П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/610/18

Провадження № 11-7заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - Пироженко О. С.,

представник відповідача - Склярук Ю. В.,

представник третьої особи - Орленко А. О.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І., Стрелець Т. Г.) у справі № 9901/610/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Генеральна прокуратура України, про визнання незаконним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV його безстроково обрано на посаду судді. 04 травня 2018 року ВРП прийняла рішення № 1316/0/15-18 про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

3. На думку ОСОБА_1 , рішення ВРП є безпідставним, необґрунтованим і таким, що прийнято з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки на порушення вимог статті 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) письмове повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено не Генеральним прокурором України або його заступником, а суб`єктом, не уповноваженим на вчинення таких дій, а тому він не набув статусу підозрюваного у відповідному кримінальному провадженні.

4. Позивач також зазначив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято з порушенням строку, визначеного пунктом 19.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17РП (далі - Регламент), наведені у спірному рішенні підстави для тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя є необґрунтованими та неналежними. При цьому вимогами закону не передбачено таку підставу для відсторонення судді від здійснення правосуддя, як можливість зашкодження авторитету судової влади.

5. На переконання позивача, прийнявши оскаржуване рішення, відповідач порушив принцип презумпції невинуватості особи.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 грудня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

7. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, прийнятим з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

9. На думку скаржника, суд першої інстанції не перевірив усі обставини, передбачені статтею 2 КАС України, не надав жодної оцінки переважній більшості доводів позивача, у зв`язку із чим вирішив спір формально, без урахування істотних та суттєвих обставин справи.

10. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП проігнорувала позицію ОСОБА_1 , не надала жодної юридичної оцінки доводам позивача при розгляді питання про відсторонення його від здійснення правосуддя, чим порушила принцип змагальності та рівності сторін, а суд першої інстанції не надав жодної оцінки рішенню ВРП, проігнорувавши позицію ОСОБА_1 , та, більш того, не дослідив усі обставини справи та докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги.

11. Скаржник також зазначив, що: на порушення вимог статей 36, 481 КПК України повідомлення судді ОСОБА_1. про підозру у вчиненні кримінального правопорушення було здійснено суб`єктом, який не уповноважений на такі дії, тобто суддя ОСОБА_1. не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому немає обов`язкової умови для вирішення питання про відсторонення його від здійснення правосуддя; ані в клопотанні прокурора, ані в оскаржуваному рішенні ВРП не зазначені обґрунтовані підстави для тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя та не наведено мотивів і доказів того, що здійснення правосуддя може зашкодити потребам кримінального провадження, а отже, ризиків, на яких наголошує сторона обвинувачення, немає; оскаржуване рішення ВРП прийнято з порушенням строку, визначеного пунктом 19.7 Регламенту; у статті 62 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), якою визначено вичерпний перелік підстав для відсторонення судді від здійснення правосуддя, не міститься такої підстави, як завдання шкоди авторитету судової влади; при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП порушила принцип презумпції невинуватості, адже факт вчинення тяжкого корупційного злочину встановлюється обвинувальним вироком суду, якого наразі немає.

12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Рух апеляційної скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 04 лютого 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень статті 307 КАС України.

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами й вимогами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими. При цьому під час судового розгляду адміністративної справи суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, в тому числі й аргументи, викладені в апеляційній скарзі.

15. На думку відповідача, ВРП забезпечила дотримання принципу змагальності та рівності сторін шляхом запрошення на засідання ВРП позивача та його представника, а також прокурора, надавши їм можливість надавати письмові та усні пояснення, знайомитися з матеріалами перевірки по вказаній справі, подавати додаткові докази.

16. ВРП також указала, що питання про законність та обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором має вирішуватися в межах кримінального провадження, а тому не належить до компетенції ВРП.

17. На переконання відповідача, наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

18. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду - без змін.

