ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

Справа № 160/11252/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) з 13 серпня 2019 року та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 :

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період строкової військової служби у Збройних силах з 04.12.1991 року до 17.11.1993 року (1 рік 11 місяців 15 днів);

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за Списком №1 відповідно до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи позивача з 12 квітня 2000 року до 07 грудня 2000 року (0 років 7 місяців 26 днів) підземним газоелектрозварником шахтомонтажного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком»;

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період його роботи з 16.10.1995 року по 22.02.2001 року (5 років 4 місяці 7 днів) за Списком №1 згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що з урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8 складає 3 роки 9 місяців;

- з 13 серпня 2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нарахувати та виплатити її.

2) Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним фондом відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки згідно наданих документів стаж роботи на професіях, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, а саме 25 років, через не зарахування позивачу до пільгового стажу період проходження військової строкової служби з 04.12.1991 по 17.11.1993, періоди роботи з 12.04.2000 по 07.12.2000 та не здійснено взаємного зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку при наявності стажу не менше 25 років, кожного повного року роботи позивача за Списком № 1 за період роботи з 16.10.1995 до 22.02.2001 за 9 місяців.

На підставі зазначеного вище, позивач вважає протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та такими, що порушують його законні права. Позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі № 160/11001/19 за позовом ОСОБА_2 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/11252/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2019 року вирішено подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 16.01.2020 року.

Представники сторін в судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача 05 грудня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву та завірена належним чином копія пенсійної справи.

В наданому до суду відзиві зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202 затверджено список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і ркдників та в металургії, терміном не менше 25 років.

Спірні періоди з 04.12.1991 по 17.11.1993 строкова служба в Збройних силах та з 12.04.2000 по 07.12.2000 р. віднесені пенсійним фондом до загального (страхового) стажу, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження атестації робочих місць, у зв`язку з чим загальний (страховий) стаж позивача становить 26 років 11 місяців 23 дні, що не достатньо для призначення пенсії за віком.

Для призначення пенсії незалежно від віку зайнятість позивача підземних роботах і відкритих гірничих роботах та в металургії повинна становити не менше 25 років, права на пенсію на день подання заяви позивач не має.

У задоволені позову просив відмовити в повному обсязі.

24.12.2019 року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ч. 1 п. 109 Положення № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що після закінчення періоду проходження строкової військової служби в лавах збройних сил слідувала підземна робота з повним робочим днем в шахті «Родіна» позивача по професії гірника, яка віднесена до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202.

Отже, на думку позивача, строк служби військової служби позивача у період з 04.12.1991 р по 117.11.1993 р. в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Період роботи позивача з 12.04.2000 по 07.12.2000 має бути зарахований до пільгового стажу за Списком № 1 за результатами попередньої атестації, проведеної 12.04.1995 року та атестації проведеної 08.12.2000, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи не на провідних професіях, а на підземних роботах, стаж яких відповідно у позивача складає: ст. 14-25 - 19 років 7 місяців 16 днів, ст. 14-20 років - 0 років 0 місяців 15 днів, тобто - 19 років 8 місяців 1 день.

Отже, стаж роботи позивача, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років) складає 19 років 8 місяців 1 день (без урахування строкової військової служби), що дає можливість застосувати роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8, тому стаж роботи за Списком №1 згідно ст. 13 1. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років).

За Списком №1 згідно з ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач відпрацював повних 5 років. Згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8 за кожний повний рік роботи за Списком №1 зараховується 9 місяців роботи за ст. 14 Закну України «Про пенсійне забезпечення» (25 років). Отже 5*9/12 = 3 роки 9 місяців.

Таким чином, стаж роботи за Списком №1 згідно з ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зараховується до стажу роботи за ст. 14 Закон України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) у розмірі 3 роки 9 місяців.

Підсумовуючи викладене, у відповіді на відзив зазначено, що позивач має 25 років 4 місяці 16 днів стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років), ч. 3 ст. 114 Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років).

Позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком пільгових умовах (незалежно від віку) відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До заяви позивачем були надані документи:

- військовий квиток НОМЕР_2;

- довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 762 від 29.11.2018 року та № 819 від 22.12.2018 року;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 246, 247 від 15.07.2019 року;

- свідоцтво про народження НОМЕР_3 ;

- трудова книжка НОМЕР_4 .

