ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/2251/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого : Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року (справу розглянуто у письмовому провадженні) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 218 від 30.08.2016 року, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016р № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

- зобов`язано Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Українське бюро Інтерполу, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Державною міграційною службою України, подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував отримання ним паспортів України у встановленому законодавством порядку.

08.01.2010 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2016 Державною міграційною службою України прийнято наказ №218 "Про визнання недійсними бланків". Зазначеним наказом у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, ураховуючи положення ст.7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнано недійсними (анульованими) бланки паспортів громадянина України, зокрема серії НОМЕР_1 .

Вважаючи даний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що оскаржуваний наказ не містить жодних посилань на норми Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, яким врегульовано питання щодо набуття/припинення особами громадянства України. В той же час, посилання відповідача на приписи статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" не можуть бути підставою для визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту, оскільки норми вказаного Закону України та постанови Кабінету Міністрів України не регулюють спірних правовідносин.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон № 2235-III), «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215), Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401) (далі - Порядок №320).

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Підстави та порядок набуття громадянства України врегульовано Законом України «Про громадянство».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до вимог ст.6 Закону №2235-III громадянство України набувається, в тому числі за народженням, за територіальним походженням, внаслідок прийняття до громадянства.

Згідно частини першої статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Частиною 1 статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

У пункті 4 частини першої статті 24 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону.

Пунктами 92-94 Порядку №215 передбачено, що органи міграційної служби приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

До повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.

Згідно положень пунктів 114, 115 Порядку №215 рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України надсилається ДМС, яка через свої територіальні органи та підрозділи вживає заходів щодо документування осіб.

Згідно з пункту 1 статті 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Аналогічні правові норми закріплені в Постанові №302.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 320 іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставві довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Отже, правовою підставою для видачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у порядку, визначеному чинним законодавством, а підставою для визнання бланків зазначених паспортів недійсними (анулювання) - їх видача з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженкою Об`єднаних ОСОБА_2 .

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про реєстрацію особи громадянином України № 10/А-158, виданої 22.11.2012 ГУ МВС України в АР Крим вбачається, що рішенням ГУ МВС України в АР Крим від 22.11.2012 позивач на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" набула громадянство України.

22.11.2012 ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , який зареєстровано Залізничним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АРК.

28.09.2012 Державною податковою службою АР Крим видано картку платників податків та присвоєно реєстраційний номер облікової картки платників з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_2 .

При цьому, колегія суддів зазначає, що набуття громадянства України у порядку, встановленому частиною 1 статті 8 Закону 2235-III, можливе у разі підтвердження особою факту народження чи постійного проживання її самої або визначених у Законі 2235-III членів сім`ї до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, а також подання нею заяви про набуття громадянства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, у розумінні статті 74 КАС України, доказів, які б підтверджували факт набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному законодавством.

Відсутні в матеріалах справи також і докази того, що рідні позивача народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території України, а також докази подання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство та заяви про набуття громадянства України.

Отже, позиваче не надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність видачі йому паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , бланки яких визнані недійсними (анульовані) оскаржуваним наказом ДМС України.

Враховуючи, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документами, які підтверджують громадянство України, набуття якого не підтверджено, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що ці документи є такими, що отримані з порушенням закону, а тому оскаржувані дії та рішення є правомірними та такими, що вчинені на підставі та у межах чинного законодавства.

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2019 (справа № 826/14279/17) та від 05.09.2019 (справа № 826/12670/17).

Враховуючи викладене, позивачем не було доведено обставин щодо набуття ним громадянства України у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»), на які він посилається у своїй позовній заяві, і тим самим не виконано обов`язку, покладеного на нього ч. 2 ст. 77 КАС України, що у свою чергу виключає можливість оформлення паспорту громадянина України та свідчить про відсутність підстав для документування позивача паспортом громадянина України, бланк якого визнано недійсним (анульованим) спірним наказом.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним оскаржуваний наказ Державної міграційної служби України, оскільки відомості про набуття позивачем громадянства України за відповідною процедурою відсутні, а тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 218 від 30.08.2016 року, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 218 від 30.08.2016 року, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 15.01.2020.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

А.Ю.Кучма