open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/16225/18
Моніторити
Ухвала суду /11.11.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /30.07.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /21.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.07.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.06.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /31.03.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /21.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /21.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.06.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.06.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /20.08.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.12.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/16225/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /11.11.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /30.07.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /21.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.07.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.06.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /31.03.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /21.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /21.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.06.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.06.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /20.08.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /06.12.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /09.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2019 року №826/16225/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), надійшов позов Товариства обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" (далі - позивач, ТОВ "Тренд-Альянс") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011771402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1314152 грн., за штрафними санкціями 328538 грн., податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011781402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 50141 грн., за штрафними санкціями 12535 грн. (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16225/18, (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 06 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 30 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Тренд-Альянс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 03.03.2016 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 03.03.2016 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.03.2016 по 31.12.2017. За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної податкової перевірки ТОВ «Тренд-Альянс» від 27.08.2018 р. № 580/26-15-14-02-02/40317338 (далі - акт перевірки), який був одержаний платником податків ТОВ «Тренд-Альянс» 03.09.2018 р. поштою.

Актом перевірки встановлено порушення, що оспорюються позивачем, а саме:

1. ст. 1, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п. 5 ПСБО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 03.03.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1 314 152 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 1 260 000 грн. та за 2017 рік на суму 54 152 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 03.03.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 50 141 грн., в тому числі за березень 2017 року в сумі 37 249 грн., за квітень 2017 року в сумі 10 510 грн., за червень 2017 року в сумі 1 702 грн., за жовтень 2017 року в сумі 680 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011771402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1314152 грн., за штрафними санкціями 328538 грн., податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві форми "Р" від 21 вересня 2018 року №00011781402 про збільшення ТОВ "Тренд-Альянс" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 50141 грн., за штрафними санкціями 12535 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ «Бруфі Про», правонаступником якого стало ТОВ «Мірард», та ТОВ «Компанія Скайтерм».

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бруфі Про», правонаступником якого згідно договору від 13.02.2017 р. № 13/02/17 стало ТОВ «Мірард», між позивачем та ТОВ «Компанія Скайтерм», обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено по господарських правовідносинах ТОВ «Тренд-Альянс» з ТОВ «Бруфі Про» та ТОВ «Мірард», що ТОВ «Тренд-Альянс» 19.12.2016 р. було укладено Договір позики № ПФД-16 на суму 4 500 000 грн. на строк до 15.12.2017 р. (пункти 1.1., 3.1. зазначеного договору) та 20.12.2016 р. було укладено Договір позики № ПФД-17 на суму 2 500 000 грн. на строк до 16.12.2017 р. (пункти 1.1., 3.1. зазначеного договору).

Кошти за двома вказаними Договорами позики ТОВ «Тренд-Альянс» (позичальник) фактично було отримано від ТОВ «Бруфі Про» (позикодавець) безготівковим способом 21.12.2016 р. та 23.12.2016 р. відповідно, що підтверджують копії платіжних доручень № 1462 від 21.12.2016 р. і № 1463 від 23.12.2016 р. з відміткою банку про проведення платежу

Відповідно до Договору від 13.02.2017 р. № 13/02/17 здійснено заміну кредитора за двома вищевказаними договорами позики з ТОВ «Бруфі Про» на ТОВ «МІРАРД».

12.12.2017 р. позичальником та новим кредитором ТОВ «МІРАРД» було укладено договори про продовження строку повернення кожної вищевказної позики до 15.12.2018 р. та 17.12.2018 р. відповідно.

Податковим органом у акті перевірки на сторінці 8 встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Тренд-Альянс» по рахунку 60 «Короткострокові позики» було відображено як отримання позики, так і заміну кредитора з ТОВ «Бруфі Про» на ТОВ «МІРАРД», а також відображено повернення двох вищевказаних позик на час проведення перевірки на користь ТОВ «МІРАРД» у загальній сумі 2 793 200 грн., залишок заборгованості - 4 206 800 грн. (станом на час перевірки) обліковувалось по рахунку 60 «Короткострокові позики».

Як на доказ вини ТОВ «Тренд-Альянс» у порушенні податкового законодавства відповідач вказує на неподання ТОВ «Бруфі Про» декларації за 2017 рік та останнє подання звітності з ПДВ за січень 2017 року, в результаті чого в 2018 році останньому було анульовано свідоцтво платника ПДВ; призначення ОСОБА_1 згідно з наказом № 31-к від 20.02.2017 р., дата початку роботи останнього директором ТОВ «Бруфі Про» з 21.02.2017 р., а також наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень кримінальних проваджень щодо «підприємств із ознаками фіктивності», в переліку яких значиться і ТОВ «Бруфі Про».

Відповідач вказує, що наявність в реєстрі ухвал по кримінальним провадженням по ст. 205 КК України та дата підписання Договору № 13/02/17 про заміну кредитора за договорами позики з позичальником ТОВ «Тренд-Альянс» з ТОВ «Бруфі Про» на ТОВ «МІРАРД» 13.02.2017 р., який підписаний ОСОБА_1 як директором ТОВ «Бруфі Про» за тиждень до початку роботи останнього директором, вказує на «дефектність» Договору № 13/02/17 р. про заміну кредитора та кваліфікує отримані кошти від ТОВ «БРУФІ ПРО» в розмірі 7 000 000 грн., як безповоротну фінансову допомогу, яка відображається в бухгалтерському обліку в складі інших доходів».

З вищевказаними висновками Акту перевірки суд не погоджується з наступних підстав:

Судом здійснено дослідження наданих позивачем Договору позики № ПФД-16 від 19.12.2016 р., Договору позики № ПФД-17 від 20.12.2016 р., копії платіжних доручень № 1462 від 21.12.2016 р. і № 1463 від 23.12.2016 р. про фактичний перерахунок суми позики від Позикодавця Позичальнику; трьохстороннього Договору від 13.02.2017 р. № 13/02/17 про заміну Позикодавця ТОВ «Бруфі Про» новим кредитором ТОВ «Мірард»; копії угоди від 12.12.2017 р. про продовження дії Договору позики № ПФД-16 до 15.12.2018 р. та угоди від 12.12.2017 р. про продовження дії Договору позики № ПДФ-17 до 17.12.2018 р.; копії платіжного доручення № 131 від 21.04.2017 р. про часткове повернення позики у сумі 800 000,00 грн.; платіжного доручення № 155 від 16 червня 2017 року про часткове повернення позики у сумі 1 320 000,00 грн.; платіжного доручення № 156 від 16 червня 2017 року про часткове повернення позики у сумі 673 200,00 грн.; платіжного доручення № 539 від 26 січня 2018 року про часткове повернення позики у сумі 2000 000,00 грн.; платіжного доручення № 934 від 22 травня 2018 року про часткове повернення позики у сумі 500 000,00 грн.; платіжного доручення № 939 від 23 травня 2018 року про часткове повернення позики у сумі 480 000,00 грн.; платіжного доручення № 958 від 24 травня 2018 року про часткове повернення позики у сумі 340 000,00 грн.; платіжного доручення № 948 від 24 травня 2018 р. про часткове повернення позики у сумі 520 000,00 грн.; платіжного доручення № 982 від 01 червня 2018 р. про часткове повернення позики у сумі 170 000,00 грн.; платіжного доручення № 1000 від 05 червня 2018 року про часткове повернення 170 000,00 грн.; листів ТОВ «Бруфі Про» від 06 вересня 2018 р. та ТОВ «Мірард» від 06 вересня 2018 р.

Відповідачем не спростововано дійсності самих Договорів позики № ПФД-16 від 19.12.2016 р. та № ПФД-17 від 20.12.2016 р., недоліків яких не виявлено і навпаки, встановлено обставини їх повного виконання зі сторони первісного кредитора і часткового виконання зі сторони боржника.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд відхиляє висновок відповідача про те, що в порушення пп. 14.1.257, ст. 257 ПК України, пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України Відповідачем не віднесено до складу інших доходів суми грошових коштів, отриманих від ТОВ «Бруфі Про», що призвело до заниження фінансових результатів позивача за 2016 рік на загальну суму 7 000 000 грн.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за вимогами пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 14.1.257. ст. 14 ПК України: фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За своєю правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак Договір № 13/02/17 від 13.02.2017 р. про заміну кредиторів міг бути укладений згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України без згоди боржника ТОВ «Тренд-Альянс».