30 серпня 2019 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповіддю № 3950/03.16-22 позивачу відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах (незалежно від віку) відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповіді від 30.08.2019 року № 3950/03.16-22 пенсійним фондом зазначено, що згідно з наданими документами стаж роботи на професіях, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незалежно від віку і терміном не менше 25 років склав 19 років 07 місяців 16 днів, терміном не менше 20 років, склав - 15 днів, по списку № 1-4 роки 8 місяці 11 днів. Всього стаж роботи на пільгових умовах по п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» склав 19 років 8 місяців 1 день, загальний стаж роботи 27 років 9 місяців.

На адвокатський запит від 03 вересня 2019 року № 03/09-В відповідачем надано аналогічна відповідь.

Не погодившись з відмовою, викладеною в листі від 30 серпня 2019 року № 3950/03.16-22, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати пільговий стаж за Списком №1 не менше 10 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (порядок № 637).

Згідно з п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Згідно з п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

ОСОБА_1 згідно з записами копії трудової книжки НОМЕР_4 працював:

- з 04.12.1991 по 17.11.1993 (01р. 11 міс. 15дн.) - строкова служба в Збройних силах;

- з 14.01.1994 по 27.01.1994 (00р. 00 міс. 14дн.) - прийнятий на шахту «Родіна» підземний ділянка глибокого буріння № 15 - підземний горнорабочий ІІ розряда з повним робочим днем;

- з 14.07.1994 по 21.09.1995 (01р. 02міс. 08дн.) - прийнятий на шахту «Родіна» підземний ділянка глибокого буріння № 9 підземний горнорабочий ІІ розряда з повним робочим днем;

- з 14.07.1994 по 21.09.1995 (01р. 02міс. 08дн.) переведений на шахту «Родіна» ділянка № 6 підземний горнорабочий ІІ розряда з повним робочим днем;

- з 22.091995 по 06.10.1995 (00р. 00 міс. 15дн.) переведений на шахту «Родіна» ділянка № 6 підземний горнорабочий ІV розряда з повним робочим днем;

- з 16.10.1995 р. звільнений за власним бажанням;

- з 16.10.1995 р.. прийнятий на шахту підземним газоелектрозварювальником ІІІ розряду механо-монтажної ділянки з повний робочим днем в підземних умовах де продовжує працювати.

Посада позивача відноситься до професій за пільговими списками, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, що відповідачем у відзиві до позовної заяви не заперечується.

Стосовно зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового стажу роботи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4. ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (ст. 56 закону України «про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (абз.2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

На час призиву позивача до військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі - Положення № 590).

Пунктом 109 Положення №590 передбачено, що до праці, зазначеної в списках №1 і №2, відноситься і служба в армії, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, служба в армії прирівнюється до праці, що передувала службі або слідувала з нею, зазначений порядок застосовується і в тих випадках, коли між працею та службою мало місце навчання в вищих або середніх спеціальних учбових закладах.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Відповідно до матеріалів справи, після проходження строкової служби позивач працював за професіями, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З огляду на зазначене, строк військової служби в Збройних Силах СРСР повинен зараховуватись за вибором позивача до роботи, яка передувала або слідувала по закінченню цього періоду.

Відтак, суд зробив висновок, що строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР за вибором позивача зараховується до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, а тому відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахування періоду служби позивача в лавах Радянської Армії є незаконною.

Стосовно зарахування періоду роботи позивача з 12.04.2000 р. по 07.12.2000 р. до пільгового стажу роботи за Списком № 1, який дає право на пенію на підставі ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» , п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

З 16.10.1995р. по 31.08.200р. позивач працював підземним газоелектрозварювальником ІІІ розряду з повним робочим днем в підземних умовах, з 01.09.2000 до 23.02.2001 р. підземним електрогазозварювальником з розряду з повним робочим днем в підземних умовах в ДП «Криворізький ДЗРК» (ПАТ «Кривбасзалізрудком»), з 23.02.2001 р. по 14.07.2008 р. - електрослюсар черговий та х ремонту устаткування, з 15.07.2008 р та продовжує працювати.

На підтвердження вищезазначених періодів роботи в матеріалах справи наявні копія трудової книжки НОМЕР_4 .

Довідкою від 15.07.2019 року № 247 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджується, що позивач повний робочий день на підземних роботах по видобутку руди працював з 16.10.1995 по 31.08.2000 газоелектрозварювальником, з 01.09.2000 р. по 22.02.2001- електрогазозварювальником, що передбачено Списком № 1 розділ І підрозділ 1 пункт «а» позиція 1010100а постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162; з 23.02.2001 р. по 14.07.2008 р. та з 15.07.2008 по теперішній час - електрослюсар, безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах на видобутку руди з вмістом (у тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10% і більше, що передбачено ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розділ ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

В довідці також зазначено, що атестація робочих місць за умовами праці проводилась 1995 року (наказ № 48 від 12.04.1995 р.), в 2000 році (лист продовження дії наказу від 21.05.2000 № 14/1-116, подовжено по 01.01.2001 р., наказ № 332 від 08.12.2000).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку № 383 застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку № 383 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення строків атестації, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 10.07.2018 року у справі № 227/545/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач до чергової атестації, проведеної з порушенням, передбачених пунктом 4 Порядку № 383 проведення атестації строків, виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, тому період його роботи з 12.04.2000 р. до 07.12.2000 р. має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1 за результатами попередньої атестації, проведеної 12 квітня 1995 року та атестації, проведеної 08 грудня 2000 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зробив висновок, що період роботи позивача з 12.04.2000 р. по 07.12.2000 р. мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком №1 за результатами попередньої атестації, проведеної 12.04.1995 року, та атестації, проведеної 08 грудня 2000 року.

З урахуванням позиції суду, викладеній в даному рішенні, стаж роботи позивача, що дає право на пенсію незалежно в віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державі пенсійне страхування» (25 років) має складати: з 04.12.1991 року по 17.11.1993 року (1 рік 11 місяців 15 днів) + 14.01.1994 р. по 21.09.1995 р. (1 рік 2 місяці 22 дні) + з 23.02.2001 року по 15.07.2019 року (18 років 4 місяці 24 дні) + з 22.09.1995 року по 06.10.1995 року (0 років місяців 15 днів)= 21 рік 7 місяців 16 днів.

Також, стаж роботи позивача за Списком №1 відповідно до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає: з 16.10.1995 року по 11.04.2000 року (4 роки 5 місяців 26 днів) + з 08.12.2000 року по 22.02.2001 року (0 років 2 місяці 15 днів) + з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року (0 років 7 місяців 26 днів) = 5 років 4 місяці 7 днів.

Для призначення пенсій незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державі пенсійне страхування» при наявності стажу роботи 25 років позивач просить застосувати роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким встановлено, що працівникам, зайнятим на підземних роботах, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, за 9 місяців.

Отже, стаж роботи позивача за Списком № 1 згідно з ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування», оскільки за Списком № 1 позивачем відпрацьовано повних 5 років.

Згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за кожен повний рік роботи за Списком № 1 зараховується 9 місяців роботи ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: 5*9/12 = 3 роки 9 місяців.

Отже, стаж роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію згідно з ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на час звернення позивача до пенсійного фонду з заяво про призначення пенсії становив 25 років 4 місяці 16 днів (21 рік 7 місяців 16 днів +3 роки 9 місяців).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо .При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

З урахуванням викладеного, при наявності у позивача стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 25 років 4 місці 16 днів, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.

Позовна вимога позивача про призначення ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нарахувати та виплатити її, не може бути задоволена судом, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права і суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відтак, виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах (незалежно від віку) відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 щодо зарахування стажу роботи позивача за Списком № 1 згідно ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію незалежно від віку згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 31.10.2019 року № 0.0.1509531201.

Оскільки судом задоволено основні вимоги позовної заяви, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 241-246, 293, 295, 297

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) з 13 серпня 2019 року та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 :

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період строкової військової служби у Збройних силах з 04.12.1991 року до 17.11.1993 року (1 рік 11 місяців 15 днів);

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за Списком №1 відповідно до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи позивача з 12 квітня 2000 року до 07 грудня 2000 року (0 років 7 місяців 26 днів) підземним газоелектрозварником шахтомонтажного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком»;

- до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період його роботи з 16.10.1995 року по 22.02.2001 року (5 років 4 місяці 7 днів) за Списком №1 згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що з урахуванням з урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8 складає 3 роки 9 місяців.

Зобов`язати головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах (незалежно від віку) відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 щодо зарахування стажу роботи позивача за Списком № 1 згідно ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію незалежно від віку згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук