-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/382/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ДП "Генічеський виноробний завод": Мариїнський О. В.,
ТОВ "Газбуд-Груп": Мельник В. Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Генічеський виноробний завод"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 10.09.2019
у складі колегії суддів: Лавриненко Л. В. - головуючої, Аленіна О. Ю., Філінюка І. Г.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд - Груп"
до Державного підприємства "Генічеський виноробний завод"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбуд - Груп" (далі - ТОВ "Газбуд - Груп") звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Генічеський виноробний завод" (далі - ДП "Генічеський виноробний завод", боржник).
2. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.10.2014 порушено провадження у справі № 923/382/14 про банкрутство ДП "Генічеський виноробний завод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів; вирішено інші процедурні питання.
3. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.10.2015 призначено розпорядником майна ДП "Генічеський виноробний завод" арбітражного керуючого Костіна С. О. та згодом ухвалою суду від 16.12.2015 визнано грошові вимоги кредиторів до боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів.
4. Провадження у справі протягом усього її розгляду перебувало на стадії розпорядження майном. При цьому 04.12.2017 боржником до суду було подано клопотання згодом, у грудні 2018, доповнене додатковими підставами, про припинення провадження у справі, яке не було розглянуто з моменту його подання до суду.
5. Відповідно до ухвали суду від 06.05.2019, окрім іншого, залучено до участі у справі № 923/382/14 Міністерство аграрної політики та продовольства України як орган, уповноважений управляти державним майном боржника та призначено у ній підсумкове судове засідання на 03.07.2019.
6. 01.07.2019 ТОВ "Газбуд-Груп" звернулось до Господарського суду Херсонської області з:
- клопотанням від 01.07. 2019 вих. № 01/07-19-2 про продовження строку розпорядженням майном боржника;
- скаргою від 01.07.2019 вих. № 01/07-2019-3 на дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Костіна С. О.;
- клопотанням від 01.07.2019 вих. № 01/07-2019 про припинення повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Костіна С. О. та призначення іншого арбітражного керуючого - розпорядника майна ДП "Генічеський виноробний завод".
7. 04.07.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшло клопотання ДП "Генічеський виноробний завод" б/н від 26.06.2019 про проведення підсумкового судового засідання та закриття провадження у справі про банкрутство № 923/382/14.
8. В обґрунтування клопотання ДП "Генічеський виноробний завод" зазначено, що боржник належить до об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, тому до підприємства може бути застосовано лише процедури розпорядження майном та мирової угоди; пропозиція боржника щодо укладення мирової угоди членами комітету кредиторів відхилена та домовленості стосовно її укладення не досягнуто; у межах процедури розпорядження майном виконано усі вимоги, які передбачені цією процедурою та вичерпано необхідність подальшого її ведення; строк процедури розпорядження майном закінчився ще в грудні 2014 з огляду на що з цієї дати розгляд справи здійснюється за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, що призвело та призводить лише до порушення прав учасників провадження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.07.2019 провадження у справі № 923/382/14 за заявою ТОВ "Газбуд-Груп" до ДП "Генічеський виноробний завод" про банкрутство закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
10. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що за час здійснення процедури банкрутства у справі мирової угоди укладено не було, пропозицій щодо її укладення у встановленому законом порядку на адресу суду не надходило, рівно як і не виключено ДП "Генічеський виноробний завод" з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
11. Відтак, врахувавши баланс інтересів боржника та кредиторів (як конкурсних, так поточних), відсутність ефективних наслідків діяльності кредиторів та арбітражного керуючого протягом тривалого продовження справи про банкрутство на стадії розпорядження майном (понад 4 років), відсутність наслідків з укладення мирової угоди між кредиторами та боржником, прийнявши до уваги завдання господарського судочинства, суд першої інстанції дійшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки законодавцем заборонено введення подальших процедур банкрутства, а заходів до укладення мирової угоди та закриття провадження у зв`язку з цим сторони спірних правовідносин не вчинили.
12. Щодо нерозглянутої заяви про продовження строків процедури розпорядження майном, скарги на дії розпорядника майна ДП "Генічеський виноробний завод" та клопотання про припинення повноважень розпорядника майна судом першої інстанції зазначено, що в зв`язку з закриттям провадження у справі про банкрутство ДП "Генічеський виноробний завод" вказані заяви у межах даної справи не підлягають розгляду.
13. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2019 у справі № 921/382/14 скасовано. Справу № 923/382/14 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Херсонської області.
14. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду мотивована недотриманням судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки ним не розглянуто заявлені ТОВ "Газбуд-Груп" клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном, клопотання про припинення повноважень арбітражного керуючого Костіна С. О. і призначення іншого арбітражного керуючого та скаргу на дії розпорядника майна боржника Костіна С. О.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Не погоджуючись із наведеним вище судовим рішенням апеляційного господарського суду ДП "Генічеський виноробний завод" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2019 у справі № 923/382/14 в силі.
РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. 12.10.2019 ДП "Генічеський виноробний завод" звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 923/382/14 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/382/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019.
18. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, залишено останню без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
19. 20.11.2019 на адресу суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків з долученим до нього на виконання ухвали суду від 30.10.2019 доказами на підтвердження сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
20. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 923/382/14 за касаційною скаргою ДП "Генічеський виноробний завод" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 12.12.2019.
21. 09.12.2019 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Газбуд-Груп" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП "Генічеський виноробний завод" та залишити в силі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019.
22. У судове засідання 12.12.2019 з`явилися представники ТОВ "Газбуд-Груп" та ДП "Генічеський виноробний завод", які надали пояснення у справі.
23. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи скаржника
(ДП "Генічеський виноробний завод")
24. ДП "Генічеський виноробний завод" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права зазначаючи, зокрема, таке:
- безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції прав ТОВ "Газбуд-Груп" з підстав непроведення ним розгляду клопотань та скарги товариства, оскільки останні подані на 2,5 років пізніше за клопотання боржника про закриття провадження у справі та направлені на затягування розгляду справи без вирішення її по суті, що шкодить правам та інтересам усіх учасників справи;
- законодавцем застосовано заборону щодо здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство в частині санації чи ліквідації, якщо державне підприємство - боржник не виключено з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації;
- єдиним можливим виходом у ситуації, що склалась є закриття провадження у справі, оскільки вимоги кредиторів не задоволенні, мирова угода не укладена, стадія розпорядження майном виконана та боржник знаходиться в переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. Наявність підстав для закриття провадження у справі підтверджується існуючою судовою практикою в аналогічних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ТОВ "Газбуд-Груп"
25. ТОВ "Газбуд-Груп" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги ДП "Генічеський виноробний завод", вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;
- обставини наведеній у судовій практиці, яку зазначає боржник не є тотожними з обставинами цієї справи. Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо недотримання місцевим господарським судом норм процесуального права з підстав прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та відсутності розгляду заявлених клопотань та скарг кредитора;
- кредитори неодноразово звертали увагу суду першої інстанції щодо неналежного виконання свої повноважень арбітражним керуючим у справі;
- під час підсумкового засідання та прийняття рішення про закриття провадження у справі суд першої інстанції повинен був брати до уваги саме пропозицію арбітражного керуючого, яка не надійшла до суду та пропозицію зборів комітету кредиторів боржника;
- у справі відсутній підсумковий звіт розпорядника майна про хід процедури розпорядження майном та пропозиція уповноваженого органу управління майном боржника, а саме Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також не надано відомостей його участі у вирішенні питань погашення боргів боржника і недопущення його банкрутства та відомості щодо вирішення питання виключення боржника з переліку підприємств, що не підлягають приватизації;
- наразі боржник не перебуває в переліку підприємств, що не підлягають приватизації, у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.10.2019 № 145-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
31. За приписами частини першої статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
32. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).
33. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
34. Відповідно до статті 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
35. За змістом частини першої статті 7 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
36. Частиною четвертою статті 96 Закону про банкрутство визначено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
37. Згідно з частиною третьою статті 214 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
38. Судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) можуть бути здійснені тільки після виключення боржника з цього переліку.
39. Єдиним можливим завершенням процедури банкрутства такого боржника згідно із законом, чинним на момент прийняття рішень судами попередніх інстанцій, є укладення мирової угоди у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном.
40. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені норми та положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство щодо процедур санації чи ліквідації до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами державної власності та включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
41. Суд відзначає, що процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство, мають строковий характер.
42. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
43. Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Боттацці проти Італії").
44. Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції".
45. У рішенні ЄСПЛ від 08.06.2006 у справі "Сюрмелі проти Німеччини" визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
46. Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
47. Суд зазначає, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
48. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
49. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
50. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, провадження у справі про банкрутство ДП "Генічеський виноробний завод" порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.10.2014, цією ж ухвалою суду введено процедуру розпорядження майном, строк якої жодного разу не продовжувався судом.
51. Отже, процедура розпорядження майном боржника ДП "Генічеський виноробний завод" триває більш як 4 роки і за цей час комітетом кредиторів та боржником не було укладено мирової угоди з поданням її на затвердження до господарського суду. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, орган управління майном боржника - Міністерство аграрної політики та продовольства України не надавало свого бачення перспективи продовження процедури банкрутства, реальних шляхів укладення будь-якої мирової угоди та погашення кредиторської заборгованості.
52. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
53. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.
54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
55. У пунктах 57, 58 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 сформовано правову позицію згідно якої відсутність предмета спору в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. В цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги частини четвертої статті 96 Закону про банкрутство (чинного на момент прийняття рішень судів попередніх інстанцій), які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Отже, процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди у справі про банкрутство або закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
56. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі судом першої інстанції враховано вчинення розпорядниками майна боржника заходів у процедурі розпорядження майном, яка триває понад чотири роки, розглянувши вимоги усіх кредиторів, склавши реєстр вимог кредиторів та подавши його суду на затвердження, організувавши збори кредиторів, на яких було утворено комітет кредиторів боржника, як орган колективного представництва інтересів кредиторів, організувавши ведення господарської діяльності з досягненням прибутковості боржника. Також судом зважено, що комітет кредиторів боржника та орган управління боржником не проявили упродовж тривалого періоду процедури розпорядження майном боржника здатності на досягнення компромісу та волевиявлення на укладення мирової угоди на стадії розпорядження майном.
57. Окрім того, місцевим господарським судом взято до уваги баланс інтересів боржника та кредиторів (як конкурсних, так поточних), відсутність ефективних наслідків діяльності кредиторів та арбітражного керуючого протягом тривалого продовження справи про банкрутство на стадії розпорядження майном (понад чотири роки), відсутність наслідків з укладення мирової угоди між кредиторами та боржником та прийнято до уваги завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.
58. З огляду на вказане суд вважає обґрунтованим та справедливим прийняття місцевим господарським судом у справі рішення про закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до загальних процесуальних норм та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15).
59. Наведеного судом апеляційної інстанції не враховано, тому висновок апеляційного господарського суду щодо скасування ухвали місцевого суду є передчасним та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та не узгоджується з наведеними вище висновками касаційного суду.
60. Водночас суд вважає вартим зауважити про помилковість посилання суду першої інстанції в якості підстави закриття провадження у справі на приписи пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, з урахуванням чого зважає на таке.
61. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
62. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
63. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності в основі якого лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
64. Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії").
65. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції"; від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").
66. Досягнення послідовності законодавства інколи займає певний час, а тому періоди суперечливої судової практики можуть допускатися, якщо вони не підривають принцип правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Албу та інші проти Румунії").
67. У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.
68. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").
69. Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
70. Аналіз наведеного свідчить, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Вказане кореспондується із нормами статті 309 ГПК України частиною другою якої передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Тому недоліки правового регулювання порядку закриття провадження у справі з наведених підстав, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.
72. Тобто зміна судової практики, що відбулась після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
73. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є ніщо іншим як проявом правового пуризму.
74. Визначаючи найбільш доцільний спосіб виправлення таких помилок, необхідно дотримуватися справедливого балансу між захистом прав особи і принципом юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata.
75. Дійсно, посилання суду першої інстанції в якості підстави закриття провадження у справі на приписи пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України є необґрунтованим, оскільки не узгоджується із наведеними вище висновками зробленими з урахуванням позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.
76. Втім така помилка суду першої інстанції не вплинула та не ставить під сумнів на результат розгляду цієї справи, оскільки не впливає на законність та обґрунтованість ухваленого рішення, яке прийнято по суті правильно. Тому скасування судового рішення місцевого суду з підстав наявності відповідної помилки, яка фактично зумовлена зміною судової практики щодо розуміння підстав закриття провадження у справі, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.
77. З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції із наведених підстав скасуванню не підлягає.
78. Аналогічно також не є підставою для скасування залишення судом без відповідної процесуальної оцінки вказаних вище клопотань та скарги ТОВ "Газбуд-Груп", позаяк вказане не спростовує за своїм наслідком наявність підстав для закриття провадження у цій справі, наведених судом першої інстанції в ухвалі від 03.07.2019. До того ж відсутність розгляду клопотання про продовження строку розпорядження майном боржника жодним чином не впливає на результат розгляду цієї справи, враховуючи що строк процедури розпорядження майном закінчився ще у 2015 році та жодного разу з того часу судом не продовжувався.
79. В свою чергу ненадання судом першої інстанції оцінки обставинам викладеним у клопотанні про припинення повноважень розпорядника майна та скарзі на дії розпорядника, зміст обґрунтувань яких зводиться до посилань на неналежне виконання арбітражним керуючим свої повноважень (бездіяльність розпорядника майна) не позбавляє права та можливості ТОВ "Газбуд-Груп", у випадку доведення відповідного порушення (бездіяльності), ініціювати застосування до арбітражного керуючого заходів відповідальності передбачених законом. Зокрема, за змістом частини першої статті 21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Крім того, статтею 25 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого. Аналогічні положення щодо відповідальності та відшкодування шкоди містила редакція Закону про банкрутство чинна на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції (статті 107, 111 Закону).
Щодо суті касаційної скарги
80. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ДП "Генічеський виноробний завод".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
82. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
83. Зважаючи на зазначене, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 03.07.2019 у справі № 923/382/14 - залишенню в силі з урахуванням висновків наведених у даній постанові Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Генічеський виноробний завод" задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 10.09.2019 у справі № 923/382/14 скасувати повністю.
3. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2019 у справі № 923/382/14 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
Л. Й. Катеринчук
скопійовано
-
скопійовано
-
