передбачені штатним розписом ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області та посада першого заступника ГУ ДФС у Чернівецькій області згідно положень, затверджених наказом ДФС України від 21.08.2014 року №67 є абсолютно різними та нерівнозначними посадами за обсягом та характером функцій, повноважень, правовим положенням та рівнем відповідальності, посада начальника ДПІ є нижчою та підконтрольною згідно юрисдикції посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10.09.2019 року.

В судовому засіданні призначеному на 10.09.2019 року оголошено перерву до 03.10.2019 року, для надання додаткових письмових доказів.

В судовому засіданні призначеному на 03.10.2019 року оголошено перерву до 09.10.2019 року, для ознайомлення з додатковими письмовими доказами.

Судове засідання призначене на 09.10.2019 року відкладено на 26.11.2019 року.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року витребувано від Державної фіскальної служби України інформацію про наявні вакантні посади в період з 22.04.2019 року по 05.07.2019 року, що рівнозначні тій, яку займав ОСОБА_1 до звільнення (начальник Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області) та належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Судове засідання призначене на 26.11.2019 року відкладено на 17.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

У вступній промові позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У вступній промові представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомив, клопотань або заяв не подавав. Під час попередніх судових засідань представник третьої особи заперечував проти позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 11.07.1997 року Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 9-11).

ОСОБА_1 у 2005 році закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Фінанси" та здобув кваліфікацію економіста. У 2011 році закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію магістра права(а.с.35-36).

Згідно відомостей з трудової книжки серіїНОМЕР_4 від 02.11.2000 року з листопада 2002 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах податкової служби, а 15.04.2015 року призначений в порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області. Наказом Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 року №43-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з 19.01.2017 року (а.с. 37-42).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року №824/168/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року №824/168/19-а, вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 року №43-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновити ОСОБА_1 на державній службі - на посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з 19.01.2017 року. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126963,47 грн (а.с. 12-23).

Наказом Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 року №706-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 року №43-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області з 19.01.2017 року (а.с. 24).

Наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.04.2019 року №89-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 року №706-о" оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 року №706-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " (а.с. 25).

22.04.2019 року ОСОБА_1 , який займає посаду начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, попереджено про наступне звільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників територіальних органів ГУ ДФС у Чернівецькій області. Запропоновано наступні вакантні посади:

головний державний інспектор відділу бюджетування, бухгалтерського обліку та звітності, обліку майна за матеріалами оперативних та слідчих підрозділів управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

заступник начальника відділу супроводження судових спорів юридичного управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

головний державний інспектор відділу адміністрування податку на прибуток, взаємодії з питань трансфертного ціноутворення та моніторингу звітності управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС У Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_5 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_6 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_7 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

старший державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_8 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_9 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор сектору митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

завідувач сектору аудиту платників Кіцманського та Заставнівського районів управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників міста Чернівці управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

заступник начальника відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Чернівецькій області;

заступник начальника Вижницької ДПІ Вижницького управління ГУ ДФС у * Чернівецькій області;

заступник начальника управління-начальник відділу податків і зборів з юридичних осіб Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

старший державний інспектор Хотинської державної податкової інспекції Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_10 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

старший державний інспектор Кельменецької державної податкової інспекції Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_11 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

старший державний інспектор, спеціаліст з питань інформаційних технологій Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

старший державний інспектор Сокирянсько державної податкової інспекції Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_12 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

старший державний ревізор-інспектор відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Сторожинецького управління ГУДФС у Чернівецькій області.

З вищезапропонованими посадами ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вони не являються рівнозначними посадами посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області. Крім того, в ГУ ДФС у Чернівецькій області станом на 22.04.2019 року є рівнозначні посади (а.с. 28-29).

08.05.2019 року ОСОБА_1 направив на адресу в.о. голови ДФС України лист із заявою в якій просив працевлаштувати начальника Державної податкової інспекції у Путильскому районі ОСОБА_1 призначивши на вакантну посаду - посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області (а.с. 32).

Державна фіскальна служба України розглянула лист від 08.05.2019 року щодо призначення на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області та листом №4518/І/99-99-04-02-01-14 від 07.06.2019 року повідомила ОСОБА_1 , що для вирішення питання призначення на посаду першого заступника начальника ГУ необхідно звернутись до начальника ГУ (а.с. 44).

19.06.2019 року ОСОБА_1 направив на адресу в.о. голови ДФС України лист із заявою в якій просив працевлаштувати начальника Державної податкової інспекції у Путильскому районі ОСОБА_1 призначивши на вакантну посаду - посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області (а.с. 33).

30.06.2019 року ОСОБА_1 направив на адресу в.о. голови ДФС України лист із заявою в якій просив працевлаштувати начальника Державної податкової інспекції у Путильскому районі ОСОБА_1 призначивши на вакантну посаду (рівнозначну), яка належить до номенклатури голови ДФС України (а.с. 34).

20.06.2019 року ОСОБА_1 запропоновано наступні вакантні посади:

начальник відділу по роботі з персоналом ГУ ДФС у Чернівецькій області;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основи галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основи галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на ч відсутності основного працівника ОСОБА_5 , яка знаходиться у відпуст для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_6 , яка знаходиться у відпустці д догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_7 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

старший державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області на час відсутності основного працівника ОСОБА_8 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_9 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників міста Чернівці управління аудиту ГУ ДФС у Чернівецькій області;

заступник начальника Винницької ДПІ Вижницького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

заступник начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вижницького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

заступник начальника управління - начальник відділу податків і зборів юридичних осіб Кельменецького управління ГУ ДФС У Чернівецькій області;

старший державний інспектор Хотинської державної податкової інспекції Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області на час відсутності основного працівника ОСОБА_10 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

старший державний інспектор Кельменецької державної податкової інспекції Кельменецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_11 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

старший державний інспектор, спеціаліст з питань інформаційних технологій Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

головний державний інспектор відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, на час відсутності основного працівника ОСОБА_15 , яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною;

начальник відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області;

старший державний ревізор-інспектор відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Із запропонованими вище посадами ОСОБА_1 не погодився, оскільки вони не являються рівнозначними посадами посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області. Крім того, в ГУ ДФС у Чернівецькій області станом на 20.06.2019 року є рівнозначні посади (а.с. 30-31).

Наказом Державної фіскальної служби України від 05.07.2019 року №1141-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", наказу ДФС від 10.01.2018 року №301 "Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Чернівецькій області" та відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої ст. 87 Закону України "Про державну службу" наказано: 1. Припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС у Чернівецькій області, пункт 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати (а.с. 26).

Підставою для винесення вказаного наказу було подання Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.06.2019 року №3679/8/24-13-04-12, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 22.04.2019 року, додаток до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 20.06.2019 року.

Наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 08.07.2019 року №154-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 05.07.2019 року №1141-о" оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 05.07.2019 року №1141-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с. 27).

Вважаючи протиправним наказ №1141-о від 05.07.2019 року Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у Путильському районі у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Довідки ГУ ДФС у Чернівецькій області №56 від 08.07.2019 року, нарахована згідно рішення суду по справі №824/168/19-а середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2017 року по 21.04.2019 року та заробітна плата за період з 22.04.2019 року по 08.07.2019 року становить 182470,35 грн (а.с. 43).

Також судом встановлено, що відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 року №1457/ЗПІ/99-99-04-02-01-16, який надано позивачу на його запити на отримання публічної інформації від 12.07.2019 року №1, 2, 3, 4, у територіальних органах ДФС станом на 22 квітня, 20 червня та 05 липня 2019 року були наявними вакантні посади, призначення та звільнення з яких належить до повноважень Голови ДФС, та які віднесено до:

4 групи оплати праці: начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області; начальника ГУ ДФС у Донецькій області; начальника ГУ ДФС у Запорізькій області; начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області; начальника ГУ ДФС у Луганській області; начальника Дніпропетровської митниці ДФС; начальника Житомирської митниці ДФС; начальника Київської міської митниці ДФС; начальника Сумської митниці ДФС; начальника Харківської митниці ДФС; начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС;

5 групи оплати праці: заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області посади заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області; першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області; заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Вінницької митниці ДФС; заступника начальника Запорізької митниці ДФС; заступника начальника Запорізької митниці ДФС; заступника начальника Луганської митниці ДФС; заступника начальника Миколаївської митниці ДФС; заступника начальника - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Миколаївської митниці ДФС; заступника начальника Одеської митниці ДФС; заступника начальника Рівненської митниці ДФС; заступника начальника - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС; заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Сумської митниці ДФС; заступника начальника - начальника митного посту "Херсон-порт" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Черкаської митниці ДФС; заступника директора Департаменту податкових та митних експертиз ДФС. Крім цього, станом на 20 червня та 05 липня 20 І 9 року була вакантною посада заступника начальника ГУ ДФС у Житомирській області;

6 групи оплати праці: начальника митного посту "Ямпіль" Вінницької митниці ДФС; начальника митного мосту "Піша" Волинської митниці ДФС; начальника митного посту "Північний" Житомирської митниці ДФС; начальника митного посту "Новоград-Волинський" Житомирської митниці ДФС; начальника митного посту "Південний" Львівської митниці ДФС; начальника митного посту "Мостиська-залізничний" Львівської митниці ДФС; начальника митного посту "Спеціалізований" Одеської митниці ДФС; начальника митного посту "Херсон-аеропорт" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; начальника митного посту "Західний" Енергетичної митниці ДФС. Крім цього, станом на 22 квітня та 20 червня 2019 року були вакантними посади начальника митного посту "Сарни" Рівненської митниці ДФС та начальника митного посту "Магістральний" Харківської митниці ДФС.

Щодо надання переліку вакантних посад апарату ДФС повідомлено, що відповідь буде надано згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про доступ До публічної інформації", оскільки підготовка запитуваної інформації потребує пошуку інформації серед значної кількості даних (а.с. 67).

Крім того, листом Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 року №1524/3ПІ/99-99-04-02-01-14, за результатами розгляду запитів позивача на отримання публічної інформації від 12.07.2019 року №1, 2, 3, 4 та на доповнення до листа Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 року №1457/ЗПІ/99-99-04-02-01-16 надано перелік вакантних посад апарату ДФС станом на 22.04.2019 року та 20.06.2019 року на 10 аркушах, та які віднесено до 4-6 групи оплати праці (а.с. 68-73).

Відповідно до Листа Державної фіскальної служби України від 30.10.2019 року №19064/5/99-99-04-02-01-16, наданого суду на виконання ухвали суду про витребування доказів від 15.10.2019 року, у період з 22.04.2019 року по 05.07.2019 року вакантних посад, рівнозначних посаді, яку обіймав ОСОБА_1 до звільнення, з урахуванням юрисдикції органу, не могло існувати (а.с. 128-129).

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII однією із підстав припинення державної служби є ініціатива суб`єкта призначення.

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 87 вищевказаного Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 статті 87 Закону №889-VIII встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року за № 8-рп/2002 визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року по справі № 804/3722/17.

Як визначено частинами другою та третьою статті 3 цього ж Закону, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, приписи Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв`язку з цим, суд виходить з того, що при вирішенні публічного спору пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Оскільки норми спеціального закону не регулюють питання вивільнення державних службовців, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (КЗпП України).

За приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що працездатним громадянам, які постійно проживають на території України гарантовано правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 6статті 43 КЗпП України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За правилами частини четвертої статті 36 КЗпП України, зокрема, передбачено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).

Відповідно до роз`яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (абзац перший).

Статтею 49-2 ч. 1 і 3 КЗпП України передбачено, що у разі вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу вказаних норм законодавства можна зробити висновок про те, що при реорганізації державного органу, звільнення державного службовця може вважатись правомірним лише за одночасної наявності таких умов:

- реорганізація державного органу в якій працює особа та/або скорочення штату працівників;

- відсутність можливості працевлаштування державного службовця на рівнозначну посаду;

- відмова державного службовця від переведення на іншу (нижчу) посаду відповідно його кваліфікації.

Щодо наявності у спірних правовідносинах реорганізації державного органу та ознак скорочення штату працівників, суд виходить з наступного.

Як слідує з копії наказу Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 року №706-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", останній поновлений на посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

В свою чергу, згідно пунктів 1, 10 та 15 Положення про Державну податкову інспекцію у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, яке затверджено наказом ДФС України від 21.08.2014 року №67, Державна податкова інспекція у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області є територіальним органом ДФС, який підпорядковується ДФС та Головному управління ДФС у Чернівецькій області. ДПІ забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області є юридичною особою, має печатку із Державного Герба України. ДПІ очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДФС у порядку визначеному законом.

При цьому сторонами не заперечувалось те, що ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області мало статус юридичної особи, та, відповідно посада начальника зазначеної ДПІ, відноситься до 4 групи оплати праці.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу №1141-о від 05.07.2019 року Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у Путильському районі, відбулось у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС у Чернівецькій області, згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

В свою чергу реорганізація територіальних органів ДФС у Чернівецькій області відбулась відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", наказу ДФС від 10.01.2018 року №301 "Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Чернівецькій області".

Судом встановлено, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року №892 ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області було реорганізовано шляхом приєднання до Вижницької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області (а.с.83-90).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 було постановлено, зокрема, реорганізувати Вижницьку, Кіцманську, Новоселицьку, Сокирянську та Чернівецьку ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області шляхом приєднання, як структурних підрозділів ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Сторонами не заперечувалось те, що після завершення ліквідаційної процедури, Вижницька об`єднана ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області була ліквідована як юридична особа 11.05.2019 року. Також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 були ліквідовані як юридичні (самостійні) особи Чернівецька ДПІ, Сокирянська та Новоселицька ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідно 11-12 травня 2019 року.

Щодо дотримання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, в частині попередження позивача за 2 місяці про наступне вивільнення, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону №889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Частиною 1 статті 49-2 КЗпП України передбачено, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, суд вказує, що пунктом 3 частини першої статті 43 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

При цьому, абз. 1 частини 4 цієї ж статі Закону передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати (абзац перший частини четвертої статті 43 Закону України "Про державну службу").

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (частина п`ята статті 43 Закону України "Про державну службу").

Припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульовано статтею 87 Закону України "Про державну службу".

Так, пунктом 1 частини 1 вказаної статті Закону передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому, частиною 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Так, за змістом статті 51 Закону України "Про державну службу", посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Крім того, зі змісту наведеної статті вбачається, що державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: на всю територію України, на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, або на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, в залежності від чого встановлюється відповідний розмір посадових окладів працівників.

Порядок вивільнення працівників врегульовано статтею 49-2 КЗпП України, частиною 2 якої передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжити заходи щодо переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 року (справа №820/5176/16), власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено з матеріалів справи, 22.04.2019 року позивача було попереджено про наступне вивільнення та двічі 22.04.2019 року та 20.06.2019 року було запропоновано продовжити роботу в ГУ ДФС у Чернівецькій області на нових умовах відповідно на одній з запропонованих посад державної служби 6-7 групи оплати праці, що не заперечувалось учасниками справи.

Разом з тим, з запропонованими посадами ОСОБА_1 не погодився, оскільки вони не являлись рівнозначними посадами посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Державна фіскальна служба України, на виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду про витребування доказів від 15.10.2019 року у справі №824/798/19-а листом від 30.10.2019 року №19064/5/99-99-04-02-01-16, повідомила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 реорганізовано територіальні органи ДФС районного рівня шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів обласного значення (головних управлінь ДФС). Враховуючи зазначене, у період з 22.04.2019 року по 05.07.2019 року, вакантних посад, рівнозначних посаді, яку обіймав ОСОБА_1 до звільнення, з урахуванням юрисдикції органу, не могло існувати.

Як зазначалось вище, пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" встановлено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що йому не було запропоновано посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області (5 група оплата праці), яка відповідно до Листа Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 року №1457/ЗПІ/99-99-04-02-01-16 станом на 22 квітня, 20 червня та 05 липня 2019 року була вакантною, з огляду на наступне.

Згідно пунктів 1, 10 та 15 Положення про Державну податкову інспекцію у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, яке затверджено наказом ДФС України від 21.08.2014 року №67, Державна податкова інспекція у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області є територіальним органом ДФС, який підпорядковується ДФС та Головному управління ДФС у Чернівецькій області. ДПІ забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області є юридичною особою, має печатку із Державного Герба України. ДПІ очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДФС у порядку визначеному законом.

Як вбачається з наявної у справі копії Положення про Головне управління ДФС у Чернівецькій області, затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 року №67, ДФС у Чернівецькій області є територіальним органом ДФС України та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Чернівецької області.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області та посада першого заступника ГУ ДФС у Чернівецькій області згідно положень, затверджених наказом ДФС України від 21.08.2014 року №67 з урахуванням юрисдикції державного органу є абсолютно різними та нерівнозначними посадами за обсягом та характером функцій, повноважень, правовим положенням та рівнем відповідальності, виходячи із покладених завдань, юрисдикції повноважень, наданих для організації діяльності та прав, визначених положеннями, посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області є нижчою та підконтрольною згідно юрисдикції посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Щодо доводу позивача про те, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці йому не запропоновано всі наявні вакантні посади, в тому числі рівнозначні посади - посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області та інші вакантні посади, що відносяться до номенклатури Голови ДФС України, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позову та отриманих пояснень позивача в судовому засіданні, посада начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області віднесена до номенклатури Голови ДФС України, тому саме Голова ДФС, як керівник державної служби відносно ОСОБА_1 зобов`язаний був запропонувати усі наявні вакантні посади в структурі ДФС України та органах митної служби.

При цьому, позивач зазначав, що з 02.11.2000 року він працював в органах державної податкової служби, згідно наказу ДФС України №2896-о від 11.09.2015 року йому присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи - І рангу (запис трудової книжки №19) та має дві повні вищі освіти за спеціальністю фінанси, кваліфікація - економіст, та правознавство, кваліфікація - магістр права.

Щодо вказаного доводу позивача, то за позицією представника ДФС України, висловленою в судовому засіданні, суб`єктом призначення на категорію посад, яку займав позивач, є керівник ДФС України, але це не тягне за собою обов`язку пропонувати вакантні посади в центральному апараті ДФС України, або в інших областях.

Як зазначалось вище, державна служба за ініціативою суб`єкта призначення припиняється з підстав, які є спеціальними і наведені у статі 87 Закону України "Про державну службу", а також за наявності загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Так, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п. 1 ч. 1ст. 87 цього Закону).

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі якого припинено державну службу позивача, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, згідно з частиною 3 статті 49-2 цього Кодексу одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з яким, серед іншого зобов`язано суди при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1статті 40 Кодексу законів про працю України з 'ясувати, чи дійсно працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини 1 статті 40, частин 1 і 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади на підприємстві, в установі, організації, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові цього суду від 19 травня 2015 року (справа № 21-107а15).

У цьому ж судовому рішенні наявні посилання на ухвалу Верховного Суду України від 4 серпня 2010 року і ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2008 року та 6 червня 2013 року, у яких суди зазначили, що відповідно до вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України при вивільненні працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу роботодавець зобов`язаний запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які той може обіймати, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі.

Судом встановлено та не заперечувалось представником ДФС України, що позивач був призначений та звільнений з посади наказом ДФС України. Обставини належності посади начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області до номенклатури Голови ДФС України під час судового розгляду справи були визнані усіма учасниками справи, тому згідно положень ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

При цьому, підпунктом 15 п. 11 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 ДФС Голова Державної фіскальної служби України призначає на посаду за погодженням з головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників інших територіальних органів ДФС, а тому по відношенню до позивача є роботодавцем.

Судом встановлено, що відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 року №1457/ЗПІ/99-99-04-02-01-16 у територіальних органах ДФС станом на 22 квітня, 20 червня та 05 липня 2019 року були наявними вакантні посади, призначення та звільнення з яких належить до повноважень Голови ДФС, та які віднесено до 4-ї групи оплати праці - 12 вакантних посад; 5-ї групи оплати праці - 16 вакантних посад; 6-ї групи оплати праці - 11 вакантних посад.

Крім того, листом Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 року №1524/3ПІ/99-99-04-02-01-14, за результатами розгляду запитів позивача на тримання публічної інформації від 12.07.2019 року №1, 2, 3, 4 та на доповнення до листа Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 року №1457/ЗПІ/99-99-04-02-01-16 надано перелік вакантних посад апарату ДФС станом на 22.04.2019 року та 20.06.2019 року на 10 аркушах, та які віднесено до 4-6 групи оплати праці (а.с. 68-73).

В судовому засіданні представник ДФС України зазначив, що позивачу не пропонувались вказані вакантні посади, що існували станом на дату його звільнення та були віднесені до номенклатури голови ДФС України. При цьому, представники ДФС України та ГУ ДФС у Чернівецькій області вказували на те, що на виконання наказу ДФС України від 10.05.2018 року №792-о "Про надання повноважень" начальником ГУ ДФС у Чернівецькій області, в межах наданих йому повноважень, здійснено попередження про наступне вивільнення позивача 22.04.2019 року та двічі 22.04.2019 року та 20.06.2019 року було запропоновано продовжити роботу в ГУ ДФС у Чернівецькій області на нових умовах відповідно на одній з запропонованих посад державної служби 6-7 групи оплати праці.

Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 року за №792-о наказано:

1. Уповноважити голів комісії з реорганізації ОДПІ (ДПІ) здійснювати попередження керівників ОДПІ (ДПІ), а також осіб начальницького складу податкової міліції цих органі, посади яких належать до номенклатури ДФС, про реорганізації, скорочення чисельності або штату державного органу та їх наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України або підпункту "з" пункту 63, підпункту "г" пункту 64 Положення.

2. Уповноважити керівників (або осіб, які виконують їх обов`язки) головних управлінь ДФС в областях, місті Києві здійснювати попередження посадових осіб, призначених головами комісій з реорганізації відповідних ОДПІ (ДПІ), про реорганізацію, скорочення чисельності або штату державного органу та їх наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України або підпункту "з" пункту 63, підпункту "г" пункту 64 Положення (а.с. 110-111).

Як зазначалось вище, що посада начальника ДПІ у Путильському районі відноситься до номенклатури Голови ДФС України, оскільки керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посад керівником центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236 ДФС з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат ДФС та на керівні посади в територіальні органи, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату ДФС, її територіальних органів.

Отже, здійснення добору на керівні посади в територіальні органи та ведення кадрового резерву свідчить про виконання ДФС України функцій уповноваженої особи (роботодавця) відповідно до осіб, які займають посади в територіальних органах, призначення на які здійснюється ДФС України.

Також відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу" про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 названого Закону - керівник державної в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Повноваження керівника державної служби визначені статтею 17 Закону України "Про державну службу", серед яких проведення конкурсу на посади категорії "Б", призначення та звільнення працівників, присвоєння рангів, здійснення контролю за виконавською дисципліною, заохочення та притягнення до відповідальності тощо.

Оскільки передбачені в цій статті повноваження не можуть бути реалізовані начальником ГУ ДФС України у Чернівецькій області відносно посади начальника ДПІ у Путильському районі, а їх реалізація віднесена до компетенції Голови ДФС України, тому саме останній є керівником державної служби відносно посади начальника ДПІ у Путильському районі.

Отже, повідомлення про зміну істотних умов державної служби мало бути здійснено керівником державної служби, а не начальником ГУ ДФС України у Чернівецькій області, який таким керівником не є.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що ДФС України вказаним наказом надано повноваження начальнику ГУ ДФС у Чернівецькій області попереджати керівних працівників територіальних органів, посади яких належать до номенклатури ДФС, про зміну істотних умов державної служби, оскільки положення вказаного наказу не відповідають положенням частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу", відповідно до яких саме керівник ДФС України щодо посад, які віднесені до його номенклатури, здійснює попередження про наступне вивільнення.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зауважує, що норми закону України "Про державну службу" мають вищу юридичну силу, аніж накази ДФС України, та підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

При цьому, навіть якщо приймати до уваги посилання відповідача на наказ ДФС України від 10.05.2018 року за №792-о "Про надання повноважень", керівником ГУ ДФС України у Чернівецькій області не було вжито заходів щодо пропонування позивачу посад номенклатури Голови ДФС.

Так, судом встановлено, що на час звільнення позивача вакантними були посади номенклатури Голови ДФС в центральному апараті ДФС України, в головних управліннях ДФС в областях та на митницях ДФС, в тому числі вакантними станом на 22.04.2019 року та 20.06.2019 року, та які віднесено до 4-6 групи оплати праці, які позивачу запропоновані не були, чим було грубо порушено положення ст. 49-2 КЗпП України, якими передбачено запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад, які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Докази неможливості обіймати позивачем вакантні посади з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи вищевказане суд дійшов висновку, що Державною фіскальною службою України не виконано в повній мірі покладеного на неї статтею 49-2 КЗпП України обов`язку при вивільненні працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу, запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які той може обіймати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника, а відтак оскаржуваний наказ Державної фіскальної служби України №1141-о від 05.07.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про поновлення на роботі, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28.10.2014 року №21-484а14, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що порушене ДФС України право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді начальника ДПІ у Путильському районі ГУ ДФС у Чернівецькій області, з 09.07.2019 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Пунктом 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 ( далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 цього Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13.

Також суд зазначає, що виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 09.07.2019 року по 17.12.2019 року, що становить 114 робочих днів.

При обчисленні середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з наступних розрахунків: середньоденна заробітна плата (519,51 грн) помножена на кількість робочих днів з дня незаконного звільнення по день ухвалення судового рішення (114 робочих днів), що складає 59224,14 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2019 року по 17.12.2019 року включно, яка підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 складає 59224,14 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України вжити заходів до призначення ОСОБА_1 за його погодженням на відповідну посаду, яка є рівнозначною посаді начальника Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частинами першою - третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На думку суду, вимога позивача зобов`язального характеру є передчасною і безпідставною оскільки, а ні суд, а ні суб`єкт владних повноважень не в змозі передбачити наявність в майбутньому рівноцінної посади, або іншої посади на яку може претендувати, в той час коли такій пропозиції має передувати відповідна процедура, яка зазначена в цьому рішенні, і якої відповідач в силу законодавства зобов`язаний дотриматись.

Слід також зазначити і те, що суд не може на майбутнє зобов`язати суб`єкта владних повноважень вживати заходів (вчиняти дії), які останній в силу вимог трудового законодавства і так зобов`язаний дотримуватись, відтак в задоволенні адміністративного позову в зазначеній частині слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність вчинених дій та оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №1141-о від 05.07.2019 року Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ у Путильському районі у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2019 року по 17.12.2019 року, в розмірі 59224 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 14 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допустити до негайного виконання.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013)

Суддя В.О. Григораш

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року (22.12.2019 року - вихідний день).