19. Генеральна прокуратура України у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що: рішення суду прийнято з дотриманням норм чинного законодавства; суд правильно встановив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято з урахуванням наданих Генеральною прокуратурою України доказів, які підтверджують використання суддею ОСОБА_1 службового становища та дають підстави вважати, що перебування на посаді судді Дзержинського районного суду міста Харкова сприяло вчиненню ним кримінального правопорушення; рішення також містить мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади; суд обґрунтовано вказав, що наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї, а також правильно наголосив на тому, що за положеннями чинного законодавства ВРП не наділена повноваженнями на перевірку процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру, оскільки таке питання має вирішуватися в межах кримінального провадження.

20. З огляду на викладене Генеральна прокуратура України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

21. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

22. Представники відповідача та третьої особи просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

23. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV «Про обрання суддів», зокрема, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково.

24. 19 квітня 2018 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

25. За результатами розгляду вказаного клопотання ВРП установила, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 31 жовтня 2015 року № 42015051110000059 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії із використанням наданої їй влади та службового становища.

26. Матеріали цього кримінального провадження 28 березня 2016 року направлено до Чутівського районного суду Полтавської області. У зв`язку із неможливістю у цьому суді утворити склад суду для судового розгляду, Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 26 квітня 2016 року направив зазначене кримінальне провадження до Полтавського районного суду Полтавської області.

27. Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою від 21 вересня 2016 року призначив судовий розгляд, проте прокурором обвинувальний акт не оголошено у зв`язку із заявленими стороною захисту відводами колегії суддів, прокурорам групи прокурорів, численними неявками захисника та обвинуваченого до суду.

28. Крім того, детективами НАБУ завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000418 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Матеріали цього кримінального провадження 29 січня 2018 року направлено до Чутівського районного суду Полтавської області.

29. ВРП рішеннями від 19 серпня та 29 вересня 2017 року № 2473/0/15-17 та № 3041/0/15-17 відповідно двічі тимчасово відстороняла суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000418.

30. Рішенням ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. задоволено: тимчасово, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонено суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

31. Задовольняючи клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП визнала обґрунтованими та підтвердженими належними доказами наведені в ньому доводи щодо існування ризиків завдання негативних наслідків кримінальному провадженню, зокрема про те, що суддя ОСОБА_1 . зможе впливати на свідків із числа працівників суду та вжити заходів щодо знищення або спотворення документів, які є ймовірними доказами вчинення кримінального правопорушення.

32. При цьому ВРП не встановила обставин, які б свідчили, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність судді ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя.

33. Не погодившись із правомірністю рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. Підстави та порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя визначено Конституцією України, законами України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та № 1798-VIII.

37. Статтею 131 Конституції України установлено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

38. Частинами п`ятою та шостою статті 49 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

39. На підставі частини другої статті 63 Закону № 1798-VIII клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

40. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (частина перша статті 63 Закону № 1798-VIII).

41. Суд першої інстанції встановив, що 19 квітня 2018 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, у якому ставилось питання про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

42. ВРП рішенням від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 вказане клопотання задовольнила: тимчасово, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонила суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

43. Приписами частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

44. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).

45. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

46. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

47. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

48. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

49. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

50. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 04 травня 2018 року № 31 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 14 членами, які брали участь у його ухваленні.

51. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 65 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

52. Оцінюючи рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 на його відповідність пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та є вмотивованим з огляду на таке.

53. Згідно з пунктом 19.4 Регламенту до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності звертається Генеральний прокурор або його заступник. Клопотання повинне бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України, а саме містити:

а) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання;

б) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

в) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати суддю у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

г) назву суду, в якому суддя обіймає посаду;

ґ) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді судді сприяло вчиненню кримінального правопорушення;

д) виклад обставин, що дають підстави вважати, що суддя, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;

е) перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та документи, що підтверджують надання судді копій клопотання і матеріалів, які обґрунтовують клопотання.

54. Підставою для прийняття рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 стало клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, у якому ставилось питання про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

55. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

56. Згідно з пунктом 4-1 частини другої статті 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

57. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

58. Таким чином, ВРП, вирішуючи питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, перевіряє повідомлення про підозру в частині обґрунтованості підозри.

59. Водночас повноваженнями щодо перевірки процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру ВРП не наділена ні кримінальним процесуальним законом, ні Законом № 1798-VIII, ані іншими законами.

60. З огляду на викладене питання про законність і обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором має вирішуватися в межах кримінального провадження і не належить до компетенції ВРП.

61. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 800/536/17 (провадження № 11-589сап18).

62. Пунктом 19.7 Регламенту встановлено, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності розглядається ВРП невідкладно, але не пізніше ніж через сім днів з дня його надходження.

63. Суд першої інстанції встановив, що вказане клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 надійшло до ВРП 19 квітня 2018 року.

64. Матеріалами справи встановлено, що розгляд цього клопотання було призначено на 24 квітня 2018 року, водночас за клопотанням представника позивача - адвоката Кучера О. В. (т. 2, а. с. 22) розгляд питання було перенесено на 26 квітня 2018 року.

65. 26 квітня 2018 року ВРП розпочала розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1. від здійснення правосуддя, однак відклала вирішення цього питання на 04 травня 2018 року.

66. 04 травня 2018 року в засіданні ВРП по розгляду клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності взяли участь ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кучер О. В., а також прокурор Генеральної прокуратури України, які надали відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП.

67. Прийняття ВРП оскаржуваного рішення з перевищенням визначеного пунктом 19.7 Регламенту строку не порушило прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

68. За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП установила, що у клопотанні зазначено обставини, що дають підстави підозрювати суддю ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, тобто у вчиненні тяжкого корисливого злочину у сфері службової діяльності.

69. Так, 31 серпня 2015 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення. Справу № 638/14516/15-ц розподілено для розгляду судді ОСОБА_1.

70. Ухвалою від 10 вересня 2015 року суддя ОСОБА_1. відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 .

71. 28 жовтня 2015 року після проведення чергового судового засідання у вказаній справі суддя ОСОБА_1. запросив до себе в кабінет сина позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який був присутнім на судовому засіданні, та повідомив йому, що планує винести рішення щодо розгляду позову на користь його батька, тобто задовольнити позов. Продовжуючи розмову в коридорі Дзержинського районного суду міста Харкова, суддя ОСОБА_1. сказав ОСОБА_5 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США для ухвалення заочного рішення у зазначеній цивільній справі на користь ОСОБА_2 , погрожуючи тим, що не ухвалить указане рішення без одержання неправомірної вигоди та створить інші штучні перешкоди під час фактичної видачі копії судового рішення.

72. ОСОБА_5 був вимушений погодитися на вимоги судді ОСОБА_1., при цьому він обумовив відстрочку терміну надання неправомірної вигоди, мотивуючи відсутністю необхідної суми коштів, на що суддя ОСОБА_1. погодився.

73. 28 жовтня 2015 року суддя ОСОБА_1. ухвалив заочне рішення в цивільній справі № 638/14516/15-ц, яким позов ОСОБА_2 задовольнив, проте вказане заочне рішення законної сили не набрало.

74. Наступного дня, 29 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_1. при зустрічі з ОСОБА_5 продовжив вимагати неправомірну вигоду, при цьому говорив про наслідки у разі ненадання неправомірної вигоди, а саме зазначив, що не підпише рішення суду, а отже, виконавчий лист не буде видано й ОСОБА_1 змінить уже винесене рішення.

75. 02 листопада 2015 року, перебуваючи в коридорі поруч зі службовим кабінетом № 205 Дзержинського районного суду міста Харкова, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, суддя ОСОБА_1., повідомивши ОСОБА_5 про виконання своїх зобов`язань як судді щодо винесення відповідного заочного рішення суду, нагадав про необхідність виконання своїх зобов`язань ОСОБА_5 , після чого одержав від нього частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02 листопада 2015 року становило 11 496,86 грн. Решту неправомірної вигоди він погодився отримати після набрання судовим рішенням законної сили та видачі копії відповідного судового рішення.

76. 16 грудня 2015 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла заява відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 638/14516/15-ц, яке мало набрати законної сили 17 грудня 2015 року, у зв`язку із чим суддя ОСОБА_1. продовжив розгляд цивільної справи, а наступні судові засідання переніс на січень 2016 року.

77. 20 січня 2016 року суддя ОСОБА_1., перебуваючи у службовому кабінеті, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_5 про необхідність передачі йому решти неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США за залишення раніше винесеної ухвали в силі, даючи зрозуміти, що має всі повноваження скасувати раніше прийняте заочне рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . На прохання ОСОБА_5 зменшити другу частину неправомірної вигоди із 500 до 300 доларів США, суддя ОСОБА_1. погодився.

78. 21 січня 2016 року приблизно о 13 год 10 хв суддя ОСОБА_1., перебуваючи у службовому кабінеті, завершуючи злочинний умисел, спрямований на отримання решти неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 21 січня 2016 року становило 7398,31 грн, у цілому одержавши від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 800 доларів США або 18 895,17 грн.

79. В оскаржуваному рішенні ВРП від 04 травня 2018 року зазначено, що обґрунтованість підозри судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, викладеними в заяві ОСОБА_5 ; протоколами допиту свідка ОСОБА_5 , у яких зазначено обставини вимагання та отримання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_1 ; протоколом огляду предметів; відомостями, викладеними в протоколі обшуку, відповідно до яких було виявлено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 300 доларів США та оглянуто матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, у якій за прийняття рішення на користь ОСОБА_2 - батька ОСОБА_5 суддя ОСОБА_1. вимагав у нього неправомірну вигоду; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими доказами.

80. За висновком ВРП, викладені обставини підтверджують використання суддею ОСОБА_1. свого службового становища та дають підстави вважати, що перебування на посаді судді Дзержинського районного суду міста Харкова сприяло вчиненню ним кримінального правопорушення.

81. Відповідач також послався на те, що прокурором встановлено обставини, які вказують на те, що подальше перебування ОСОБА_1 на посаді судді Дзержинського районного суду міста Харкова може призвести до настання негативних наслідків, оскільки суддя ОСОБА_1 .:

- має доступ до матеріалів цивільної справи № 638/14516/15-ц, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити або спотворити матеріали зазначеної цивільної справи;

- має можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з числа працівників Дзержинського районного суду міста Харкова, зокрема, секретаря судових засідань, помічника судді або інших учасників кримінального провадження, яких було допитано щодо обставин вчиненого ним злочину, чим може перешкодити встановленню обставин кримінального правопорушення;

- може використовувати зв`язки з працівниками правоохоронних та судових органів, інших органів державної влади для створення перешкод судовому розгляду кримінального провадження;

- продовжуючи здійснювати правосуддя, може допустити інші аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки вчиненню вказаного злочину сприяло те, що він перебував на займаній посаді.

82. Крім того, ВРП зазначила, що, оцінюючи клопотання, не встановила обставин, які б свідчили про те, що воно є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

83. Аналізуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 про тимчасове, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

84. Беручи до уваги те, що виключно ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, то встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється нею за власною оцінкою обставин, пов`язаних з підозрою судді.

85. ЄСПЛ, розглядаючи питання обсягу судового розсуду при оцінці актів та дій органів державної влади під час реалізації їх виключної компетенції, указав на те, що за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

86. Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень ВРП процедури прийняття рішення від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18, а також не встановила порушень прав судді чи інших ознак протиправності рішення ВРП з огляду на вимоги статті 65 Закону № 1798-VIII.

87. При цьому ВРП не зробила висновків з приводу винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а тому доводи скаржника про порушення відповідачем принципу презумпції невинуватості є безпідставними.

88. Отже, рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 про тимчасове, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII немає.

89. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

90. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

91. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

92. Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене внаслідок повного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Ж. М. Єленіна

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців В. Ю. Уркевич

Д. А. Гудима О. Г. Яновська