Судом встановлено, що умови укладених ТОВ «Тренд-Альянс» договорів позики підтверджують його укладення, так і умови поворотної фінансової допомоги: строковість, безпроцентність та поворотність коштів кредитору, їх укладення у письмовій формі. Договори позики були укладені уповноваженими представниками Сторін, їх зміст відповідає вищевказаним нормам законодавства про правове регулювання позики і не відповідає змісту поняття безповоротної фінансової допомоги, передбаченому п. 14.1.257. ст. 14 ПК України.

На підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 1462 від 21.12.2016 р. і № 1463 від 23.12.2016 р. про одержання позики; № 131 від 21.04.2017 р.; № 155 від 16 червня 2017 р.; № 156 від 16 червня 2017 р.; № 539 від 26 січня 2018 р.; № 934 від 22 травня 2018 р.; № 939 від 23 травня 2018 р.; № 958 від 24 травня 2018 р.; № 948 від 24 травня 2018 р.; № 982 від 01 червня 2018 р.; № 1000 від 05 червня 2018 р. про повернення коштів на виконання договорів позики Судом встановлено, що станом на час проведення перевірки ТОВ «Тренд-Альянс» було повернуто позики у загальній сумі 2 793 200 грн., залишок заборгованості становив 4 206 800 грн.; станом на дату подання позову було повернуто позики у загальній сумі 6 973 200 грн., залишок заборгованості на дату звернення з позовом становив 26 800 грн., строки позовної давності на його стягнення не спливли.

На підставі системного аналізу вищевказаних норм законодавства України та наданих позивачем доказів суд приходить до висновку, що оскільки позику було фактично отримано і частково повернуто, господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Бруфі Про» і ТОВ «Мірард» не призвели до виникнення у позивача доходів, збільшення його активів. Спірною може бути лише та обставина, чи повноважною особою укладено договір № 13/02/17 про заміну первісного кредитора на нового, однак не можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою кошти, які вже було повернуто Позичальником на підставі договорів позики чинному кредитору на підставі чинних договорів, жоден з яких не визнаний недійсним. Суд звертає увагу, що дійсність і чинність самих договорів позики відповідачем не оспорюється і виявлені недоліки стосуються Договору № 13/02/17 про заміну кредитора, однак не самих договорів позики.

Оскільки ОСОБА_1 підписавши Договір № 13/02/17 був призначений директором ТОВ «Бруфі Про» з 20.02.2017 р., це вказує на вчинення ним даного правочину з перевищенням повноважень.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, сам по собі дефект підписання правочину представником з перевищенням повноважень не є підставою визнання договору недійсним враховуючи визнання обома кредиторами чинності вищевказаного договору і виконання ними прийнятих на його підставі зобов`язань, що підтверджується листами кредиторів.

Кошти, отримані позичальником ТОВ «Тренд-Альянс» за двома вищевказаними договорами позики та фактично вже більшою частиною повернуті, не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги за п. 14.1.257 ПК України або доходів за П(С)БО 15 «Дохід» чи прибутку за ст. 134.1.1. ПК України.

При цьому, посилання відповідача на наявність податкової інформації відносно контрагента позивача - ТОВ "Бруфі Про" щодо кримінальних проваджень суд вважає неналежним та недостатнім доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Бруфі Про", оскільки докази прийняття відповідного обвинувального вироку, що набрав законної сили, або прийняття рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали. Стаття 369 КПК України передбачає, що вирішення обвинувачення по суті викладається судом у вироку. Отже, ніякі висновки, встановлені в ухвалах слідчих суддів з процесуальних питань, не доводять вину якоїсь особи у вчиненні злочину, згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 369 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Судом встановлено по господарських правовідносинах ТОВ «Тренд-Альянс» з ТОВ «Компанія Скайтерм», що відповідно до Виписки про державну реєстрацію ТОВ «Тренд-Альянс» та додатку № 1 до Акту перевірки ТОВ «Тренд-Альянс» у зазначеному періоді мало основний вид діяльності 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням і на час перевірки було зареєстроване як платник ПДВ.

Відповідно до Акту перевірки, ТОВ «Компанія Скайтерм» було зареєстроване 18.02.2014 р., мало основний вид діяльності 46.13 - Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами і на час перевірки було зареєстроване як платник ПДВ.

Так, у лютому 2017 року між ТОВ «Компанія Скайтерм» (продавець) та ТОВ «Тренд-Альянс» (покупець) було укладено договір поставки товарів - санітарно-технічного обладнання - на загальну суму 300 845 грн., з яких ПДВ: 50140,83 грн. Грошові кошти за договором були сплачені ТОВ «Тренд-Альянс» у повному обсязі. Згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ «Тренд-Альянс» сальдо дебітове/кредитове по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Скайтерм» складає 0 грн., заборгованість відсутня.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору позивачем ТОВ «Тренд-Альянс» надано у засвідчених копіях наступні документи: рахунок № 54 від 16.02.2017 р. на суму 300 845,00 грн.; видаткова накладна № 34 від 17.02.2018 р. на суму 300 845,00 грн.; податкова накладна №33 від 16.02.2017р. на суму 300 845,00 грн. з квитанцією про реєстрацію від 28.02.2017р.; платіжне доручення ТОВ «Тренд-Альянс» №76 від 16.02.2017р. про оплату товарів на користь ТОВ «Компанія Скайтерм» у повній сумі 300 845,00 грн.; оборотно-сальдова відомість ТОВ «Тренд-Альянс», згідно з якою сальдо дебітове/кредитове по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Скайтерм» в підсумку складає 0 грн.

Також позивачем надані Суду докази подальшої реалізації тих же товарів ним як продавцем на користь Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Представництво в Україні (покупець) у засвідчених копіях: рахунку-фактури ТОВ «Тренд-Альянс» № ТР-0000001 від 02.02.2017 р. на суму 685 787,81 грн.; видаткової накладної № ТР-0003 від 21.02.2017 р., на суму 685 787,81 грн.; податкової накладної ТОВ «Тренд-Альянс» № 2 від 21.02.2017р. з квитанцією про реєстрацію від 10.03.2017р.; платіжне доручення №2979 від 23.02.2017р. від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Представництво в Україні на суму 685 787,81 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

Усталена судова практика Верховного Суду вказує на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для однозначного висновку про нереальність господарської операції договору поставки, оскільки ці документи є обов`язковими для складання при оподаткуванні операцій по договору перевезення, а не договору поставки, який у даному випадку був укладений ТОВ «Тренд-Альянс» та ТОВ «Компанія «Скайтерм».

Таким чином, ТОВ «Тренд-Альянс» доведено фактичний рух товарів у процесі здійснення господарської діяльності позивача та наявність господарської мети від цих операції, отримавши реальні зміни свого майнового стану, що відповідає його основному виду його діяльності.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

Доводи Відповідача про рух товарів до ТОВ «Компанія «Скайтерм» від його попередніх контрагентів ТОВ «Селєна» та попередніх постачальників виходять за межі доказування у даній справі, оскільки не стосуються господарський взаємовідносин з позивачем і податковим органом не доведено будь-якої обізнаності позивача щодо порушення податкової дисципліни іншими особами по ланцюгу постачання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також, суд зазначає, що згідно п. 36.5 ст.36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» вказував, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Суд враховує правові висновки, викладені у Постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 826/7704/16, від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17, від 17 квітня 2018 у справі №814/1135/17, від 20.03.2018 у справі №804/939/16 щодо того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В постанові від 04.12.2018 р. у справі №802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

В постанові від 24.04.2018 р. у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. №808/1543/17.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 25580,49 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" (місцезнаходження: 03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 38 літ. «А», 3 поверх.; код ЄДРПОУ 40317338) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21 вересня 2018 року №00011771402 та№00011781402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Альянс" сплачений ним судовий збір у розмірі 25580,50 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень сорок дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Джерело: ЄДРСР 86951923
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку