ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11148/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача ОСОБА_2.,

представника позивача Лайтаренка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Шулежко В.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Круковської Л.M. від 29.08.2018 №2418 «Про проведення планової перевірки характеристик продукції, що розповсюджується ФОП ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо проведення планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі наказу від 29.08.2018 № 2418;

- визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.12.2018 №№ 302, 303, 304 та 305 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 2418 від 29.08.2018 про проведення планової перевірки позивача за адресою: АДРЕСА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність провадження ФОП ОСОБА_1 . будь-якої господарської діяльності на час призначення спірної перевірки за вказаною адресою.

Крім того, апелянт наголошує, що проведення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області планової перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем, де останнім господарська діяльність не здійснюється, вказує на протиправність таких дій.

Також, позивач в апеляційній скарзі посилається на недотримання відповідачем вимог закону під час проведення планової перевірки позивача, зокрема щодо проведення перевірки під час дії мораторію, щодо неповідомлення позивача про проведення планового заходу, щодо неотримання позивачем акту перевірки, тому незаконність, на думку позивача, відповідної перевірки в цілому вказує на відсутність правових наслідків такої перевірки, а винесені за результатами такої перевірки постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

13.01.2020 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2019 - без змін.

У відзиві відповідач, зокрема, вказує, що на відеофіксації, яка є в матеріалах справи, видно як перевіряючі, відповідно до наказу та направлення, прибули для проведення перевірки саме за адресою: АДРЕСА_1 , і саме за вказаною адресою був присутній продавець, який стверджує, що він дійсно працює у ФОП ОСОБА_1 , також в якості представника ФОП ОСОБА_1. з`являється керівник служби охорони, який стверджує, що він є представником ФОП ОСОБА_1., має відповідну довіреність та наступного дня він її надасть. Під час перевірки у ФОП ОСОБА_1 представником було надано Договір суборенди №Ю5-Од/С/1 від 01.12.2016 укладений між ДП «Рітейл Вест» та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого, останній орендує частину нежитлового приміщеня загальною площею 4, 71 кв.м., яке розташоване на 1-ому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Попри стверджування позивача про те, що він не здійснював діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , незрозуміло, як міг продавець, який нібито не мас ніякого зв`язку з ФОП ОСОБА_1 та не працює у нього, під час перевірки міг надати Договір суборенди №Ю5-Од/С/1 від 01.12.2016р. укладений між ДП «Рітенл Вест» та ФОП ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеофіксації перевірки. Щодо надання позивачем Додаткової угоди від 01.03.2018 та акту приймання-здачі приміщення із суборенди до Договору суборенди №Ю5-Од/С/1 від 01.12.2016, відповідач вважає, що це є спробою введення суду в оману та спробою уникнути відповідальності, оскільки під час проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 надавався тільки Договір суборенди, а вищезазначені документи надавалися тільки до суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думки представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Круковської Л.М. №2418 від 29.08.2018 та направлення на проведення перевірки №1879 від 29.08.2018 посадовим особам Управління захисту споживачів доручено провести в період з 06.09.2018 по 07.09.2018 планову (виїзну, поєднану з невиїзною) перевірку характеристик продукції у ФОП ОСОБА_1 , предметом якої вказано електричне та електронне обладнання, телефонні апарати, включаючи телефонні апарати для стільникових мереж зв`язку, що містять передавачі або передавачі та приймачі. Адреса проведення перевірки: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції № 1056 від 07.09.2018, в якому зафіксовані порушення пунктів 20, 28, 41, 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1067 від 12.12.2015; пунктів 25, 32, 44, 45 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1077 від 16.12.2015.

Посадовими особами Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол №182 від 06.12.2018 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

За результатами розгляду справи: акта перевірки характеристик продукції №1056 від 07.09.2018 та протоколу № 182 від 06.12.2018 заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Круковською Л.М. прийнято постанови про накладення штрафних санкцій від 13.12.2018:

№302, якою за порушення вимог передбачених пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції (позиції 1 акту перевірки №1056 від 07.09.2018), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25 500,00 грн.;

№303, якою за порушення вимог передбачених пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції (позиції 2 акту перевірки №1056 від 07.09.2018), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25 500,00 грн.;

№304, якою за порушення вимог передбачених пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , а саме введення в обіг продукції (позиції 3 акту перевірки №1056 від 07.09.2018), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25 500,00 грн.;

№305, якою за порушення вимог передбачених пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції (позиції 4 акту перевірки №1056 від 07.09.2018), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25 500,00 грн.

Вважаючи протиправним наказ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 29.08.2018 №2418 «Про проведення планової перевірки характеристик продукції, що розповсюджується ФОП ОСОБА_1» та дії ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області щодо проведення планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки на підставі наказу від 29.08.2018 № 2418, протиправними постанови ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.12.2018 № 302, 303, 304 та 305 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатньо належних доказів на обґрунтування обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон України №877-V).

Положеннями абзацу другого статті 1 Закону України №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно статті 2 Закону України №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абзац третій статті 1 Закону України №877-V).

Частиною четвертою статті 4 Закону України №877-V передбачено, що виключно законами встановлюють, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Водночас, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі - Закон України № 2735-VI) державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Частиною першою статті 4 Закону України №2735-VI передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України №2735-VI повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.

Згідно пункту 4 частини першої статті 11 Закону України №2735-VI з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки. Посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов`язана роз`яснити суб`єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб (частини третя, четверта, одинадцята статті 23 Закону України №2735-VI).

Відповідно до пунктів третього та четвертого частини першої статті 7 Закону України №2735-VI суб`єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право: одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів; бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду.

У відповідності до частини п`ятої статті 8 Закону України №2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) будь-який суб`єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; 2) будь-який суб`єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

Таким чином, державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно зі статтею 2 Закону України №2735-VI дія цього Закону поширюється на відносини щодо здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті; здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї.

Частиною першою статті 22 Закону України №2735-VI визначені види заходів державного ринкового нагляду, зокрема: перевірка характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування).

Враховуючи аналіз вказаних норм права, колегія суддів зазначає, що поняття державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та державного ринкового нагляду є поняттями різними за своїм змістом. Відповідні поняття передбачені двома різними законами, мають різну мету, застосовуються різними органами державної влади, оскільки не всі органи державного нагляду (контролю) наділені повноваженнями органів ринкового нагляду.

Також, відмінним є порядок проведення перевірок в рамках державного (контролю) та в рамках державного ринкового нагляду, так як проведення ринкового нагляду здійснюється на підставі секторального плану, вимоги щодо змісту та узгодження якого значно різняться від вимог до плану проведення перевірок, на підставі яких здійснюється державний нагляд (контроль). При цьому, органи державного нагляду (контролю) перевіряють діяльність суб`єктів господарської діяльності на предмет порушення ними вимог законодавства, а органи ринкового нагляду перевіряють виключно характеристики продукції на відповідність технічним регламентам.

Щодо посилання апелянта про проведення перевірки під час дії мораторію та неповідомлення позивача про проведення такого планового заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 2, 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 № 1728-VIII (далі - Закон України №1728-VIII) встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 6 Закону України №1728-VIII вказано, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 №1104 затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого, на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи (в частині заходів із здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів, дотриманням законодавства про захист прав споживачів, державного нагляду у сферах карантину та захисту рослин) не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів при цьому наголошує, що визначення понять «державний ринковий нагляд» та «державний нагляд (контроль)» не є тотожними, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.03.2017 № 3633- 06/9130-03.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Держпродспоживслужбою України було надіслано Головному управлінню вище зазначене роз`яснення Мінекономрозвитку стосовно не поширення Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на заходи державного ринкового нагляду.

Суд зазначає, що Закон України «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Отже, твердження апелянта про те, що плановий захід відповідачем вчинено всупереч мораторію, накладеного Законом України №1728-VIII є безпідставними.

Окрім того, порядок здійснення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано статтею 5 цього Закону України № 877-V.

Частиною четвертою статті 5 Закону України № 877-V встановлено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу (абзац сьомий частини четвертої статті 5 Закону України № 877-V).

Між тим, у відповідності до абзацу п`ятого статті 10 Закону України № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.

Водночас, у пункті 4 Розділу IX «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» зазначено, що положення абзацу другого частини четвертої статті 4, абзаців першого - четвертого і восьмого частини другої статті 5, абзацу п`ятого статті 10, частини четвертої статті 17, абзацу п`ятого підпункту 2 пункту 2 і пункту 3 статті 22 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2010 р., № 38, ст. 510) при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються.

Таким чином, положення абзацу п`ятого статті 10 Закону № 877-V при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються, а Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не передбачено повідомлення суб`єкта господарювання про проведення у нього планової перевірки, а отже твердження представника апелянта щодо обов`язку повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планових заходів є необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідачем проведено планову перевірку за адресою нездійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (Суборендар) та Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» (Орендар) укладено договір суборенди № 105-Од/С/1 від 01.12.2016, відповідно до якого, Суборендар орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 4,71 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1

З досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що посадові особи пред`являли посвідчення перед проведенням перевірки, направлення на перевірку було надано продавцю магазину, і останній допустив перевіряючих до перевірки.

Відповідач стверджує, що під час перевірки у ФОП ОСОБА_1 його представником було надано перевіряючим договір суборенди №Ю5-Од/С/1 від 01.12.2016.

В свою чергу, апелянт наголошує, що він не здійснює господарську діяльність за вказаною адресою, посилаючись на те, що між ФОП ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» укладено додаткову угоду від 01.03.2018 до Договору суборенди № 105-Од/С/1 від 01.12.2016, згідно якої сторони змінили строк дії Договору суборенди, виклавши п.8.1 цього Договору у наступній редакції: « 8.1. Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31» березня 2018 р. включно». Також представник позивача надав копію акту здачі-приймання приміщення від 31.03.2018.

Колегія суддів в даному випадку бере до уваги те, що вказані документи надані позивачем лише до суду, в той час під час проведення планового заходу відповідачу таких документів позивач не надавав.

Щодо доводів представників позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що адвокатським об`єднанням 07.05.2019 направлено поштою запит №0705/9 до ТОВ «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00231596) з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження, чи здійснювалась фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , протягом серпня-вересня 2018 року господарська діяльність в приміщеннях торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00231596), та аналогічний запит до ТОВ «ГОСПОДАРНИК», та, у відповідь листом від 20.05.2019 за №20/5 ТОВ «ГОСПОДАРНИК» повідомило, що ФОП ОСОБА_1 , протягом серпня-вересня 2018 року господарська діяльність в приміщеннях торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ТОВ «ГОСПОДАРНИК», не здійснювалась, будь-які угоди (правочини) з даною фізичною особою - підприємцем не укладались, а листом від 28.05.2019 за №51 ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» повідомило, що товариство не укладало договір оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо приміщень та/або площ у торговому центрі «Fontan Sky Center», за адресою: АДРЕСА_1, у період (або зі строком дії) протягом серпня-вересня 2018 року, колегія суддів зазначає, що такі листи-відповіді на адвокатський запит не можуть бути взяті судом до уваги як докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 протягом серпня-вересня 2018 року не здійснював господарську діяльність в приміщеннях торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі докази не надавались відповідачу та спростування обставин, встановлених під час перевірки, та, крім того, лист від 28.05.2019 за №51 ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» не містить печатки підприємства, а лист від 20.05.2019 №20/5 ТОВ «ГОСПОДАРНИК» містить не чіткий відбиток печатки, при цьому оригінали таких доказів суду не надавалися, крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що ФОП ОСОБА_1 було укладено з Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» договір суборенди № 105-Од/С/1 від 01.12.2016, відповідно до якого, позивач орендував частину нежитлового приміщення загальною площею 4,71 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, в даному випадку, позивач міг виступати протягом серпня-вересня 2018 року не безпосередньо орендарем приміщень у ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ» та ТОВ «ГОСПОДАРНИК», а бути суборендарем у іншого орендаря такого приміщення, а відтак, такі докази не спростовують доводів суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2018 відповідачем направлено позивачу акт перевірки, 11.09.2018 направлено на адресу позивача лист від 10.09.2018 №7719/05/25 щодо проведення планової перевірки характеристик продукції, в якому відповідач зобов`язував позивача надати в термін до 12.10.2018 товарно-супровідну та технічну документацію на виявлену продукцію.

В день складання акту перевірки відповідачем складено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 07.09.2018 №1058, №1059, №1060, №1061, якими до ФОП ОСОБА_1 вжито обмежувальний (корегувальний) захід по позиціям №1, №2, №3, №4 акту перевірки - обмежено надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності.

Вказані рішення надсилались на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) та отримано ним особисто 01.10.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.167, т.1).

Таким чином, позивачу було відомо про проведення планового заходу, разом з тим він не скористався правом взяти участь у проведенні перевірки та спростувати твердження і виявлені відповідачем порушення, у тому числі спростувати твердження відповідача щодо належного проведення перевірки за відповідною адресою, за якою, як стверджує позивач, господарської діяльності він не веде.

Згідно наведених термінів у статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено що:

продукція - речовина, препарат або товар, виготовлений у ході виробничого процесу (крім послуг);

знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає застосовним вимогам, визначеним у технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування;

імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни;

інспектування - перевірка продукції, процесу, послуги чи установки або їх проекту та визначення їх відповідності конкретним вимогам або, на основі професійного судження, загальним вимогам.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.

Кожному товару (продукції) виробники присвоюють свій унікальний номер або код, за яким ідентифікується цей товар (продукція).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону.

Відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення відповідних вимог технічного регламенту (частина друга цієї статті).

Під час проведення перевірки відповідачем перевірено чотири різні продукції та встановлено порушення на кожній, а саме: Мережевий зарядний пристрій Golf, арт. GF-U1, виробник Шенжень Гольф енд, КНР; Мережевий зарядний пристрій Tronsmart, арт. WC1T, виробник Шенжень Гольф енд, КНР; Мережевий зарядний пристрій Belkin, арт. F8J052, виробник Шенжень Гольф енд, КНР; Мережевий зарядний пристрій Toto, арт. TZS-16, виробник Шенжень Гольф енд, КНР.

На кожне електрообладнання або його табличку з даними (позиції №1-4 акту перевірки) не нанесено знак відповідності технічним регламентам, відсутнє найменуванні та місцезнаходження імпортера. Вказані продукції містять різні артикули та мають різні характеристики, за допомогою яких їх можливо ідентифікувати.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначення терміну «продукція» наведене у статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а саме, продукція - речовина, препарат або товар, виготовлений у ході виробничого процесу (крім послуг).

Оскільки перевірено чотири різні продукції, кожна з яких не відповідає встановленим вимогам, відповідачем застосовано штраф за кожне виявлене порушення у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн., що відповідає вимогам Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 29.08.2018 №2418 «Про проведення планової перевірки характеристик продукції, що розповсюджується ФОП ОСОБА_1 » є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, такий не підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо проведення планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 29.08.2018 № 2418, колегія суддів зазначає наступне.

Дія - активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо проведення планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 29.08.2018 № 2418 пов`язані саме із прийняттям наказу від 29.08.2018 № 2418.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред`явлення позову про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого вчинялися відповідні, на думку позивача, протиправні дії.

З урахуванням вищенаведеного та того, що оскаржуваний наказ від 29.08.2018 №2418 визнаний судом законним та правомірним, тому обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій відповідача не відповідає його змісту, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню.

Щодо вимог визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.12.2018 №№ 302, 303, 304 та 305 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій, то, колегія суддів звертає увагу, що по суті вчинених позивачем порушень ним не зазначено в позовній заяві жодних доводів, підставою для визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.12.2018 №№ 302, 303, 304 та 305 позивач зазначав прийняття спірного наказу про призначення перевірки, і, як наслідок, визнання протиправним наказу тягнуло за собою скасування таких постанов.

Відтак, в даному випадку, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 13.12.2018 №№ 302, 303, 304 та 305 не підлягають скасуванню.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на вказане, аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов